Ухвала суду № 138783511, 05.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.08.2026 Справа № 914/303/26

Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., розглянувши без виклику сторін матеріали заяви позивача про відвід судді Бургарт Т.І. у справі №914/303/26,

за позовом: Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» (79058, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Масарика, будинок 2/54; код ЄДРПОУ 22333765);

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» (79008, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Теартальна, будинок 24; код ЄДРПОУ 40981689);

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр» (79000, Україна, Львівська обл., місто Львів, площа Маланюка, будинок 2, офіс 2А; код ЄДРПОУ 34606273);

до відповідача-3: Приватного підприємства «Занзібар Холдинг» (79008, Україна, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 43; Код ЄДРПОУ 42154296);

до відповідача-4: Фізичної особи-підприємця Савки Юрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поновлення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа №914/303/26 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (надалі також позивач, заявник, підприємство «Орієнтир») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» (надалі також ФК «Козаков і партнери»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр» (надалі також ТОВ «Український інвестиційний центр»), Приватного підприємства «Занзібар Холдинг» (надалі також ПП «Занзібар Холдинг») та Фізичної особи-підприємця Савки Юрія Ігоровича (надалі також ФОП Савка Ю.І.).

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд:

1) визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31, які укладено між ФК Козаков і партнери» та ПП «Занзібар Холдинг», а також між ПП «Занзібар Холдинг» та ФОП Савкою Ю.І.

2) поновити право власності підприємства «Орієнтир» на зазначене нерухоме майно шляхом визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31, та зобов`язання відповідного державного реєстратора після набрання рішенням суду законної сили внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності позивача;

3) витребувати зазначене нежитлове приміщення з незаконного володіння відповідачів.

Процесуальний хід розгляді справи відображених в ухвалах суду і протоколах судових засідань.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2026.

В судовому засіданні 27. 07.2026 позивач та його представник усно висловили намір оголосити відвід судді Бургарт Т.І., після того, як суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи до завершення перегляду Західним апеляційним господарським судом ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову у цій справі.

Для надання позивачу можливості письмово обґрунтувати свою позицію щодо відводу суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10.08.2026.

05.08.2026 представником позивача подано суду письмову заяву про відвід судді Бургарт Т.І., мотивовану наявністю, на думку заявника, обставин, які відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України викликають об`єктивні сумніви щодо неупередженості та безсторонності судді.

На обґрунтування заяви представник позивача посилається на положення статей 35, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 129 Конституції України, Бангалорських принципів поведінки суддів, Кодексу суддівської етики, а також практику Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що оцінка безсторонності суду має здійснюватися не за окремими процесуальними рішеннями, а з урахуванням сукупності всіх обставин, які можуть породжувати у сторони обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суду.

Заявник стверджує, що під час розгляду справи судом було допущено сукупність процесуальних дій та бездіяльності, які, на його переконання, свідчать про порушення принципу рівності сторін та створюють враження відсутності зовнішньої неупередженості суду, зокрема:

1. при вирішенні питання про забезпечення позову суд, на його думку, фактично здійснив передчасну оцінку обґрунтованості позовних вимог та перспектив їх задоволення, чим сформував правову позицію щодо предмета спору ще до дослідження всіх доказів та розгляду справи по суті. Надалі суд безпідставно продовжив розгляд справи після відкриття Західним апеляційним господарським судом апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.

2. суд систематично відмовляв у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів, які, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення спору, при цьому у своїх процесуальних рішеннях одночасно посилався на недостатність доказової бази позивача. На переконання заявника, мотивувальна частина ухвали про відмову у витребуванні доказів також містить висновки щодо обставин, які підлягають встановленню лише під час розгляду справи по суті.

3. дата однієї з ухвал про виклик учасників справи до підготовчого засідання та дата накладення на неї кваліфікованого електронного підпису не співпадають, а відсутність процесуального пояснення цієї обставини породжує сумніви щодо порядку оформлення відповідного процесуального документа.

4. суд не здійснив належної перевірки повноважень представника одного з відповідачів - адвоката Вовк У.Я., допустивши її до участі у справі без належного підтвердження представництва, а також не надав процесуальної оцінки інформації, яка містилася у повідомленні підсистеми «Електронний суд» щодо отримання нею доступу до технічного запису судового засідання від імені ФОП Савки Ю.І.

5. суд не забезпечив рівності процесуальних можливостей сторін, оскільки позивач не отримав своєчасного доступу до технічних записів судових засідань, незважаючи на сплату судового збору, тоді як представник відповідача отримав такий доступ через підсистему «Електронний суд». Також заявник зазначає про недоступність окремих електронних документів для позивача та його представника як осіб із порушеннями зору.

Посилаючись на наведені обставини у їх сукупності, заявник вважає, що вони породжують об`єктивні сумніви щодо безсторонності судді та є підставою для її відводу відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки у статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно із частиною 1 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Оцінюючи доводи позивача, суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок №1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об`єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 07.08.1996, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що для відводу судді відповідач повинен навести реальні факти та надати дійсні докази, які у своїй сукупності свідчили б про існування ризику порушення суддею обов`язку неупередженого розгляду справи та/або спростовували презумпцію неупередженості судді.

Слід зазначити, що Підприємством об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» до заяви про відвід не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, передбачених статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, що об`єктивно викликають сумнів у неупередженості чи безсторонності судді.

Оцінюючи наведені у заяві доводи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що жоден із них не свідчить про існування підстав для відводу судді, з огляду на таке.

Щодо доводів заявника про передчасне формування судом правової позиції та продовження розгляду справи після відкриття апеляційного провадження

Доводи заявника про те, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову суд фактично сформував правову позицію стосовно предмета спору та наперед визначив перспективи його вирішення, суд відхиляє на наступних мотивів.

Відповідно до статей 136 140 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для застосування відповідного заходу забезпечення, зокрема оцінити доводи заявника, наведені на їх підтвердження, та встановити, чи існує достатньо обґрунтоване припущення про необхідність вжиття таких заходів. Надання судом оцінки доводам заяви про забезпечення позову в межах вирішення відповідного процесуального питання є виконанням покладених на нього процесуальним законом обов`язків та саме по собі не свідчить про попереднє формування висновків щодо вирішення спору по суті.

При цьому висновки суду, викладені в ухвалі про відмову у забезпеченні позову, мають виключно процесуальний характер, стосуються вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для застосування відповідного заходу забезпечення та не є вирішенням спору по суті.

Також не може бути підставою для відводу посилання заявника на те, що суд продовжив розгляд справи після відкриття Західним апеляційним господарським судом апеляційного провадження за скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області про відмову у забезпеченні позову.

Відповідно до частини восьмої статті 140 Господарського процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена. Водночас законодавець прямо встановив, що оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, відкриття апеляційного провадження щодо перегляду ухвали про відмову у забезпеченні позову саме по собі не є процесуальною підставою для зупинення чи відкладення розгляду справи судом першої інстанції.

Навпаки, за відсутності передбачених законом підстав для зупинення провадження або відкладення розгляду справи продовження її розгляду є процесуальним обов`язком суду, який випливає із засад господарського судочинства та вимог Господарського процесуального кодексу України щодо своєчасного вирішення спорів.

Безпідставне відкладення розгляду справи лише з мотивів оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову, всупереч прямому припису частини восьмої статті 140 Господарського процесуального кодексу України, навпаки, свідчило б про невідповідність процесуальних дій суду завданням господарського судочинства та могло б призвести до невиправданого затягування судового процесу.

Відтак, продовження судом розгляду справи після відкриття апеляційного провадження щодо ухвали про відмову у забезпеченні позову повністю відповідало вимогам процесуального закону, а тому саме по собі не може свідчити про упередженість судді чи викликати об`єктивні сумніви у його неупередженості.

Суд також відхиляє доводи заявника про те, що відмова у задоволенні клопотань про витребування доказів свідчить про упередженість судді та передчасне формування ним правової позиції щодо предмета спору.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про витребування доказів, суд повинен перевірити, чи відповідає відповідне клопотання вимогам процесуального закону, чи мають запитувані докази значення для правильного вирішення спору, чи входять обставини, для підтвердження яких вони витребовуються, до предмета доказування у справі, а також чи доведено неможливість самостійного отримання таких доказів особою, яка заявила відповідне клопотання.

Отже, надання судом оцінки предмету доказування, належності, допустимості та значенню доказів для вирішення спору є необхідною складовою вирішення питання про їх витребування та прямо випливає із вимог процесуального закону. Здійснення такої оцінки не свідчить про попереднє вирішення спору по суті чи формування судом остаточної правової позиції щодо заявлених позовних вимог.

Висновки суду, викладені в ухвалах про відмову у витребуванні доказів, були зроблені виключно в межах вирішення відповідних процесуальних клопотань та не мають преюдиційного характеру для вирішення спору по суті. Остаточна оцінка всіх доказів, їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку здійснюється судом лише під час ухвалення рішення у справі відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому оцінка судом того, чи входять певні обставини до предмета доказування не є остаточним вирішенням відповідних питань по суті спору. Ототожнення такої процесуальної діяльності суду із сформованістю його внутрішнього переконання щодо результатів розгляду справи суперечило б природі підготовчого провадження та фактично унеможливлювало б здійснення судом будь-яких процесуальних повноважень, пов`язаних із вирішенням клопотань учасників справи.

Фактично наведені заявником доводи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду та мотивами, з яких такі рішення були постановлені.

Разом із тим відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для його відводу. Законність і обґрунтованість таких процесуальних рішень підлягає перевірці виключно в порядку їх апеляційного чи касаційного перегляду, а не в межах розгляду заяви про відвід судді.

Щодо оцінки інших доводів заяви про відвід

Інші доводи заявника також не свідчать про наявність обставин, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, які могли б об`єктивно викликати сумнів у неупередженості чи безсторонності судді.

Так, твердження про нерівність процесуальних можливостей сторін у зв`язку з отриманням доступу до технічних записів судових засідань спростовуються матеріалами справи. Після повідомлення позивачем про відсутність такого доступу суд оголосив технічну перерву для з`ясування причин, а після її завершення роз`яснив учасникам справи, що доступ до звукозаписів надається автоматично підсистемою «Електронний суд» після подання відповідної заяви та сплати судового збору, без будь-якого втручання суду чи працівників апарату суду. Представник відповідача підтвердила, що отримала доступ саме у такий спосіб без будь якої участі суду. Отже, наведені обставини не свідчать про надання судом переваг будь-якому учаснику справи.

Не заслуговують на увагу і доводи щодо неналежної перевірки повноважень адвоката Вовк У.Я. Під час судового засідання суд роз`яснив учасникам вимоги процесуального закону щодо підтвердження повноважень адвоката та повідомив про наявність у матеріалах справи документів, що підтверджують її повноваження на представництво інтересів відповідача. Незгода заявника з оцінкою судом достатності таких документів не свідчить про упередженість судді.

Посилання заявника на невідповідність між датою постановлення ухвали про виклик учасників справи до підготовчого засідання та датою накладення на неї кваліфікованого електронного підпису також не свідчить про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Зазначена ухвала постановлена судом відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України з метою повідомлення учасників справи про дату, час і місце наступного судового засідання. При цьому дата наступного підготовчого засідання була визначена та погоджена із присутніми у судовому засіданні учасниками справи, у тому числі з позивачем та його представником, про що останнім було достеменно відомо. Учасників справи, які не були присутні у судовому засіданні, суд повідомив шляхом постановлення відповідної ухвали у строки, визначені частиною другою статті 121 Господарського процесуального кодексу України, тобто завчасно, не менше ніж за п`ять днів до дати судового засідання.

Відтак наведені заявником обставини жодним чином не вплинули на реалізацію процесуальних прав учасників справи, не призвели до порушення порядку їх повідомлення про судове засідання та не можуть свідчити про упередженість чи необ`єктивність судді.

Зважаючи на це, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про відвід, оскільки в ній лише надається оцінка діям судді, вчинення яких регламентовано чинним ГПК України.

Згідно із частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Слід зазначити, що заява про відвід надійшла до суду більше ніж за 3 робочі дні до наступного засідання, яке призначене на 10.08.2026.

Зважаючи на це, суд вважає за необхідне передати заяву на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 42, 46, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» про відвід судді Бургарт Т.І. у справі №914/303/26 визнати необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи №914/303/26 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Бургарт Т.І., у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.

Суддя Бургарт Т.І.