Рішення № 138782797, 04.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2026 року Справа № 903/540/26

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Стельмах Ю.М.

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/540/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» до Фермерського господарства «Бахівське» про стягнення 3694660,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» сформував в системі «Електронний суд» позов про стягнення з Фермерського господарства «Бахівське» 3 694 660,27 грн заборгованості по оплаті траншу за відступлення права вимоги.

Позовна заява обґрунтована тим, що ФГ «БАХІВСЬКЕ» належним чином не виконало зобов`язання згідно договору відступлення права вимоги №2 від 25.08.2025, в частині оплати траншу за відступлення права вимоги.

Ухвалою суд від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.07.2026 о 11:15 год.

Відповідач ухвалу суду від 09.06.2026 отримав 09.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для подачі відзиву до 25.06.2026.

Відзив на адресу суду не надходив.

03.07.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповідачу розумний строк для залучення адвоката, укладення договору про надання професійної правничої допомоги та належної підготовки до розгляду справи.

06.07.2026 зареєстровано заперечення представника позивача на клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Згідно з частинами першою та третьою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін та учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В той же час суд звертає увагу на те, що згідно положень статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Разом з цим, провадження по справі відкрито 09.06.2026, а судове засідання призначено на 07.07.2026, отже у відповідача було достатньо часу для залучення адвоката по справі.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

З огляду на вказаний висновок суду, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Протокольною ухвалою від 07.07.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 04.08.2026 об 11:30 год.

03.08.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням адвоката у відпустці.

03.08.2026 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, судом враховано наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін та учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В той же час, суд звертає увагу на те, що згідно положень статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Суд відхиляє наведені відповідачем в обґрунтування відкладення розгляду справи доводи про неможливість участі його представника в судовому засіданні з причини знаходження представника у відпустці, оскільки відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

З огляду на вказаний висновок суду, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Протокольною ухвалою від 04.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення справи за необгрунтованістю.

В судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 25.08.2025 між ТОВ «СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА», в якості Первісного кредитора та ФГ «БАХІВСЬКЕ», в якості Нового кредитора укладено Договір відступлення права вимоги № 2 (далі Договір відступлення), за умовами якого Первісний кредитор за оплату передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги грошових коштів до Боржника ТОВ «Сотік Агро», що виникло на підставі Договору поставки № 1300033806 від 24.04.2020 року, а саме частину вимог Первісного кредитора (як кредитора у справі про банкрутство № 903/1130/23) до Боржника в сумі 8 694 660,27 грн., що підтверджені ухвалою Господарського суду Волинської області (грошові вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна") від 07.03.2024 року у справі № 903/1130/23 про банкрутство ТОВ "Сотік Агро" та Постановою Північно західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2024 року у вказаній справі № 903/1130/23, в тому числі:

- Вимоги першої черги (судові витрати у справі № 903/1130/23) на загальну суму 5 268,00 грн.

- Вимоги четвертої черги на суму 8 689 392,27 грн., в тому числі: 5 524 002,38 грн. основний борг за Договором поставки, 1 196 152,56 грн. відсотків річних та 1 969 237,33 грн. інфляційні втрати (збитки).

Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення, оплата за відступлення права вимоги в загальній сумі 8 694 660,27 грн. здійснюється Новим Кредитором шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок Первісного кредитора частинами у наступні строки:

2.1.1. Перший транш в сумі 5 000 000,00 грн. здійснюється Новим кредитором до 15 листопада 2025 року включно.

2.1.2. Другий транш в сумі 3 694 660,27 грн. здійснюється Новим кредитором до 31 травня 2026 року включно.

Відповідно до п. 2.2. Договору відступлення, Первісний кредитор, протягом одного тижня після отримання оплати в установленому пунктом 2.1.1. даного Договору розмірі, зобов`язується передати Новому Кредитору право вимоги на підставі окремого Акту про передачу права вимоги.

18.09.2025 року між ТОВ «СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА» та ФГ «БАХІВСЬКЕ» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення, якою уточнено та доповнено декілька пунктів Договору відступлення, які не мають безпосереднього відношення до предмета спору.

ФГ «БАХІВСЬКЕ» здійснило на користь ТОВ «СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА» наступні платежі: 06.11.2025 року платіжною інструкцією №1875 було сплачено 500 000,00 гривень, 06.11.2025 року платіжною інструкцією №1876 було сплачено 800 000,00 гривень, 07.11.20205 року платіжною інструкцією було сплачено №1877 було сплачено 1 200 000,00 гривень, 12.11.2025 року платіжною інструкцією №1884 було сплачено 1 500 000,00 гривень, 13.11.2025 року платіжною інструкцією №1887 було сплачено 500 000,00 гривень та 14.11.2025 року платіжною інструкцією №1888 від 14.11.2025 року було сплачено 500 000,00 гривень.

У всіх вказаних платежах зазначено призначення платежу: «оплата згідно договору про відступлення права вимоги №2 від 25 серпня 2025 року. Без ПДВ.»

Таким чином, з 06.11.2025 по 14.11.2025 року ФГ «БАХІВСЬКЕ» належним чином виконало зобов`язання лише з оплати першого траншу в сумі 5 000 000,00 грн, а частині сплати другого траншу в сумі 3 694 660,27 гривень до 31.05.2026 року не виконало.

18.11.2025 сторони уклади Акт приймання-передачі права вимоги, яким засвідчили, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотік Агро», що є кредиторськими вимогами у справі про банкрутство № 903/1130/23 та підтверджені Ухвалою Господарського суду Волинської області (грошові вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна") від 07.03.2024 року у справі № 903/1130/23 про банкрутство ТОВ "Сотік Агро" та Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2024 року у вказаній справі № 903/1130/23, на загальну суму 13 694 660,27 грн., в тому числі:

- Вимоги першої черги (судові витрати у справі № 903/1130/23) на суму 5 268,00 грн.

- Вимоги четвертої черги на суму 8 689 392,27 грн., в тому числі: 5 524 002,38 грн. основний борг за Договором поставки № 1300033806 від 24.04.2020 року, 1 196 152,56 грн. відсотків річних та 1 969 237,33 грн. інфляційні втрати (збитки).

Після підписання Акту приймання передачі права вимоги Відповідач набув прав Позивача як первісного кредитора та отримав право вживати всіх, передбачених чинним законодавством, дій з метою погашення заборгованості з боку Боржника.

Ухвалою Господарського суду Волинській області від 11.12.2025 у справі №903/1130/23 замінено кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна на його правонаступника Фермерське господарство "Бахівське" в частині заявлених кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" у розмірі 13 694 660 грн. 27 коп. в тому числі:

- вимоги першої черги (судові витрати у справі № 903/1130/23) на суму 5 268,00 грн.;

- вимоги четвертої черги на суму 8 689 392,27 грн., в тому числі: 5 524 002,38 грн. - основний борг за договором поставки № 1300033806 від 24.04.2020 року, 1 196 152,56 грн. - проценти річних, 1 969 237,33 грн. інфляційні втрати (збитки).

ФГ «БАХІВСЬКЕ» сплатило на користь ТОВ «Суффле Агро Україна» 5 000 000,00 гривень згідно договору про відступлення права вимоги №2 від 25 серпня 2025 року.

Позивач направив Відповідачу лист нагадування від 25.05.2026 року про необхідність повного розрахунку, у відповідь на яке, листом від 29.05.2026 року Відповідач зазначив про неможливість вчасних розрахунків через скрутне фінансове становище.

Таким чином, заборгованість ФГ «Бахівське» перед ТОВ «Суффле Агро Україна» становить 3 694 660,27 гривень.

Відповідно до ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 3694660,27 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 44335,92 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Бахівське» (вул.Центральна, будинок 29, село Качин, Камінь-Каширський район, Волинська область, 44542, код ЄДРПОУ 37580138) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (вул. Богдана Хмельницького, 43, село Крупець, Славутський р-н, Хмельницька область, 72827, код ЄДРПОУ 34863309) 3694660,27 грн (три мільйони шістсот дев`яносто чотири тисячі шістсот шістдесят гривень 27 коп.) заборгованості, а також 44335,92 грн (сорок чотири тисячі триста тридцять п`ять гривень92 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення суду підписано 06.08.2026.

Суддя І. О. Гарбар