Рішення № 138783440, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/5509/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5509/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7; код ЄДРПОУ 33794329)

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» (03150, місто Київ, вул. Тютюника Василя, 53, офіс 1148; код ЄДРПОУ 44421493)

про стягнення 231 467,14 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» про заборгованості у розмірі 231 467,14 грн. (двісті тридцять одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень і 14 копійок) за поставку товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» (далі по тексту - Позивач та/або Постачальник) прийняло на себе зобов`язання здійснювати поставку товару на підставі замовлень покупця, а ТОВ «КДІ ГРУП» (далі по тексту - Відповідач та/або Покупець) зобов`язалось оплатити вартість продукції, обумовленої сторонами у видаткових накладних.

Протягом 2025 року ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» поставило ТОВ «КДІ ГРУП» будівельні матеріали на загальну суму 884 510,21 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами.

Отже, враховуючи вищевикладене, Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання з поставки партії товару Відповідачу згідно видаткових накладних.

Водночас, станом на дату подання позовної заяви (10.05.2026), Відповідач свої зобов`язання з оплати поставлених Постачальником товарів виконав частково, сплативши грошові кошти Позивачу в розмірі 653 043,07 грн.

25 листопада 2025 року Позивач направив Відповідачу претензію за вих. №2-11/2025 (докази поштового відправлення додаються), в якій просив останнього погасити заборгованості за поставлений товар в строк до 7-ми календарних днів з моменту отримання цієї претензії на розрахунковий рахунок ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», м. Київ МФО 300528.

Однак, станом на дату подання позовної заяви (10.05.2026), зобов`язання ТОВ «КДІ ГРУП» перед ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» з оплати поставленого товару в розмірі 231 467,14 грн. залишились невиконаними, що і стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Так, у позовній заяві зазначено, що враховуючи вищенаведені розрахунки, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ТОВ «КДІ ГРУП» (код за ЄДРПОУ - 44421493) становить 231 467,14 грн. (двісті тридцять одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень і 14 копійок).

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

23.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 910/5509/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 01.06.2026 була направлена відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 03150, місто Київ, вул. Тютюника Василя, 53, офіс 1148. Конверт з ухвалою суду від 01.06.2026 було повернуто поштовим відділенням із зазначенням "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Витягу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадським формувань, дані щодо Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» про перебування юридичної особи в процесі припинення та про перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації - відсутні.

За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового

За змістом пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 вказаних Правил).

Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/5509/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» здійснювало поставку товару на підставі замовлень покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп».

На підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами, до суду подано видаткові накладні, підписані сторонами. Протягом 2025 року ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» поставило ТОВ «КДІ ГРУП» будівельні матеріали на загальну суму 884 510,21 грн.

Відповідач свої зобов`язання з оплати поставлених Постачальником товарів виконав частково, сплативши грошові кошти Позивачу в розмірі 653 043,07 грн.

Позивачем направлялась претензія за вих. №2-11/2025 від 25.11.2025, в якій просив останнього погасити заборгованості за поставлений товар в строк до 7-ми календарних днів з моменту отримання цієї претензії на розрахунковий рахунок ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», м. Київ МФО 300528.

Доказів сплати відповідачем заборгованості у сумі 231 467,14 грн. (двісті тридцять одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень і 14 копійок) на користь Позивача не подано до суду. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 03.03.2026 №205; Претензія за вих. №2-11/2025 від 25.11.2025; докази надсилання претензії відповідачу; Довіреність у порядку передоручення; Виписка з ЄДР; Видаткові накладні: від 16.05.2025 року № СБ-1063 на суму 32 691, 40 грн, від 16.05.2025 року № СБ-1066 на суму 63 092, 53 грн, від 16.05.2025 року № СБ-1072 на суму 3 250, 00 грн; від 19.05 2025 року № СБ-1115 на суму 3 000,00 грн, від 19.05 2025 року № СБ-1116 на суму 416,64 грн, від 19.05 2025 року № СБ-1121 на суму 37 710, 00 грн; від 19.05 2025 року № СБ-1129 на суму 14 266, 40 грн; від 24.05 2025 року № СБ-1342 на суму 18 000,00 грн; від 06.06.2025 року № СБ-1760 на суму 3 100,00 грн; від 10.06.2025 року № СБ-1820 на суму 22 612, 70 грн; від 10.06.2025 року № СБ-1825 на суму 22 671,00 грн; від 10.06.2025 року № СБ-1870 на суму 84 439,00 грн; від 11.06.2025 року № СБ-1871 на суму 52 360,00 грн; від 13.06.2025 року №СБ-1981 на суму 4 960, 00 грн; від 13.06.2025 року № СБ-1983 на суму 7 000, 00 грн; від 16.06.2025 року № СБ-2027 на суму 27 406,00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2429 на суму 36 105, 00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2430 на суму 53 560, 00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2431 на суму 43 770, 00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2437 на суму 16 281, 80 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2444 на суму 17 400, 00 грн; від 27.06.2025 року № СБ-2432 на суму 110 116, 90 грн; від 27.06.2025 року № СБ-2487 на суму 170 333,84 грн; від 01.07.2025 року № СБ-2649 на суму 7 700, 00 грн; від 01.07.2025 року № СБ-2650 на суму 3 750, 00 грн; докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст. 664 ЦК України, Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень статей 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки товару.

На виконання вказаної угоди протягом 2025 року ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» поставило ТОВ «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» будівельні матеріали на загальну суму 884 510,21 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 16.05.2025 року № СБ-1063 на суму 32 691, 40 грн, від 16.05.2025 року № СБ-1066 на суму 63 092, 53 грн, від 16.05.2025 року № СБ-1072 на суму 3 250, 00 грн; від 19.05 2025 року № СБ-1115 на суму 3 000,00 грн, від 19.05 2025 року № СБ-1116 на суму 416,64 грн, від 19.05 2025 року № СБ-1121 на суму 37 710, 00 грн; від 19.05 2025 року № СБ-1129 на суму 14 266, 40 грн; від 24.05 2025 року № СБ-1342 на суму 18 000,00 грн; від 06.06.2025 року № СБ-1760 на суму 3 100,00 грн; від 10.06.2025 року № СБ-1820 на суму 22 612, 70 грн; від 10.06.2025 року № СБ-1825 на суму 22 671,00 грн; від 10.06.2025 року № СБ-1870 на суму 84 439,00 грн; від 11.06.2025 року № СБ-1871 на суму 52 360,00 грн; від 13.06.2025 року №СБ-1981 на суму 4 960, 00 грн; від 13.06.2025 року № СБ-1983 на суму 7 000, 00 грн; від 16.06.2025 року № СБ-2027 на суму 27 406,00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2429 на суму 36 105, 00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2430 на суму 53 560, 00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2431 на суму 43 770, 00 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2437 на суму 16 281, 80 грн; від 26.06.2025 року № СБ-2444 на суму 17 400, 00 грн; від 27.06.2025 року № СБ-2432 на суму 110 116, 90 грн; від 27.06.2025 року № СБ-2487 на суму 170 333,84 грн; від 01.07.2025 року № СБ-2649 на суму 7 700, 00 грн; від 01.07.2025 року № СБ-2650 на суму 3 750, 00 грн., - які скріплені електронними печатками ТОВ «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» та ТОВ «СТАНДАРТ-БУД».

У постанові від 21.09.2021 у справі №918/1026/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Як зазначало Товариство у своєму позові, відповідач на поточний банківський рахунок позивача належні до сплати за поставлений товар грошові кошти перерахував частково на суму 653 043, 07 грн, також, згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 03.03.2026, відбулось повернення коштів відповідачу від 22.05.2025 №32 на суму 9 250, 00 грн та від 22.05.2025 №33 на суму 14 266, 40 грн, відтак, дебіторська заборгованість позивача позивача збільшилась на 23 516, 40 грн, у зв`язку з чим в ТОВ «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» виник основний борг на суму 231 467, 14 грн. Відповідач розрахунку заборгованості не надав.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

25 листопада 2025 року Позивач направив Відповідачу претензію за вих. №2-11/2025 (докази поштового відправлення додаються), в якій просив останнього погасити заборгованості за поставлений товар в строк до 7-ми календарних днів з моменту отримання цієї претензії на розрахунковий рахунок ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», м. Київ МФО 300528. Разом із цим, докази сплати спірної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21, вказану норму (абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК) необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 231 467, 14 грн, підтверджена належними доказами (видаткові накладні скріплені електронними печатками сторін та частково сплачені відповідачем) наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Компанії про стягнення вказаної суми боргу.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у новій редакції позовної заяви, доданої до заяви про усунення недоліків від 23.05.2026, зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривні і 00 копійок) за оплату судового збору.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» - задовільнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» (03150, місто Київ, вул. Тютюника Василя, 53, офіс 1148; код ЄДРПОУ 44421493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7; код ЄДРПОУ 33794329) суму заборгованості у розмірі 231 467,14 грн. (двісті тридцять одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень і 14 копійок) за поставку товарів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Девелопмент Інвестмент Груп» (03150, місто Київ, вул. Тютюника Василя, 53, офіс 1148; код ЄДРПОУ 44421493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Буд» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7; код ЄДРПОУ 33794329) судові витрати у розмірі 3 328, 00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривні і 00 копійок) за сплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 06.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА