Рішення № 138784637, 06.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4822/26

Провадження № 2/202/4457/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Василенко Володимир Анатолійович, про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Василенко Володимир Анатолійович, про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис №192.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно розташоване у населеному пункті, який відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, з 24.02.2024 перебуває у тимчасовій окупації.

У квітні 2026 р. позивач звернулась до третьої особи з заявою, про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька. Однак 10.04.2026 р. Постановою Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Василенка В. А., позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії послугувало те, що в зв`язку з тим що Ясинуватське бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало державну реєстрацію права власності до 2013 р. знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області України, немає можливості підтвердити реєстрацію права власності на спадкову частину квартири.

Вказану квартиру її покійний батько отримав ще за радянських часів. А потім вона з батьком її вдвох приватизували. А 25.07.2006 р. батько склав Заповіт на користь позивача на належну, йому на праві спільної часткової власності 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивач позбавлена можливості реалізувати свої майнові права у встановленому законом порядку, тому вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Просила суд: визнати за нею, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом, на спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що дає право на здійснення реєстраційних дій спрямованих на проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 11.06.2024 року № 1802/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області» змінила з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на Індустріальний районний суд міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 травня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою судді від 26 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явилася, 20.07.2026 року від позивача, засобами поштового зв`язку, надійшла заява, в якій просила суд розглядати справу без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Відповідно до заяви від 19.07.2026 року, представника відповідача - Малярчик Е.Е., повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, документ сформований в системі «Електронний суд» просила суд розглядати справу без їх участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Василенко В.А. в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно з копією Свідоцтва про право власності на житло від 09 грудня 19991 року, виданого Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради Донецької області, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Комісії по приватизації державного житлового фонду від 09 грудня 1999 року за №477, належить на праві приватної спільної власності в рівних частках: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 09 грудня 1999 року загальна площа квартири 41,2 кв.м.

Право власності зареєстровано у Донецькому бюро технічної інвентаризації 15 грудня 1999 року в реєстровій книзі №40, за реєстровим номером 4895.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 26 травня 2020 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про складено відповідний актовий запис №192 від 26 травня 2020 року.

Відповідно до Заповіту від 25 липня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №2864, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , заповідав дочці ОСОБА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, складеного 03.12.1999 року квартира АДРЕСА_1 загальною площею 41,20 кв.м., житловою площею 27,8 кв., розташована на четвертому поверсі чотириповерхового будинку та складається з двох кімнат (кімната № 1- 17,20 кв.м., кімната № 2 - 10,60 кв.м.), кухні, вбиральні, коридору, вбудованої шафи.

Згідно з копією паспорту громадянина України НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 19.08.1992 року.

Відповідно до Довідки від 09.04.2022 №1208-5000871773 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області від 10 квітня 2026 року №76/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на одну другу (1/2) частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та підтвердження права власності в БТІ. Вказано, що витребувати будь які документи з Бюро технічної інвентаризації, що здійснювало на момент вчинення правочину державну реєстрацію та перевірити наявність або відсутність проведення будь-яких реєстраційних дій до 2013 року не є можливим так як Ясинуватське бюро технічної інвентаризації, яке на момент посвідчення правочинів здійснювало державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна в місті Авдіївка, в даний час знаходиться на непідконтрольній Українській владі території Донецької області.

Місто Авдіївка є центром Авдіївської міської територіальної громади Покровського району Донецької області та відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих: Російською Федерацією», затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 - є окупованим Російською Федерацією містом з 29.02.2024 року.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу вказаної статті вбачається, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, позивачем у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2017 року у справі № 910/13348/15.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд вважає доведеним що позивачу та померлому ОСОБА_2 на праві спільної власності в рівних частках належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, копією рішення комісії по приватизації, технічним паспортом .

Крім того, відповідач, який представляє інтереси виконавчого комітету Авдіївської міської ради, який є органом приватизації, не заперечує право власності позивачів на це майно, яке набуто в порядку приватизації в грудні 1999 року.

Отже, кожному із співвласників, фактично належить по 1/2 частині вищевказаної квартири.

Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька, м. Ясинувата, м. Авдіївки, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності спадкодавця на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадщина, не залежно від часу її прийняття належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області від 10 квітня 2026 року №76/02-31 у спадковій справі 4/2026, номер у спадковому реєстрі 75093348, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на одну другу (1/2) частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та підтвердження права власності в БТІ.

Оскільки за даних обставин відсутні умови для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину тому її права підлягають поновленню у судовому порядку.

Суд приймає до уваги те, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлого та спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом. Також, вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 та їй належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка квартира та на день смерті була зареєстрована разом з спадкодавцем.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносно розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, то суд вважає, що витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивача, оскільки вказаний вище позов виник не через винні дії Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області і підстав для покладення витрат на Авдіївську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області немає.

Керуючись: ст.ст. 4,13,141,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 5, код ЄДРПОУ 44000591), третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Василенко Володимир Анатолійович (36003, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 46-В), про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар