Рішення № 138783909, 04.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1968/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тільги Степана, 23, прим. 99-101; код ЄДРПОУ: 33718185) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" (61038, м. Харків , вул. Ахієзерів, 6, кім. 8; код ЄДРПОУ: 39950893) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

03.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" заборгованість за договором поставки №0183 в розмірі 709 043,90 грн та штраф в розмірі 70 904,39 грн, а також судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 9 359,38 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката 10 000,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №0183 від 23.10.2025 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 709 043,90 грн та виникли підстави для нарахування передбаченого договором штрафу у розмірі 70 904,39 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1968/26. Вирішено розгляд справи №922/1968/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження у справі №922/1968/26 від 05.06.2026 в той же день було доставлено відповідачу до його Електронного кабінету, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Однак, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.ст.251,252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

23.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" (покупець) було укладено договір поставки №0183 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі «товар», а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент, розгорнута номенклатура товару, умови та строки поставки визначаються у специфікаціях, видаткових накладних, актах прийому-передачі тощо, що у разі їх підписання є невід`ємними частинами цього Договору. У разі підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на відповідну партію товару, ціна зазначена у такій видатковій накладній є узгодженою сторонами та такою, що підлягає оплаті покупцем.

Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у специфікаціях або видаткових накладних, або факт оплати рахунку чи специфікації означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у специфікації рахунку. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатись товаротранспортна накладна підписана уповноваженими на то представниками сторін, або акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими на то представниками сторін.

Відповідно до п.2.1. Договору остаточна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого товару, що зазначена у видаткових накладних, які були видані постачальником покупцю за цим Договором.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі або у рахунках (п.2.2.Договору).

Датою платежу вважається дата зарахування постачальника (п.2.3.Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору оплата товару здійснюється на наступних умовах 100% передплати.

Згідно з п.3.4 Договору датою поставки товару вважається дата переходу покупцеві права власності на такий товар - дата видаткової накладної постачальника з підписом покупця або дата товарно-транспортної накладної з підписом довіреної особи на отримання товару, або дата акту прийому-передачі товару.

Відповідно до п.5.2 Договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, покупець, сплачує постачальникові пеню 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 робочих днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару. При цьому сторони встановили, що пеня відповідно до цього пункту нараховується протягом 3 років з моменту порушення зобов`язання, а також встановити, що строк позовної даності за штрафними санкціями передбаченими цим пунктом становить 3 роки.

Згідно видаткової накладної №ДП1010 від 24.10.2025 та товарно-транспортної накладної №ДП1010 від 24.10.2025 позивач поставив, а відповідач на підставі довіреності ТМЦ №7 від 24.10.2025 отримав товар на суму 709 043,90 грн.

Вказані накладні підписані сторонами без жодних заперечень.

В той же день позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №ДП776 від 24.10.2025.

Як стверджує позивач, останній здійснив поставку товару на загальну суму 709 043,90 грн., з урахуванням ПДВ, а покупець цей товар не оплатив. На сьогоднішній день загальна заборгованість складає 709 043,90 грн., з урахуванням ПДВ.

07.05.2026 позивач направив на юридичну адресу відповідача вимогу про виконання грошового зобов`язання.

Однак, як стверджує позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату товару не здійснив.

На день складання даної позовної заяви позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 10% за прострочення оплати більше ніж 10 днів, що складає 70 904,39 грн.

Враховуючи викладене, так як відповідач не оплатив кошти за поставлену металопродукцію, позивач був вимушений звернутись за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 23.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" (покупець) укладено договір поставки №0183, відповідно умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі «товар», а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, а тому правовідносини сторін регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з тим, умовами пункту 2.4 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати.

Водночас, незважаючи на встановлений договором порядок здійснення попередньої оплати, позивач фактично передав відповідачу товар без отримання такої передплати, а відповідач цей товар прийняв без будь-яких зауважень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, здійснивши поставку товару на загальну суму 709 043,90 грн, що підтверджується видатковою накладною №ДП1010 від 24.10.2025, товарно-транспортною накладною №ДП1010 від 24.10.2025 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №7 від 24.10.2025.

Зазначені первинні документи містять підписи уповноважених представників сторін, скріплені печатками, не містять будь-яких зауважень щодо кількості, асортименту, якості чи комплектності товару, а відтак є належними та допустимими доказами факту передачі товару відповідачу.

Будь-яких доказів, які б свідчили про повернення товару, виявлення його недоліків, відмову від прийняття товару або пред`явлення претензій щодо належного виконання позивачем своїх зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів суду не подано.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Оскільки договором сторони погодили здійснення 100 % попередньої оплати товару, відповідач повинен був виконати свій обов`язок щодо оплати до моменту отримання товару. Проте, прийнявши товар, відповідач не здійснив його оплату ні до поставки, ні після її здійснення.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.05.2026 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про виконання грошового зобов`язання, однак така вимога залишена відповідачем без реагування.

Доказів погашення заборгованості або спростування наведених позивачем обставин відповідачем суду не надано.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 709 043,90 грн та невиконання останнім свого обов`язку щодо його оплати, у зв`язку з чим вимога про стягнення основного боргу у розмірі 709 043,90 грн є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару більш ніж на десять робочих днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості своєчасно не оплаченого товару.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання понад десять робочих днів, передбачені Договором підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу є наявними.

Позивачем заявлено до стягнення штраф у сумі 70 904,39 грн, що становить 10 % від суми основного боргу 709 043,90 грн та відповідає умовам пункту 5.2 Договору.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства, а відповідачем не спростований.

За таких обставин вимога про стягнення штрафу у розмірі 70 904,39 грн також підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" основної заборгованості у розмірі 709 043,90 грн та штрафу у розмірі 70 904,39 грн є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Оскільки позивач у позовній заяві зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані додатково, питання щодо розподілу таких судових витрат у цьому рішенні судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" (61038, м. Харків, вул. Ахієзерів, 6, кім. 8; код ЄДРПОУ: 39950893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тільги Степана, 23, прим. 99-101; код ЄДРПОУ: 33718185) заборгованість за договором поставки №0183 від 23.10.2025 у розмірі 709 043 (сімсот дев`ять тисяч сорок три) грн 90 коп., штраф у розмірі 70 904 (сімдесят тисяч дев`ятсот чотири) грн 39 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 359 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 38 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "04" серпня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко