Рішення № 138785250, 06.08.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/760/26

Провадження № 2/349/679/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 серпня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Гаврилюк О.О.

з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу №349/760/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», інтереси якого представляє адвокат Усенко М.І., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову зазначено, що 10 січня 2020 року між ТОВ « Мілоан» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит №1717040, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 3 700,00 грн, строком кредитування 15 днів, з 10 січня 2020 року по 25 січня 2020 року, зі сплатою відсотків у розмірі 3,00 %, яка застосовується протягом строку кредитування від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 740,00 грн., яка нарахована за ставкою 20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

27 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» таТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема за договором №1717040 від 10 січня 2020 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27 березня 2020 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 14 615,00 грн, з яких: 3700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8325,00 грн. - заборгованість за відсотками, 740,00 грн - ззалишок аборгованості за комісією, 1850,00 заборгованість за штрафом/пенею.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін, також цією ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано додаткові докази.

У судове засідання представник позивача адвокат Усенко М.І. не з`явився, просив справу розглядати за його відсутності, про що зазначив в клопотанні .

Згідно відповіді №2785331 від 26 травня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 лютого 2021 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач повторно не з`явився в судове засідання, судові повістки повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Обставини справи, встановлені судом.

10 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан»і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №1717040.

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) L35096.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений і інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів).

Сума кредиту становить 3700,00 грн. (п. 1.2. Договору).

Строк кредитування 15 днів, з 10 січня 2020 року по 25 січня 2020 року (п. 1.3., п. 1.4. Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована. Сума процентів - 1665,00 грн. ( п.1.5.2. Договору).

Комісія за надання кредиту 740,00, яка нараховується заставкою 20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. Договору).

10 січня 2020 року кредитні кошти в розмірі 3 700,00 грн перераховані на платіжну карту відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжного доручення 13632052 від 10 січня 2020 року, інформацією АТ КБ "ПриватБанк", наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів згідно якої на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , по цьому рахунку 10 січня 2020 року було зарахування коштів на суму 3700,00 грн.

27 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Фінанс» набуло право вимоги за договорами кредиту, зокрема за договором про споживчий кредит №1717040 від 10 січня 2020 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Відповідно до копії Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №49-МЛ від 27 березня 2020року, за боржником ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за кредитним договором №1717040від 10 січня 2020 року на загальну суму 14 615,00 грн, яка складалася з: 3700,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 8325,00 грн заборгованості за відсотками, 740,00 грн - заборгованість за комісією, 1850,00 заборгованість за штрафом/пенею.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором №1717040від 10 січня 2020 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , які сформовані ТОВ "Мілоан" сума кредиту 3700,00 грн., комісія 740,00 грн., нараховані проценти по 25 березня 2025 року. За випискою з особового рахунку за кредитним договором №1717040 від 10 січня 2020 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , наданою позивачем, на 14 квітня 2026 року заборгованість становить 14 615,00 грн. з яких 3700,00 заборгованість за сумою кредиту, 740,00 грн. заборгованість за комісією, 8325,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1850,00 грн. заборгованість за штрафом/пенею.

Будь-які платежі на погашення заборгованості відповідачем не здійснювалися.

За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням споживчого кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також наявності зі сторони відповідача невиконаних зобов`язань.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Пунктом 1.1. договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27 березня 2020 року встановлено, що за цим договором кредитор ( ТОВ «Мілоан» ) передає новому кредитору (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №49/МЛ від 27 березня 2020 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 14 615,00 грн. за договором №1717040 від 10 січня 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів підтвердження повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Оскільки взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит №1717040 від 10 січня 2020 рокувідповідач не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, а тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у сумі 3700,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За матеріалами справи встановлено, що 10 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 підписав електронний договір №1717040 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) L35096, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У кредитному договорі сторони погодили умови кредитування, зокрема відсоткову ставку.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, а саме - у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги, що виникають у результаті використання кредитних коштів, та повернути кредит.

За матеріалами справи встановлено, що відповідач не дотримався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, у зв`язку з чим має заборгованість за відсотками.

За п.2.2.3 Договору проценти за користування кредитом, у випадку невиконання позичальником умов договору щодо повернення кредиту та сплати усіх платежів продовжують нараховуватися протягом 60 днів. Тому з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитом у заявленій сумі 8325,00 грн. (3700,00 грн.Х3%:100% = 111,00 грн.; 111,00 грн.Х15 =1665,00 грн., 111,00 грн.Х60=6660,00 грн.; 1665,00 +6660,00 грн. =8325,00 грн.)

Щодо стягнення заборгованості по комісії.

Згідно правової позиції, яку висловила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати комісії теж не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення комісії в сумі 740,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатиту товариству пеню у розмірі 2,00% від суми невиконаногогрошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50% від загальної суми кредиту.

Пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

У відомостях про щоденні нарахування за цим кредитним договором, які сформовані первісним кредитором станом на 25 березня 2020 року, відсутні відомості про нарахування пені/штрафу за неналежне виконання грошового зобов`язання.

У витягу з реєстру боржників від 27 березня 2020 року вже зазначена сума заборгованості за штрафом 1850,00 грн.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1850,00 грн штрафу, який нарахований в період після 25 березня 2020 року є безпідставними, оскільки штраф нарахований у період внесених змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та набрання чинності приписів пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал » заборгованості за договором про споживчий кредит №1717040 від 10 січня 2020 року в розмірі 12 765,00 грн, з яких: 3700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 325,00 грн - заборгованість за відсотками, 740,00 грн - заборгованість за комісією.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31966 від 19 травня 2026 року.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тому згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог на суму 2352,34 грн. ( 12765,00 грн.Х100%: 14615,00 грн.=87,34%; 2662,40 грн.Х87,34%=2325,34 грн.).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг правової (правничої) допомоги №Д/23579 від 14 квітня 2026 року, детальний опис наданих правничих послуг до цього акта згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката становить 8 000,00 грн.

За постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності витрат, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, суд оцінює їх в сумі 3 000,00 грн. З врахуванням часткового задоволення позову до стягнення підлягає 2 620,20 грн. (8000,00 грн.Х87,34% =2 620,20 грн.)

Керуючись ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1717040 від 10 січня 2020 року, яка складається з заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 3700,00 грн, за відсотками в розмірі 8325,00 грн, за комісією в розмірі 740,00 грн, всього на загальну суму 12 765,00 грн.

У задоволонні позову в частині стягнення штрафу/пені в розмірі 1850,00 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 4972,54 грн, які складаються з 2352,34 грн судового збору та 2620,20 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, корп. №28 м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 06 серпня 2026 року.

Суддя О.О.Гаврилюк