Ухвала суду № 138782798, 04.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

04 серпня 2026 року Справа № 903/638/26 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників:

від позивача: Гаргола О.А.

від відповідача: Шульженко Д.Ю., Чекман М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Релігійної організації «Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви» про відвід судді Гарбара І.О. по справі №903/638/26 за позовом Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) до Релігійної організації «Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви» про зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2026 зареєстровано позовну заяву Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) до Релігійної організації Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви, в якій позивач просить суд:

1. Зобов`язати Релігійну організацію Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ 21735026) повернути Волинській обласній військовій (державній) адміністрації культові будівлі, розташовані в селі Мильці Ковельського району пам`ятки архітектури національного та місцевого значення: Миколаївська церква (Миколаївський монастир) площею 253 кв. м. - охоронний номер 030083; Келії з трапезною (Преображенською церквою) Миколаївського монастиря площею 1188,6 кв. м. - охоронний номер 2307/1-Вл; Будинок настоятеля Миколаївського монастиря площею 458,2 кв. м. - охоронний номер 2307/2-Вл; Дзвіницю-Миколаївського монастиря площею 122 кв. м. - охоронний номер 2307/3-Вл, що є державною власністю, шляхом звільнення культових будівель та підписання-відповідного акта приймання-передачі.

2. Судові витрати покласти на Відповідача - релігійну організацію Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви.

3. Стягнути з Відповідача - релігійної організації Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви на користь Волинської обласної військової (державної) адміністрації - 3328 грн судового збору.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Позивач ухвалу суду від 06.07.2026 отримав 06.07.2026 об 13:59 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для усунення недоліків до 16.07.2026.

07.07.2026 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій вказав реквізити рахунку банку. Додатково долучив довідку із зазначенням банківських реквізитів для відшкодування судового збору.

Ухвалою суду від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04 серпня 2026 року о 12:45 год.

Відповідач ухвалу суду від 08.07.2026 отримав 08.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для подачі відзиву до 23.07.2026.

23.07.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» відзив на позов, в якому просить суд:

1. Залишити без розгляду позов Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) до Релігійної організації «Свято Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви» про зобов`язання повернути майно у цій справі.

2. Прийняти та долучити до матеріалів справи відзив відповідача на позов Волинської обласної державної адміністрації.

3. Застосувати у справі позовну давність та відмовити у позові з підстав закінчення позовної давності.

4. За результатами розгляду справи, у задоволенні позовних вимог Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) до Релігійної організації «Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви» про зобов`язання повернути майно відмовити в повному обсязі.

Відзив відповідача доставлено позивачу до зареєстрованого електронного кабінету 23.07.2026 об 19:45 год.

Отже, строк для надання відповіді на відзив до 29.07.2026.

29.07.2026 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій просить суд:

1.Відмовити в задоволенні клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду.

2. Відмовити в задоволенні клопотання Відповідача про застосування у справі позовної давності та відмови у позові з підстав закінчення позовної давності.

3. Відхилити заперечення Відповідача по суті позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву у справі №903/638/26, з підстав їх необґрунтованості.

4. Позовні вимоги задовольнити.

27.07.2026, 29.07.2029, 31.07.2026, 03.08.2026 та 04.08.2026 на адресу суду надійшли ідентичні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_48 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 про залучення їх третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача по справі №903/638/26.

04.08.2026 від відповідача зареєстровано наступні документи:

1. Заява про відвід судді, в якій просить відвести суддю Господарського суду Волинської області Гарбара І.О. від розгляду справи № 903/638/26.

2. Клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд Зупинити провадження у справі № 903/638/26 до набрання законної сили рішенням по справі №910/3605/26 за позовом Релігійної організації «Свято Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Української Православної Церкви» до Волинської обласної державної адміністрації про визнання права користування будівлями.

3. Заяву про призначення експертизи, в якому просить суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу.

4. Заяву про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представники відповідача в режимі відеоконференції просили суд задовольнити заяву про відвід судді Гарбара І.О., або заявити самовідвід. Також представник відповідача вказав, що у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді, оскільки суддя Гарбар І.О. вже розглядав справу з таким же спором. Також вказав, що при розподілі справи було тільки два судді, то був великий відсоток, що справа буде розподілена саме судді Гарбару.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви про відвід судді.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву про відвід судді, суд приходить до наступного висновку.

