Ухвала суду № 138783594, 07.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07 липня 2026 року Справа № 915/826/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Фізичної особи-підприємця Кравець Олександра Васильовича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГОПРОМТРАНС, вул. Сковороди Григорія, буд. 1, м. Київ, 04070 (код ЄДРПОУ 37689263)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-Експедиційна Компанія ВІТЕРРА, вул. 4 Поздовжня, буд. 76, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 40968034)

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія ГАРДІАН, вул. Саксаганського, буд. 96, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 35417298)

про стягнення матеріальної шкоди в сумі 91 656, 68 грн. та моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулись Фізична особа - підприємець Кравець Олександр Васильович та Товариство з обмеженою відповідальністю КАРГОПРОМТРАНС з позовною заявою, в якій просять суд:

1. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ГАРДІАН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРГОПРОМТРАНС матеріальну шкоду, у зв`язку з пошкодженням спеціалізованого напівпричепа CHEREAU CD-382G р.№ НОМЕР_2 , в межах ліміту відповідальності страховика, в розмірі 91 656, 68 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-Експедиційна компанія ВІТЕРРА на користь Фізичної особи - підприємця Кравця Олександра Васильовича 15 000, 00 грн. - моральної шкоди.

Позивачі просять суд стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати, які на час подачі позову складають: 14 000, 00 грн. за надання правничої допомоги, витрати на залучення оцінювача 4 000, 00 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Підставою позову позивачами зазначено наступні обставини.

09.01.2024 на автошляху Одеса Мелітополь-Новоазовськ в межах Миколаївського району Миколаївської області на перехресті з автошляхом Н-11 Дніпро-Миколаїв відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF XF105.460, яким керував водій ОСОБА_1 , та спеціалізованого напівпричепу фургону рефрижератора CHEREAU CD-382G р.№ НОМЕР_2 тягача DAF XF 460 FT р.№ НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП спеціалізований напівпричеп фургон рефрижератор CHEREAU CD-382G р. № НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13.02.2024 у справі № 477/158/24, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Спеціалізований напівпричеп фургон рефрижератор CHEREAU CD-382G р.№ НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF XF105.460 р.№ НОМЕР_4 на момент дорожньо-транспортної події була застрахована в ТДВ СК ГАРДІАН полісом № ЕР-216749959 від 11.09.2023, з розміром франшизи 3 200 грн., страхова сума за шкоду завдану майну 160 000 грн.

16.01.2024 позивач 1 звернувся із заявою про страхове відшкодування до ТДВ СК ГАРДІАН та 05.07.2024 ТДВ СК ГАРДІАН здійснило страхове відшкодування зарахування на рахунок позивача ОСОБА_3 в сумі 38 851, 32 грн. без узгодження розміру страхового відшкодування. Також пізніше ТОВ транспортно-експедиційна компанія ВІТТЕРА перерахувала добровільно на рахунок ФОП Кравець Олександра Васильовича, розмір франшизи в сумі 3 200 грн.

З таким розміром страхового відшкодування позивач не погодився та звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Баранкова В.О. (сертифікат оціночної діяльності №55/2024 від 29.01.2024 дійсний до 29.01.2027). Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 833/08-24 від 11.08.2024, виконаної на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу CHEREAU CD-382G р.№ НОМЕР_2 з урахуванням зносу складає: 133 798, 00 грн. Ринкова вартість фургона-рефрежиратора CHEREAU CD-382G р.№ НОМЕР_2 складає: 480 070, 00 грн. Вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику пошкодженням фургона-рефрежиратора CHEREAU CD-382G р.№ НОМЕР_2 , становить: 133 798, 00 грн. Вартість послуг оцінювача 4 000 грн. Вказані витрати підтверджені платіжною інструкцією № 3606 від 28.03.2024 від ТОВ КАРГОПРОМТРАНС на користь ФОП Баранкова В.О..

Згідно договору найму (оренди) транспортних засобів від 18.12.2023 ТОВ КАРГОПРОМТРАНС (наймач) та Кравець Олександр Васильович (наймодавець) передав в тимчасове платне користування для здійснення виробничої діяльності, пов`язаної з господарською діяльністю наймача строком на 3 роки з 18.12.2023 до 18.12.2026, транспортний засіб марки DAF XF 105.410, транспортний засіб марки CHEREAU, модель CD-382-G, спеціалізований напівпричіп-н/пр-фургон рефрижератор.

З метою скорішого відновлення пошкодженого транспортного засобу CHEREAU CD 382G р.№ НОМЕР_2 та експлуатації в складі з сидельним тягачем DAF XF 105.410, керуючись Договором найму (оренди) транспортних засобів від 18.12.2023 року, ТОВ КАРГОПРОМТРАНС сплатив ТОВ АВ СПЛАВ за ремонт фургону кошти в сумі 133 708, 00 грн.

Розрахунок ціни позову: вартість матеріальних збитків заподіяної власнику спеціалізованого напівпричепа фургона-рефрижератора CHEREAU CD-382G р.№ НОМЕР_2 , встановлюється із розрахунку: 133 708, 00 грн. (вартість матеріальних збитків) 38 851, 32 грн. (страхове відшкодування) 3 200, 00 грн. (розмір франшизи, яку не сплачує за Законом (який діяв на дату події) страховик) = 91 656, 68 грн.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки автомобіля DAF XF105.460 р.№ НОМЕР_4 є роботодавець ТОВ ТЕК ВІТЕРРА, а водій автомобіля ОСОБА_1 , виконував роботу за завданням роботодавця, та відповідно саме власник джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі і моральну, відповідно до змісту ст. 1167 ЦК України.

Враховуючи ступінь вини відповідача 1, характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді пошкодження майна працівником відповідача, позивач 1 просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 15 000, грн.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 11, 22, 1166, 1167, 1177, 1187, 1188, 1192 ЦК України та судовою практикою.

Дослідивши подані матеріали позовної заяви, додані докази до позовної заяви, суд дійшов висновку про порушення позивачем правил об`єднання вимог та наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

За приписами п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов (постанова КГС ВС від 23.10.2019 у справі № 902/434/19).

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (постанова ВС КГС від 07.03.2023 у справі № 904/587/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц, постанова ВС КГС від 07.03.2023 у праві № 904/587/22).

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 916/1261/18.

Судом встановлено, що позивачами за даним позовом є: Фізична особа-підприємець Кравець Олександр Васильович та Товариство з обмеженою відповідальністю КАРГОПРОМТРАНС.

Відповідачами є: Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-Експедиційна Компанія ВІТЕРРА та Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Компанія ГАРДІАН.

Позивачем ТОВ «КАРГОПРОМТРАНС» заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з ТОВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» матеріальної шкоди. Отже, ця вимога належать до категорії спорів, що виникла у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність (п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Крім того, позивачем ФОП Кравець О.В. заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з ТОВ «Транспортно-Експедиційна компанія «ВІТЕРРА» моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн. Вимога мотивована завданням моральної шкоди Кравцю О. В., у зв`язку з пошкодженням працівником відповідача належного Кравцю О. В. на праві власності майна, а саме: завдання шкоди як власнику транспортних засобів (власник - фізична особа).

Так, як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, Кравець О.В. у спірних правовідносинах виступає як фізична особа громадянин України, а саме:

1. Договір найму (оренди) транспортних засобів від 18.12.2023 укладено між громадянином України Кравець О.В. (наймодавець) та ТОВ «КАРГОПРОМТРАНС» (наймач), тобто не є господарським.

2. Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 833/08-24 від 11.08.2024 виконано ФОП Баранковим В.О. на замовлення фізичної особи Кравець О.В.

3. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 транспортний засіб спеціалізований вантажний сідловий тягач марки DAF (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) зареєстровано 28.02.2023 за фізичною особою ОСОБА_3 .

4. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 транспортний засіб спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор марки CHEREAU спеціалізований зареєстровано 05.12.2023 за фізичною особою ОСОБА_3 .

Отже, у даному випадку ОСОБА_3 у правовідносинах виступає як фізична особа. При цьому, суд зазначає, що наявність у фізичної особи статусу підприємця та зазначення в позові позивача ОСОБА_3 саме як фізичну особу-підприємця не свідчить, що правовідносини є господарські та що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Отже, з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, характер спірних правовідносин, а також наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_3 до ТОВ «Транспортно-Експедиційна компанія «ВІТЕРРА» про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки вказана фізична особа виступає у спірних правовідносинах саме як фізична особа, а правовідносини між вказаними особами виникли з цивільних, а не господарських правовідносин.

Таким чином, позивачами в одній позовній заяві всупереч ст. 21 та ч. 4 ст. 173 ГПК України об`єднано вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. а саме: 1) вимога про стягнення матеріальної шкоди підлягає розгляду за правилами господарського судочинства; 2) вимога про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки спір в цій частині виник за участю фізичної особи та правовідносини є цивільними (суб`єктний склад, характер правовідносин).

Крім того, в спірному випадку неможливе застосування приписів п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України та ч. 6 ст. 173 ГПК України, тобто самостійне роз`єднання судом позовних вимог, оскільки, як зазначено вище, позовні вимоги належить розглядати за правилами різних видів судочинства.

Суд також звертає увагу, що 07.02.2025 між фізичною особою ОСОБА_3 (клієнт) та Майоровим С.В. (адвокат) укладено договір № 17 про надання правової допомоги від 07.02.2025, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін у цивільній справі за позовом про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, до рішення суду першої інстанції.

При цьому, в ордері на надання правничої допомоги серія АН № 2017617 від 01.07.2026 в графі «Назва органу, у якому надається правнича допомога» зазначено Господарський суд Миколаївської області.

Отже, договір № 17 про надання правової допомоги від 07.02.2025 та ордер на надання правничої допомоги серія АН № 2017617 від 01.07.2026 містять невідповідності.

Враховуючи порушення позивачами правил об`єднання позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи, що позовна заява з додатками надійшла на адресу Господарського суду Миколаївської області за допомогою системи "Електронний суд", повернення позовної заяви позивачам здійснюється без направлення матеріалів у паперовій формі.

Відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174, ст. 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву (вх. № 9712/26 від 02.07.2026) і додані до неї документи повернути позивачам Фізичній особі-підприємцю Кравець Олександру Васильовичу та Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРГОПРОМТРАНС».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.М. Олейняш