Рішення № 138773117, 04.08.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 719/222/26

Номер провадження 2/142/481/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

з участю

секретаря судового засідання Курасевич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Новодністровського міського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 9400382 від 14 травня 2023 року у загальному розмірі 42 684,60 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 10 320,00 грн, простроченої заборгованості за процентами 31 164,60 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 1 200,00 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Крім того, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо надходження на банківську картку № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 12 000,00 грн за період з 14 травня 2023 року по 21 травня 2023 року, що, на думку позивача, підтверджує факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів.

На запит Новодністровського міського суду Чернівецької області Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України 12 травня 2026 року надано інформацію, згідно з якою місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано з 29 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 9400382, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 12 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 9400382 від 14 травня 2023 року. Станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача становить 42 684,60 грн, з яких: 10 320,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31 164,60 грн - прострочена заборгованість за процентами та 1 200,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Посилаючись на зазначені обставини та норми чинного законодавства, позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року постановлено відкрити провадження у даній цивільній справі, призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановити сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів. Призначено судове засідання у цивільній справі, яке було відкладено та призначено на 10 год. 00 хв. 07 липня 2026 року, а в подальшому, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено до 10 год. 00 хв. 04 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року постановлено провести заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив. У позовній заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просив суд розглянути справу без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, яка міститься в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву до суду не подала, про причини неявки суд не повідомила.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин неявки, відзив на позовну заяву не подала, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють спірні правовідносини, приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що 14 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 9400382 (а.с. 7-12).

Відповідно до умов зазначеного договору Товариство надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію та інші платежі у порядку і строки, визначені договором.

Згідно з п. 7.1 Договору про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, виникають з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку, зареєстровану відповідачем в Особистому кабінеті та визначену у кредитному договорі.

Відповідно до Графіка платежів (Додаток № 1 до Договору про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року) визначено строки та порядок повернення кредиту, сплати процентів і комісії (а.с.12).

Договір про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року укладено в електронній формі. Як убачається з матеріалів справи, відповідач після ознайомлення з умовами кредитування здійснила акцепт оферти шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, долученою до матеріалів справи, підтверджується, що ОСОБА_1 , з якою укладено Договір про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року, була ідентифікована ТОВ «Мілоан», а акцепт договору вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 14).

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку, наданих позивачем, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року становить 42 684,60 грн, з яких: 10 320,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31 164,60 грн прострочена заборгованість за процентами та 1 200,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст.526,527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно зст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставіст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст.610, 612 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому банком кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості.

Щодо переходу до нового кредитора прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 24 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними Реєстром боржників. Унаслідок укладення зазначеного договору позивач набув статусу нового кредитора та право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за кредитними договорами, у тому числі права вимоги за Договором про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 грудня 2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року. Згідно з указаним витягом, розмір заборгованості відповідача становить 42 684,60 грн. (а.с. 29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на наведене належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за Договором про споживчий кредит № 9400382 від 14.05.2023 року становить 42 684,60 грн, з яких: 10 320,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31 164,60 грн прострочена заборгованість за процентами та 1 200,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Оскільки відповідач у судове засідання не з`явилася та належними і допустимими доказами не спростувала доводів позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Враховуючи, що умовами кредитного договору встановлено обов`язок позичальника повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі, а відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, суд доходить висновку, що у позивача виникло право вимоги щодо стягнення зазначеної суми заборгованості.

На підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», а також Акта наданих послуг № Д/20399 від 09 березня 2026 року, відповідно до яких вартість наданої професійної правничої допомоги у даній справі становить 8000 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих послуг, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру спору, який не є складним, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача та обсягу фактично виконаної роботи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 207, 512, 526, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з Відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), заборгованість за Кредитним договором № 9400382 від 14.05.2023 року в сумі 42 684,60 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Стягнути з Відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та суму 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Копію рішення направити учасникам справи.

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, копію заочного рішення направити в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 04.08.2026 року.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: