Рішення № 138774368, 31.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2663/25 2/335/82/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (далі за текстом - Позивач) звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі за текстом Відповідач) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в приміщення 38 будинку АДРЕСА_1 за період з березня 2023 рок по квітень 2024 року включно в розмірі 105843,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач будучи власником нежитлового приміщення 38 будинку АДРЕСА_1 за період з березня 2023 року по квітень 2024 року не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість у вказаній вище сумі.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 18.06.2025 провадження у цивільній справі за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, було закрито.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23.09.2025, апеляційну скаргу представника Концерну «МТМ», задоволено. Скасовано ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 18.06.2025, справу направлено для провадження розгляду до суду першої інстанції.

29.09.2025 в провадження судді Гашук К.В., після задоволення заяви судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя Калюжної В.В. про самовідвід, надійшла вказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 30.09.2025 справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, по справі призначено судове засідання.

17.11.2025 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач позовні вимоги не визнає.

В обґрунтування відзиву зазначено, що теплова енергія в належне йому приміщення не постачається Позивачем, оскільки 18.12.2007 представником філії Позивача та відповідачем був складений акт, згідно з яким у належному Відповідачу приміщенні трубопроводи і будинкові стояки ізольовані, опалювальні прибори відсутні.

Окрім того, 18.11.2010 представником філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району представником та відповідачем був складений акт, згідно з яким у належному Відповідачу приміщенні трубопроводи і будинкові стояки ізольовані, опалювальні прибори відсутні і залиті пластиком.

14.08.2012 представником філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району і Відповідачем був складений акт, згідно з яким перекрита подача гарячої води, трубопровід ГВЗ демонтований з видимим розривом, встановлена заглушка і опломбована.

Окрім того, 01.12.2007 між ФОП ОСОБА_1 та Позивачем був укладений договір № 203050 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до додатку № 1 до цього договору сторони встановили обсяг Гкал/годину на опалення і підігрів води у розмірі 0 (нуль).

Вказані докази, як зазначає позивач, підтверджують те, що теплова енергія у його приміщення Позивачем не постачається.

Також, Відповідач вказує на невірність розрахунку заборгованості оскільки згідно з розрахунком основного боргу, складеним позивачем, за березень 2023 року нараховано 64 553,32 грн., що на думку позивача є нарахуванням за попередні періоди. Так, наприклад, нарахування за березень наступного 2024 року складають 5 642,30 грн., що в 10 разів менше ніж за березень 2023.

Окрім того, Відповідач не подавав Позивачу підписаної заяви-приєднання (додаток) на укладення договору № 72229181 про надання послуги про постачання теплової енергії від 01.11.2021, ніколи не отримував і не сплачував рахунки за послуги вказані в цьому договорі, і ніколи не отримував цих послуг.

Таким чином договір № 72229181 про надання послуги про постачання теплової енергії від 01.11.2021 між позивачем і відповідачем не укладений.

Посилаючись на вказані обставини, Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від представника Позивача 28.11.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що нежитлове приміщення №38 будинку АДРЕСА_1 , яке належить позивачу є невід`ємною частиною житлового будинку. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Отже, вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Крім того, 01.05.2019 року введено в дію Закон України від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», який передбачав, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Тобто, договір від 01.12.2007 є таким, що втратив чинність з підстав прямо зазначених в Законі України від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги». Також, Позивач вказує на дотримання ним порядку укладання публічного договору, як того вимагав вказаний Закон, тому між сторонами наявні договірні відносини.

Щодо формування тарифу, то представник позивача вказує на те, що у тарифі на теплову енергію окремо визначені умовно-постійна та умовно-змінна частини такого тарифу. Приміщення Відповідача приєднане до внутрішньо будинкової системи житлового будинку, а порядок обліку та оплати послуг визначається Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (Далі - Методика № 315). Житловий будинок АДРЕСА_1 , обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення споживача площею 132,8 кв.м. знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та не оснащено розподільчим приладом обліку теплової енергії.

Оскільки в будинку відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії обсяг теплової енергії можна окремо не розраховувати, та виконати розрахунок згідно п. 5 розділу III Методики за формулою 13, тобто опалювана площа будівлі помножена на кількість теплової енергії на будівлю поділена на площу приміщення споживача. Також зазначено, що в березні 2023 року був виконаний перерахунок теплової енергії за період з листопада 2021 року по лютий 2023 року на приміщення споживача, площею 132,8 кв.м. Сума перерахунку ОСОБА_1 склала 58634.87 грн. з ПДВ (48862.39 грн. без ПДВ).

Також, за твердженнями Позивача, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

У поясненнях від 09.12.2025 Відповідач зазначає, що згідно доданого позивачем до пояснень акту від 25.07.2024, на момент обстеження, приміщення 38 будинку АДРЕСА_1 зачинене, не працює. Тобто, цей акт не підтверджує підключення вказаного приміщення до системи теплоспоживання будинку. У своїх поясненнях Позивач підтвердив, що при розрахунку заборгованості ним в березень 2023 року включені нарахування з листопада 2021 року по лютий 2023 року в розмірі 63 794,15 грн. Вказані обставини також підтверджується наданим позивачем рахунком за надані послуги за договором № 72229181 за березень 2023 року, згідно з яким за березень 2023 року поставлено теплової енергії на 739,17 грн., і нараховано 20,00 грн. за абонентське обслуговування, а 63 794,15 грн. є нарахуваннями за інший період. У поясненнях представник відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.01.2026 представником Відповідача надано письмові пояснення по справі, в яких з посиланням на положення ДБН щодо характеристик приміщення, наявності опалюваних приладів та ізоляції, Відповідач обґрунтовує те, що його приміщення належить до неопалюваних.

Оскільки Позивач не вірно визначив тип приміщення (відніс його до опалювального) та, як наслідок, застосував хибні формули, то нарахування є некоректними та безпідставно завищеними.

За твердженням представника Відповідача, підвал відноситься до типу неопалюване приміщення/окреме приміщення з транзитними мережами опалення, де на законодавчому рівні не передбачено і не встановлюються опалювальні прилади/радіатори, що підтверджено належними доказами. В наявності лише труби на забезпечення функціонування системи опалення, тому Відповідач проводить свій контррозрахунок за яким заборгованість останнього за спірний період складає 20 472,32 грн.

З огляду на вказане Відповідач у додаткових поясненнях просив їх врахувати при винесенні рішення та позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково згідно контррозрахунку у сумі 20 472,32 грн., а судові витрати, понесені під час розгляду справи Відповідачем, в т.ч. на правничу допомогу, стягнути з Позивача.

Від представника Позивача 27.01.2026 надійшли заперечення на контррозрахунок Відповідача в якому зазначено про те, що незалежно від того перебуває підвальне приміщення у сумісній власності співвласників будинку, чи належить комусь на праві приватної власності, підвальні приміщення є опалювальними. Окремі приміщення з транзитними мережами опалення з`явились лише у редакції Методики №315 зі змінами та доповненнями від 28.12.2021 №358. Відповідно до положень Методики № 315 нежитлові приміщення з транзитними мережами опалення визначаються відповідно до проекту будинку. Для зручності власників підвальних приміщень виконавчим комітетом Запорізької міської ради був прийнятий порядок № 286 від 28.04.2025 р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.09.2023 № 513 «Про затвердження Порядку визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя та створення робочої комісії» (зі змінами).

Згідно даного рішення належність підвального приміщення споживача до приміщення з транзитними мережами опалення встановлюється рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі акту робочої комісії для розгляду питань щодо визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя.

До цього у старій редакції Методики № 315 було визначення неопалюване приміщення приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання, та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.

