Рішення № 138783062, 05.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/79/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 Справа № 908/1394/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Градпроект (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код юридичної особи 20504731)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 23 681 грн 52 коп.

Без виклику представників сторін

Суть спору:

Комунальне підприємство Градпроект звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича про стягнення заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.07.2025 по 20.03.2026 в розмірі 20 646 грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 887 грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 290 грн 01 коп., пеню у розмірі 1857 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім) грн 38 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1394/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 549, 612, 625, 627, 629, ЦК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконує умови Договору оренди нежитлового приміщення по пр. Соборний, 175 від 21.05.2004, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2025 по 20.03.2026 у розмірі 20 646 рн 58 коп. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 290 грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 887 грн 55 коп., пеню у розмірі 1 857 грн 38 коп.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1394/26, присвоєно справі номер провадження 27/79/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Згідно бази даних Діловодство спеціалізованого суду Господарського суду Запорізької області Фізична особа-підприємець Ларін Артем Леонідович (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 11.06.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 06.07.2026.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича є: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі направлялася судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , проте, конверт повернувся з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 05.08.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2004 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), Комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 13 (далі Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Ларіним Артемом Леонідовичем (далі - Орендар) укладено договір № 788/13 оренди нежитлового приміщення.

Згідно п.1.1. Договору Орендар на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.04.2004 за № 147/72 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 68,15 кв.м. за адресою: пр. Соборний 175.

Відповідно до п. 1.2 Договору приміщення передається в оренду для розміщення майстерні з ремонту та виготовлення взуття за індивідуальним замовленням.

Згідно п. 2.1 Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням Договору та Акту прийому-передачі приміщення, підписаного з Балансоутримувачем.

Відповідно до п. 11.1 Договору, це договір діє з 21.05.2004 до 21.05.2009.

Додатковою угодою від 01.06.2011 до Договору змінено Орендодавця, а саме з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

У Додатковій угоді від 01.10.2018 до вказаного договору, яка укладена між Департаментом комунальної власностi та приватизацiї Запорiзькоi міської ради, Комунальним пiдприємством Виробниче ремонтно-експлуатацiйне житлове об`єднання №7, Комунальним пiдприємством Наше місто Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Ларіним Артемом Леонідовичем сторонами погоджено змінити в договорі оренди сторону Балансоутримувача з Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради на Комунальне пiдприємство Виробниче ремонтно-експлуатацiйне житлове об`єднання №7.

У пункті 5 Додаткової угоди від 01.10.2018 сторони погодили пункт 3.4 Договору оренди викласти в наступній редакції:

3.4. З 01.10.2018 року орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем:

-70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок №33219871008006 УК у Дніпровському районі м. Запоріжжя, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38025423, код платежу 22080401, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

-30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок на р/р НОМЕР_2 в філії - Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717.

Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 23.12.2019 до Договору оренди, на підставі технічного паспорту Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 04.08.2016, сторони погодили внести зміни до договору оренди нежитлового приміщення по пр. Соборному, 175, а саме: в пункт 1 договору оренди від 21.05.2004 №788/13 змінити з … нежитлове приміщення підвального поверху (літ. А-5) площею 68,15 кв.м … на …нежитлове приміщення №121 підвального поверху (літ. А-5) площею 65,1 кв.м…

У п. 2 Додаткової угоди від 23.12.2019 до Договору сторони погодили пункт 3.1., 3.2. розділу 3 Орендна плата договору викласти в наступній редакції: 3.1. Орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47, постанови Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786 і складає 12 794,00 грн. на рік згідно з розрахунком (Додаток №1 до Договору).

.3.2. Розмір орендної плати за травень 2019 року становить: 1 073,63 грн. та сплачується з 21.05.2019 року, згідно з розрахунком (Додаток №1 до Договору).

Згідно з п. 3 Додаткової угоди від 23.12.2019 до Договору дія п.п. 3.1, 3.2 цієї Додаткової угоди розповсюджується на правові відносини, які виникли до її укладання, а саме: з 21.05.2019.

Додатковою угодою від 01.05.2022 року до Договору оренди п. 3.4 розділу 3 Орендна плата викладено в наступній редакції, а саме: Орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем: 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (ІВАN) НОМЕР_3 в філії Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк, ЄДРПОУ 05478717.

Розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.

Додатковою угодою від 20.03.2026 до Договору оренди змінено Балансоутримувача з Комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 на Комунальне підприємство «Градпроект»; п. 3.4 Договору оренди викладено в наступній редакції, а саме: 100 відсотків розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ), яка розраховується та спрямовується Орендарем самостійно на відповідний рахунок Балансоутримувача № НОМЕР_4 АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 20504731, щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним та підтверджується Орендарем шляхом надання Балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати).

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди від 20.03.2026 до Договору оренди сторони дійшли згоди розірвати договір оренди від 21.05.2004 № 788/13 нежитлового приміщення за згодою сторін.

20.03.2026 орендоване приміщення було повернуто з орендного користування за актом приймання-передачі.

Вказаний Акт прийому передачі підписаний та скріплений печатками Орендодавця, Балансоутримувача та Орендаря.

За розрахунком позивача станом на 01.05.2026 за відповідачем обліковується заборгованість по оплаті орендної плати Балансоутримувачу у розмірі 20 646 грн 58 коп., яка розпочалася з 01.07.2025 по 20.03.2026, та складається з наступних нарахувань орендної плати: 07.2025 2353,21 грн. 08.2025 2348,51 грн. 09.2025 2355,55 грн. 10.2025 2376,76 грн. 11.2025 2386,26 грн. 12.2025 2391,04 грн. 01.2026 2407,78 грн. 02.2026 2431,85 грн. 03.2026 - 1595,62 грн.

Поточні нарахування орендної плати з 01.07.2025 по 20.03.2026, орендарем не сплачувалися.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором № 318/2 оренди нежитлового приміщення по вул. Запорізькій, 2б.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Виходячи з предмету оренди за договором оренди від 21.05.2004, правовідносини сторін щодо порядку користування майновим комплексом регулюються приписами Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна, який введено в дію з 01.02.2020, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з частиною п`ятою вказаної норми права порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.

Частина третя статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлює, що орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Аналогічний порядок коригування орендної плати на індекс інфляції встановлено пунктом 3.2 договору оренди, а порядок формування її розміру встановлено положеннями пункту 3.1 договору, а також відповідний розрахунок орендної плати наведено у Додатку № 1 до Договору оренди та Додаткової угоди від 23.12.2019.

Додатковою угодою від 01.05.2022 визначено, що 100% розміру орендної плати за кожний місяць перераховується Балансоутримувачу, яким у даному випадку є позивач.

Крім того, суд зазначає, що вказаною Додатковою угодою сторони договору погодили, що розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.

Судом встановлено, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову вбачається, що за період з 01.07.2025 по 20.03.2026 відповідачу нараховано суму орендних платежів в розмірі 20 646 грн 58 коп.

Вказаний розрахунок здійснено відповідно до Додатку №1 до Договору оренди та Додаткової угоди від 23.12.2019, у якому визначено розрахунок орендної плати та формулу за якою здійснено нарахування.

У вказаному Додатку №1 зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний рік.

У позовній заяві позивач зазначив, що станом на 01.05.2026 за Орендарем обліковується заборгованість по оплаті орендної плати Балансоутримувачу у розмірі 20 646 грн 58 коп. за період з 01.07.2025 по 20.03.2026, яка складається з наступних нарахувань орендної плати: 07.2025 2353,21 грн. 08.2025 2348,51 грн. 09.2025 2355,55 грн. 10.2025 2376,76 грн. 11.2025 2386,26 грн. 12.2025 2391,04 грн. 01.2026 2407,78 грн. 02.2026 2431,85 грн. 03.2026 - 1595,62 грн.

Поточні нарахування орендної плати з 01.07.2025 по 20.03.2026, орендарем не сплачувалися.

Суд зазначає, що Фізична особа-підприємець Ларін Артем Леонідович за умовами договору зобов`язався самостійно розраховувати відповідно до умов договору та сплачувати Комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, плату за оренду нерухомого майна комунальної форми власності та сплачувати її щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.

Суд зазначає, що ні умови договору оренди, ні положення Закону України Про оренду державного та комунального майна не передбачають складення сторонами актів прийому-передачі надання послуг.

Отже обов`язок щомісячного коригування орендної плати на індекс інфляції встановлений Законом України Про оренду державного та комунального майна і умовами договору № 788/13 ві 21.05.2004 з урахуванням внесених змін, а порядок її формування визначений пунктами 3.1., 3.2. договору.

Вказана правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 908/1434/24.

Згідно з п. 5.2 Договору оренди Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач не заперечив факту укладення договору та існування між сторонами договірних правовідносин, а також не вказав про укладення сторонами інших договорів, крім долученого позивачем до позовної заяви.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати не спростував та доказів сплати на користь Балансоутримувача орендної оплати за користування нежитловим приміщенням за заявлений позивачем спірний період з 01.07.2025 по 20.03.2026 суду не надав.

На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 20 646 грн 58 коп. заборгованості з орендної плати є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 887 грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 290 грн 01 коп., пеню у розмірі 1 857 грн 38 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми, це не звільняє його від відповідальності визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Також відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (п.п. 115-117 постанови).

Разом з тим, суд зауважує, що матеріали справи не містять звернень відповідача до суду з проханням про зменшення відсотків річних.

Факт прострочення оплати відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Перевіривши наведені позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 290 грн 01 коп. за загальний період з 21.08.2025 по 05.06.2026 та інфляційних втрат в розмірі 887 грн 55 коп. за період з вересня 2025 по квітень 2026 підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, в межах заявлених позовних вимог.

Згідно із ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку позивача, заявлена до стягнення пеня нарахована позивачем на відповідні щомісячні суми боргу з орендної плати за загальний період прострочення з 21.10.2025 по 05.06.2026 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідні періоди прострочення, пеня нарахована за кожний окремий місяць оренди.

В обґрунтування такого розрахунку у позовній заяві позивач посилається на Закон України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб № 4196-ІХ від 09.01.2025 (введений в дію 28.08.2025), згідно з яким доповнено частину 3 статті 549 ЦК України абзацом другим такого змісту: Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Отже, з 28.08.2025 законом передбачено розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та встановлено можливість сторін у договорі лише зменшити такий розмір.

Відповідно п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору.

Договором оренди не визначено меншого розміру пені, ніж встановлено абз. 2 ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши відповідний перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідного нарахування, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 857 грн 38 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог до відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Градпроект до Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Градпроект (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код юридичної особи 20504731) заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.07.2025 по 20.03.2026 в розмірі 20 646 (двадцять тисяч шістсот сорок шість) грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 290 (двісті дев`яносто) грн 01 коп., пеню у розмірі 1 857 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім) грн 38 коп., 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 06.08.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.