Постанова № 138781152, 04.08.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1706/26

Провадження № 3/366/909/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 703856 від 26.06.2026: 26.06.2026 о 21:12 год. в м. Чорнобиль, вул. Кірова водій керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Протокол склав поліцейський ВП №3 (м. Чорнобиль) Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старший сержант поліції Чекерлан І.В.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 29.06.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, з приводу обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення повідомив суду, що дійсно, його, під час керування транспортним засобом марки «Audi», було зупинено працівниками поліції у м. Чорнобиль, де він перебував у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків як військовослужбовець. Під час перевірки документів, поліцейські запитали, чи він має посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, на що він повідомив, що має відкриту категорію на право керування вантажними автомобілями. Зауважив, що з 2022 і до тепер в Україні діє період «воєнного стану» та на підставі вказівки Головнокомандувача, тим водіям, які мають право їздити на вантажних автомобілях, дозволено їздити на автомобілях «нижчої» категорії, тобто легкових. Тому, оскільки він має водійську категорію С та враховуючи дію «воєнного стану», вважає, що він мав право керувати легковим автомобілем. Зазначив, що раніше він притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без відповідної категорії, проте часу відкрити категорію на право керування легковими транспортними засобами не має.

У судовому засіданні оглянуто DVD-R диск з відеозаписом «export-5zxm», зробленим за допомогою портативного відеореєстратора поліцейських з ID 855581, на якому зафіксовано зупинку легкового транспортного засобу чорного кольору марки «Audi» під керуванням, як у подальшому буде встановлено ОСОБА_1 . Поліцейський представившись, повідомив, що у відповідності до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» ведеться відеофіксація. На вимогу працівників поліції водій надає посвідчення водія у застосунку «Дія» та на питання поліцейського «що із категоріями», відповідає «вантажівки». Поліцейські за допомогою службового планшету встановлюють, що відносно ОСОБА_1 02.11.2025 вже було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст.126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування таким транспортним засобом, про що повідомляють водієві. Далі працівники поліції роз`яснюють, що оскільки, після накладення попереднього стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП не пройшло ще року, відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, який розглядатиметься судом. Крім того, поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи вирішує він питання, щодо відповідної категорії, на що останній відповідає так, але на це не вистачає часу. Далі зафіксовано складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 та його ознайомлення зі змістом протоколу.

У судовому засіданні також досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703856 від 26.06.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, який підписано поліцейським та ОСОБА_1 ;

- витяг з ІП «Адмінпрактика», згідно з яким, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою посадової особи ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області серія ЕНА № 6067950 від 02.11.2025 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 3400, 00 грн.;

- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписами (рапорт поліцейського від 27.06.2026, доручення керівника ВП №1 Вишгородського РУП та лист про долучення доказів).

Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази, керуючись ст.ст.7, 245, 280 КУпАП приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.35 постанови від 20.05.2020).

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703856 від 26.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 у провину ставиться порушення вимог п.2.1а ПДР., за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Пунктом 2.1А Правил дорожнього руху (ПДР), затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 за № 1306, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У відповідності до п.2.4а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням цих правил, а також пред`явити документи, зазначені у пункті 2.1.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частинами 1,2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII) визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху

Частиною 9 ст. 15 Закону № 3353-XII передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями абз. 1 частини 2 ст. 16 Закону № 3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) - особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Це Положення є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства (абз.1 п.1 вказаного Положення).

Відповідно до ст. 53 Закону № 3353-XII юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частинами 2-4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за:

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

З оглянутого у судовому засіданні відеозапису «export-5zxm», який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення на підтвердження вини ОСОБА_1 , встановлено, що на вимогу поліцейських надати посвідчення водія, ОСОБА_1 , який керував легковим транспортним засобом марки «Audi», надає посвідчення водія на право керування транспортними засобами (вантажні автомобілі) та повідомляє, що посвідчення водія не на право керування транспортними засобами категорії (легкові автомобілі) не має.

Таким чином, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом надав, проте, поліцейськими встановлено, що останній не має права керування транспортними засобами відповідної категорії (легковими автомобілями), при цьому, правопорушення вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Відеофіксація розмови поліцейських з водієм ОСОБА_1 проводилася із застосуванням технічного засобу відеозапису у відповідності до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», про що останнього було повідомлено.

Згідно з п. 3.1 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, відеореєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ вказаної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що поліцейськими не зупинялася відеофіксація події, на відеозаписі зафіксовані всі обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 703856 від 26.06.2026.

Згаданий відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже ОСОБА_1 , як водій, мав знати обов`язки водія транспортного засобу, які встановлені Правилами дорожнього руху та Законом України «Про дорожній рух» та неухильно їх дотримуватися.

Також судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було застосовано адміністративне стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом, не маючи права керування таким ТЗ), таким чином, ОСОБА_1 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинив адміністративне правопорушення повторно протягом року.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке виразилось у порушенні пункту 2.1а Правил дорожнього руху, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Доказів протилежного, ОСОБА_1 до суду не надав.

Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо правомірності керування транспортними засобами категорії «В» (легкові автомобілі) особами, які мають право керувати транспортними засобами категорії «С» (вантажні автомобілі) під час дії воєнного стану, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацом 2 пункту 1 Положенняпро порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) визначено, що особливості допуску громадян до керування транспортними засобами у період воєнного стану та протягом року з дня його припинення або скасування визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами»

Підпунктом 1 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» (в редакції на момент вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення) установлено, що в період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який, в подальшому, неодноразово продовжувався та продовжує діяти дотепер.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , під час дії в Україні воєнного стану, керував транспортним засобом категорії В, маючи право керування транспортними засобами категорії С та не маючи права керування транспортним засобами категорії В, отже, дія вказаного вище пункту Постанови КМУ №184 від 03.03.2022 у даному випадку не застосовується.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП під час розгляду даної справи доведена повністю.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно зі статтею 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті, а саме: в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки, відповідно до матеріалів справи транспортний засіб «Audi 100» нз DI9849IT належить ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році становить 3328, 00 грн.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином з неї підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3328 х 0,2).

Керуючись ст.ст. 7-9, 23, 24, 27, 40-1, 126, 245, 251, 256, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення водія НОМЕР_1 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот грн., 00 коп.) з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

реквізити для оплати штрафу отримувач: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення водія НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн, 60 коп.)

реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Текст постанови складено 06.08.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