Таким чином, нежитлові приміщення, які знаходяться у житловому будинку, використовуються під комерційну діяльність та/або через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку неможливо віднести до неопалювальних приміщень, так як в таких приміщеннях нормується температура в залежності від типу використання даного приміщення.

Нарахування для таких приміщень здійснювалось згідно методики (розділ ІІ), як для опалювальних приміщень, пропорційно площі.

Нежитлові приміщення, які знаходяться у житловому будинку, та через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку, неможливо віднести до неопалювальних приміщень. Формула 19 Методики 315 (п.4 розділу V), може застосовуватись тільки до приміщень з індивідуальним опаленням.

Щодо твердження Відповідача, що з січня по грудень 2022 року нарахування на приміщення споживача повинні проводитись по формулі 23 Методики № 315 в першій редакції зазначено, що вказана формула стосується розділу IV методики: «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення». Тобто, застосування формули 23 та 24 можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку) а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.

З огляду на вищевикладене, представник позивача зазначає, що викладаючи доводи у контррозрахунку відповідач проігнорував нормативно-правову базу, а саме Методику № 315 розподілу між споживачами обсягів спожитої у будівлі комунальної послуги та вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» тим самим контррозрахунок відповідача є необґрунтованим.

Представники сторін, та відповідач у судове засідання неодноразово не з`являлися, попередньо подавши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких також зазначено, що позиції викладені у поданих завах по суті підтримують у повному обсязі.

Востаннє судове засідання у цій справі було призначено на 23.07.2026 на 13.30 год., і в цей день суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 31.07.2026, з урахуванням перебування судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню з 15.30 год. 23.07.2026 до 11.00 год. 28.07.2026,

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, в підвалі житлового будинку, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , загальною площею 132,8 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №316378668 від 30.11.2022.

02.10.2021, на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , є укладеним між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 з 01.11.2021.

За змістом позову, підставою звернення Концерну «Міські теплові мережі» до суду є те, що Позивач за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 надав Відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 105 843,09 грн., а Відповідач своїх обов`язків не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за зазначений період не здійснив, у зв`язку з чим в нього наявна заборгованість у розмірі 105 843,09 грн., яку Позивач і просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач на обґрунтування своїх заперечень надав суду:

Акт від 18.12.2007, який складено представником філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району та Андрущенком Є.В., згідно з яким у приміщенні 38 по АДРЕСА_1 (магазин продовольчих і непродовольчих товарів) трубопроводи і будинкові стояки ізольовані, опалювальні прибори відсутні.

Акт від 18.11.2010, який складено представником філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району Черняк А.С. і ФОП ОСОБА_1 , згідно якого встановлено, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 ) трубопроводи і будинкові стояки заізольовані, опалювальні прибори відсутні і замінено пластиком, гаряче водопостачання відсутнє.

Акт від 14.08.2012, який складено представником філіаї Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району Сичовою Т.І. і Андрущенком Є.В., відповідно до якого у приміщенні 38 за адресою: АДРЕСА_1 , перекрита подача гарячої води, трубопровід гарячого водопостачання демонтований з видимим розривом, встановлена заглушка і опломбована.

З оцінених судом актів, які хоча і складено 18.12.2007, 18.11.2010, 14.08.2012, встановлено, що у приміщенні відповідача проходять трубопроводи і будинкові стояки, які заізольовані, опалювальні прибори відсутні, гаряче водопостачання відсутнє.

Доказів підключення опалювальних пристроїв у приміщенні, яке на праві власності належить Відповідачу, матеріали справи не містять.

При вирішенні позовних вимог по суті, суд виходить з наступного.

Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», як монополіст, не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону, з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: приміщення АДРЕСА_3 .

Отже, встановлені судом обставини спростовують твердження Відповідача про чинність договору від 01.12.2007 № 203050 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, який був укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 і Концерном «Міські теплові мережі».

Пунктом 4 Типового індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Як зазначає Позивач, та вказані обставини не спростовані Відповідачем, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Нежитлове приміщення Відповідача не оснащено розподільчим приладом обліку теплової енергії.

Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходиться належне Відповідачу, як фізичній особі, на праві власності приміщення, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №513 від 14.09.2023, затверджено Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя та створення робочої комісії.

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає процедуру належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у приватній вланості/спвівласності фізичних осіб підприємців до приміщень з транзитними мережами опалення на території м. Запоріжжя.

Приміщення з транзитними мережами опалення окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади , та які перебувають у власності або у користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

Опалювальне приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи опалення, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Згідно п. 6 Порядку, у разі визнання на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради підвального приміщення споживача, як приміщення з транзитними мережами опалення, змінюється порядок розподілу обсягів спожитих у будівлі послуги з постачання теплової енергії для нежитлового приміщення заявника. У рішенні зазначається дата з якої виконується перерахунок спожитої послуги у межах будинку, згідно комерційного приладу обліку, окрім періодів, за які заборгованість стягнута у судовому порядку.

За твердженням позивача, в період з 01.03.2023 по 31.03.2024 надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням абонентського обслуговування послуги постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 на загальну суму 105 483,09 грн.

В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/ споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Позивач у письмових поясненнях від 28.11.2025 зазначає, що оскільки в будинку відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку, то обсяг теплової енергії можна окремо не розраховувати, та виконати розрахунок згідно п.5 розділу III Методики «обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень». Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

При цьому вказана Методика 315 встановлює різні формули для опалювального приміщення та приміщення з транзитними мережами опалення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що в період з 01.03.2023 по 31.03.2024 року Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі і у нежитлове приміщення Відповідача №38, яке є підвалом житлового будинку.

Підстави стверджувати, що нежитлове приміщення відповідача є саме опалювальним приміщенням у якому позивачем забезпечена нормативна температура повітря, а не приміщенням з транзитними мережами опалення, позивачем належними чином не доведено, як і не доведено розмір розрахованої наданої послуги відповідачу.

З наданих позивачем копій рахунків за надані послуги, в яких зазначено опалювальну площу споживача розмірі 132,8 кв.м., вбачається, що розрахунок вартості наданих послуг здійснений виходячи із загальної площі приміщення та загальної площі будівлі - як уніфікованих площ, без урахування положень Методики, в частині спеціального порядку розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Беззаперечним є факт надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії, оскільки приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку, проте, обсяг наданих відповідачу послуг та їх вартість входить до предмету доказування, та повинна бути доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Для здійснення перевірки нарахувань, позивачем не надано всі необхідні дані.

Позивачем також не надано докази того, що Відповідачу у встановленому законом порядку надсилалися рахунки на оплату послуг, внаслідок чого Відповідач міг і не звертатися до Запорізької міської ради із заявою про визначення його приміщення, як приміщення з транзитними мережами опалення у встановленому порядку.

Окрім того, суд зазначає, що Позивачем не підтверджено розмір заборгованості саме у період з 01.03.2023 по 31.03.2024, тобто у період який ним зазначено у позові, оскільки з наданого Позивачем розрахунку та обставин, викладених у письмових поясненнях вбачається, що в березні 2023 року був виконаний перерахунок теплової енергії за період з листопада 2021 року по лютий 2023 року на приміщення споживача, площею 132,8 кв.м. Сума перерахунку склала 58 634.87 грн. з ПДВ, а отже Позивачем не доведено обсяги наданих послуг та розмір заборгованості у заявлений в позовній заяві спірний період, з 01.03.2023 по 31.03.2024.

З огляду на викладені обставини, суд доходить до висновку, що Концерну «Міські теплові мережі» не довів поза розумним сумнівом свої позовні вимоги до ОСОБА_1 , а саме обсяг наданої Відповідачу теплової енергії за період з 01.03.2023 по 31.03.2024, та її вартість, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, суд залишає за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя К.В. Гашук