Рішення № 138784638, 06.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4061/25

Провадження № 2/202/1226/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у загальному позовному провадженні

у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу № 206/4061/25

за позовом

Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради

до

ОСОБА_1

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.07.2025 орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28.12.2024 співробітниками поліції малолітнього було виявлено без супроводу дорослих та доставлено до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради, оскільки батько перебував у стані алкогольного сп`яніння.

З 15.01.2025 дитина перебуває на обліку в управлінні-службі у справах дітей як така, що опинилася у складних життєвих обставинах через ухилення батька від виконання батьківських обов`язків. Позивач посилається на неналежні житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови проживання дитини, зловживання відповідачем спиртними напоями, ненадання належного догляду, а також на те, що впродовж соціального супроводу відповідач не налаштований на вирішення проблемних питань та не співпрацює з фахівцями. З урахуванням висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав позивач просить: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з перерахуванням на особистий рахунок дитини.

14.10.2025 справа надійшла за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпра.

12.11.2025, після виконання вимог ч. 6 ст. 128 ЦПК України, у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач відзив на позов не подав, але подав письмові пояснення у справі (звернення).

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні позов підтримала з викладених у ньому підстав та додатково пояснила, що ОСОБА_1 уникає спілкування зі співробітниками Служби у справах дітей, тривалий час ігнорує вимогу щодо обстеження умов проживання і саме він був ініціатором звернення до Служби у справах дітей із заявою про влаштування дитини у сім`ю патронатного вихователя на період подолання складних життєвих умов. Однак за час перебування дитини у патронатній сім`ї та розгляду цієї справи судом ОСОБА_1 фактично не здійснив жодних заходів щодо покращення умов проживання та забезпечення для дитини нормальних санітарно-гігієнічних умов, тобто фактично злісно ухиляється від своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина. Вважає, що існує сукупність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо його малолітнього сина та стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Просила позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечив. У поданих до суду письмових поясненнях (зверненні) та в судовому засіданні пояснив, що не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, дитину не залишав напризволяще; сина він не «загубив», а дитина відійшла самостійно, при цьому в стані сильного алкогольного сп`яніння він не перебував, освідування щодо ступеня сп`яніння не проводилося. Зазначив, що є особою з інвалідністю II групи та у зв`язку зі станом здоров`я має можливість працювати лише неофіційно, а тому його заробіток є мінливим, проте він докладає зусиль для забезпечення потреб сина. Пояснив, що прийняв спадщину у вигляді житлового будинку за адресою свого проживання, однак свідоцтво про право на спадщину станом на час розгляду справи ще не оформив; будинок дійсно потребував ремонту, який він розпочав та продовжує з настанням теплої пори року. Дитина навчається за сімейною формою навчання, він підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, забезпечує сина всім необхідним. Також зазначив, що на обліку в нарколога або психіатра не перебуває, алкоголем не зловживає, судимостей не має, працює епізодично та неофіційно, із сином підтримує телефонний зв`язок, неодноразово перераховував йому гроші на картку в розмірі своїх фінансових можливостей. Також пояснив, що після смерті матері дитини син залишався вдома один під наглядом сусідів. Крім того, він не уникає спілкування зі співробітниками Служби у справах дітей, але коли вони приходять, він перебуває на роботі і не може впустити їх у будинок для обстеження умов проживання. Відповідач заперечив проти позбавлення його батьківських прав, просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що з урахуванням тимчасових труднощів не заперечує проти тимчасового перебування сина в сім`ї патронатного вихователя до завершення налагодження ним належних умов проживання.

Патронатний вихователь ОСОБА_4 , до якої за наказом управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 26.02.2025 № 04 тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_2 , у судовому засіданні допитана як свідок та показала суду, що забрала ОСОБА_2 з лікарні, де він перебував, тому що його туди привезла поліція. Перші пів року батько дитини перераховував гроші. Протягом усього часу перебування дитини у неї батько телефонує Володі щодня, але подарунків дитині на свята не передає. У дитини немає комп`ютера. Коли ОСОБА_5 тільки почав мешкати у неї, він не вмів писати й читати. Дитина загалом здорова, але має розлади харчової поведінки. Володя дуже здібна дитина, вміє малювати. Хлопчик дуже сумує за мамою і розповідав їй, що коли тато йшов на роботу, він залишався вдома сам.

У судовому засіданні за клопотанням позивача допитано свідка ОСОБА_6 , яка показала суду, що була головним спеціалістом Служби у справах дітей і вела сім`ю ОСОБА_7 . Батько не йшов на контакт, не відповідав на телефонні дзвінки, ухилявся від зустрічей. Щоразу пояснював різними причинами, чому не відповідав на дзвінки. У будинку жахливі антисанітарні умови, усе брудне, старе, занедбане. Такі умови не відповідають вимогам для нормального проживання дитини. У дитини немає належного місця для навчання. Комп`ютера у будинку на час відвідування вона не бачила.

У судовому засіданні суд, за участю патронатного вихователя, з`ясував думку малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за своїм віком та рівнем розвитку здатний сформулювати й висловити власні погляди щодо питання, яке вирішується судом у цій справі. Дитина повідомила суду, що любить свого батька, бажає повернутися до нього та проживати разом із ним. Дитина зазначила, що хоче додому, бачила батька влітку 2025 року, і тоді батько дав йому картку, на яку надходили кошти. Також дитина повідомила, що коли проживала з батьком, то залишалася вдома сама, коли тато йшов на роботу.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши думку дитини, дослідивши висновок органу опіки та піклування, всебічно, повно й об`єктивно встановивши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис № 1226 від 03.12.2015. Батьком дитини є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Мати дитини - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1190 від 10.10.2023), у зв`язку з чим виховання та утримання дитини здійснюється батьком.

28.12.2024 малолітнього ОСОБА_2 співробітниками поліції було виявлено без супроводу дорослих та доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради для проведення медичного обстеження.

З 15.01.2025 дитина перебуває на обліку в управлінні-службі у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради як така, що перебуває у складних життєвих обставинах (наказ від 15.01.2025 № 3).

Судом встановлено, що дитина зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 . За життя участь у догляді за дитиною брала мати, а також баба - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на час розгляду справи померли, унаслідок чого виховання й безпосередній догляд за дитиною здійснюється одноособово батьком.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 померла, і відповідач ОСОБА_1 03.01.2020 звернувся до Шостої ДНК із заявою про прийняття спадщини, яка складається з будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру.

Отже, судом встановлено, що відповідач прийняв спадщину у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає разом з дитиною, однак свідоцтво про право на спадщину станом на час розгляду справи не оформив. Наведене свідчить про наявність у дитини забезпеченого житла та про вжиття відповідачем заходів, спрямованих, зокрема, на оформлення майнових прав в інтересах сім`ї.

Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи безстроково, що підтверджено випискою з акта огляду МСЕК №222466 від 03.07.2019.

Згідно з відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів № 2971050 від 02.07.2026, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом суду у справі № 206/4061/25 на підставі ст. 13 ЦПК України, за період з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) отримано дохід виключно у період з січня по червень 2025 року від двох податкових агентів: від ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - заробітна плата (ознака доходу 101) за січень-травень 2025 року на загальну суму 45 190,20 грн; при цьому в облікових даних зазначено дату звільнення 12.05.2025; від Лівобережного УСЗН ДМР (ЄДРПОУ 42788389) - соціальні виплати з відповідних бюджетів (ознака доходу 128) за січень-червень 2025 року у розмірі 2 361,00 грн щомісяця, а всього 14 166,00 грн. Загальна сума нарахованого та виплаченого доходу за 2025 рік становить 59 356,20 грн, сума утриманого та перерахованого податку - 8 134,22 грн.

За період з липня 2025 року і надалі (у тому числі за 2026 рік) відомостей про отримані ОСОБА_1 доходи від податкових агентів у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків не міститься.

На час розгляду справи відповідач офіційно не працевлаштований. Як він пояснив у судовому засіданні, з огляду на стан здоров`я має можливість працювати лише неофіційно, у зв`язку з чим його заробіток є мінливим, проте він докладає зусиль для забезпечення потреб сина.

З характеристики сім`ї, яка видана Дніпровською гімназією № 113 ДМР, судом встановлено, що малолітній ОСОБА_2 навчається за сімейною формою навчання у Дніпровській гімназії № 113 Дніпровської міської ради. Згідно з характеристикою закладу освіти дитина має загальний рівень розвитку пізнавальної сфери - середній; батько консультується з приводу навчання, підтримує зв`язок із класним керівником, забезпечує сина необхідним для навчання приладдям та сезонним одягом.

З акта обстеження умов проживання та інших матеріалів справи випливає, що на момент обстеження житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови проживання дитини не повною мірою відповідали встановленим вимогам (потреба у ремонті, перебої з опаленням та водопостачанням). Водночас відповідач послідовно посилається на те, що зазначені недоліки мають тимчасовий характер, зумовлені об`єктивними обставинами та усуваються ним у міру можливості.

27.02.2025 малолітнього ОСОБА_2 тимчасово влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_4 (наказ управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 26.02.2025 № 04), про що складено акт про факт передачі дитини від 27.02.2025.

Родина відповідача з 22.01.2025 перебуває під соціальним супроводом Дніпровського міського центру соціальних служб як така, що опинилася у складних життєвих обставинах.

З копій медичних документів судом встановлено, що медичну декларацію укладено з 15.12.2023, проте протягом 2024 року дитина жодного разу не була оглянута, на диспансерному обліку не перебуває. Згідно з випискою № 5496/3а від 27.02.2025, дитина перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні з множинними діагнозами.

Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради надав висновок від 31.12.2025 № 6/11-301 про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_2 .

У висновку комісія з питань захисту прав дитини одноголосно визнала доцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оцінивши умови проживання сім`ї ОСОБА_7 .

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, суд виходить з такого.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України висновок органу опіки та піклування подається суду на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб. Разом з тим суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини або не відповідає фактичним обставинам справи (частина шоста статті 19 СК України). Висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед встановленої сили та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 89 ЦПК України.

Дослідивши наведений висновок, суд дійшов переконання, що він не відповідає фактичним обставинам справи та не може бути покладений в основу судового рішення з таких підстав.

По-перше, висновок ґрунтується, зокрема, на твердженні про те, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з малолітнім онуком, переважно здійснює за ним догляд, готує їжу та піклується про стан його здоров`я, а також зареєстрована за адресою проживання дитини станом на 14.01.2025. Проте вказана особа померла у 2019 році, що встановлено судом на підставі витягу зі спадкового реєстру. За таких обставин наведені у висновку відомості про фактичний догляд за дитиною з боку баби об`єктивно не відповідають дійсності та не могли мати місця у період, за який складено висновок. Оскільки саме ці відомості значною мірою покладені в обґрунтування висновку про залишення дитини без належного догляду з боку батька, суд оцінює висновок у відповідній частині як такий, що не відповідає фактичним обставинам, а отже - як недостовірний.

По-друге, викладене у висновку твердження про зловживання ОСОБА_1 спиртними напоями належними та допустимими доказами не підтверджено. У матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно свідчили про систематичне зловживання батьком алкоголем чи про його хронічний алкоголізм у розумінні статті 164 СК України: медичних документів про перебування на обліку у нарколога, висновку відповідного фахівця, судових рішень чи інших належних доказів на підтвердження цих обставин суду не надано. Саме лише посилання у висновку на окремі епізоди перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не є достатнім для висновку про наявність цієї підстави, а тому відповідні твердження мають характер припущень, які згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Наведені суперечності ставлять під сумнів обґрунтованість висновку в цілому, оскільки вони стосуються ключових обставин, на яких ґрунтується позиція органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене суд відхиляє висновок органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 31.12.2025 № 6/11-301 як такий, що не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджений належними і допустимими доказами.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач не відмовляється від дитини, зберігає з нею зв`язок, заперечує проти позбавлення його батьківських прав та висловлює намір продовжувати виховання й утримання сина. До влаштування в сім`ю патронатного вихователя дитина проживала разом з батьком; матеріали справи не містять відомостей про застосування до дитини фізичного або психологічного насильства, про жорстоке поводження з нею, про наявність у відповідача хронічного алкоголізму, а так само доказів систематичного, свідомого та злісного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків за наявності реальної можливості їх виконувати.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з принципом шостим Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959р., дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своїм батьком.

Відповідно до статей 150, 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона або він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень, викладених у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини втручання у право на повагу до сімейного життя, яким є розлучення дитини з одним із батьків шляхом позбавлення батьківських прав, має бути виправданим, необхідним у демократичному суспільстві та пропорційним переслідуваній легітимній меті - захисту найкращих інтересів дитини.

У рішеннях у справах «Хант проти України», «Мамчур проти України» та «Савіни проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки, що роз`єднання сім`ї є надзвичайно серйозним втручанням, і що суд, вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, зобов`язаний з`ясувати, чи були мотиви для такого заходу доречними й достатніми, чи проведено ретельний аналіз можливих наслідків для дитини і батьків та чи існували менш суворі, ніж розлучення сім`ї, заходи.

Оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд враховує, що встановлені недоліки у виконанні відповідачем батьківських обов`язків самі по собі не свідчать про свідоме, систематичне та злісне ухилення відповідача від виховання й утримання сина у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 СК України.

Так, відповідач не усунувся від дитини, зберігає з нею зв`язок, підтримує її навчання за сімейною формою, заперечує проти позбавлення батьківських прав та висловлює готовність налагодити належні умови проживання й виховання; між дитиною і батьком збережений емоційний зв`язок. Обмежена можливість відповідача працевлаштуватися офіційно зумовлена станом його здоров`я (інвалідність II групи), а не небажанням утримувати дитину. За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування до відповідача крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Суд наголошує, що скрутне матеріальне становище відповідача та стан його здоров`я самі по собі не є підставами для позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав допускається виключно за наявності винної поведінки батька, тоді як неможливість забезпечити дитину на бажаному рівні з причин, що не залежать від волі відповідача, за умови збереження ним піклування про дитину та зв`язку з нею, не може розцінюватися як свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 СК України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини думка дитини, яка здатна її висловити, підлягає врахуванню при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. У судовому засіданні малолітній ОСОБА_2 безпосередньо висловив бажання повернутися до батька та проживати разом з ним, повідомивши, що любить батька. З огляду на збережений між дитиною і батьком емоційний зв`язок та висловлене дитиною бажання, розірвання правового зв`язку між ними за наявності реальної перспективи возз`єднання сім`ї не відповідало б найкращим інтересам дитини.

Разом з тим права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому у справах цієї категорії у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже потім права та інтереси осіб, які висувають відповідні вимоги.

Найкращі інтереси дитини складаються з двох аспектів: з одного боку, вони вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною, і саме тому сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках і необхідно зробити все можливе для збереження особистих відносин та, за наявності можливості, для «відновлення» сім`ї; з іншого боку, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мамчур проти України», «М. С. проти України», «Савіни проти України»).

Згідно з частиною першою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання; у цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення такого рішення суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (частина п`ята статті 170 СК України).

Згідно з пунктом 18 зазначеної постанови Пленуму, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Вирішення питання про відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав не є виходом за межі позовних вимог про позбавлення батьківських прав; ухвалюючи таке рішення, суд не повинен визначати конкретний заклад, до якого передається дитина (аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 23.05.2022 у справі № 752/26176/18, № в ЄДРСР 104582994).

Водночас суд враховує, що на час розгляду справи житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови у житлі відповідача залишаються непридатними для проживання та розвитку малолітнього.

Так, матеріалами справи, зокрема актом обстеження умов проживання, показаннями свідка ОСОБА_6 та поясненнями патронатного вихователя, підтверджено, що у житлі наявні антисанітарні умови, відсутнє належне місце для навчання дитини, житло потребує ремонту; 28.12.2024 дитина була залишена без нагляду, протягом 2024 року жодного разу не проходила медичного огляду, а на час влаштування в сім`ю патронатного вихователя не мала елементарних навичок читання і письма. Незважаючи на перебування родини під соціальним супроводом з 22.01.2025 та надані відповідачеві рекомендації, належних і безпечних умов для проживання дитини відповідач до цього часу не створив. З огляду на викладене повернення малолітнього до батька за теперішніх умов є небезпечним для його здоров`я, нормального розвитку та належного виховання.

Керуючись найкращими інтересами дитини та принципом пропорційності втручання у сімейне життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), суд вважає, що адекватним і достатнім заходом захисту прав дитини у цій справі є не позбавлення відповідача батьківських прав, яке є крайнім заходом і призвело б до розірвання правового зв`язку між дитиною і батьком усупереч збереженому між ними зв`язку та висловленому дитиною бажанню, а відібрання малолітнього від батька без позбавлення його батьківських прав на підставі статті 170 СК України з переданням дитини органові опіки та піклування (мати та баба дитини померли, інші родичі судом не встановлені).

Такий захід має тимчасовий характер, не розриває правового зв`язку дитини з батьком, зберігає можливість особистого спілкування та реальну перспективу повернення дитини, на яку вона розраховує, а тому найповніше відповідає її інтересам.

Суд роз`яснює відповідачеві, що відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, зокрема будуть створені належні та безпечні умови для її проживання, суд за заявою відповідача може постановити рішення про повернення йому дитини.

За таких обставин позовна вимога про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав задоволенню не підлягає; водночас суд вбачає підстави для відібрання малолітнього ОСОБА_2 від батька без позбавлення батьківських прав у порядку статті 170 СК України.

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до статті 182 СК України враховує стан здоров`я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів, зокрема наявність у відповідача інвалідності II групи та мінливість його доходу, а також те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути меншим за встановлений законом мінімум.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з перерахуванням на особистий рахунок дитини. При цьому відібрання дитини від батька не звільняє відповідача від передбаченого статтею 180 СК України обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про захист прав малолітньої особи, а відповідач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю II групи (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), у зв`язку з чим питання про розподіл судового збору судом не вирішується, а судові витрати покладаються на державу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, статтями 150, 155, 164, 170, 171, 180, 182, 191 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: патронатний вихователь ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

У задоволенні позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без позбавлення батьківських прав, передавши дитину органові опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.07.2025 (дня пред`явлення позову) і до досягнення дитиною повноліття, які перераховувати на особистий рахунок дитини.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, зокрема будуть створені належні та безпечні умови для її проживання і розвитку, суд за його заявою може постановити рішення про повернення йому дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.08.2026 року.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО