Ухвала суду № 138785833, 05.08.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/588/26

Провадження №1-кп/639/203/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника-адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню №22025220000000989 від 30.09.2025 у відношенні:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з базовою середньою освітою, не працюючого, пенсіонера, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 з посиланням на той факт, що наявні ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник - адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 звернулись із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Заслухавши думку осіб, які беруть учать у судовому засіданні, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 09.07.2026 відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України, який є тяжким злочином.

Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно ст. 178 КПК України суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Суд також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшились та продовжують існувати, а саме: можливість переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування або суду; можливість знищити, сховати або спотворити речі та технічні носії; можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому злочинів, розуміючи складність проведення досудового розслідування та судового розгляду, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на території рф чи тимчасово окупованих частинах території України, маючи куратора із спецслужби рф. Разом з цим, у разі засудження за вчинення даних злочинів, ОСОБА_7 , як основне покарання, судом може бути призначене покарання у виді довічного позбавленні волі з конфіскацією майна, що в свою чергу може свідчити про неналежну процесуальну поведінку останнього у майбутньому, чим останній буде переховуватись.

Характер злочинних діянь у яких обвинувачується ОСОБА_7 має цифровий/інформаційний характер, з використанням передачі інформації за допомогою месенджерів, у разі обрання інших запобіжних заходів, останній матиме можливість продовжувати вчиняти такого роду протиправні дії, використовуючи при цьому інший технічний пристрій або інші саморобні вибухові пристрої.

Обвинувачений ОСОБА_7 достовірно розуміє суть злочинів та передбачену за їх скоєння кримінальну відповідальність, що ним повідомлено в судовому засіданні, перебуваючи на свободі віддалено з іншого електронного пристрою має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема засоби зв`язку та передачі інформації вищевказаному представнику спецслужб рф, використані в ході протиправної діяльності сім-карти, мобільні пристрої та ін.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено та допитано свідків, які ще не давали покази безпосередньо суду. Тому з метою запобігання впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на свідків, наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищенаведеним ризикам, оскільки ОСОБА_7 може шляхом підкупу чи погроз змусити даних осіб змінити свої покази або взагалі відмовитися від них під час судового провадження, що тим самим не буде сприяти швидкому та неупередженому розгляду кримінального провадження у суді.

Враховуючи вказане, а також систематичність, добровільність виконання завдань представника держави-агресора та надане обвинуваченим зобов`язання про конфіденційне співробітництво зі спецслужбою держави-агресора на постійній основі, ОСОБА_7 може продовжувати вчиняти умисні дії, направлені на державну зраду, та/або вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема проти основ національної безпеки України. Крім того, надання ОСОБА_7 , в період воєнного стану, добровільної допомоги представникам держави-агресора рф в проведенні підривної діяльності проти України, дає підстави вважати про його негативну налаштованість до суверенітету та незалежності України, а обставини вчинення інкримінованих дій, дають підстави стверджувати про його негативну налаштованість також до військовослужбовців Збройних Сил України та співробітників правоохоронних органів, які забезпечують національну безпеку України. Характер злочинних діянь у яких обвинувачується ОСОБА_7 має також цифровий/інформаційний характер з використанням передачі інформації за допомогою месенджерів, тому перебуваючи на свободі, він може продовжити вчиняти протиправні дії використовуючи інші цифрові пристрої.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

За вказаних підстав та обставин, колегія суддів доходить висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд при постановленні даної ухвали, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, що дає право не застосовувати до обвинуваченого інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану, з врахуванням всіх даних по особистості.

Зазначені судом ризики не зменшились та не відпали, внаслідок чого відсутні підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Крім того, захисник-адвокат ОСОБА_6 звернувся із клопотанням про зобов`язання медичної частини №27 Центру охорони здоров`я Державної КВС України у Харківській та Луганській областях додержання прав останнього, який тримається під вартою, на надання медичної допомоги в порядку ст. 206 КПК України.

Захисник зазначив, що підзахисний в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» поскаржився на поганий стан здоров`я, відсутність належного медичного обстеження та лікування в умовах слідчого ізолятора. Жодних заходів надання належної медичної допомоги не проведено.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 доводи клопотання підтримав та додатково пояснив, що в умовах ДУ «ХСІ» йому не надається необхідна медична допомога. На теперішній час стан його здоров`я значно погіршився та продовжує погіршуватися. Він потребує консультації та додаткового огляду необхідних лікарів-спеціалістів.

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту просить забезпечити його право на отримання необхідної медичної допомоги та лікування.

Приписами ч. 1 ст. 206 КПК України визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Відповідно до пункту 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов`язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров`я та «практичних вимог ув`язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з`ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 4 жовтня 2005 року, «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22 грудня 2008 року, і «Євген Олексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п.104, від 27 січня 2011 року).

Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Згідно з вимогами п. 2.5 Розділу ІІ цього Порядку, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров`я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.

Вимогами п. 2.7 Розділу ІІ цього Порядку визначено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Колегія суддів враховує, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави та саме держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених.

Адміністрацією медичної частини №27 не забезпечено повне медичне обстеження обвинуваченого та відповідне його лікування, з метою недопущення порушення прав особи на отримання належної медичної допомоги, враховуючи висновки ЄСПЛ по справам «Кондратьєв проти України» від 15 грудня 2011 року, «Вітковський проти України» від 20.01.2014 року, загальну практику ЄСПЛ, та враховуючи загрозу для здоров`я особи, якій необхідно провести діагностику та лікування, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 206, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 02 жовтня 2026 року включно.

На підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави у кримінальному провадженні.

Клопотання захисника-адвоката ОСОБА_6 в порядку ст. 206 КПК України - задовольнити.

Зобов`язати службових осіб медичної частини №27 Центру охорони здоров`я Державної КВС України у Харківській та Луганській областях організувати проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із залученням лікарів-спеціалістів (за необхідності), з орієнтовного переліку закладів охорони здоров`я відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104, також забезпечити медичне лікування наявних у останнього захворювань, з урахуванням встановленого діагнозу.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи та вручення обвинуваченому ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3