Рішення № 138778799, 05.08.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1614/25

Номер провадження 2/350/584/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ФАЙНЕНС" до ОСОБА_1 про стягнення коштів -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №001-0816-250713 від 25 липня 2013 року у загальному розмірі 57 095 грн 39 коп, а також понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (заяву №001-08816-250713), відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 15 000 грн строком на 49 місяців. На виконання умов договору банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на відкритий на ім`я позичальника поточний рахунок. Натомість відповідач взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів, комісій та інших передбачених договором платежів належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась прострочена заборгованість.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 3.1 частини четвертої кредитного договору відповідач був зобов`язаний щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, здійснювати погашення кредитної заборгованості шляхом внесення платежів у розмірі 898 грн, згідно з погодженим сторонами графіком платежів.

Крім того, позивач вказує, що 02 червня 2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» укладено договір №2253/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. На підтвердження набуття права вимоги позивачем до матеріалів справи долучено договір відступлення права вимоги, додатки до нього, реєстр боржників та документи, що підтверджують оплату вартості відступленого права вимоги.

Станом на день звернення до суду відповідач має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 57 095 грн 39 коп, яка складається з: 13 263 грн 87 коп - заборгованість за основною сумою кредиту; 6 177 грн 56 коп - заборгованість за нарахованими процентами; 36 645 грн 00 коп - заборгованість за комісією; 688 грн 36 коп - три відсотки річних, нараховані на прострочену суму основного боргу; 320 грн 60 коп - три відсотки річних, нараховані на прострочені проценти.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, а право вимоги за кредитним договором у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», представник позивача просить стягнути із відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2026 року заяву представника відповідача задоволено, поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07 квітня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись, зокрема, на сплив строку позовної давності.

21 квітня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній заперечив доводи відповідача, просив їх відхилити, зазначивши, що строк позовної давності не сплив, а також наполягав на повному задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не прибули.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом установлено, що 25 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» із заявою №001-08816-250713 про надання кредиту на власні споживчі потреби, не пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до умов зазначеної заяви та укладеного на її підставі кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 15 000,00 грн строком на 49 місяців зі сплатою 9,99 % річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,49 % на місяць. Договором також визначено порядок та строки виконання позичальником своїх зобов`язань, відповідно до яких останній був зобов`язаний щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця, здійснювати погашення кредитної заборгованості шляхом внесення платежів згідно з погодженим сторонами графіком.

На виконання умов кредитного договору ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» належним чином виконало взяті на себе договірні зобов`язання та надало відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника.

Судом також установлено, що 02 червня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» укладено договір №2253/К про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» перейшли права вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором №001-08816-250713 від 25 липня 2013 року.

Перехід права вимоги підтверджується договором відступлення права вимоги, додатками до нього, витягом із реєстру боржників, а також документами, які підтверджують виконання сторонами умов договору відступлення права вимоги.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 57 095 грн 39 коп, з яких:13 263 грн 87 коп - заборгованість за основною сумою кредиту; 6 177 грн 56 коп - заборгованість за нарахованими процентами; 36 645 грн 00 коп - заборгованість за комісією; 688 грн 36 коп - три відсотки річних, нараховані на прострочену суму основного боргу; 320 грн 60 коп - три відсотки річних, нараховані на прострочену суму процентів.

Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного та повного погашення кредитної заборгованості, у зв`язку із чим виникла прострочена заборгованість, право вимоги щодо стягнення якої перейшло до позивача.

Разом із тим відповідач, заперечуючи проти позову, не оспорює факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак вважає, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, ставить під сумнів правомірність нарахування окремих складових заборгованості, а також посилається на відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем умов договору та погашення заборгованості за ним, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно за зверненням особи, поданим відповідно до вимог процесуального закону, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими - докази, отримані у спосіб, що не суперечить закону; достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми - докази, які у своїй сукупності дають можливість суду дійти висновку про наявність або відсутність відповідних обставин.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу, а одним із способів такого захисту є примусове виконання обов`язку в натурі, стягнення заборгованості, а також інші способи захисту, встановлені законом чи договором.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також умови, які є обов`язковими відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором. Позика вважається повернутою у момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в інший спосіб, передбачений договором.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк. Порушення встановленого договором строку виконання зобов`язання свідчить про прострочення боржника та є підставою для застосування наслідків, передбачених законом або договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання, зміна його умов, сплата неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди та інші наслідки, визначені законом або договором.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Особливі наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання визначені статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. На вимогу кредитора боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні є одним із передбачених законом способів переходу цивільних прав та обов`язків і не припиняє самого зобов`язання, а лише змінює особу кредитора, до якого переходять усі права, що належали первісному кредитору.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, новий кредитор набуває усіх майнових прав, які належали первісному кредитору, у тому числі права вимагати належного виконання боржником зобов`язання, права на стягнення основної суми боргу, процентів, комісій, неустойки, а також інших платежів, передбачених договором чи законом, якщо інше не встановлено договором про відступлення права вимоги.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, які ґрунтуються на кредитному договорі №001-08816-250713 від 25 липня 2013 року. Відповідач факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів належними і допустимими доказами не спростував.

Судом також установлено, що 02 червня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» укладено договір №2253/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» перейшли права вимоги за кредитними договорами, визначеними у додатках до цього договору, зокрема за кредитним договором №001-08816-250713 від 25 липня 2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» є належним позивачем у даній справі та має право звернутися до суду із вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Основним та фактично єдиним запереченням відповідача проти позовних вимог є посилання на сплив строку позовної давності. Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також не оспорює поданий позивачем розрахунок заборгованості. Натомість, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається виключно на те, що позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності, що, на його думку, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, не відповідають умовам укладеного сторонами кредитного договору та спростовуються встановленими судом фактичними обставинами.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Разом із тим законодавець пов`язує початок перебігу позовної давності не з датою укладення договору чи припиненням внесення окремих платежів, а з моментом виникнення у кредитора права на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов`язання.

Як установлено судом, 25 липня 2013 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №001-08816-250713, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит строком на 49 місяців. Відповідно до умов кредитного договору кінцевий строк виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів настав 25 серпня 2017 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов`язання.

Отже, право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права виникло після настання визначеного сторонами строку виконання кредитного зобов`язання, а відтак саме з цього моменту розпочався перебіг загальної позовної давності.

Разом із тим після початку перебігу позовної давності законодавцем було прийнято спеціальні нормативні акти, якими змінено порядок її обчислення.

Так, Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786 та 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 на всій території України з 12 березня 2020 року було встановлено карантин, який діяв до 30 червня 2023 року та був припинений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Таким чином, починаючи з 12 березня 2020 року перебіг позовної давності у спірних правовідносинах був продовжений на весь період дії карантину.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, яким на період дії воєнного стану врегульовано особливості перебігу строків позовної давності.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ, та на момент звернення позивача до суду він продовжував діяти.

Отже, під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд враховує як положення пункту 12, так і положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, які діяли у відповідні періоди та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також бере до уваги, що на момент набрання чинності Законом України №540-ІХ загальна позовна давність, перебіг якої розпочався після спливу строку виконання кредитного договору, ще не закінчилася, а тому положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України поширюються на спірні правовідносини.

Відповідач, заявляючи про сплив позовної давності, посилається виключно на загальні положення статей 257 та 261 Цивільного кодексу України, однак не враховує спеціальні приписи законодавства, які регулювали особливості перебігу строків позовної давності у період дії карантину та воєнного стану. Будь-яких доказів або правових аргументів, які б свідчили про незастосування зазначених норм до спірних правовідносин чи підтверджували сплив позовної давності на момент звернення позивача до суду, відповідачем не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що строк позовної давності на момент звернення ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до суду не сплив, а тому правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, відсутні. З огляду на викладене заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на повне задоволення позову, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 284 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ФАЙНЕНС" до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» заборгованість у розмірі 57 095 (п`ятдесят сім тисяч дев`яносто п`ять) гривень 39 копійок, а також судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя