Рішення № 138779910, 05.08.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 р. Справа № 597/1129/25

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Тренич А.Г.

за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,

представника позивача, адвоката Рубаняк Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Заліщики цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він знаходився у зареєстрованому шлюбу з відповідачем з 16.02.2010 року. Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21.03.2022 року їх шлюб з відповідачем розірвано. Від спільного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На сьогоднішній день їх спільні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з позивачем і знаходяться на його повному матеріальному утриманні. Саме позивач займається їх вихованням, піклується їх станом здоров`я та розвитком, оскільки матір дітей ОСОБА_2 свідомо ухиляється від належної участі у вихованні та утриманні своїх дітей: не цікавиться і не піклується станом їх здоров`я, фізичним, духовним та моральним розвитком, інтересами і захопленнями, не спілкується з дітьми, не відвідує їх по місцю проживання та не надає матеріальної допомоги для їх належного утримання. Позивач вважає, що відповідач грубо порушує вимоги ст.ст. 150, 180 СК України. При цьому, позивач не чинить перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми, не налаштовує дітей проти матері, не мав та не має наміру перешкоджати їх спілкуванню та участі відповідача у вихованні та утриманні дітей.

Зважаючи на те, що відповідач протягом тривалого часу не виконує своїх батьківських обов`язків, позивач просить суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08.10.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та визначено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Згідно ухвали Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву (вх. ЕП-472) про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області не делегувала свого представника в судове засідання. Подала заяву (вх. №ЕП-1285) про розгляд справи без їх участі. Не заперечує проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 16.02.2010 року.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 21.03.2022 року у справі №597/197/22 шлюб між сторонами розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.06.2010 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27.05.2014.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/010258884 від 28.07.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 29.05.2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №2055 від 28.07.2025, у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідки спеціалізованої школи І-ІІІ ст. ім.О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м.Заліщики за № 01-19/127 від 29.08.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в 2024/2025 навчальному році закінчила 9-Б клас.

Згідно характеристики спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ім.О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м.Заліщики за № 01-19/136 від 30.07.2025 ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню доньки, відвідував батьківські збори, цікавився навчальним процесом доньки.

Відповідно до довідки спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ім.О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м.Заліщики за № 01-19/128 від 29.07.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчається в 6-Б класі.

Згідно характеристики спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ім.О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м.Заліщики за № 01-19/137 від 05.08.2025 ОСОБА_4 , батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, відвідував батьківські збори та цікавився навчальним процесом сина.

Відповідно до відповіді КНП «Заліщицька центральна міська лікарня» Заліщицької міської ради № 01-5-03/1533 від 06.08.2025, звернення до лікаря-педіатра за медичною допомогою та медичні огляди неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбувалися у присутності батька ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не була присутня під час медичних оглядів неповнолітніх дітей. Відомості щодо звернення ОСОБА_2 до лікаря-педіатра за інформацією про стан здоров`я неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Заліщицької міської ради №261 від 27.10.2025 року, вважається за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її неповнолітньої дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У висновку встановлено, що матір дітей перебуває за кордоном. В ході проведеної телефонної розмови жінка не заперечила щодо невиконання нею батьківських обов`язків та щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки в неї інша сім`я та трьохмісячна дитина. Батько один займається вихованням та матеріальним забезпеченням дітей.

Відповідач ОСОБА_2 подала письмову заяву (вх. №ЕП-472), в якій позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав визнає, щодо задоволення позову не заперечує.

Наведені вище письмові докази дають суду підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 у певній мірі дійсно не виконує свої батьківські обов`язки щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (частина перша статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

В частині першій статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» унормовано, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до частини сьомої статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

На підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В силу положень пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

В оцінці обставин справи, суд виходить з того, що першочергове значення мають якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В оцінці доводів позову суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться дітьми, не виконує батьківські обов`язки, що є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав та відповідатиме інтересам дітей.

Водночас, при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та достатніми доказами.

У справі відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Як зазначено вище, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дітей в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, Верховний Суд у постанові від 01.11.2017 року у справі №211/559/16-ц зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено умисне та систематичне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, неможливість зміни її поведінки щодо дітей шляхом застосування інших, менш суворіших заходів впливу.

Суд критично оцінює довідки та характеристики з навчальних закладів, відповідь з КНП «Заліщицька міська лікарня» Заліщицької міської ради, оскільки такі докази не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав, так як беззаперечно не підтверджують факт свідомого, систематичного ухилення матері від виконання обов`язків з виховання дітей.

Будь яких інших належних та достатніх доказів, які б підтверджували ведення матір`ю антисоціального, аморального способу життя, суду не надані.

Поданий висновок органу опіки та піклування не містить фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача неможливо змінити, у ньому наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та такий не містить виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про можливість завдання шкоди здоров`ю та розвитку дітей, у зв`язку з чим існує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Також суд враховує, що вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.

Позивачем не подано до суду доказів негативної характеристики відповідача чи вчинення нею неправомірних дій.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини.

Позивач не довів та не надав суду доказів того, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків щодо дітей.

Також позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це покращить існуючу ситуацію та сприятиме захисту інтересів дітей, зокрема, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких даних, які вказують на те, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Надані позивачем докази виключно підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо дітей, зокрема не підтверджують того, що відповідач систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, що є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд вважає, що на даний час, поданий позов є передчасним.

Таким чином, беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своїх дітей і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

Згода відповідача на позбавлення батьківських прав не є для суду безумовною підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

Разом з тим, суд констатує, що відповідач дійсно у певній мірі не виконує свої батьківські обов`язки відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення та недоцільність позбавляти відповідача батьківських прав. При цьому необхідно попередити відповідача про необхідність зміни свого ставлення до обов`язку по вихованню дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи якнайкращі інтереси дітей, які є неповнолітніми, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ухилення від них є підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: м.Заліщики, вул.С.Бандери, 15Б, Чортківський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058396.

Повний текст судового рішення складено 07.08.2026 року.

Суддя А.Г. ТРЕНИЧ