Ухвала суду № 138777676, 28.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35429/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025000000001542,-

В С Т А Н О В И В:

29.06.2026 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025000000001542 , на майно, вилучене під час проведення обшуку 18.06.2026 за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- ноутбук ASUS сірого кольору Z99H 15 G 10N 353160 CM-2 із зарядним пристроєм;

- ноутбук DELL сірого кольору s/n 86QSWL1 з зарядним пристроєм.

Печерською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025000000001542, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що начальник відділу спеціальних перевірок мережі супермаркетів «NOVUS» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вступили в злочинну змову зі співробітниками Державної податкової служби України, з метою налагодження протиправного механізму несанкціонованого одержання інформації з обмеженим доступом, яка оброблюється в інформаційно-комунікаційних системах Державної податкової служби України (далі - ІКС ДПС), за грошову винагороду.

Відповідно до попередньої домовленості, службові особи ДПС, використовуючи наданий їм доступ до ІКС ДПС, за грошову винагороду в розмірі 5 500 грн., за одного суб`єкта господарської діяльності, повинні поетапно надати інформацію про фінансово-господарську діяльність більше 1000 юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За наявними даними, з метою приховування зазначеної злочинної діяльності перерахування коштів за несанкціоноване копіювання інформації з ІКС ДПС здійснюється на банківські рахунки ТОВ «ГК ЗС» (код ЄДРПОУ 44345491, керівник, засновник та кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_5 ) під виглядом розрахунку за надання інформаційних послуг.

Разом з цим, ОСОБА_5 , з метою обготівковування отриманих коштів, залучив до злочинного механізму свого знайомого ОСОБА_6 , який є фізичною особою-підприємцем. Останньому, на банківський рахунок, як фізичній особі-підприємцю від ТОВ «ГК ЗС» перераховуються кошти, які у подальшому обготівковуються.

До протиправної схеми залучено головного державного інспектора відділу перевірок у сфері машинобудування Управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_7 та головного державного інспектора відділу перевірок в аграрно-промисловій сфері Управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_8 .

За наявними даними, зазначені працівники ГУ ДПС у м. Києві здійснювали перегляд та друк інформації з ІКС ДПС без службової необхідності та у цілях, які не передбачені їхніми посадовими інструкціями.

В ході проведено НСРД, отримано інформацію з рахунків та проведено їх огляд, розсекречено матеріали НСРД.

До вчинення вищевказаного кримінального правопорушення можуть бути причетними: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

18.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/29742/26-к проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено ноутбук ASUS сірого кольору Z99H 15 G 10N 353160 CM-2 із зарядним пристроєм, а також ноутбук DELL сірого кольору s/n 86QSWL1 з зарядним пристроєм.

18.06.2026 постановою слідчого вищевказаний вилучені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому

пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Відповідно п. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Метою накладення арешту відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речових доказів, арешт на які, відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту, з метою збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025000000001542- задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 18.06.2026 за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- ноутбук ASUS сірого кольору Z99H 15 G 10N 353160 CM-2 із зарядним пристроєм;

- ноутбук DELL сірого кольору s/n 86QSWL1 з зарядним пристроєм.

Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1