Рішення № 138777175, 21.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/245/26

н\п 2-а/490/50/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

в складі головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування постанови адміністративної комісії адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 206 від 19 березня 2025 року. Також просить закрити виконавче провадження № 79957681 від 09.01.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.01.2026 році йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження ВП №79957681 від 09.01.2026, щодо стягнення заборгованості у сумі 1360,000 грн. на користь Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, винесеної за результатами постанови Адміністративної комісії адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради №206 про накладення адміністративного стягнення від 19.03.2025, про нібито порушення п.12.2.8 «Правил благоустрою санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м.Миколаєві» від 19.04.2007 №12/21 а саме: за відсутність договору на вивіз ТПВ ВГС зі спеціалізованою організацією за адресою вул. Фермерська, буд.1А Позивач вказує, що постанова була складена без його повідомлення та участі, про складення постанови та розгляд справи йому не було відомо. Позивач вказує, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з травня 2022 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 , щопідтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.05.2022 №5107-7500910838. Позивач вказує, що він не є власником/співласником будинку за адресою АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації не проживав, не проживає та не утворював ТПВ. Позивач вказує, що власником будинку є його батько, який зі своєю сім`єю постійно проживає за кордоном та в будинку ніхто не мешкає. Таким чином, він не є суб`єктом відповідальності за укладення договору на вивіз ТПВ ВГС зі спеціалізованою організацією та не має обов`язку його укладати, не мешкає за вказаною адресою, не утворює ТПВ та правопорушення у його діях відсутнє.

Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом досліджено постанову Адміністративної комісії адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 206 від 19 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАп. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 28.02.2025 року о 09 год. 25 хв. порушено п. 12.2.8 Правил благоустрою санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєва від 19.04.2007 року № 12/21 зі змінами від 16.05.2013 № 28/10 складування, зберігання, розміщення транспортування, утилізації та використання відходів: відсутність у суб`єктів благоустрою договору на вивіз ТВП і ВГС зі спеціалізованими організаціями; відсутність контейнеру для сміття у місцях в яких цими Правилами передбачено його наявність ; відсутність твердого покриття на контейнерних майданчиках для сміття, а саме відсутній договір на вивіз ТПВ ВГС зі спеціалізованою організацією за адресою: вул. Фермерська, буд. 1 А.

Судом досліджено довідку № 5107-7500910838 від 25.05.2022 року згідно ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із приписами статті 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частина перша статті 251 КУпАП).

При цьому частина друга статті 251 КУпАП вказує на те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про управління відходами» утворювачі побутових відходів зобов`язані укладати договори з виконавцем послуги з управління побутовими відходами та вносити у встановленому порядку плату за послугу з управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про управління відходами» утворювач відходів - фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб`єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку. Судом встановлено, що позивач проживає в м. Ізмаїл як внутрішньо переміщена особа.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.07.2026 року вбачається, що позивач не є власником будинку № 1 по вул. Фермерська в м. Миколаєві.

Таким чином судом вбачається, що позивач не є утворювачем відходів за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки там не проживає та не є власником будинку за вказаною адресою, а тому не має обов`язку укладати договір на вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно дост.268 КУпАПособа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Так з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся у відсутність позивача та позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином не був.

За приписами частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владнихповноважень інадіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадовоїособи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем дій, що складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, тобто відсутній склад правопорушення.

Отже, судом встановлено відсутність об`єктивної сторони правопорушення, а за такого оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Щодо вимоги позивача про закриття виконавчого провадження, то слід зазначити, що вказане є повноваженням державного виконавця у відповідності до вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Згідно абз. 1 ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 10,11,17,71,77,159-163,243,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Постанову адміністративної комісії адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 206 від 19.03.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП - визнати протиправною та скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя