Ухвала суду № 138773153, 04.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/915/26

Провадження № 1-кп/147/435/26

УХВАЛА

іменем України

04 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду обвинувального актау кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026240040000047 від 05.01.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч.5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 перебуває зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.382 та за ч.5 ст.407 КК України.

Ухвалою судді від 16 квітня 2026 року справа призначена до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 14 червня 2026 року включно.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року постановлено: клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити; продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів тобто до 06 серпня 2026 року включно; визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Чергове судове засідання призначено на 16:10 годину 04 серпня 2026 року.

04 серпня 2026 року від прокурора ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. У обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, на сьогодні не перестали існувати, тому в обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; запобігання спробам незаконно впливати на свідків, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Наявність зазначених ризиків мотивує тим, що заміна обраного запобіжного заходу на будь-який більш м`який запобіжний захід чи скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не зможе забезпечити мету обрання запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та перешкоджати ризикам, які наразі існують, а саме: переховування від суду (так як обвинувачений усвідомлює тяжкість інкримінованих йому злочинів та можливість настання наслідків у виді покарання позбавлення волі на тривалий термін, а також відсутність будь-яких стримуючих факторів соціального характеру), незаконно впливати на свідків (так як обвинуваченому є відомим місце проживання вказаних осіб); продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Також прокурор вказує про те, що на даний час ще чинні положення ч.8 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні правопорушень передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України застосовується виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м`якому виді відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти заявленого прокурором клопотання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечувала, зазначила, що ризики відсутні, адже свідки допитані, матеріали справи зібрані. З огляду на що просила змінити запобіжний захід на будь-який більш м`який, окрім тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як зазначено вище, строк дії запобіжного заходу спливає 06.08.2026, до цього часу розглянути справу не можливо. Наразі триває дослідження письмових доказів. Сторона захисту заявила про долучення до справи доказів, які підтверджують обставини, що слугували самовільному залишенню військової частини, які відповідно до положень ст. 290 КПК України не відкрито стороні обвинувачення.

Відповідно до наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного нетяжкого (ч. 1 ст. 382 КК України) та тяжкого злочину (ч. 5 ст. 407 КК України) під час дії воєнного стану, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що обвинувачений може ухилятись від суду, адже вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі.

Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливість призначення покарання у виді позбавлення волі за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

Також, враховуючи особу обвинуваченого, який був звільнений від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, ухвала набрала законної сили однак ОСОБА_4 не прибув до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження служби у зв`язку з чим обвинувачується у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає, а також враховуючи тривале самовільне залишення військової частини, уникнення виконання службових обов`язків та свідоме ухилення від контролю з боку командування, ОСОБА_4 уже продемонстрував здатність і готовність приховувати своє місцезнаходження, уникати взаємодії з органами військового управління та правоохоронними органами, продовжує існувати ризик переховування від суду та продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується. Наведене свідчить про наявність існування ризиків передбачених п. 1, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас на день розгляду клопотання ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України судом не встановлений, адже свідка який зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування вже допитаний, інші свідки у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сукупність зазначеного вище свідчить, що на даній стадії судового розгляду жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не досягне мети застосування запобіжного заходу, визначеної ст. 177 КПК України, оскільки інший запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчинення правопорушення у якому обвинувачується, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Відповідно до норм чинного законодавства право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст.29 Конституції України та ст. 5 пункту 1 підпункту «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою в розпорядження суду не надано.

Під час розгляду клопотання судом вивчалася можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом із тим суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим судом ризикам.

Будь-яких нових обставин, які б свідчили про відсутність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, порівняно з тими, які були встановлені під час попереднього продовження строку тримання під вартою, судом не встановлено.

Водночас суд зазначає, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року обвинуваченому визначено розмір застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки нових обставин, які б зумовлювали необхідність зміни запобіжного заходу в цій частині, судом не встановлено, суд вважає за можливе залишити розмір застави визначений ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 02 жовтня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 331, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 02 жовтня 2026 року включно.

Розмір застави визначений ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Копію ухвали направити до ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» до відома та для вручення обвинуваченому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 12:15 годині 05 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1