Розгляд справи здійснюється суддею Господарського суду Волинської області Гарбаром І.О.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідач вважає, що наявні підстави для відводу судді Гараба І.О. від розгляду справи № 903/638/26 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України - є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Як слідує з доводів відповідача, предметом позову є наступна вимога: Зобов`язати релігійну організацію «Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви» (код ЄДРПОУ 21735026) повернути Волинській обласній військовій (державній) адміністрації культові будівлі, розташовані в селі Мильці Ковельського району, пам`ятки архітектури національного та місцевого значення: Миколаївська церква (Миколаївський монастир) площею 253 кв. м. охоронний номер 030083; Келії з трапезною (Преображенською церквою) Миколаївського монастиря площею 1188,6 кв. м. охоронний номер 2307/1-Вл; Будинок настоятеля Миколаївського монастиря площею 458,2 кв. м. охоронний номер 2307/2-Вл; Дзвіницю Миколаївського монастиря площею 122 кв. м. охоронний номер 2307/3-Вл, що є державною власністю, шляхом звільнення культових будівель та підписання відповідного акта приймання-передачі.

В обґрунтування підстав позову Волинська обласна військова адміністрація зазначає, що спірні культові будівлі є державним майном. Вважає, що укладений між сторонами Договір № 162 від 27.12.2019 є нікчемним в силу закону, оскільки не був нотаріально посвідчений та не було здійснено його державної реєстрації. Позивач вважає, що відповідач у цей час користується спірним майном без будь-якої правової підстави та не вжив заходів з повернення майна Позивачу.

У позові (арк. 18-19) позивач вказує, що у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладений висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 у справі № 903/693/24 суду апеляційної інстанції у згаданій справі, відповідно до яких: підтвердив висновки

«...позивачем в цій справі пред`явлено до відповідача вимогу зобов`язати повернути культові будівлі, що розташовані у м. Володимирі, вул. Соборна, 25, 27, пам`ятки архітектури національного значення: Свято-Успенський собор, будинок з дзвіницею та мури з брамами (охоронні №№ 84/1, 84/2, 84/3), що є державною власністю, шляхом звільнення культових будівель та підписання відповідного акта приймання-передачі, що відповідає належному способу захисту.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та той факт, що Договір № 101 від 07.10.2019 є нікчемним, не створює юридичних наслідків для його сторін у вигляді виникнення прав та обов`язків за таким правочином, у тому числі не породжує у відповідача речового права (права користування) Свято-Успенським собором, будинком з дзвіницею, мурами з брамами, власниками яких є держава в особі Волинської обласної військової адміністрації, то позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути зазначені будівлі та споруди, є обґрунтованими.»

У наведеній постанові від 08.07.2025 у справі № 903/693/24 Верховний Суд, зокрема виснував, що: «...4.9. Встановлені апеляційним господарським судом фактичні обставини справи свідчать про нікчемність договору від 07.10.2019 з огляду на приписи статті 220 Цивільного кодексу України, який, як установив суд, не створює юридичних наслідків для його сторін у виді виникнення прав та обов`язків за таким правочином, у тому числі, не породжує у відповідача речового права (права користування) Свято Успенським собором, будинком із дзвіницею, мурами з брамами, власником яких є держава в особі Волинської ОВА.

4.10. Звідси суд апеляційної інстанції констатував, що у наведеному випадку відсутня правова підстава для відповідача в користуванні спірним культовим майном.

4.11. Також суд апеляційної інстанції установив, що відповідач не повернув позивачеві вказане державне майно і воно надалі перебуває у його користуванні; обраний позивачем спосіб захисту у спосіб зобов`язання відповідача повернути зазначені об`єкти відповідає належному способу захисту, тому наявні підстави для задоволення цього позову.

Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10.04.2024 у справі № 911/638/23, від 10.04.2024 у справі № 924/318/23...».

Вказує, що у провадженні Господарського суду Волинської області перебувала справа №903/693/24 за позовом Волинської обласної військової (державної) адміністрації до РГ Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Адміністрація Державного історико культурного заповідника «Стародавній Володимир» про зобов`язання повернути майно.

Розгляд справи здійснювався суддею Господарського суду Волинської області Гарбаром І.О.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що користування майном після припинення договору найму є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, а тому з 01.07.2024 у відповідача відсутні правові підстави для користування пам`ятками архітектури національного значення, яка належить до державної власності. Однак, у порушення договірних зобов`язань щодо здійснення повернення майна у зв`язку з закінченням строку дії договору останнє перебуває у користуванні релігійної громади Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви без будь-якої правової підстави.

Рішенням Господарського суду Волинської області віл 12 листопада 2024 року позов задоволено. Суд дійшов висновку, що відповідач у цей час спірним майном користується без будь-якої правової підстави, оскільки термін дії Договору закінчився, а Відповідач не вжив заходів з повернення майна Позивачу Волинській обласній військовій адміністрації у встановленому законом та Договором порядку, чим порушив права Позивача, як особи в управлінні якого знаходиться спірне майно на володіння, користування та розпорядження таким майном.

Отже, відповідач доводить, що справи № 903/693/24 та № 903/638/26 є ідентичними за предметом і підставами позову, характером спірних правовідносин.

Так, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Отже, фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача, а правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

В обох справах Волинська обласна військова (державна) адміністрація заявила до релігійної організації вимогу про повернення культових будівель державної форми власності шляхом їх звільнення та підписання акта приймання-передачі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір користування нерухомим майном, укладений на строк понад три роки, не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, у зв`язку із чим, на думку позивача, є нікчемним і не породжує у відповідача права користування спірним майном.

При цьому справу № 903/693/24 було розглянуто суддею Гарбаром І.О., який задовольнив позов Волинської обласної військової адміністрації та дійшов висновку про відсутність у релігійної організації правових підстав для користування спірними культовими будівлями і про обґрунтованість їх повернення позивачу. Таким чином, суддя вже сформував та висловив правову позицію щодо визначальних питань, які підлягають вирішенню у справі № 903/638/26, за подібних фактичних обставин і на користь того самого позивача.

За таких обставин повторний розгляд суддею Гарбаром І.О. спору з аналогічним предметом та підставами позову викликає сумнів у відповідача щодо об`єктивності судді у розгляді питань, яким вже була надана оцінка у справі № 903/693/24.

При цьому сам позивач на обґрунтування заявлених вимог безпосередньо посилається на судові рішення у справі №903/693/24, а тому оцінка обставин цієї справи та сформульованих у ній висновків становитиме складову розгляду справи № 903/638/26.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з п.п. 3, 5 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Жодних об`єктивних та належних доказів наявності обставин, які б свідчили про упередженість та необ`єктивність судді при здійснені правосуддя в розумінні ст.35 ГПК України в ході розгляду даної заяви про відвід не встановлено, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Наведені заявником доводи про відвід судді по даній справі свідчать про необґрунтованість заявленого відводу. Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обґрунтований. Це, зокрема означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. У заяві про відвід не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді в розумінні статті 35 ГПК України.

ЄСПЛ під час тлумачення положень п. 1 ст. 6 ЄКПЛ неодноразово зауважував, що неупередженість судді зазвичай означає відсутність у нього упереджень і необ`єктивності, що може бути встановлено різними способами14. При цьому думка учасників справи є важливою, однак не має вирішального значення, а сама лише незгода з процесуальним рішенням, ухваленим суддею, не є легітимною підставою для сумнівів у неупередженості суду. Вирішальним у цьому випадку є те, чи можна вважати побоювання особи щодо упередженості судді об`єктивно обґрунтованим у кожній конкретній справі16. ЄСПЛ послідовно дотримується дуального підходу до неупередженості суду, виокремлюючи два її види (критерії):

суб`єктивну неупередженість, що оцінюється з урахуванням особистих переконань, уподобань і поведінки конкретного судді;

об`єктивну неупередженість, що перевіряється шляхом встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості суду.

Суб`єктивна неупередженість вимагає, щоб суд був вільним від особистої упередженості чи заінтересованості. ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що принцип, відповідно до якого презюмується, що суд вільний від будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності, є давно визнаним у практиці ЄСПЛ. Зазначене відображає важливий елемент принципу верховенства права, відповідно до якого судові рішення мають бути остаточними й обов`язковими, крім випадків, коли їх скасовано вищим судом на підставі їхньої незаконності або несправедливості. Цей принцип має застосовуватися до всіх форм суду, враховуючи суд присяжних. Як показує практика ЄСПЛ, суб`єктивна безсторонність судді презюмується, доки не надані докази протилежного, якими можуть бути, наприклад, прояви суддею ворожнечі або недоброзичливості щодо сторін, вплив на автоматизовану систему розподілу справ з особистих причин тощо. Враховуючи складність отримання доказів суб`єктивної упередженості в конкретній справі, ЄСПЛ у більшості випадків зосереджується на перевірці об`єктивної неупередженості.

Об`єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-який обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають значення, адже «правосуддя має не лише здійснюватися, однак має бути видно, що воно здійснюється». Тож кожен суддя, щодо якого існують легітимні підстави сумніватись у його неупередженості, має заявити самовідвід. Вимоги об`єктивної неупередженості суду тісно пов`язані з вимогою незалежності суду, а тому ЄСПЛ часто констатує одночасне порушення обох цих гарантій права на справедливий судовий розгляд. Це відбувається, наприклад, у разі наявності ієрархічних або інших зв`язків судді з іншими учасниками справи, повторної участі судді у провадженні в судах різних інстанцій, участі судді в тому самому провадженні в різних процесуальних статусах тощо. У кожному такому випадку потрібно визначити, чи були відносини між сторонами та суддею за своєю суттю і ступенем такими, що викликають сумніви в упередженості останнього

ЄСПЛ неухильно підкреслює необхідність існування і суб`єктивної, й об`єктивної неупередженості в кожній конкретній справі, зауважуючи, що неупередженість має існувати фактично (суб`єктивний тест) і водночас має бути забезпечена її розумна видимість (об`єктивний тест). Разом з тим ЄСПЛ неодноразово зазначав, що між двома видами неупередженості не існує чіткого розмежування, адже поведінка судді одночасно може викликати не лише об`єктивні сумніви в його неупередженості з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), однак також може бути пов`язана з питаннями особистих переконань судді (суб`єктивний критерій).

Суд зауважує, що «стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді як реальної, так і суб`єктивної».

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Релігійної організації «Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви» про відвід судді Гарбара І.О.

Разом з цим, з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо упередженості судді, виходячи із загальних принципів судочинства, суддя Гарбар І.О. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи №903/638/26.

Існує тісний змістовний зв`язок між незалежністю суддів та їхньою неупередженістю: незалежність суддів зумовлює їхню неупередженість. Обидва принципи є необхідними для справедливого й ефективного здійснення правосуддя та взаємно підсилюють один одного. Як демократія не може існувати без верховенства права, так і неупередженість суддів не може бути забезпечена без їхньої незалежності. Такий підхід безпосередньо випливає зі статті 47 Хартії Європейського Союзу про основоположні права.

Неупередженість суддів є визначальною для суспільної довіри до судової влади. Коли суддів сприймають як неупереджених і незалежних, це сприяє утвердженню авторитету судової системи та зменшує ризики зовнішнього втручання. Незалежний і неупереджений суддя здатний забезпечити, щоб аналогічні справи вирішувалися аналогічно, а різні відповідно по-різному. Так забезпечуються справедливість, послідовність і повага до верховенства права

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За змістом ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність неупередженості відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (справи "Білуха проти України", "Паскала проти України").

Рекомендаціями CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів встановлено, що саме незалежність суддів, є невід`ємним елементом верховенства права, необхідним для неупередженості суддів та функціонування судової системи. Судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів. Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути об`єктивно вислуханими, пояснювати за потреби процедурні питання.

За приписами ст. 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні та керується верховенством права.

Частиною 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Статтею 10 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 №1 був затверджений Коментар до Кодексу суддівської етики (далі - Коментар).

В цьому Коментарі зазначено, що суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу.

В Коментарі до статті 15 Кодексу зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі (пункти 183, 184 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №11-202сап21).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, при наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

За даних обставин, з метою унеможливлення виникнення різного роду сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи,у відповідності до правил суддівської етики, з урахуванням принципу процесуального права, яка дає можливість вирішити питання про самовідвід на даній стадії, самовідвід підлягає задоволенню. Інші обставини, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, відсутні.

Оскільки форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не передбачено, достатнім є зазначення про це у відповідній ухвалі, винесеній згідно зі ст.ст.38-39 ГПК України та з врахуванням вимог ст.234 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ГПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Відтак, матеріали справи №903/638/26 слід передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення відведеного судді відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.35-38, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Релігійної організації «Свято-Миколаївський Мілецький чоловічий монастир Волинської єпархії Української православної церкви» про відвід судді Гарбара І.О. - відмовити.

2. Задовольнити самовідвід судді Господарського суду Волинської області Гарбара І.О. від участі у розгляді справи №903/638/26.

3. Матеріали справи №903/638/26 передати уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи у порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвали суду можуть бути оскаржені до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала підписана 06.08.2026.

Суддя І. О. Гарбар