Рішення № 138783453, 23.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1770/25

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Стефанчук В.С., розглянув матеріали заяви (вх.№1493/26 від 25.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» про ухвалення додаткового рішення

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро»

08139, Київська область, Бучанський район, територіальна громада Білогородська, "Торгівельний" масив, вулиця Радісна, будинок 3, код ЄДРПОУ 33670636

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна»

07101, Київська область, місто Славутич, вулиця Майбутнього, будинок 4, код ЄДРПОУ 44049291

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна»

07101, Київська область, місто Славутич, вулиця Майбутнього, будинок 4, код ЄДРПОУ 44049291

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро»

08139, Київська область, Бучанський район, територіальна громада Білогородська, "Торгівельний" масив, вулиця Радісна, будинок 3, код ЄДРПОУ 33670636

про стягнення заборгованості

за участі представників cторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Боднар А.М., посвідчення адвоката України №10356/10 від 08.11.2021, ордер на надання правничої допомоги серія АІ №1793067 від 23.05.2025;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Сич М.В., посвідчення адвоката України №6315/10 від 08.12.2017, ордер на надання правничої допомоги серія АІ №1880334 від 05.06.2025;

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/1770/25 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» про визнання припиненими зобов`язань за договором купівлі-продажу №12 від 18 листопада 2021 року та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Ростім Агро авансований платіж у розмірі 793203,76 грн, що сплачений на виконання договору купівлі-продажу №12 від 18.11.2021 та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2025 прийнято до розгляду позовну заяву (вх. №5978/25 від 27.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна про визнання припиненими зобов`язань та повернення авансу та відкрито провадження у справі № 911/1770/25 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 03.07.2025 об 11:00, встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов, встановлено позивачу строк подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2025 прийнято зустрічний позов (вх.№6222 від 16.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро про стягнення заборгованості до спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/1770/25, об`єднано вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро про стягнення заборгованості в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна про визнання припиненими зобов`язань та повернення авансу у справі №911/1770/25, встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк подання відзиву на зустрічний позов, зустрічний позов призначено до розгляду в підготовчому засіданні разом з первісним позовом на 03.07.2025 об 11:00.

За результатами розгляду справи у судовому засіданні 19.02.2026 проголошено скорочене рішення суду (вступну та резолютивну частини) у справі №911/1770/25 про повне задоволення первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява (вх.№1493/26 від 25.02.2026) про ухвалення додаткового рішення.

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2026 призначено судове засідання з розгляду заяви (вх.№1493/26 від 25.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро про ухвалення додаткового рішення на 19.03.2026 о 10:30.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№3858/26 від 06.03.2026).

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростім Агро" надійшла заява про розгляд справи без участі сторони (вх. №4392/2026 від 16.03.2026).

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. №4424/2026 від 19.03.2026).

19.03.2026 у судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені судом.

Враховуючи обгрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин неможливості участі представника у судовому засіданні, відтак, про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Технолоджі Україна про відкладення розгляду справи та, відповідно, відкладення судового засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2026 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи №911/1770/25 відбудеться 02.04.2026 о 12:30.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростім Агро" надійшла заява про зміну місця проживання (вх.№5249/26 від 27.03.2026).

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростім Агро" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. №5611/26 від 02.04.2026).

02.04.2026 у судове засідання з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом.

Враховуючи обгрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин неможливості участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2026 оголошено перерву та повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи №911/1770/25 відбудеться 23.04.2026 о 10:00.

23.04.2026 у судове засідання з`явилися представники обох сторін.

За результатами розгляду заяви (вх.№1493/26 від 25.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні 23.04.2026 проголошено скорочене додаткове рішення суду (вступну та резолютивну частини) у справі №911/1770/25 про часткове задоволення заяви.

За результатом розгляду заяви (вх.№1493/26 від 25.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Ростім Агро про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1770/25, суд

встановив:

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не повязаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У звязку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Європейський суд з прав людини при вирішенні питання про покладення витрат «гонорару успіху» на іншу сторону, що програла спір, не визначає угоду про гонорар успіху як беззаперечний доказ таких витрат, а розглядає такі витрати за загальними критеріями дійсності та розумності цих витрат.

У справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, Європейський суд з прав людини узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно таких угод. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Європейський суд з прав людини визначив, що угода про виплату адвокату частки від виграшу є угодою, в якій клієнт зобов`язується виплатити адвокату як гонорар певний процент від тієї суми, яку суд може присудити йому в разі виграшу. Суд вказав, що подібні угоди, якщо вони юридично дійсні, можуть свідчити про те, що у заявника дійсно виник обов`язок виплатити гонорар своєму адвокату.

При цьому, у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) Європейський суд з прав людини послався на те, що угоди про виплату адвокату частки від виграшу об`єднують лише заявника і його адвоката. Проте така угода не є обов`язковою для Європейського суду з прав людини, який має не лише оцінити розмір судових витрат з точки зору їх дійсності, але й дати оцінку умові розумності їх розміру. Внаслідок цього Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що він буде ґрунтуватися на інших доказах, зокрема на кількості годин, витрачених на роботу, кількість адвокатів, які знадобилися для ведення справи, а також на розмірах їх гонорарів.

Отже, Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що такі угоди його ні до чого не зобов`язують. При наявності таких угод він керується не ними, а іншими наведеними вище факторами, які стосуються роботи адвоката. Тобто Європейський суд з прав людини керується, перш за все, принципом розумності судових витрат, що знайшло відображення у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey), § 70 72, скарга №35839/97.

Європейський суд з прав людини розглядає як угоду про винагороду в разі виграшу (quota litis) тільки угоди, за якими гонорар адвокату має виплачуватися саме у вигляді частки, визначеної в процентах, від тієї суми, яка може бути присуджена в разі виграшу справи (Кодекс поведінки для юристів в Європейському співтоваристві від 28.10.1988). Такий вид угод характеризують як «угода про участь в успіху».

Разом з тим, Європейський суд з прав людини розглядає як доказ дійсності витрат угоду, в якій у заявника обов`язок виплатити гонорар виникає у разі виграшу справи, а його розмір визначений у вигляді твердої грошової суми.

Таким чином, Європейський суд з прав людини у своїй практиці розмежовує угоди про виплату частки від виграшу (коли обов`язок виплати залежать від виграшу справи, а розмір гонорару визначено у процентах від суми виграшу) від інших видів угод про «гонорар успіху» (коли обов`язок виплати гонорару також залежить від виграшу справи, але його розмір визначено в твердій грошовій сумі, або він являє собою премію, що додається до основної суми гонорару).

Зокрема, у справі «Тусашвілі проти Росії» (Tusashvili v. Russia) від 15.12.2005, § 37 38, скарга №20496/04 заявник вимагав відшкодувати йому витрати на оплату послуг його юридичного представника в Європейському суді з прав людини на підставі укладеного між ними договору, за яким він зобов`язався виплатити своєму представнику гонорар у розмірі 1230 євро за надані в Європейському суді з прав людини послуги при таких умовах. По-перше, що представник належним чином виконає свої обов`язки за договором до прийняття Європейським судом з прав людини кінцевої постанови по скарзі. По-друге, що влада Росії виплатить «справедливу компенсацію» заявнику в разі її присудження Європейським судом з прав людини.

Європейський суд з прав людини зазначив, що ця справа не була особливо складною, тому вважав розмір вимог заявника про компенсацію судових витрат занадто великим. Суд послався на те, що не доведено, що судові витрати були необхідними і обґрунтовано понесеними. З урахуванням наведеного та враховуючи обсяг необхідної юридичної роботи у цій справі, Європейський суд з прав людини вирішив, що розмір суми, яку заявник вимагав як оплату послуг його представника, є надмірним.

У справі «Балог проти Угорщини» (Balogh v. Hungary) від 20.07.2004, § 86, скарга №47940/99, заявник зобов`язався виплатити своєму юристу гонорар за представництво його інтересів в Європейському суді з прав людини у разі позитивного вирішення його справи. У Європейському суді з прав людини заявник вимагав виплатити йому 6000 євро як відшкодування витрат на його юриста. За результатом розгляду наданих документів, Європейський суд з прав людини вважав за можливе відшкодувати заявнику 3000 євро для компенсації витрат, понесених ним у зв`язку з розглядом його справи. Таким же чином у справі «Космоулу проти Греції» (Kosmooulou v. Greece) від 05.02.2004, § 55 58, скарга №68457/00, у договорі між заявником і його адвокатом було передбачено, що вона зобов`язується виплатити адвокату за представництво її інтересів у Європейському суді з прав людини гонорар у сумі 19008 євро (з розрахунку 108 годин роботи по ставці 176 євро за час) у разі позитивного вирішення її справи. Влада Греції з приводу гонорару адвокату заперечила, зазначаючи, що сума є завищеною, а домовленість між заявником і адвокатом не має для Європейського суду з прав людини обов`язкової сили. Вони вважали, що сума в розмірі 6000 євро є достатньою для відшкодування судових витрат. В обставинах цієї справи Європейський суд з прав людини, керуючись принципами дійсності, необхідності і розумності судових витрат, вирішив присудити заявниці 6000 євро як компенсацію її судових витрат.

Тобто, Європейський суд з прав людини стосовно угоди про виплату гонорару в разі виграшу справи не розглядає її як недійсну, але вважає, що ця угода ніяким чином не зобов`язує суд. Подібні угоди не розглядаються як беззаперечні докази наявності витрат, і Суд використовує інші критерії при визначенні розміру винагороди за договором про надання юридичних послуг.

В обґрунтування заяви про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІ УКРАЇНА» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 155638,10 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/1770/25 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІ УКРАЇНА» задоволено повністю, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» задоволено частково.

За результатами зустрічного зарахування присуджених сторонам грошових сум рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/1770/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІ УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» 773741,09 грн авансового платежу, сплаченого на виконання договору купівлі-продажу №12 від 18.11.2021, та 11707,30 грн витрат зі сплати судового збору.

У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1770/25 Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» заявляє про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІ УКРАЇНА» своїх витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 155638,10 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІ УКРАЇНА» у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги заперечує проти покладення на нього витрат у заявленому розмірі, посилаючись на їх завищеність, необґрунтованість та неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом наданих послуг і часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Заявник клопотання зазначає, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» заявлено 87 годин роботи, тоді як обґрунтованим, на його думку, є врахування 47 годин, у зв`язку з чим заяляє про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 42280,55 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» надало суду копії договору №1260/3/19-03-2025 про надання правничої (правової) допомоги від 19.03.2025, додаткової угоди №1 від 19.03.2025 до цього договору, рахунку на оплату №35 від 20.02.2026, акта надання послуг №33 від 20.02.2026, звіту наданих послуг за період із 01.01.2025 до 19.02.2026 та платіжної інструкції №26097 від 24.02.2026 на суму 155638,10 грн.

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» та Адвокатським об`єднанням «МІЛЛЕР» договору №1260/3/19-03-2025 про надання правничої (правової) допомоги від 19.03.2025 Адвокатське об`єднання «МІЛЛЕР» зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу, деталізований перелік якої визначається у відповідних додаткових угодах до договору, у тому числі здійснювати представництво інтересів клієнта в органах судової влади.

Згідно з додатковою угодою №1 від 19.03.2025 до договору №1260/3/19-03-2025 Адвокатське об`єднання «МІЛЛЕР» зобов`язалося надати Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» правничу допомогу у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОДЖІ УКРАЇНА». Перелік правничої допомоги включав досудову роботу щодо врегулювання спору, зокрема підготовку повідомлення та угоди про розірвання договору, а також судовий супровід спору, що охоплював розроблення правової стратегії, підготовку і подання заяв по суті справи, клопотань та інших заяв, а також участь у судових засіданнях.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 19.03.2025 сторони погодили, що оплата послуг здійснюється за результатами розгляду спору судом першої інстанції на користь клієнта у такому розмірі: 1) гонорар успіху в розмірі 1800,00 доларів США, що еквівалентно сумі в гривнях, розрахованій за курсом продажу готівкового долара США в ПАТ «КРЕДОБАНК» (комерційний курс), установленим на день виставлення рахунку Адвокатським об`єднанням, та 2) гонорару успіху в розмірі 10 % від суми спору за судовий супровід і отримання позитивного рішення на користь клієнта під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з актом надання послуг №33 від 20.02.2026, підписаним сторонами 24.02.2026, Адвокатське об`єднання «МІЛЛЕР» надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» прийняло правничу допомогу щодо досудового врегулювання спору та судового супроводу справи №911/1770/25 всього на суму 155638,10 грн, у тому числі, 25939,68 грн податку на додану вартість. Відповідно до акта вартість послуг, передбачених пунктом 3.1 додаткової угоди №1, становить 78264,00 грн, а вартість послуг, передбачених пунктом 3.2 цієї додаткової угоди, 77374,10 грн.

Невід`ємною частиною акта надання послуг №33 від 20.02.2026 є звіт про надані послуги за період із 01.01.2025 до 19.02.2026, в якому наведено детальний перелік виконаних робіт, що включає аналіз матеріалів справи та судової практики, розроблення правової стратегії, підготовку позовної заяви, аналіз зустрічного позову, підготовку відзиву на зустрічний позов, заперечень, додаткових пояснень, клопотань та інших процесуальних документів, підготовку до судових засідань і представництво інтересів клієнта у судових засіданнях. Загальна кількість зазначеного у звіті часу, витраченого на супровід справи в суді першої інстанції, становить 87 годин.

На підставі додаткової угоди №1 від 19.03.2025 Адвокатське об`єднання «МІЛЛЕР» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» рахунок на оплату №35 від 20.02.2026 на суму 155638,10 грн. Вказана сума сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» на користь Адвокатського об`єднання «МІЛЛЕР» відповідно до платіжної інструкції №26097 від 24.02.2026.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю судових засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З огляду на викладене, суд вважає доведеними обставини існування між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» та Адвокатським об`єднанням «МІЛЛЕР» договірних правовідносин щодо надання професійної правничої допомоги у справі №911/1770/25, а також погодження сторонами порядку визначення двох гонорарів успіху за позитивний результат розгляду справи в суді першої інстанції.

Водночас, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії та бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу матеріалів справи, кількості підготовлених процесуальних документів, кількості судових засідань та тривалості розгляду справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінюючи заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 155638,10 грн, суд враховує характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі, обсяг поданих сторонами доказів, кількість та зміст підготовлених процесуальних документів, а також складність справи в розумінні положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Так, дана справа виникла з договірних правовідносин купівлі-продажу та стосувалась визнання припиненими зобов`язань за договором купівлі-продажу №12 від 18.11.2021 і зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» авансований платіж у розмірі 793203,76 грн, сплачений на виконання цього договору, а також розгляду зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» про стягнення заборгованості.

При цьому, спірні правовідносини у даній справі не вимагали проведення судових експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу спеціальної технічної документації або вирішення виключної правової проблеми. Предметом дослідження суду були умови укладеного сторонами договору купівлі-продажу, обставини виконання сторонами договірних зобов`язань, підстави припинення відповідних зобов`язань, обставини, на які сторони посилались як на форс-мажорні, а також наявність підстав для повернення сплаченого авансу та задоволення вимог за зустрічним позовом.

Суд також враховує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» про те, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» на різних стадіях виникнення та розгляду спору здійснювалось тими самими представниками, які проводили переговори між сторонами, аналізували документи, що стали підставою для підготовки первісної позовної заяви, досліджували зустрічну позовну заяву та готували відзив на неї, а тому вже були обізнані з обставинами справи та змістом спірних правовідносин.

Також судом враховано, що у клопотанні (вх.№3858/26 від 06.03.2026) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» конкретизувало свої заперечення щодо наведеного заявником детального опису робіт та зазначило, що послуги, вказані у звіті під номерами 6, 14, 17, 22, 24, 27, 28, 30, на його думку, не підлягають урахуванню, а кількість часу за послугами, зазначеними під номерами 1, 2, 4, 8, 12, 13, 19, 21, 25, 26, має бути зменшена наполовину. Відповідач вказував, що із заявлених 87 годин фактично обґрунтованими є 47 годин, у зв`язку з чим просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 42280,55 грн.

Судом також враховано, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» документи містять детальний опис виконаних робіт та відомості про кількість часу, витраченого на їх виконання. Відповідно до звіту наданих послуг за період з 01.01.2025 до 19.02.2026 загальна кількість часу, витраченого на супровід справи в суді першої інстанції, становить 87 годин. Разом із тим, ані договором №1260/3/19-03-2025 про надання правничої допомоги від 19.03.2025, ані додатковою угодою №1 від 19.03.2025 не встановлено погодинного порядку визначення вартості саме заявлених до розподілу між сторонами гонорарів успіху, з урахуванням вартості однієї години роботи адвоката.

При цьому, суд враховує, що відповідно до додаткової угоди №1 від 19.03.2025 погоджена сторонами спірна додаткова винагорода складається з двох частин, кожна з яких є гонораром успіху: суми, еквівалентної 1800,00 доларів США за курсом продажу готівкового долара США в ПАТ «КРЕДОБАНК», установленим на день виставлення рахунку Адвокатським об`єднанням, який визначений заявником еквівалентом 78264,00 грн, та гонорару успіху в розмірі 10% від суми спору за судовий супровід справи й отримання позитивного рішення на користь клієнта під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з актом надання послуг №33 від 20.02.2026 розмір гонорару успіху, передбаченого пунктом 3.1 додаткової угоди №1 від 19.03.2025, становить 78264,00 грн, що має бути визначений шляхом множення погодженого сторонами розміру гонорару успіху 1800,00 доларів США на курс продажу готівкового долара США в ПАТ «КРЕДОБАНК», на погоджену сторонами дату, при цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» не надано обгрунтованого розрахунку еквіваленту гонорару успіху у розмірі 1800,00 доларів США у гривнях, не надано відповідного курсу долару до гривні у передбачену додатковою угодою дату, отже, ця сума не обгрунтована, а розмір гонорару успіху, передбаченого пунктом 3.2 цієї додаткової угоди, 77374,10 грн, що складає 10 % від задоволеної на користь заявника суми за рішенням суду у справі, відтак, відповідає умові пункту 3.2 додаткової угоди. Загальний розмір гонорару успіху становить 155638,10 грн, що складає 20,12 % від задоволеної на користь заявника суми.

Разом із тим, як вбачається зі змісту акта надання послуг №33 від 20.02.2026, обидві складові додаткової винагороди визначені за надання правничої допомоги як щодо досудового врегулювання спору, так і судового супроводу справи №911/1770/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» про визнання припиненими зобов`язань за договором купівлі-продажу №12 від 18.11.2021 та повернення авансованого платежу. При цьому, у звіті наданих послуг не здійснено розмежування робіт, виконання яких охоплюється фіксованою частиною винагороди та робіт, за які нараховано гонорар успіху в 10% від суми спору (77374,10 грн), отже, обидва гонорари успіху передбачені за одні і ті самі послуги, у зв`язку із чим, судом також враховано, що до судових витрат у справі не можуть бути включені витрати на досудову правничу допомогу, проте, умовами договору між заявником та адвокатським об`єднанням не визначено критеріїв такого розмежування, які б могли бути оцінені та враховані судом.

Матеріали справи також не містять доказів того, що кожна із зазначених частин додаткової винагороди стосується окремого, самостійного та відмінного одного від одного комплексу робіт, що виконані під час розгляду справи. Навпаки, найменування послуг в акті надання послуг свідчить про те, що обидві складові додаткової винагороди нараховані у зв`язку із наданням одного комплексу правничої допомоги щодо досудового врегулювання спору та судового супроводу справи №911/1770/25.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що виконання зазначених у звіті робіт потребувало такого обсягу часу та юридичної складності, який би об`єктивно виправдовував покладення на іншу сторону спору витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі 155638,10 грн. Саме по собі зазначення у звіті загальної кількості витраченого часу 87 годин не свідчить про обов`язковість покладення всієї погодженої клієнтом та адвокатським об`єднанням винагороди на іншу сторону спору, оскільки погоджені сторонами гонорари успіху не обчислюються погодинно, а складаються з фіксованої частини та проценту від суми позитивного результату.

Суд враховує співвідношення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу з предметом спору, складністю справи, характером спірних правовідносин, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи та фактичним обсягом процесуальних дій, які здійснювались під час розгляду справи №911/1770/25.

При цьому, суд зазначає, що визначений сторонами у договорі розмір гонорару успіху є обов`язковим виключно для адвоката та клієнта, однак, не є безумовною підставою для покладення відповідних витрат у повному обсязі на іншу сторону спору без оцінки їх необхідності, обґрунтованості та співмірності конкретним обставинам справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 155638,10 грн є завищеним та не відповідає критеріям співмірності, розумності та пропорційності до предмета спору та фактичних обставин даної справи.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У первісній позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу зазначений у сумі 154362,38 грн. Остаточно, після розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 155638,10 грн.

При цьому, представник заявника до закінчення судових дебатів у справі повідомив суд про намір звернутись із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, після чого протягом установленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку подав заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження остаточного розміру понесених витрат.

Згідно з частиною 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат у частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У даному випадку, остаточно заявлена сума витрат у розмірі 155638,10 грн перевищує суму попереднього орієнтовного розрахунку, яка становила 154362,38 грн, на 1275,72 грн. Зазначене перевищення не є істотним у розумінні частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому саме по собі не становить підстави для відмови у відшкодуванні відповідної частини витрат. Водночас, відсутність істотного перевищення попереднього розрахунку не позбавляє суд обов`язку оцінити всю заявлену до відшкодування суму відповідно до критеріїв, установлених статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на характер спірних правовідносин сторін, зміст виконаних адвокатами робіт, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість судових засідань, тривалість розгляду справи, ціну позову та фактичний результат вирішення спору (у тому числі, часткове задоволення зустрічного позову), суд вважає, що гонорар успіху, а, відтак, і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 77374,10 грн є співмірними характеру спору, обсягу фактично виконаних робіт та критерію розумної необхідності судових витрат, крім того, з урахуванням вказаних обставин справи, суд вважає, що погодження між адвокатом і клієнтом одночасно двох гонорарів успіху за розгляд цієї справи у суді першої інстанції не було необхідним, з огляду на вищеозначені критерії складності справи та розміру спірних у справі сум, а також з урахуванням того, що додаткова угода №1 від 19.03.2025 до договору, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТІМ АГРО» та Адвокатським об`єднанням «МІЛЛЕР» №1260/3/19-03-2025 про надання правничої (правової) допомоги від 19.03.2025 також передбачає і основний гонорар адвоката, що визначається погодинно, який, у даному випадку, не заявлений до відшкодування, докази сплати якого позивачем адвокатському об`єднанню не надані.

Суд ураховує, що рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/1770/25 за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів і проведення зустрічного зарахування присуджених сторонам сум стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» 773741,09 грн.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, який суд визнає обґрунтованим для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна», становить 77374,10 грн та відповідає 10% від суми, фактично присудженої на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» за результатами вирішення спору. Такий розмір гонорару успіху ураховує досягнутий для клієнта результат розгляду справи, обсяг виконаної адвокатами роботи та значення справи для заявника, водночас, не є необгрунтовано завеликим як заявлені два гонорари успіху, що разом складають 20,12 % від розміру позитивного результату, та не призводить до покладення на іншу сторону надмірного і непропорційного фінансового тягаря.

Визначення судом суми витрат, що підлягає покладенню на іншу сторону, у розмірі 77374,10 грн не змінює погодженого Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» та Адвокатським об`єднанням «МІЛЛЕР» розміру гонорару успіху і не втручається у договірні правовідносини між ними, а лише визначає розмір судових витрат, обов`язок з відшкодування яких може бути покладений на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» відповідно до вимог господарського процесуального законодавства.

При цьому, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» про необхідність зменшення витрат до 42280,55 грн виключно шляхом математичного перерахунку 47 годин роботи за визначеною відповідачем вартістю однієї години. Умовами договору та додаткової угоди погодинна оплата правничої допомоги передбачена для основного гонорару, який не заявляється до розподілу між сторонами, натомість, природа заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не основний гонорар адвоката, а гонорари успіху, що визначені фіксованою сумою та відсотком від позитивного результату, а тому запропонований відповідачем погодинний розрахунок не може бути самостійною та визначальною підставою для встановлення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас, наведені відповідачем заперечення щодо обсягу окремих робіт, повторюваності певних дій та часу, зазначеного на їх виконання, враховуються судом під час загальної оцінки співмірності й розумності заявленої суми.

Отже, з урахуванням критеріїв реальності та необхідності адвокатських витрат, принципу співмірності судових витрат, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу фактично виконаних адвокатами робіт, досягнутого результату розгляду справи та принципу розумності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» про ухвалення додаткового рішення та покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» на професійну правничу допомогу у розмірі 77374,10 грн.

Отже, оскільки витрати у визначеному заявником розмірі 155638,10 грн у повному обсязі не мають характеру необхідних та не є співмірними з виконаною роботою, складністю справи, ціною позову і фактичним результатом розгляду спору, суд дійшов висновку про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» судових витрат на професійну правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» у розмірі 77374,10 грн.

В іншій частині судові витрати заявника у розмірі 78264,00 грн підлягають залишенню за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро».

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 221, 233, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву (вх.№1493/26 від 25.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджі Україна» (07101, Київська область, місто Славутич, вулиця Майбутнього, будинок 4, код ЄДРПОУ 44049291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» (08139, Київська область, Бучанський район, територіальна громада Білогородська, "Торгівельний" масив, вулиця Радісна, будинок 3, код ЄДРПОУ 33670636) 77374,10 грн (сімдесят сім тисяч триста сімдесят чотири гривні десять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви (вх.№1493/26 від 25.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростім Агро» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 06.08.2026.

Суддя С.О. Саванчук