Рішення № 138783747, 06.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 Справа № 917/718/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР», 49040, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 12, к. 403, код ЄДРПОУ 32197328,

до Фізичної особи-підприємця Корабєльнікова Юрія Петровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 4 354,86 грн

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

13.04.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» до Фізичної особи-підприємця Корабєльнікова Юрія Петровича про cтягнення 4 354,86 грн безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою суду від 21.04.2026 р. витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (код ЄДРПОУ 38324133) інформацію про надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» за платіжною інструкцією № 3871 від 24.12.2026 грошових коштів у сумі 4 354,86 грн на р/р НОМЕР_2 , ФОП Корабєльніков Ю.П., РНОКПП НОМЕР_1 .

30.04.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» до суду надійшла інформація, витребувана ухвалою від 21.04.2026 р.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що у грудні 2025 року від ФОП Корабєльнікова Ю.П. до ТОВ «ЕЛІКСІР» надійшов рахунок № 141 від 23.12.2025 р., на оплату товару на суму 4 354,86 грн. Однак, позивачем кошти у вказаному розмірі були помилково перераховані на інший рахунок відповідача. Натомість, ТОВ «ЕЛІКСІР» жодних товарів/послуг від ФОП Корабєльнікова Ю.П. на вказану суму не отримувало.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» на правничу допомогу адвоката.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Новобудівельна, 11), була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.06.2023 у справі №910/4473/21 (910/19757/21).

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у даній справі направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановив, що їх достатньо для вирішення спору, у зв`язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Згідно з випискою Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей», яке є платіжною установою, включеною до Реєстру платіжної інфраструктури згідно з рішенням про включення до Реєстру та видачу ліцензії № 21/770-рк від 28.04.2023 р., та фінансовою установою, яка має ліцензію Національного банку України на надання платіжних послуг № 21/770-рк від 28.04.2023 р. та на здійснення валютних операцій № 58 від 01.05.2023 р., по рахунку UA709358710000067328000026325 за 24.12.2025 р. позивач 24.12.2025 року перерахував на вказаний рахунок кошти в розмірі 4 354,86 грн; в призначені платежу зазначено: «сплата за товар згідно рах№141 від 23.12.2025р без ПДВ».

Факт перерахування позивачем коштів у розмірі 4 354,86 грн на рахунок відповідача також підтверджується платіжною інструкцією № 3871 від 24.12.2025 р., копія якої долучена до матеріалів справи (а. с. 21).

13.03.2026 року та 19.03.2026 року позивач надсилав на адресу відповідача вимоги № 13/03 від 13.03.2026 р. та № 16/03 від 16.03.2026 р. про повернення на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» грошових коштів у розмірі 4 354,86 грн (а. с. 11-14).

Як зазначає позивач, відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, грошові кошти в сумі 4 354,86 грн не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Корабєльнікова Юрія Петровича 4 354,86 грн безпідставно набутих коштів.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: виписка Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» по рахунку НОМЕР_2 за 24.12.2025 р., платіжна інструкція № 3871 від 24.12.2025 р., вимоги № 13/03 від 13.03.2026 р. та № 16/03 від 16.03.2026 р. з доказами направлення відповідачу та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 р. у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 р. у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 р. у справі № 913/703/20).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 р. у справі № 924/1338/19.

При цьому, для кондикційних зобов`язань (повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (аналогічні висновки зазначені в постановах Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 р. у справі № 916/3893/21, від 19.07.2023 р. у справі № 923/618/21).

Судом встановлено, що 24.12.2025 року позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 4 354,86 грн, з призначенням платежу «сплата за товар згідно рах№141 від 23.12.2025р без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 3871 від 24.12.2025 р. та випискою Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» по рахунку НОМЕР_2 за 24.12.2025 р.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт набуття відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 4 354,86 грн) та факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті переказу з рахунку позивача на рахунок відповідача).

Також, з матеріалів справи не вбачається існування між позивачем та відповідачем договірних чи комерційних відносин щодо поставки товару.

Так, з рахунку № 141 від 23.12.2025 р. без підпису та печатки суд не може дійти висновку про наявність між сторонами договірних зобов`язань, а отже, і правової підстави для набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 4 354,86 грн.

Крім того, рахунок-фактура за своєю правовою природою не є договором, а є лише документом, який містить пропозицію оплатити товар (оферту).

Так, у постанові від 12.07.2023 р. у справі № 904/393/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду зазначив наступне:

«Оскаржуваним судовим рішенням встановлено, що між сторонами не укладався договір поставки у письмовій формі, зокрема й у спрощений спосіб шляхом обміну документами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами істотних умов договору поставки (строки та порядок поставки товару тощо). За таких умов виставлення на оплату рахунку не може ототожнюватися з укладанням договору, оскільки складання та надання рахунку має здійснюватися на виконання досягнутих сторонами домовленостей.

Заперечуючи вказані висновки суду апеляційної інстанції, скаржник посилається в касаційній скарзі на те, що виставлений позивачеві рахунок-фактури відповідає вимогам, встановленим в частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому може вважатися доказом укладення договору між сторонами у спрощений спосіб.

Колегія суддів відхиляє наведені аргументи скаржника, оскільки рахунок-фактури, виставлений відповідачем, не містить відомостей ані про підставу його складання, ані про строк, протягом якого він має бути оплачений чи строк поставки товару. За змістом ухвалених у цій справі рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що суди встановили наявність документального підтвердження замовлення позивачем у відповідача товару, зазначеного у рахунку-фактурі, погодження сторонами вартості товару, строків поставки та здійснення оплати, узгодження умов і місця поставки тощо».

У даній справі суд також дійшов висновку про відсутність доказів досягнення сторонами усіх істотних умов договору поставки.

Крім того, навіть наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Так, верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 р. у справі № 201/9127/21).

Таким чином, платіж у розмірі 4 354,86 грн було здійснено позивачем не на підставі укладеного між сторонами договору, а також не на умовах, визначених у рахунку на оплату № 141 від 23.12.2025 р.

На підставі вищевикладеного, за відсутності доказів наявності між сторонами договірних правовідносин та відсутності правової підстави для перерахування грошових коштів у сумі 4 354,86 грн, враховуючи, що платіж було здійснено помилково, грошові кошти в сумі 4 354,86 грн, сплачені позивачем відповідачу мають бути повернуті як безпідставно набуті відповідно до положень статті 1212 ЦК України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 662,40 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як було зазначено вище, позивач просить покласти на відповідача судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» на правничу допомогу адвоката.

У позовній заяві ТОВ «ЕЛІКСІР» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Також у матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/01-25 від 12.01.2025 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» та адвокатом Вербицькою Вікторією Анатоліївною, Акту-звіту від 08.04.2026 р. про надані послуги і витрачений час на надання послуг у період грудня 2025 року квітня 2026 року включно, платіжної інструкції № 4208 від 08.04.2026 р., ордеру серія ВВ № 1058132 від 14.04.2026 р. на надання адвокатом Вербицькою Вікторією Анатоліївною правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» та свідоцтва № 999 від 27.10.2011 р. про право Вербицької Вікторії Анатоліївни на заняття адвокатською діяльністю

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/01-25 від 12.01.2025 р. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу, а Клієнт зобов`язується оплатити Правову допомогу та оплатити/компенсувати витрати у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Вартість надання Правової допомоги за годину робочого часу складає 3000 грн без ПДВ (п. 3.1 Договору № 01/01-25 від 12.01.2025 р.).

Згідно з Актом-звітом від 08.04.2026 р. про надані послуги і витрачений час на надання послуг у період грудня 2025 року квітня 2026 року включно, підписаним сторонами Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/01-25 від 12.01.2025 р., адвокатом Вербицькою Вікторією Анатоліївною було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» правничу допомогу на загальну суму 6 000,00 грн.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені у розмірі 6 000,00 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Корабєльнікова Юрія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСІР» (49040, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 12, к. 403, код ЄДРПОУ 32197328) 4 354,86 грн безпідставно набутих коштів,

6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 06.08.2026 р.

Суддя О.С. Мацко