Ухвала суду № 138774691, 05.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2432/26

381/2734/26

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У січні 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 08 травня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу ухвала судді від 08 травня 2026 року iaa?neaia ia aa?ano ca?a?no?iaaiiai o anoaiiaeaiiio caeiiii ii?yaeo i?noai ?? i?i?eaaiiy oa io?eiaia aa?anaoii, i?i ui na?a?aou a?aiiino? ?aeiiaiaiaaiiai iia?aiieaiiy i?i a?o?aiiy iiooiaiai a?ai?aaeaiiy.

22 травня 2026 року від представника відповідача адвоката Махлая О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його недоведеність та необґрунтованість. Зазначає, що позивач не надав належні і допустимі докази укладення та виконання кредитного договору, зокрема самого кредитного договору, документів, які підтверджують видачу кредитних коштів, банківської виписки та детального розрахунку заборгованості. Вказує, що договори факторингу та витяги з реєстрів боржників не підтверджують належно перехід до позивача права вимоги до відповідача, оскільки не оформлені належним чином та не містять обов`язкових реквізитів, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом і не підтверджує розмір боргу, не відображає інформацію про здійснення чи нездійснення відповідачем сплат за кредитним договором. Вважає, що позивач не обґрунтував належно розмір заявлених витрат на правничу допомогу.

Також зазначає, що сторони договору погодили строк кредитування до 16.01.2016 (дата повернення коштів), тому після закінчення строку кредитування кредитор не мав права нараховувати проценти за договором, а лише інфляційні втрати та три відсотки річних у випадках, передбачених законом.

Крім того, посилається на внесення змін до законодавства у 2025 році, згідно із якими запроваджено мораторій щодо примусового стягнення заборгованості з військовослужбовців та їхніх родин. Цей мораторій діє протягом воєнного часу та додатково 12 місяців після його завершення.

До відзиву надає довідку, згідно з відомостями якої відповідач призваний по мобілізації з 19.12.2023. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Під час розгляду цієї справи суд встановив наявність у матеріалах справи усіх доказів, про відсутність яких зазначив адвокат у відзиві на позовну заяву, у тому числі і надану на виконання вимог ухвали суду виписку по банківському рахунку. Всі наявні у справі докази містять необхідні передбачені законом реквізити та оформлені і надані суду у передбачений законом спосіб.

Також суд встановив, що обґрунтування адвоката, які стосуються умов договору кредитування, не відповідають його змісту щодо істотних умов, погоджених сторонами договору, зокрема у частині строку кредитування та умові щодо його пролонгації.

Крім цього, адвокат просить суд врахувати зміни у законодавстві, які набрали чинності у 2025 році, до кредитних правовідносин, які згідно зі змістом позову та доданих до нього доказів тривали до 2021 року. На обґрунтування вказаного надає суду докази проходження відповідачем військової служби з 2023.

Отже, таке обґрунтування адвоката суперечить принципу дії закону в часі.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що адвокат не доклав зусиль для належного та ретельного вивчення наявних у матеріалах справи доказів з метою формування та доведення до відома клієнта реальної правової позиції по суті цього спору, а також для надання клієнту перспективи його вирішення згідно з нормами чинного законодавства.

Натомість адвокат Махлай О.В. взяв до виконання доручення клієнта та підготував об`ємний за обсягом тексту відзив на позовну заяву із загальними та абстрактними обґрунтуваннями, які не відповідають та суперечать контексту на фактичним обставинам спірних правовідносин.

Суд вважає, що такими діями адвокат створив в очах клієнта ілюзію виконання обов`язку представництва та надання правничої допомоги, фактично не виконавши обов`язок адвоката з її надання.

Надана адвокатом допомога не відповідає критеріям професійності, добросовісності, а також принципу законності, згідно із яким адвокат зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Під час виконання доручення клієнта адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Отже, такі дії адвоката Махлая О.В. не сприяли своєчасному розгляду справи судом та з`ясуванню дійсних обставин справи, не керувалися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Також дії адвоката не відповідали основним засадам (принципами) цивільного судочинства, зокрема принципам верховенства права; поваги до честі і гідності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальності сторін; неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Адвокат Махлай О.В. не забезпечив отримання клієнтом та не надав суду докази на підтвердження обставин, що могли мати значення для розгляду справи, обмежившись абстрактними обґрунтуваннями безпідставності позову, які суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

Тобто вчиняв дії, які свідчили про його процесуальну активність, водночас не сприяли виконанню завдань та не відповідали принципам цивільного судочинства, а також суперечать принципам та засадам здійснення адвокатської діяльності.

Вказані обставини свідчать, що під час розгляду цієї справи суд встановив порушення адвокатом Махлаєм О.В. приписів чинного законодавства та неналежне здійснення своїх обов`язків представника, а також обставини, які свідчать про його недобросовісну процесуальну поведінку.

Такі дії адвоката Махлая О.В. призвели до того, що він не забезпечив реалізацію прав і обов`язків клієнта в цивільному судочинстві, тобто неналежно виконував професійні обов`язки адвоката, оскільки не керувався завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Суд вважає, що такі дії адвоката Махлая О.В. та неналежне виконання ним покладених на нього обов`язків представництва не відповідають принципам та завданням адвокатури, підривають авторитет адвокатури, свідчать про порушення ним присяги адвоката та Правил адвокатської етики.

Такі висновки ґрунтуються на приписах п. 1, 3 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно із якими адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону, Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно із абзацом другим ч. 1 ст. 28 означеного Закону, адвокату забороняється укладати договір про надання правничої допомоги і він зобов`язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, у разі, якщо доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов`язків адвоката; результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики.

Крім цього, відповідно до Правил адвокатської етики, адвокат повинен дотримуватись принципів компетентності та добросовісності під час прийняття адвокатом доручення клієнта.

Згідно із ст. 17 Правил, приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Відповідно до ст. 7 Правил, якою передбачено дотримання адвокатом принципу законності, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно зі ст. 8 Правил (пріоритет інтересів клієнта), а двокат має залишатися незалежним від свого клієнта. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов`язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. Адвокат за можливості сприяє досудовому та позасудовому порядкам урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами. Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника своїх прав (представника чи особи, яка надає йому професійну правничу (правову) допомогу), і не перешкоджати у реалізації цієї свободи.

Статтею 11 Правил адвокатської етики визначено принципи адвокатської діяльності компетентність та добросовісність.

Згідно із цією статтею Правил, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

Адвокат повинен забезпечувати обґрунтовано необхідний рівень компетентності своїх помічників, стажистів, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв`язку з виконанням доручення.

Згідно із принципом поваги до адвокатської професії (стаття 12 Правил), всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Відповідно до статті 12-1 Правил (принцип чесності та добропорядної репутації), а двокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки.

Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов`язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.

Встановлені судом під час розгляду справи дії адвоката Iaoeay I.A. свідчать про недотримання ним вказаних принципів та норм законодавства, про використання свої повноважень адвоката не з метою виконання завдань цивільного судочинства та всупереч обов`язку забезпечення захисту прав, свобод та інтересів його клієнта.

Ці дії суперечать принципам цивільного судочинства, Правилам адвокатської етики та підривають авторитет адвокатури, суду та руйнують довіру суспільства до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно із ч. 6, 7 ст. 262 ЦПК України, окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 у справі №826/3979/18 висловив правовий висновок щодо права суду на постановлення окремої ухвали у разі виявлення порушень законодавства під час розгляду та зазначив, що окрема ухвала це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

Окремі ухвали є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.

Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена лише, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення. Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц вказала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц зазначив, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22).

Тобто, постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

У порядку реагування на виявлені під час розгляду справи порушення закону суд зазначає про таке.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України.

Відповідно до пунктів 1, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Кожен адвокат, приймаючи рішення про укладення договору про надання правової допомоги з клієнтом щодо його захисту або представництва, повинен впевнитися, що відсутній конфлікт інтересів у розумінні відповідних норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики та що результати надання професійної правничої (правової) допомоги не будуть протиправними та відповідатимуть вимогам процесуального законодавства відповідного виду судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України).

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, четверта статті 12 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункти 1, 2 частини другої статті 43 ЦПК України).

Згідно з частиною третьої статті 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, або періодична зміна позиції щодо вже заявленого клопотання, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Тобто процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Саме в контексті забезпечення виконання завдання цивільного судочинства діючий ЦПК України надав суду правовий механізм запобігання учасниками справи зловживання процесуальними правами, з чим суд стикається при здійсненні судочинства.

Такі дії учасників процесу можна назвати недобросовісними.

При цьому принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (висновок Верховного Суду, постанова від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Отже, встановлена судом поведінка адвоката Iaoeay I.A. під час розгляду справи має ознаки того, що він або не обізнаний з основними засадами судочинства, а також з вимогами, які закон висуває до нього як до адвоката, або розуміє невідповідність своєї поведінки вимогам закону, але свідомо вчиняє зазначені дії задля створення ілюзії надання професійної правничої допомоги та всупереч принципам судочинства, адвокатури, що загрожує авторитету адвокатури та правосуддя.

З урахуванням наведеного, а також з метою припинення та запобігання допущенню порушень норм чинного законодавства України, у тому числі й у сфері представництва та діяльності адвокатури, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу стосовно адвоката Махлая О.В., який брав участь у розгляді справи як представник відповідача на підставі ордеру про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є, серед інших, порушення присяги адвоката України, порушення правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом (п. 1, 2, 5, 7 ч. 2 ст. 34 Закону).

Суд вважає, що встановлені судом обставини щодо поведінки (дій, бездіяльності) адвоката ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи можуть свідчити про наявність у його діях ознак вказаних дисциплінарних проступків.

Враховуючи виявлене, суд постановляє окрему ухвалу, порушуючи питання притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Статтею 33 Закону №5076-VI передбачені загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката.

Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до публічно доступних відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України https://erau.unba.org.ua/profile/26367 у профілі адвоката ОСОБА_2 його робочою адресою зазначено 08504, Київська область, Фастівський район, м. Фастів, вул. Свято-Покровська, буд. 58, літ. А. Аналогічна адреса зазначена у ордері № 2206185 від 15.05.2026, який адвокат подав до матеріалів справи разом із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

За таких обставин окрема ухвала підлягає направленню до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.

Згідно з Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120, до заяв (скарг) щодо поведінки адвоката віднесені, зокрема, ухвали судів.

Відповідно до пп. 3.3 п. 3 рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» суди, що звертаються із заявами (скаргами) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, в рамках наданих їм повноважень процесуальним законодавством України звільняються від плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Згідно із частиною сьомою статті 262 ЦПК України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Суд надсилає цю ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області для здійснення перевірки виявлених судом під час розгляду справи порушень у діяльності вказаного адвоката та, у разі наявності для цього підстав, вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд вважає, що перевірка вказаних фактів та відповідне правове реагування на них дисциплінарним органом у межах своїх повноважень сприятиме підтриманню авторитету та поваги до держави, суду та адвокатури у суспільстві, вихованню суспільної думки у дусі законності, правопорядку та недопущення у майбутньому повторення протиправної поведінки певного кола осіб.

Керуючись ст. 262 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Надіслати окрему ухвалу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (вулиця Кирилівська, 15, Київ, 04080).

2. Довести до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про факти, викладені в мотивувальній частині окремої ухвали суду, щодо виявлених порушень у діях адвоката Махлая Олександра Володимировича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 435/10, видане Київською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 30.06.1994) для здійснення перевірки виявлених судом порушень у діяльності адвоката, для запобіганню їх повторенню, а також для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

3. Разом з цією ухвалою надіслати на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області копію окремої ухвали (один примірник), копію ордеру № 2206185 від 15.05.2026 (два примірники) у порядку виконання п. 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120.

4. Встановити Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області строк для повідомлення Фастівському міськрайонному суду Київської області про ухвалене за результатами виконання цієї окремої ухвали рішення, який відповідає строку, встановленому частиною першою статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для перевірки та розгляду поданої заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, а також прийняття рішення дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, щомісячно надаючи суду інформацію щодо стадії виконання окремої ухвали суду.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 18 ЦПК України, с удові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Окрема ухвала набирає законної сили негайно після складення її повного тексту та з моменту її підписання суддею.

Окрема ухвала може бути оскаржена особою, якої вона стосується, окремо від рішення суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (ч. 11 ст. 272 ЦПК України).

Повна ухвала складена та підписана 05.08.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК