Рішення № 138783908, 30.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1387/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Гевоян Сергія Семеновича про ухвалення додаткового рішення (вх. №17926 від 22.07.2026) по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Гевоян Сергія Семеновича, м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", смт. Пісочин, Харківська область про стягнення 453260,94 грн. за участю представників:

позивача - Пшиннік О.В.

відповідача Омельченко І.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гевоян Сергій Семенович (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 453260,94 грн. Також, згідно позову позивач просить суд судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 11.05.2026 о 11:30.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1387/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Куряжський Домобудівний комплекс на користь Фізичної особи - підприємця Гевоян Сергія Семеновича грошові кошти у розмірі 453260,94 грн. та судовий збір у розмірі 5439,13 грн.

22.07.2026 від Фізичної особи - підприємця Гевоян Сергія Семеновича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №17926), в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення у справі №922/1387/26 за позовом Фізичної особи підприємця Гевоян Сергія Семеновича до Приватного акціонерного товариства Куряжський домобудівельний комплекс про стягнення 453260,94 грн.: стягнути з Приватного акціонерного товариства Куряжський домобудівельний комплекс на користь Фізичної особи-підприємця Гевоян Сергій Семенович судові витрати, а саме витрати на отримання правничої допомоги у розмірі 20000,00 гривень.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи - підприємця Гевоян Сергія Семеновича про ухвалення додаткового рішення (вх. №17926 від 22.07.2026). Розгляд заяви призначено на "30" липня 2026 року о 12:15.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 30.07.2026 підтримав подану заяву та просив ії задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 30.07.2026 проти задоволення заяви позивача заперечував.

Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат, вислухавши пояснення присутніх представників сторін , суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката відповідачем надано до суду: договір про надання правничої допомоги №04 від 04.03.2026, укладений між Фізичною особою - підприємцем (замовник) та Пшиннік Олександром Володимировичем (виконавець) (далі - договір №04 від 04.03.2026), ордер серії АХ №1267982 від 21.04.2026; акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №04 від 04.03.2026 від 22.07.2026; прибутковий касовий ордер №04 від 05.03.2026.

Згідно з п. 1.1. договору №04 від 04.03.2026 замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме у Господарському суді Харківської області щодо стягнення грошових коштів з Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" у зв`язку із набранням законної сили рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/2771/25.

Відповідно розділу 4 договору №04 від 04.03.2026, п.4.1 за надані Виконавцем послуги Замовник виплачує гонорар і відшкодовує фактичні витрати, понесені Виконавцем, пов`язані з виконанням доручення. Сума гонорару визначається сторонами за взаємною згодою і становить 20 000 (двадцять тисяч) грн. Сума гонорару є комерційною таємницею і розголошенню не підлягає.

За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається Замовнику факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу Замовника Виконавець може надавати Акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією (п.4.2 договору №04 від 04.03.2026).

Згідно акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №04 від 04.03.2026 від 22.07.2026 сторони погодили, що відповідно до рішення 13/1/7 від 21.07.2021 Ради адвокатів харківської області година роботи адвоката складає 0,25 мінімальної заробітної плати, що станом на день укладання договору становить 2 000 (дві тисячі) грн. За вказаним актом ФОП Гевоян Сергій Семенович прийняв обсяг виконаних робіт. Попередня сума оплати 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп) проведена 05.03.2026. Щодо наданої правничої допомоги зауваження та претензії відсутні.

Також, в акті вказано, що Сума договору, відповідно до п. 4.1 склала 20 000,00 (двадцять тисяч грн. 00 коп.) грн. та фактично виконано об`єм робіт на дану суму, а саме:

1. Надання консультації 1 2000.

2. Аналіз судової практики щодо стягнення грошових коштів, які мали компенсуватися 1,5 - 3000.

3. Складання та направлення вимоги до 1 од. 2000 Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс".

4. Складання та направлення позовної заяви про стягнення коштів до Господарського суду Харківської області 1 од. - 3000.

5. Участь у судовому засіданні 11.05.2026 (3 урахуванням часу на дорогу) 1 2000.

Ознайомлення з відзивом на позовну заяву; складання та подання відповіді на відзив 2 - 4000.

Участь у судовому засіданні 01.06.2026 (3 урахуванням часу на дорогу) 2000.

6. Участь у судовому засіданні 22.06.2026 (3 урахуванням часу на дорогу) 1 2000.

Усього: 7,5 (2 од.) - 20 000.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі №908/2348/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру чи погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у п. 127 постанови постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Крім того, гонорар адвоката є ціною договору про надання правової допомоги, тобто платежем цивільно-правової природи і не становить виплату, яка будь-яким чином може бути кваліфікована як заробітна плата. Водночас суд бере до уваги, що Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (зокрема, статтями 6-9, 21) встановлені досить високі вимоги до професійної підготовки та кваліфікації адвокатів України, що завідомо виключає оцінку їх праці як простої і некваліфікованої.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність перерозподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, поклавши витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. на позивача, а на відповідача - у розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Фізичної особи - підприємця Гевоян Сергія Семеновича про ухвалення додаткового рішення (вх. №17926 від 22.07.2026) задовольнити частково.

Ухвалити у справі № 922/1387/26 додаткове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Куряжський Домобудівний комплекс (62418, Харківська обл., смт. Пісочин, вул. Кільцева, буд. 41, код ЄДРПОУ 04852585) на користь Фізичної особи - підприємця Гевоян Сергія Семеновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на отримання правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В решті заяви - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.

Повне рішення складено "06" серпня 2026 року.

Суддя А.М. Буракова