Рішення № 138783441, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 904/1287/26

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1287/26,

за позовом Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до

відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; ідентифікаційний код 39816845)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця 93-ї Холодноярської Бригади, будинок 1; ідентифікаційний код 37988155)

про стягнення 17 000, 00 грн,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.03.2026 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича (далі - позивач) до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі відповідач) про стягнення безпідставно утриманих коштів у загальному розмірі 17 000 грн, відповідно до якої позивач просить суд: стягнути з Державного бюджету України на користь Джерша Романа Михайловича 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., безпідставно утриманих коштів.

18.03.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

07.04.2026 до Господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича надійшло клопотання (вх. суду №16507/26 від 07.04.2026) про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпровської області від 14.04.2026 клопотання Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича (вх. суду №16507/26 від 07.04.2026) про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи - задовольнити.

Замінено первісного відповідача у справі №904/1287/26 - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця 93-ї Холодноярської Бригади, будинок 1; ідентифікаційний код 37988155) на належного відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; ідентифікаційний код 39816845).

Залучено до участі у справі №904/1287/26, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця 93-ї Холодноярської Бригади, будинок 1; ідентифікаційний код 37988155).

Матеріали справи №904/1287/26 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44/В; код ЄДРПОУ 05379487).

11.05.2026 справу №904/1287/26 отримано Господарським судом міста Києва засобами поштового зв`язку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 справу №904/1287/26 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 904/1287/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.05.2026 через систему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву.

06.07.2026 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича надійшли письмові пояснення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 17 000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп). Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.)

23.07.2026 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

ВСТАНОВИВ:

23.07.2026 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить: ухвалити додаткове судове рішення у справі № 904/1287/26 щодо розподілу судових витрат, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51; ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7 000 гривень 00 копійок. Дана заява обґрунтована наступним. У позовній заяві представником Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича (далі - Позивач) на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс та очікує понести в зв`язку із розглядом справи Господарським судом міста Києва. Сторони у розділі 3 Договору визначили, що розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно, визначається Сторонами обопільно з урахуванням Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і закріплюється у Додатку № 1 «Протокол визначення розміру гонорару», який є невід`ємною частиною Договору. Гонорар сплачується адвокату на умовах та у порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору. Сторони погодили Протокол визначення розмірі гонорару при розгляді справи в суді першої інстанції до Договору № 01/02/2025(1) від 01.02.2025, де узгодили розмір гонорару, що становить 7 000,00 (сім тисяч грн. 00 коп.) Відповідно до Додатку № 1 до Договору Сторони погодили строк сплати гонорару - протягом 30 календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, визначених в даному Протоколі. Сплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на особистий банківський рахунок АДВОКАТА. Отже, після прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 20.07.2026 у справі № 904/1287/26 Позивач надає суду у встановлений абз. 2 ч. 8 статті 129 ГПК України строк докази на підтвердження витрат ФОП Джерша Романа Михайловича, пов`язаних із оплатою послуг адвоката із надання правничої допомоги щодо розгляду даної справи Господарським судом міста Києва, тобто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.): 1) Копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2025. 2) Копія Додатку №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2025. 3) Копія Детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги. 4) Копія Акту приймання-передачі наданих послуг. 5) Ордер на надання правничої (правової) допомоги ФОП Джершу Роману Михайловичу. 6) Завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Яковенко О.Г. За Актом про надання правової допомоги за Договором № 01/02/2025 (1) від 01.02.2025 року (далі - Акт) вбачається, що адвокатом Яковенко О.Г. виконані та належним чином оформлені, а ФОП Джерш Роман Михайлович прийняті юридичні послуги, обумовлені у п. п. 1.1., 2.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2025 року (Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги в межах справи № 904/1287/26, станом на 22.07.2026 року додається).

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною другою ст. 244 ГПК України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Статтею 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно вищезазначеним приписам Господарського процесуального кодексу України, у випадку, визначеному частиною третьою ст. 244 ГПК України, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною другою цієї статті визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Так, до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, Позивач подаючи до суду позовну заяву у ній на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс та очікує понести в зв`язку із розглядом справи Господарським судом міста Києва.

Рішення у даній справі Господарського суду міста Києва прийнято 20.07.2026.

У відповідності до приписів ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення 23.07.2026 було подано Фізичною особою-підприємцем Джерша Романа Михайловича. Крім того, убачається, що приватний виконавець дотримався вимоги щодо направлення копії цієї заяви та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи відповідно до вимог ч. 9 ст. 80 цього Кодексу.

Суд зазначає, що заявник з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі звернувся, у строки передбачені ч. 8 ст. 129 ГПУ України.

У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення у справі заявник просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51; ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7 000 гривень 00 копійок.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 гривень Позивачем подано суду: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2025; копію Додатку №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2025; копію Детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги; копію Акту приймання-передачі наданих послуг; Ордер на надання правничої (правової) допомоги ФОП Джершу Роману Михайловичу; завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Яковенко О.Г.

З наданих документів встановлено, що 01.02.2025 між Фізичною особою-підприємцем Джерша Романом Михайловичем (КЛІЄНТ) та Адвокатом Яковенко Оксаною Григорівною (АДВОКАТ) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/2025(1), за умова якого АДВОКАТ зобов`язується за дорученням КЛІЄНТА надавати йому юридичні послуги, визначені у п.2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору Розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно визначається СТОРОНАМИ обопільно, з урахуванням Правил адвокатської етики, і положень Закону України «Про адвокатуру», і закріплюється у Додатку № 1 «Протокол визначення розміру гонорару», який є невід`ємною частиною Договору.

Гонорар сплачується АДВОКАТУ на умовах та у порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору.

01.03.2026 сторони підписали Додаток № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2026 - Протокол визначення розміру гонорару.

Так, даним Протоколом встановлено, що сторонами досягнуто згоди про розмір гонорару, що належить до сплати АДВОКАТУ за надання правничої допомоги КЛІЄНТУ в межах Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/02/2025(1) від 01.02.2025 року з питання повернення в судовому порядку безпідставно набутих грошових коштів, який станом на дату укладення даного Протоколу становить загальну суму 7 000,00 грн (сім тисяч гривень), з розрахунку 1000,00 грн за одну годину надання послуг.

Орієнтовний перелік послуг, що надаються АДВОКАТОМ з приводу зазначених вище питань (перелік послуг може бути змінено Сторонами, в разі потреби):

1. Первинна консультація Клієнта, погодження умов та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги.

2. Ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів та в разі необхідності - збір додаткових матеріалів.

3. Здійснення юридичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань.

4. Складання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області.

5. Вивчення відзиву чи інших процесуальних документів Відповідача (в разі наявності таких). Підготовка заяв по суті справи, а також процесуальних документів (пояснення, відповідь на відзив, заяви, клопотання) - за потреби.

Сторони погодили строк підписання Акту приймання-передачі наданих послуг: протягом 5 календарних днів з дня ухвалення рішення у справі про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Сторони погодили строк сплати гонорару - протягом 30 календарних днів з дня підписання Акту приймання- передачі наданих послуг, визначених в даному Протоколі. Сплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на особистий банківський рахунок АДВОКАТА.

Протокол є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2025 року і є підставою для взаємних розрахунків між АДВОКАТОМ та КЛІЄНТОМ.

22.07.2026 сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № 22/07/2026 до Договору про надання правової допомоги № 01/02/2025(1) від 01/02/2025, згідно змісту якого:

1. Виконавець надав, а Замовник прийняв правову допомогу в частині захисту прав та представництва інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва, з питань що пов`язані із розглядом справи № 904/1287/26.

2. Сторони погодили, що Виконавцем станом на 22.07.2026 року надані наступні послуги:

- Первинна консультація Клієнта, погодження та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги - 1 год.

- Ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів - 1 год.

- Здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань - 1 год.

Складання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 год.

Складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності) - 3 год.

Всього 10 год.

3. Вартість послуг за цим Актом складає 7 000,00 грн (сім тисяч гривень), з розрахунку 1000,00 грн за одну годину надання послуг. 1орядок та строки розрахунку визначені Договором та Додатком 1 до нього.

4. Замовник не має жодних претензій до якості наданих Виконавцем послуг. 1ісля завершення розрахунків в повному обсязі Виконавець не матиме жодних претензій до Замовника.

Також заявником до заяви про ухвалення додаткового рішення додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги в межах справи № 904/1287/26, станом на 22.07.2026, відповідно до якого На підставі Договору про надання правової допомоги № 01/02/2025(1) від 01.02.2025 року, що укладений між ФОП Джерш Роман Михайлович (Клієнт) та адвокатом Яковенко Оксаною Григорівною (Адвокат), останнім надані наступні послуги з питань повернення безпідставно набутих грошових коштів (в межах справи № 904/1287/26 у Господарському суді міста Києва):

1. Виконавець надав, а Замовник прийняв правову допомогу в частині захисту прав та представництва інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва, з питань що пов`язані із розглядом справи № 904/1287/26.

2. Сторони погодили, що Виконавцем станом на 22.07.2026 року надані наступні послуги:

- Первинна консультація Клієнта, погодження та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги - 1 год.

- Ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів - 1 год.

- Здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань - 1 год.

Складання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 год.

Складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності) - 3 год.

Всього 10 год.

Доказів сплати позивачем адвокату коштів за договором не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України)

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 ГПК України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Разом з тим, колегія суддів у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 922/2830/23 звертає увагу на те, що слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Як було встановлено вище, заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51; ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7 000 гривень 00 копійок.

Державна служба України з безпеки на транспорті заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду не подала.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Верховний Суд у постанові від 01.12.2025 №911/918/25 оцінюючи надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, а також наведені позивачем заперечення, зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 №910/18717/23 також зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 зазначено, що із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, згідно Акту приймання-передачі наданих послуг № 22/07/2026 від 22.07.2026 до Договору про надання правової допомоги № 01/02/2025(1) від 01/02/2025, згідно змісту якого:

1. Виконавець надав, а Замовник прийняв правову допомогу в частині захисту прав та представництва інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва, з питань що пов`язані із розглядом справи № 904/1287/26.

2. Сторони погодили, що Виконавцем станом на 22.07.2026 року надані наступні послуги:

- Первинна консультація Клієнта, погодження та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги - 1 год.

- Ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів - 1 год.

- Здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань - 1 год.

Складання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області - 4 год.

Складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності) - 3 год.

Всього 10 год.

3. Вартість послуг за цим Актом складає 7 000,00 грн (сім тисяч гривень), з розрахунку 1000,00 грн за одну годину надання послуг. 1орядок та строки розрахунку визначені Договором та Додатком 1 до нього.

4. Замовник не має жодних претензій до якості наданих Виконавцем послуг. 1ісля завершення розрахунків в повному обсязі Виконавець не матиме жодних претензій до Замовника.

Беручи до уваги викладене вище, суд зазначає, що послуги з «Ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів» та «Здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань», по суті є складовими такої дії (послуги) як «Складання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області», відповідно, Адвокатом помилково визначено послугу «Ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів та Здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань», як окрему самостійну, а не як складову частину послуги «Складання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області» (подібні висновки наведені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.01.2022 у справі № 910/789/21, від 20.05.2024 у справі № 910/14588/21, від 14.01.2025 у справі № 9141/1689/23, від 27.02.2025 у справі № 904/4463/23).

Також щодо послуги «Первинна консультація Клієнта, погодження та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги», то вказана послуга має організаційний, а не правовий характер.

Таким чином, з огляду на специфіку та малозначність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904//1287/26 є завищеним, а тому не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 7 000,00 грн.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн підлягає зменшенню до 4 000, 00 грн.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 у справі №905/716/20 вказав, що ч.9 ст.129 ГПК виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У постанові від 19.06.2026 у справі № 910/2163/23 Верховний Суд виснував, що положення ч.9 ст.129 ГПК передбачають, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, оскільки спір у справі № 904/1287/26 виник, у зв`язку з неправомірним рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті, а саме винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 077240 від 29 січня 2025 року, яку було за результатами судового оскарження рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 160/4201/25, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 року визнано протиправною та скасовано, судові витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича про розподіл судових витрат у справі №904//1287/26 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51; ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця Джерша Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. (чотири тисяч гривень 00 коп.).

3. В іншій частині заяви - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 06.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА