Рішення № 138782048, 27.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11140/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача Пилипчука С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 016/02949/01/21 від 29 січня 2021 року в сумі 59715,94 грн, понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 16000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29 січня 2021 року між ТОВ «Просто позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 016/02949/01/21. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавцеь надав позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 50000 грн. Позичальник прийняв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним у строки та на умовах, визначених кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви відповідач, усупереч умовам кредитного договору, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком платежів, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі. 30 вересня 2021 року було укладено договір № 24-ФП-ПП-202109, відповідно до якого ТОВ "Просто позика" відступило на користь ТОВ "Фактор П" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 016/02949/01/21. 30 січня 2026 року було укладено договір № 30-01/26, відповідно до якого ТОВ «Фактор П» відступив на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги заборгованості за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 016/02949/01/21. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 016/02949/01/21 від 29 січня 2021 року становить 59715,94 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 43980,55 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 15735,39 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі. Заперечення проти позовних вимог мотивує тим, що 29 січня 2021 року між нею та ТОВ "Просто позика" було укладено кредитний договір № 016/02949/01/21. Сторони кредитного договору обрали та узгодили безготівковий спосіб видачі кредитних коштів. Однак, позивачем на підтвердження факту видачі кредиту за кредитним договором надано видатковий касовий ордер № 38 від 29 січня 2021 року, який підтверджує видачу грошових коштів через касу кредитодавця, тобто здійснення готівкового розрахунку, що суперечить узгодженим сторонами умовам кредитування, а тому не може бути доказом видачі кредиту за кредитним договором. Надані позивачем розрахунки заборгованості, підготовлені у різні часи працівниками попередніх кредиторів та самого позивача, є виключно внутрішніми документами таких кредиторів, що відображають односторонню арифметичну калькуляцію сум і не є правовою підставою для їх стягнення, а також не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

У відповіді на відзив представник позивача Сердійчук Я.Я. зазначила, що належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка. Первісним кредитором виконано свій обов`язок в частині видачі кредиту, що підтверджується касовим ордером, який є первинним документом, має всі необхіднеі реквізити, а отже, є належним та допустимим доказом видачі кредиту відповідачу.

Ухвалою від 20 травня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Про дату, час і місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином через оголошення на сайті суду.

Суд, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 29 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Просто позика» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 016/02949/01/21 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 50000 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 2.3 кредитного договору визначено, що кредит надається на умовах терміновості, повернення та платності. Сума кредиту, яка визначена у цьому договорі, надається позичальнику в безготівковій формі на рахунок позичальника №, відкритий в (МФО ) у національній валюті України (п.2.2 кредитного договору).

Відповідно до п.4.1.1 кредитного договору, перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику і складає 270 календарних днів.

Згідно з п.4.1.4 кредитного договору, сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 17,9361 % річних від суми кредиту з першого по 11 платіж та 674,6733 % річних з 12 до останнього платежу згідно з графіком платежів, у розрахунку зі сплатою кожні п`ятнадцять днів - 0,7371 % з першого по 11 платіж та 27,7263 % з 12 до останнього платежу, за період дії договору - 83,95 %.

Пунктом 3.3 кредитного договору встановлений обов`язок позичальника виплатити кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Видача ТОВ «Просто позика» 29 січня 2021 року коштів в сумі 50000 грн відповідачу на підставі кредитного договору № 016/02949/01/21 від 29 січня 2021 року підтверджується видатковим касовим ордером від 29 січня 2021 року.

30 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Просто позика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор П" укладений договір факторингу № 24-ФП-ПП-202109, відповідно до якого ТОВ "Фактор П" набуло права вимоги до боржників, зокрема ОСОБА_1 за кредитним договором № 016/02949/01/21 від 29 січня 2021 року, що підтверджується договором факторингу № 24-ФП-ПП-202109 від 30 вересня 2021 року, актом приймання-передачі відступлених прав від 30 вересня 2021 року (додаток № 3 до договору факторингу № 24-ФП-ПП-202109 від 30 вересня 2021 року), витягом з додатку № 2 до договору факторингу № 24-ФП-ПП-202109 від 30 вересня 2021 року, платіжними дорученнями: № 733 від 26 жовтня 2021 року, № 738 від 05 листопада 2021 року, № 752 від 16 листопада 2021 року, № 758 від 23 листопада 2021 року, № 759 від 26 листопада 2021 року, № 763 від 03 грудня 2021 року, № 766 від 09 грудня 2021 року, № 772 від 17 грудня 2021 року, № 773 від 23 грудня 2021 року, № 774 від 24 грудня 2021 року про сплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 24-ФП-ПП-202106 від 30 вересня 2021 року.

30 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор П» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" уклали договір факторингу № 30-01/26, за умовами якого позивач набув права вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 016/02949/01/21 на загальну суму заборгованості 59715,94 грн, що підтверджується договором факторингу № 30-01/26 від 30 січня 2026 року, актом приймання-передачі відступлених прав вимоги від 30 січня 2026 року, реєстром боржників для друку до договору факторингу № 30-01/26 від 30 січня 2026 року, витягом з реєстру боржників для друку до договору № 30-01/26 від 30 січня 2026 року, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів 0610620000 від 06 лютого 2026 року про оплату згідно договору факторингу № 30-01/26 від 30 січня 2026 року.

За розрахунком заборгованості за договором про надання кредиту № 016/02949/01/21 від 29 січня 2021 року станом на 30 вересня 2021 року, сформованим первісним кредитором ТОВ "Просто позика", заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 59715,94 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 43980,55 грн, заборгованості за процентами в сумі 15735,39 грн. За період з 29 січня 2021 року до 26 вересня 2021 року відповідач сплатила 6019,45 грн на погашення тіла кредиту та 368,55 грн на погашення процентів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положеннями ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт укладення спірного кредитного договору підтверджується наявними у справі доказами та відповідачем не оспорюється.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач покликається на те, що видача грошових коштів через касу кредитодавця суперечить узгодженим сторонами спірного договору умовам кредитування, а тому не може бути доказом видачі кредиту за кредитним договором. При цьому, сам факт отримання 29 січня 2021 року коштів в сумі 50000 грн від ТОВ "Просто позика" на підставі кредитного договору № 016/02949/01/21 відповідач не спростовує.

На підтвердження видачі ТОВ "Просто позика" 29 січня 2021 року коштів в сумі 50000 грн на підставі спірного кредитного договору позивач надав видатковий касовий ордер № 38 від 29 січня 2021 року, оформлений відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, підписаний одержувачем ОСОБА_1 та який є первинним документом в розумінні зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доказів, що вказаний видатковий касовий ордер, який підтверджує отримання коштів у сумі 50000 грн від ТОВ "Просто позика", відповідач не підписувала, ОСОБА_1 суду не надала.

Про отримання відповідачем кредиту свідчить також розрахунок заборгованості за кредитним договором № 016/02949/01/21 від 29 січня 2021 року, сформованим первісним кредитором ТОВ "Просто позика", з якого встановлено, що відповідач здійснювала платежі на погашення заборгованості за кредитним договором. Докази на спростування вказаної обставини у справі відсутні.

Отримання кредитних коштів через касу кредитодавця, а не в безготівковій формі на рахунок позичальника (який, до речі, у п.2.2 спірного кредитного договору не вказаний), не спростовує факт видачі відповідачу коштів в сумі 50000 грн кредитодавцем ТОВ "Просто позика" 29 січня 2021 року.

Крім того, за змістом п.4.1 кредитного договору перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання договору, перерахування або видачі коштів позичальнику.

Суд також звертає увагу, що відповідач, отримавши кошти через касу товариства, протягом 14 днів не відкликала свою згоду на укладення договору, не зверталася до кредитодавця з претензіями щодо порушення ним умов кредитного договору в частині способу видачі кредитних коштів та протягом періоду з 29 січня 2021 року до 26 вересня 2021 року виконувала умови кредитного договору (здійснювала погашення заборгованості).

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 274/7221/19 суд до уваги не бере, оскільки у вказаній справі предмет спору та характер спірних правовідносин не є подібними до справи, яку розглядає суд.

Всупереч умовам укладеного між сторонами кредитного договору відповідач порушила строки погашення заборгованості за кредитом, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором, який відповідачем не спростований. Докази, що відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором сплатила іншу суму, ніж вказана у розрахунку позивача, суду не надані.

Оскільки всупереч наведеним вище нормам закону та умовам спірного кредитного договору відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором у встановлені ним строки, позовні вимоги про стягнення заборгованості обгрунтовані, а отже, позов належить задовольнити.

За правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ "Факторинг партнерс" та Адвокатським об`єднанням "Лігал ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги № 2059 від 02 березня 2026 року, витяг з акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 16000 грн.

Враховуючи категорію та незначну складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" заборгованість за договором № 016/02949/01/21 від 29 січня 2021 року в сумі 59715 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс", місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Суддя