Ухвала суду № 138784781, 05.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/778/26

Провадження № 2-др/183/19/26

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні заяву адвоката Затулко Катерини Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності,-

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності задоволенш повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв.м, житловою площею 18,70 кв.м.

24 червня 2026 року представник позивача адвокат Затулко К. А. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 183/778/26 про стягнення з відповідача понесених судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, та витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. Указана заява передана судді 08 липня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Цим же Законом, установлено, що реалізація права на державну реєстрацію, у тому числі звернення із заявою про проведення державної реєстрації, здійснюється за ініціативою особи, яка набула відповідне право.

Як убачається з матеріалів справи, звернення позивача до суду було зумовлене тим, що після запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про належне йому право власності на квартиру не були внесені до цього реєстру. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що така обставина виникла внаслідок протиправних дій, бездіяльності чи неналежного виконання відповідачем своїх повноважень.

Отже, необхідність звернення позивача до суду з позовом була обумовлена невчиненням позивачем дій щодо актуалізації відомостей про належне йому речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а не порушенням його прав з боку відповідача.

За таких обставин негативні цивільно-правові та процесуальні наслідки пасивної поведінки власника майна, пов`язаної з невжиттям з 01 січня 2013 року заходів щодо внесення (актуалізації) відомостей про належне йому право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, покладаються саме на такого власника і не можуть бути перекладені на відповідача шляхом покладення на нього обов`язку з відшкодування судових витрат.

Ураховуючи, що спір виник не з вини відповідача, а звернення до суду стало наслідком невчинення позивачем дій, необхідних для належного оформлення та державної реєстрації свого права, підстави для покладення на відповідача судових витрат відсутні.

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та необхідністю звернення позивача до суду, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала суду складена і підписана 05 серпня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна