Ухвала суду № 138783269, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/12356/24Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., при секретарі судового засідання - Солонюк К.Г., розглянувши звіт про виконання судового рішення у справі №910/12356/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (01001, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34, код ЄДРПОУ 43231355)

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390)

про стягнення заборгованості у розмірі 21 500,98 грн,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 29.07.2026,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (далі - ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн», позивач) із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 500,98 грн, де 19 361, 68 грн. - основна заборгованість, 829, 56 грн. - 3% та 1 309, 74 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (01001, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34, код ЄДРПОУ 43231355) 19 361, 68 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят одна гривня, 68 копійок) - основної заборгованості, 829, 56 грн. (вісімсот двадцять дев`ять гривень 56 копійок) - 3% річних та 1 309, 74 грн. (одна тисяча триста дев`ять гривень 74 копійок). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (01001, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 34, код ЄДРПОУ 43231355) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 00 копійок).

Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 09.06.2025 Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24 - залишено без змін.

26.06.2026 матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

30.06.2026 ва виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 видано накази.

12.05.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24. Призначено розгляд заяви ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24 на 27.05.2026.

25.05.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства надійшли додаткові пояснення у справі.

26.05.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла заява про розгляд справи без участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 засідання для розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24 призначено на 17.06.2026.

05.06.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» надійшла заява про розгляд справи без участі.

17.06.2026 у судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача 17.06.2026 у засідання не з`явився. Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 була направлена позивачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Від представника ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» 05.06.2026 надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судовому засіданні 17.06.2026 з`ясовувалось щодо заяви від 12.05.2026 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №910/12356/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24 задоволено.

Зобов`язано керівника Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/12356/24.

17.07.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Укрнафта» надійшов звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24.

Звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24, відповідно до реєстру автоматизованого розподілу справ/матеріалів 07-22 отримано канцелярією суду та передано/отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. - 20.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2026 призначено судове засідання для розгляду звіту про виконання судового рішення по справі №910/12356/24 на 29.07.2026. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надати письмові пояснення щодо поданого звіту про виконання судового рішення по справі №910/12356/24.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надійшли заперечення щодо прийняття звіту про виконання судового рішення.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 заяву Лєщинського Костянтина Дмитровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Забезпечено участь представнику позивача - Лєщинського Костянтина Дмитровича у розгляді справи № 910/12356/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі Електронний суд (телефон: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

29.07.2026 у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

У засіданні 29.07.2026 судом з`ясовувалось щодо Звіту про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24 від 17.07.2026.

Представник відповідача надав пояснення, висловив позицію, підтримав поданий Звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24 керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" від 17.07.2026.

Представник позивача висловив заперечення щодо Звіту про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24 керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" від 17.07.2026, надав пояснення.

Заслухавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 17.07.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Укрнафта» надійшов звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24.

Звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24, відповідно до реєстру автоматизованого розподілу справ/матеріалів 07-22 отримано канцелярією суду та передано/отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. - 20.07.2026.

У Звіті про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24 заявник зазначає наступне, що 25 серпня 2022 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 №2455-IX, а також Закон України "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 №2456-IX. Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII доповнено новими абзацами.

06 травня 2023 року набрав чинності новий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" від 11.04.2023 №3048-IX, яким пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в новій редакції.

Зокрема, визначено: "Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".

Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно промислового комплексу, залишилися незмінними.

Отже, як зазначено в звіті, з 25 серпня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні: зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно промислового комплексу; такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 ПАТ «Укрнафта» було включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

З врахуванням вище вказаних обставин та положень законодавства державним виконавцем було винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій спрямованих на виконання судових рішень у даній справі про що уже вище було вказано. Станом на день подання звіту про виконання рішень суду у даній справі постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не скасованими, а обставини, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій боржником за якими є АТ «УКРНАФТА» не припинили свого існування.

Разом з тим, АТ «УКРНАФТА» є оператором критичної інфраструктури, частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану, державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв) (загальновідомі факти), а тому на Товариство також поширюють свою дію положення пункту 10 4розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якого, тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування.

Також, заявник зазначає, що АТ «УКРНАФТА» є суб`єктом, на який розповсюджується дія мораторіїв, які передбачені як абзацом 22 пункту 102 , так і пунктом 104 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Що мораторій є тимчасовим відстрочення виконання зобов`язань або заборона вчинення певних дій, що вводяться уповноваженим органом державної влади в певній частині або на всій території країни, для певної категорії або для всього населення країни з підстав, що прямо передбачені законом та пов`язані з настанням надзвичайних обставин. З точки господарського процесу під мораторієм фактично необхідно розуміти призупинення реалізації певного процесуального права або виконання певного обов`язку.

Щодо обставин, які унеможливлюють наразі виконання судового рішення, заявник зазначає наступне. Згідно переліку, який міститься в постанові КМУ від 4 березня 2015 р. № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», АТ «УКРНАФТА» віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. З відкритих джерел загальновідомо, що паливно-енергетичний сектор є одним із основних видів діяльності АТ «УКРНАФТА», а саме товариство є одним із основних бюджетоутворюючих підприємств в т.ч. і за рівнем сплати податків.

З врахуванням зазначеного, господарська та фінансова діяльність АТ «Укрнафта» в умовах воєнного стану має імперативне і домінантне спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, зокрема, і шляхом виплати дивідендів державі та спрямування прибутків у затверджені Урядом капітальні інвестиції.

Таким чином, воєнний стан дійсно є як коротко-, так і довгостроковою перешкодою у виконанні рішень суду у даній справі, а в АТ «Укрнафта» відсутня реальна можливість вжиття заходів спрямованих на усунення відповідних перешкод внаслідок наявності у статутному капіталі корпоративних прав держави Україна.

Орієнтовні строки виконання судових рішень залежать від періоду дії воєнного стану, які з об`єктивних причин не можуть бути чітко визначені ані Відповідачем, ані самою державою, та на даний час окреслені з урахуванням положень Закону України № 4524-IX від 15.07.2025 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

В межах наявних та чітко розподілених фінансових ресурсів та можливостей Товариство здійснює поступове погашення наявної кредиторської заборгованості, проте з урахуванням вище вказаних завдань та функцій Товариства в період дії особливого стану на території нашої держави.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надійшли заперечення щодо прийняття звіту про виконання судового рішення.

У запереченнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" зазначає, щодо доводів та причин невиконання рішення зазначених у Звіті заперечуємо виходячи з наступного: Відповідач зазначає: «обмеження щодо можливості стягнення на його користь коштів з підприємства оборонно-промислового комплексу поставило їх під загрозу нестачі коштів для існування або що його діяльність погіршилися настільки, що він ризикував зазнати збитків чи опинитись на межі існування доходів нижче встановлених державою гарантій. Отже, Позивач не змушений був нести надмірний індивідуальний тягар, а втручання у його право на володіння майном не можна вважати незаконним, непропорційним чи неспіврозмірним.»

ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» внаслідок тривалого невиконання рішень які набрали законної сили боржником АТ «Укрнафта» перебуває у становищі за яким не має можливості для виконання власних зобов`язань.

У зв`язку з затримкою у виконанні судового рішення та нездійснення розрахунків за електричну енергію відповідачем, ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» не зможе належним чином виконувати свої господарські зобов`язання, що в свою чергу спричинить негативні наслідки як для ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН», так і для інших учасників ринку електричної енергії, зокрема державної компанії НЕК «УКРЕНЕРГО».

У запереченнях зазначено, що АТ «Укрнафта» є нафтовидобувною компанією собівартість видобутку природного газу та закупівля дизельного пального з нафти власного видобутку для АТ «Укрнафта» є значно нижчою в порівнянні з іншими трейдерами , оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо собівартості ресурсу АТ «Укрнафта», неможливо стверджувати що такий продаж здійснюється у збиток.

Враховуючи вищенаведене, твердження про відсутність коштів для виконання судового рішення у розмірі 21 500, 98 (двадцять одна тисяча п`ятсот гривень 98 копійок) при задокументованому чистому прибутку Товариства у розмірі 16,38 млрд грн за 2024 рік та 5,6 млрд грн за 2025 рік є очевидно необґрунтованим і таким, що суперечить відкритим фінансовим даним самого Відповідача.

Заслухавши усні та письмові позиції сторін та дослідивши матеріали справи, Звіт керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24від 17.07.2026 та заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн", суд прийшов до висновку про прийняття Звіту керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" від 17.07.2026 про виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №910/12356/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Отже виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як зазначалось вище, 30.06.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №910/12356/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, видано накази були видані відповідні накази, які були пред`явлені стягувачами на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, постановами державного виконавця було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказів від 30.06.2025 у справі № 910/12356/24 з посиланням на те, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 ПАТ «Укрнафта» було включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Щодо питання можливості виконання судових рішень при наявності мораторію, встановленого державою, у відповідності до судової практики Верховного Суду, судом зазначено наступне.

Так, постановою Верховного Суду від 12.06.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі №910/5724/23 в частині часткового задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "Кінто" на дії державного виконавця щодо зупинення виконавчих дій було скасовано, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2024, якою у скарзі було відмовлено в цій частині - залишено в силі.

Верховний Суд у вказаній вище постанові виснував, що на момент відкриття виконавчого провадження до відома органу державної виконавчої служби був доведений наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 про включення АТ «Укрнафта» до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій, за якими зупиняється у період воєнного стану на підставі п. 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Так, у мотивувальній частині постанови Верховний Суд зазначив (п. 4.19), що фактично погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент відкриття виконавчого провадження до відома органу державної виконавчої служби був доведений наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 про включення відповідача до Переліку. «З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець правомірно зупинив вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № 75600998, ВП № 75601089, ВП № 75601150, ВП № 75601507. Вказане також обмежує можливість державного виконавця вчиняти активні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, зокрема, накладати арешт на грошові кошти відповідача».

Відтак, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

Згідно зі ст. 36 вказаного Закону Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VI ГПК України.

Згідно з ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Отже, запровадження інституту подачі боржником звіту про виконання судового рішення є елементом судового контролю за належним, своєчасним та ефективним виконанням судових рішень.

Суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах (ч. 1 ст. 345-1 ГПК України).

Згідно із частиною другою статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Частиною 4 ст. 345-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Так, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.

Відтак, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт є формою забезпечення виконання судових рішень. При цьому для подання стягувачем заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення мають бути наявні відповідні правові умови аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у невиконанні боржником свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

Зі змісту ст.ст. 345-1 - 345-4 ГПК України вбачається, що як крайній захід для захисту прав стягувача, закон встановив можливість звернення до суду з заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. У той же час, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує боржника здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 345-1 ГПК України (аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20).

Правовою підставою для зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі № 826/9960/15).

Право вимоги стягувача до боржника подати відповідний звіт кореспондує юридичним фактам відкриття виконавчого провадження та невиконання судового рішення, а також необхідності виявлення причин, котрі свідчать про неефективність примусових заходів виконання судового рішення за рахунок наданих повноважень державному або приватному виконавцю; встановлення добросовісної поведінки боржника та можливості виконати рішення, наявності чи відсутності об`єктивних перешкод такого виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 345-2 ГПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною 2 ст. 345-3 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Відтак, поданий боржником звіт містить вказівку на обставини, які ускладнюють виконання судових рішень у справі № 910/12356/24, а саме віднесення АТ «УКРНАФТА» до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тоді як господарська та фінансова діяльність Товариства в умовах воєнного стану має імперативне і домінантне спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, зокрема, і шляхом виплати дивідендів державі та спрямування прибутків у затверджені Урядом капітальні інвестиції; включення боржника на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 ПАТ «Укрнафта» до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Так, відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану», згідно з наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 року «Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022 року», наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 06.11.2022, на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.11.2022, акції, емітентом яких є ПАТ «Укрнафта», активи що належали фізичним і юридичним особам, примусово відчужено у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану.

У звіті про виконання судового рішення від 17.07.2026, заявником зазначено, що Акціонерами Товариства є Держава Україна в особі Міністерства оборони України у розмірі 49,999998% статутного капіталу та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 50,000001% статутного капіталу. При цьому АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на 100% належить Державі Україна.

Так, господарська та фінансова діяльність боржника в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб держави, що значною мірою перешкоджає виконувати, зокрема, грошові зобов`язання підприємства.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №340/5977/22 наведений правовий висновок, що наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує боржника його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Отже, під час розгляду звіту боржника судом досліджується не факт добровільного невиконання судового рішення, а обставини, які перешкоджають його виконанню в межах виконавчого провадження, а також заходи, що вживаються боржником для усунення таких перешкод та забезпечення виконання судового рішення.

Згідно приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25 серпня 2022 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" та Закон України "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану".

Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено новими абзацами.

Зокрема, визначено:

"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".

06 травня 2023 року набрав чинності новий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану", яким пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в новій редакції.

Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.

Отже, з 25 серпня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні:

- зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;

- такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Це правило не застосовується до виконання:

- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;

- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому пункту 10-2;

- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

04 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України постановою №101 затвердив Порядок, який встановлює процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Порядок).

У цьому Порядку під підприємством оборонно-промислового комплексу (далі - підприємство) слід розуміти підприємство, що розробляє та / або виробляє, та / або модернізує, та / або ремонтує, та / або утилізує продукцію військового призначення, та / або надає послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і оборони, та / або здійснює постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час військово-технічного співробітництва України з іншими державами (пункт 2 Порядку).

Перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Перелік), визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до Переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п`яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію", Про державну таємницю" разом із супровідним листом (пункт 9 Порядку).

Так, згідно з наказом Міністерства з питань стратегічних галузей Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 ПАТ «Укрнафта» було включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Відповідно до матеріалів справи, у додатках до звіту від 17.07.2026 про виконання судового рішення у справі № 910/12356/24, представником Акціонерного Товариства «УКРНАФТА» подано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79524991 від 20.11.2025 про стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79525111 від 20.11.2025 про стягнення 19 361, 68 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят одна гривня, 68 копійок) - основної заборгованості, 829, 56 грн. (вісімсот двадцять дев`ять гривень 56 копійок) - 3% річних та 1 309, 74 грн. (одна тисяча триста дев`ять гривень 74 копійок), а також постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 79524991 від 15.01.2026 та постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 79525111 від 15.01.2026.

Зокрема, судом з`ясовано у засіданні 29.07.2026 у представників, що постанови про зупинення виконавчого провадження від 15.01.2026 не оскаржувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн".

Відтак, суд зазначає, що станом на день подання звіту про виконання рішення суду у даній справі, постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не були оскарженими у встановлений Законом України "Про виконавче провадження" порядок та строк, а обставини, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій боржником за якими є Акціонерне Товариство «УКРНАФТА» не припинили свого існування.

Саме ці обставини боржник навів у своєму звіті як такі, що ускладнюють виконання судового рішення, зазначивши також про особливості здійснення господарської діяльності підприємства в умовах воєнного стану та виконання ним завдань, пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави.

Також, у звіті про виконання судового рішення від 17.07.2026, зазначено та враховано судом, що у пояснювальній записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 26.04.2022 №7317 (прийнято як Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 №2455-IX) зазначено, що:

- з метою забезпечення захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією російської федерації, забезпечення законних інтересів юридичних осіб, конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану потребують врегулюванню деякі питання примусового виконання рішень, зокрема, щодо рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту;

- прийняття Закону дозволить забезпечити належну організацію діяльності з примусового виконання рішень органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями під час дії воєнного стану та сприятиме захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією російської федерації, забезпеченню законних інтересів юридичних осіб, конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 червня 2003 року № 11-рп/2003 вирішував питання щодо відповідності Конституції України законодавчої вимоги про встановлення мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (що була введена Законом України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»).

У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що за Конституцією України (стаття 17) забезпечення економічної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу, так само як і забезпечення соціальної спрямованості економіки (стаття 13).

За Основним Законом України держава рівним чином захищає усі форми власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов`язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності. Ця правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що виключно законами України визначається правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності. Однією із таких особливостей правового режиму державної власності і є встановлений на певний період мораторій на примусове відчуження майна підприємств.

Вирішуючи питання про те, чи встановлення мораторію на звернення стягнення на майно державних підприємств (боржників) робить «фактично необов`язковим» виконання ними судових рішень майнового характеру, Конституційний Суд України зробив висновок, що Закон, яким встановлено вказаний мораторій, не порушує конституційної вимоги обов`язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття цього Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.

Так, Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.

У Рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

З цих підстав Конституційний Суд України зазначив, що зупинення проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з таких підприємств, у разі їх внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів.

Також суд зазначає, що норма пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» та прийнятий на її виконання механізм формування Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу мають винятковий, публічно-правовий характер.

Їх правова природа полягає у тимчасовому відкладенні застосування заходів примусового виконання з мотивів захисту національної безпеки та обороноздатності держави.

Також дана норма направлена на встановлення спеціального правового режиму діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу в умовах воєнного стану, за якого пріоритет публічного інтересу щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки держави тимчасово переважає над приватним майновим інтересом окремих кредиторів.

Законодавець, усвідомлюючи критичне значення безперервного функціонування таких підприємств, виходив із необхідності унеможливити будь-яке відволікання їх фінансових і матеріальних ресурсів, яке може негативно вплинути на виконання покладених на них оборонних завдань. З цією метою запроваджено спеціальний Перелік підприємств, щодо яких на період воєнного стану встановлено імперативну заборону на вчинення виконавчих дій, що є проявом особливого правового режиму захисту стратегічно важливих для держави суб`єктів господарювання.

Неможливість своєчасного виконання судових рішень обмеженим державою колом суб`єктів господарської діяльності та з врахуванням умов воєнного стану не може однозначно кваліфікуватись як невиконання судових рішень в контексті їх обов`язковості і відповідно не може трактуватись як порушення усталеної судової практики (як вітчизняних так і міжнародних судів) щодо обов`язковості виконання судових рішень.

Відтак, обставини неможливості виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими та такими, які ускладнюють його виконання.

Так, вимога пункту 6 частини другої статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення орієнтовних строків виконання рішення та їх обґрунтування підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки у даному випадку можливість виконання судового рішення об`єктивно залежить від усунення встановлених законом обмежень щодо здійснення виконавчих дій.

А тому, сам по собі факт відсутності у звіті конкретної дати виконання рішення суду за таких обставин не може бути самостійною підставою для відмови у прийнятті звіту, якщо боржником наведено об`єктивні причини, що унеможливлюють визначення такого строку.

В свою чергу, органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень (ultra vires), такі дії будуть незаконними.

Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Тобто суд має дотримуватись закону, від приписів якого він не може відступити у зв`язку з їх диспозитивністю, і не підміняти його своїм власним висновком. Суд як орган державної влади наділений державою певними функціями і повноваженнями, є джерелом утвердження законності та справедливості, основним принципом його роботи має бути "dura lex, sed lex" (така ж правова позиція визначена у постанові Північного апеляційного господарського суду у справі №910/6722/23 від 14.07.2026).

Директор АТ «Укрнафта» є керівником підприємства, діяльність якого має стратегічне значення для держави, а отримані товариством кошти та прибуток спрямовуються на забезпечення державних інтересів, у тому числі фінансування потреб, визначених державою в умовах воєнного стану. Саме тому діяльність керівника такого підприємства підпорядковується не лише загальним нормам корпоративного управління, а й спеціальним вимогам законодавства та актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на період дії воєнного стану.

Директор державного (або контрольованого державою) підприємства не має дискреційних повноважень діяти всупереч прямій законодавчій забороні чи вимогам нормативно-правових актів Держави. Якщо на час дії воєнного стану встановлено заборону на примусове або інше стягнення коштів за виконавчими провадженнями щодо відповідної категорії підприємств, така заборона має розглядатися як спеціальний механізм захисту державних фінансових інтересів.

Як вже було зазначено вище, метою встановлення такої заборони є недопущення відтоку коштів державного підприємства на цілі, які не визначені державою як пріоритетні в умовах воєнного стану.

Включення підприємства до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, свідчить про те, що держава визначила його ресурси такими, що мають пріоритетне значення для забезпечення обороноздатності.

За таких умов керівник підприємства не вправі довільно спрямовувати кошти на виконання окремих приватноправових зобов`язань, якщо це суперечить встановленому державою режиму їх використання або ставить під загрозу виконання оборонних завдань.

Отже, оцінюючи правомірність дій керівника, слід враховувати не лише наявність судового рішення, а й існування спеціального правового режиму, запровадженого державою. За наявності прямої законодавчої заборони щодо стягнення коштів у виконавчих провадженнях директор не вправі шляхом добровільного виконання нівелювати дію такої заборони, оскільки це суперечить її змісту, меті та покладеним на нього посадовим обов`язкам.

Так, оскільки визначені за змістом звіту обставини, які зумовили ускладнення у виконанні рішення, власне, як і зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судових рішень у цій справі рівною мірою залежать від тривання періоду воєнного стану, визначеність яких конкретною датою об`єктивно перебуває поза межами впливу і контролю боржника, а тому обставини неможливості виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими та такими, які ускладнюють його виконання, а відтак відсутні підстави як для відмови у прийнятті звіту від 17.07.2026 у справі №910/12356/24. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 345-2 ГПК України.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу (ч. 7 ст. 345-4 ГПК України).

З урахуванням приписів ч. 7 ст. 345-4 ГПК України суд встановлює строк для подання звіту про виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, який не перевищує 90 днів (до трьох місяців), з наступного дня після закінчення мораторію на вчинення виконавчих дій, з урахуванням вищезазначених позицій.

Керуючись ст. 232, 233, 234, 235, 345-1, 345-2, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Укрнафта" від 17.07.2026 - задовольнити частково.

2. Прийняти звіт керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" від 17.07.2026 про виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №910/12356/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025.

3. Зобов`язати керівника Акціонерного товариства «Укрнафта» надати звіт про виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 по справі №910/12356/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, у строк, який не перевищує 90 днів (до трьох місяців), з наступного дня після закінчення мораторію на вчинення виконавчих дій.

4. В іншій частині заяви Акціонерного товариства «Укрнафта» від 17.07.2026 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА