Рішення № 138776714, 06.08.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1009/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Добротвірської селищної ради, третя особа: державний нотаріус Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Прокопенко Лариса Олександрівна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

16.04.2026 представник позивача Перун Я.Ю. подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: вул. Озерна, смт. Добротвір Шептицький район львівська область, в порядку спадкування.

В обґрунтування поданої позовної заяви представник позивача покликається на те, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов гараж № НОМЕР_1 , право власності на який було визнано за спадкодавцем рішенням суду ще за життя. Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, у встановлений законом строк прийняв спадщину, однак оформити право на спірний гараж у нотаріальному порядку не зміг, оскільки спадкодавець не здійснив державної реєстрації права власності на нього. Представник позивача зазначає, що відсутність державної реєстрації не свідчить про відсутність у спадкодавця права власності, яке було набуте ним у встановленому законом порядку та підтверджене судовим рішенням. Оскільки іншим способом реалізувати спадкові права позивач не може, просить визнати за ним право власності на спірний гараж у порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження по справі, вирішено що розгляд справи буде відбуватись за правилами загального позовного провадження, визначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 19.06.2026 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі. Поданий позов підтримує, просить задоволити.

Представник позивача адвокат Перун Я.Ю. у судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи наявна її заява, у якій просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Представник відповідача Добротвірської селищної ради, на розгляд справи не з`явився, однак подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без їх участі, при розгляді справи поклались на розсуд суду.

Представник третьої особи Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явилась, однак подала заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати без її участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Кам`янка-Бузькою міською радою 18 лютого 2022 року, актовий запис № 10 /а.с.11/.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Добротвірською селищною радою Львівської області 20 березня 1970 року, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 /а.с12/.

21 березня 2018 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого усе належне йому на день смерті майно, незалежно від його виду та місця знаходження, заповів своєму сину ОСОБА_1 /а.с.13/.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 27.03.2019 по справі №446/2047/18 визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на капітальний гараж № НОМЕР_1 з розмірами 6.82м. х 4.19м., загальною площею 28.6 м. кв., розташований по АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, крім іншого майна, увійшов зазначений гараж.

28 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі.

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84579008 від 19.03.2026 встановлено, що в Спадковому реєстрі була зареєстрована спадкова справа за № 69256544 /а. с.19/.

Під час оформлення спадкових прав державним нотаріусом позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка належала спадкодавцю. Водночас у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо гаража було відмовлено, оскільки, незважаючи на наявність судового рішення про визнання права власності, спадкодавець за життя не здійснив державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, що унеможливило оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як убачається з технічного паспорта, виготовленого КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» 07 березня 2018 року, спірний гараж був збудований у 1998 році та має загальну площу 28,6 кв. м /а.с.24/.

Таким чином, судом встановлено, що право власності на спірний гараж було визнано за спадкодавцем рішенням суду ще за його життя, однак державна реєстрація такого права проведена не була. Саме зазначена обставина стала перешкодою для оформлення позивачем права на спадщину щодо спірного нерухомого майна у нотаріальному порядку та зумовила його звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, суд виходив із наступних мотивів та норм закону.

Так, за змістом статей15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі №204/5897/18, від 04 жовтня 2022 року у справі № 452/1417/19.

Судом встановлено, що після смерті батька позивача ОСОБА_2 спадкоємцем його майна був його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину про що свідчать видані йому свідоцтва про право на спадщину.

Разом із тим, на момент смерті батько позивача ОСОБА_2 не був власником спірного гаражу № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не оформив своїх прав.

Разом з тим, 07.03.2018 на ім`я ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на спірний гараж, що за адресою: АДРЕСА_1 , з якого убачається, що гараж є капітальною будівлею, площею 28.6 кв. м, зведеною у 1998 році.

Поряд із цим, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на гараж по АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів.

Відповідно до п.3.1 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі за текстом рішення - Лист Вищого Спеціалізованого Суду України) зазначено, що окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно; 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду.

Судом встановлено, що спірний гараж побудований у 1998 році, що підтверджується технічним паспортом, виданим Червоноградським бюро технічної інвентаризації від 07.03.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Порядок реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб визначав Наказ «Про затвердження Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» № 31/1056 від 19 січня 1996, який не передбачав окремої реєстрації права власності на гараж.

Таким чином, відсутність правовстановлюючого документа на спірний гараж не є свідченням його самовільного будівництва, оскільки відповідно до описаної вище інструкції на час побудови спірного гаражу така реєстрація не проводилась.

Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруду та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності. Законодавством, яке діє на час відкриття спадщини, врегульовано лише питання спадкування цього майна, а не його належність спадкодавцю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У постанові ВСУ від 13 червня 2012 року № 6-54цс12 та постанові ВС від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц зазначено, що право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (3.08.2004) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

З досліджених судом доказів вбачається, що гараж є завершеним об`єктом капітального будівництва, не є самочинним, йому присвоєно адресу, виготовлені технічні паспорти, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що спірний гараж є об`єктом спадкового майна.

Також суд вважає доведеним, що гараж належав ОСОБА_2 , після смерті якого увійшов до складу спадщини і був прийнятий його сином ОСОБА_1 ..

Вимогами ст. 392 ЦК України та наданими до неї роз`ясненнями у листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

П. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 10 визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, з метою недопущення порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом щодо спірного майна та після смерті спадкодавця вчинив усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак з незалежних від неї причин у видачі такого їй було відмовлено, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, як законно обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Керуючись ст. 392, 1216, 1218 ЦК України, ст. ст.10-13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Добротвірської селищної ради, третя особа: державний нотаріус Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Прокопенко Лариса Олександрівна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Добротвірська селищна рада Шептицького району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04374128, місцезнаходження: Львівська область, Шептицький район, смт. Добротвір, вул.. І.Франка, 20.

Третя особа: Кам`янка-Бузька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02899364, місцезнаходження: Львівська область, Львівський район, м. Кам`янка-Бузька, вул.. Я.Мудрого, 17Б

Повний текст рішення виготовлений 06.08.2026.

Суддя У.І. Костюк