Рішення № 138770376, 10.07.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2421/25

Провадження № 2/373/149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

представника позивача Тихонського А.С., представника відповідача Акціонерного товариства «Укртелеком»-адвоката Малиновської А.Б. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії Акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укртелеком», про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за весь час затримки.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Дніпропетровською філією АТ «Укртелеком» з 01.12.2014 по 11.04.2024.

Під час працевлаштування ним було подано підприємству документи, що підтверджують право на додаткові відпустки як ветерана праці та додаткову соціальну відпустку як батька дитини з інвалідністю. Протягом усього періоду роботи він фактично не використовував щорічні відпустки за винятком поодиноких випадків, проте при звільненні йому не було виплачено компенсацію за 36 календарних днів невикористаної відпустки.

З 24.02.2022 в АТ «Укртелеком» був запроваджений простій, проте оплата за період простою з 15.03.2022 по 11.04.2024 не проводилась. Отже, при звільненні 11.04.2024 йому мали виплатити компенсацію за весь період з 2014 ро 2024 роки, включаючи невикористані дні додаткових відпусток, чого зроблено не було, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком» на його користь заборгованість зі сплати заробітної плати за період простою з 15.03.2022 по 11.04.2024, компенсацію за всі невикористані щорічні та додаткові відпустки за період з 01.12.2014 по 11.04.2024, середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України.

29.08.2025 до суду надійшла заява представника АТ «Укртелеком»-адвоката Малиновської А.Б. про вступ у справу в якості представника, в якій вона зазначала, що позовна заява була передана АТ «Укртелеком», оскільки Дніпропетровська філія АТ «Укртелеком» не є юридичною особою.

05.09.2025 від представника АТ «Укртелеком»-адвоката Малиновської А.Б. до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відзив на позов обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_1 працював у АТ «Укртелеком» (далі - Товариство) з 21.10.1974, з 02.12.2019 по 11.04.2024 він працював на посаді електромеханіка електрозв`язку Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком» (виносне робоче місце м. Волноваха Донецької області). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час, у зв`язку з чим в Україні тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. 15.03.2022 було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ). Законом № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України і що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2136-ІХ встановлено особливості надання відпусток, зокрема, встановлено, що норми ч. 7 ст. 79, ч. 5 ст. 80 КЗпП України та ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються, а у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Товариство впродовж березня 2022 року фактично втратило управління і контроль над майном та працівниками Товариства в окремих населених пунктах України, у зв`язку з чим було видано наказ № 136 від 26.04.2022, яким з 01.04.2022 Товариство повністю зупинило господарську діяльність у населених пунктах, визначених переліком до цього наказу (додаток № 5 до відзиву), серед яких визначено місто Волноваху Донецької області, де працював позивач.

У зв`язку із тимчасовою зупинкою діяльності АТ «Укртелеком» на частині території Донецької області згідно з наказом Товариства від 26.04.2022 № 136, на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказом АТ «Укртелеком» від 27.04.2022 № 356-к «Про призупинення дії трудового договору» було призупинено дію трудових договорів з працівниками АТ «Укртелеком», які не можуть бути забезпечені Товариством роботою та виконувати її, у зв`язку з тимчасовою зупинкою господарської діяльності у населених пунктах, де знаходяться робочі місця таких працівників, на період з 01.05.2022 до дати відновлення роботи Товариства у вказаних населених пунктах.

На час призупинення дії трудового договору: зберігаються за працівниками їх робочі місця; не здійснюється зазначеним працівникам виплата заробітної плати. Положення цього наказу відповідають вимогам ч. 1 ст. 13 Закону № 2136-ІХ, якою встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором (абзац 1); призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи (абзац 2); призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин (абзац 3). Відповідно до наказу АТ «Укртелеком» від 27.04.2022 № 356-к було призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , починаючи з 01.05.2022, про що його було повідомлено електронним листом через корпоративну електронну пошту. Заперечень чи інших повідомлень щодо призупинення дії трудового договору від позивача не надходило. Статтею 34 КЗпП України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Твердження позивача про те, що Товариство перебувало в простої, є помилковим, оскільки простій не застосовувався, що підтверджується інформаційною довідкою від 04.09.2025. Про відсутність та незастосування простою у Дніпропетровській філії АТ «Укртелеком» також зазначено її директором у відповіді від 04.08.2025 на запит Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань служби від 29.07.2025. Таким чином, позовна вимога про стягнення заробітної плати за час простою не підлягає задоволенню.

Позивач не подавав роботодавцю копію документа на підтвердження статусу ветерана праці, що підтверджується поясненнями свідка, відповіддю Дніпропетровької філії АТ «Укртелеком» органам Держпраці у відповідь на запит. У 2015 році при заповненні документів, особової картки (форма П-2) та автобіографії позивач також не вказав про наявність статусу ветерана праці. Отже, позивач не повідомив роботодавцеві особисті відомості стосовно наявності у нього статусу ветерана праці.

Позивач посилається на статтю 26 Закону України «Про відпустки», яка передбачає надання відпусток без збереження заробітної плати і за згодою сторін. Частиною 1 статті 26 Закону України «Про відпуски» передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік. Отже, ані Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ані Закон України «Про відпустки» не зобов`язують роботодавця надавати працівнику зі статусом ветерана праці щорічні додаткові оплачувані відпустки. Таким чином, позивач помилково вважає, що працівник зі статусом ветерана праці має право на щорічні додаткові оплачувані відпустки, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з причини відсутності у роботодавця відповідного обов`язку, позивачем не доведено факту наявності у нього статусу ветерана праці належними та достовірними доказами в розумінні ст. 77, 79 ЦПК України.

11.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що накази про призупинення трудового договору та додатки до них не скасовують обов`язку роботодавця вести облік робочого часу, стажу та відпусток, відповідно до ст. 26, 47 КЗпП України. Роботодавець був зобов`язаний запропонувати альтернативні способи виконання трудових обов`язків, у тому числі: дистанційну роботу; переведення на інші робочі місця; інші доступні варіанти виконання обов`язків. Невиконання цих обов`язків є порушенням трудового законодавства та позбавило позивача можливості працювати та отримувати заробітну плату, що прямо порушує ст. 21, 22, 32, 115, 117 КЗпП України та ст. 13 Закону №2136-IX.

Незважаючи на призупинення трудових відносин з 01.05.2022, АТ «Укртелеком» припинив виплату заробітної плати з 15.03.2022, жодних нарахувань та виплат за період з 15.03.2022 по 01.05.2022 та до дати фактичного звільнення не здійснено, а тому роботодавець зобов`язаний сплатити середню заробітну плату за весь період затримки, оскільки перешкоджав реалізації права на працю та заробітну плату. З приводу невикористаних відпусток повідомив, що з 2015 по 2024 роки не використовував щорічні відпустки, проте при звільненні отримав компенсацію лише за 36 календарних днів. У формі П-2, наданій відповідачем, відсутні його підписи у відповідних графах щодо відпусток за даний період, що свідчить про фальсифікацію документів. Відповідно до ст. 115, 119 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний здійснити повний розрахунок компенсацій за всі невикористані відпустки, а не лише частково.

Щодо надання документів та підтвердження відповідного статусу АТ «Укртелеком» стверджує, що він надав роботодавцю оригінали документів на ознайомлення, копії документів, завірені належним чином, для додавання до особової справи, тому твердження відповідача є необґрунтованим. Свідок ОСОБА_2 заявляє, що форма П-2 та автобіографія були самостійно заповнені ним. Форма П-2 та автобіографія заповнені різними почерками. Свідок працює з 21.09.2020 року, тоді як документи датовані 20052015 роками. Свідок не мав технічної або фактичної можливості контролювати заповнення документів на момент їх створення, а тому покази свідка є недостовірними та не можуть бути враховані судом як доказ. Крім цього, відповідач надав скріншоти повідомлень про призупинення трудового договору та розрахунок при звільненні, він не отримував таких повідомлень на зазначені електронні адреси, оскільки ними не користувався. Надані скріншоти не можуть використовуватися як доказ, оскільки не підтверджують фактичне отримання повідомлень. На підтвердження соціальних прав долучив копії посвідчення ветерана праці та довідки сина ОСОБА_3 , що підтверджують законність підстав для отримання відповідних соціальних пільг і відпусток. Додатково вказав про ознаки підробки та фальсифікації форми П-2, на 3 аркуші відповідач підробив копію його підпису та дати. На 4 аркуші відповідач скопіював із 3 аркушу його підпис, підробив підписи і дати, які він власноручно не здійснював. Надана відповідачем копія документу містить явні ознаки фальсифікації та не може вважатися достовірним доказом.

Звертав увагу суду на те, що суд у своїй ухвалі витребував від Дніпровської філії АТ «Укртелеком» такі документи (належним чином завірені копії), а саме: накази про запровадження простою з 15.03.2022 по 11.04.2024, накази про надання ОСОБА_1 відпусток за період з 2014 по 11 квітня 2024 року, розрахункові та платіжні відомості відносно ОСОБА_1 та особову картку працівника, розрахунок виплат при звільненні ОСОБА_1 . Жоден з наданих відповідачем документів не є належним чином завіреною копією. Враховуючи факти фальсифікацій та підробок, допущені відповідачем, просив витребувати оригінали всіх зазначених документів.

15.09.2025 від представника АТ «Укртелеком»-адвоката Малиновської А.Б. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.10.2025 до участі у справі було залучено в якості співвідповідача АТ «Укртелеком».

05.12.2025 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку головуючим суддею визначено Лебедя В.В.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача АТ «Укртелеком»-адвокат Малиновська А.Б. у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову за наведених у відзиві на позов підстав.

Суд, вислухавши учасників справ та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У силу вимог частини 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частини 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 116-117 КЗпП України остаточний розрахунок з працівником має бути проведено в день звільнення. У разі затримки виплат роботодавець зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачено пільги ветеранам праці.

Статтею 7 цього Закону передбачено ряд пільг ветеранам праці, а саме: 1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи; 2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів), за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України; 4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів; 5) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація; 6) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік; 7) переважне право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом; 8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п`ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок; 9) переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперативів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів; 10) переважне право на встановлення домашніх телефонів; 11) звільнення від плати за землю.

Відповідно до статті 13 ««Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов`язаний виплачувати працівнику заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором (у тому числі надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, дні відпочинку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати відповідні заяви-розрахунки, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування) (абзац 2 частини 1 статті 13 Закону).

Судом було досліджено докази в копіях зі сторони позивача, що є допустимим, належними та достовірними, а саме:

- відповідь Південно-східного міжрегіонального управління з питань праці від 11.08.2025 на звернення ОСОБА_1 , у якій міститься текст відповіді Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком», роз`яснення неможливості участі представників Держпраці в процедурі поновлення порушених трудових прав (том № 1, а/с 11-12);

- посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.10.2021, видане позивачу ОСОБА_1 , посвідчує статус ветерана праці (том № 1, а/с 107);

- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 413955 від 17.03.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства (том № 1, а/с 108).

Суд уважає, що означені докази не підтверджують наведені в позові обставини в частині того, що позивач надавав роботодавцю документи, що підтверджують право на додаткові відпустки як ветерана праці та додаткову соціальну відпустку як батька дитини з інвалідністю.

Судом було досліджено докази в копіях та оригіналах зі сторони відповідача, що є допустимим, належними та достовірними, а саме:

- особова картка П-2 стосовно ОСОБА_1 (том № 1, а/с 33-34). У картці містяться відомості про дату, наказ структурного підрозділу, назву професії, посади, розряду, підстави, виду відпустки, періоду відпустки, відправлення трудової книжки 10.04.2024. У судовому засіданні було оглянуто оригінал даного документа, в якому не виявлено ознак підробки, а тому суд відхиляє доводи представника позивача про підробку, внесення змін до документів;

- автобіографія ОСОБА_1 від 14.07.2015 (том № 1, а/с 35);

- наказ АТ «Укртелеком» від 26.04.2022 № 136 «Про тимчасову зупинку господарської діяльності», з якого вбачається, що Товариство 01.04.2022 зупинило господарську діяльність у населених пунктах за переліком у додатку до наказу, до яких входить місто Волноваха Донецької області (том № 1, а/с 36-43, 182-197);

- наказ АТ «Укртелеком» від 27.04.2022 № 356-к «Про призупиенння дії трудового договору», з якого вбачається, що Товариство на період з 01.05.2022 призупинило дію трудового договору працівникам Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком», які не можуть бути забезпечені Товариством роботою та виконувати її, у зв`язку з тимчасовою зупинкою господарської діяльності у населених пунктах, де знаходяться робочі місця таких працівників; з витягом із додатку до наказу, в якому містяться відомості про працівника філії ОСОБА_1 , який займає посаду електромеханіка зв`язку, місцезнаходження робочого місця - м. Волноваха (том № 1, а/с 44);

- інформаційна довідка АТ «Укртелеком» від 04.09.2025, з якої вбачається, що протягом періоду з 24.02.2022 по 03.09.2025 в Товаристві простій (ст. 34 КЗпП України) не застосовувався як в цілому, так і його відеокремлених підрозділах (філіях) (том № 1, а/с 45);

- електронний лист ОСОБА_6 до ОСОБА_1 від 11.04.2024 за визначеною електронною адресою, за змістом якої позивачу надсилається розрахунковий лист при звільненні; розрахунковий листок за квітень 2024 року з відомостями про позивача, відповідно до якого йому нараховано 9316,60 грн у якості компенсації за невикористану відпустку більше року та після утримань визначено до виплати 6904,32 грн (том № 1, а/с 47, з обох сторін);

- електронний лист від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 від 11.04.2024, відповідно до якого позивач підтвердив отримання розрахункового листа (том № 1, а/с 48);

- заява ОСОБА_1 від 01.04.2024 про надіслання йому повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні на визначену електронну адресу (том № 1, а/с 48, на зворотній стороні);

- платіжна інструкція № 3853 від 11.04.2024, відповідно до якої Дніпропетровською філією АТ «Укртелеком» позивачу були перераховані 6904,32 грн за призначенням «заробітна плата при звільненні за квітень 2024 року» (том № 1, а/с 49);

- запит Південно-східного міжрегіонального управління з питань праці від 29.07.2025, відповідь Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком» від 04.08.2025 на даний запит, за змістом якої ОСОБА_1 був звільнений 11.04.2024 за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України та наказу Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком» від 09.04.2024 № 105/к. В день звільнення з працівником проведено повний розрахунок відповідно до ст. 83, 116 КЗпП України, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки виплачена при звільненні у повному обсязі, згідно зі ст. 47 КЗпП України ОСОБА_1 було направлено письмове повідомлення на електронну адресу вказану у заяві про виплачені суми, видана завірена копія наказу про звільнення та на вимогу працівника зроблені записи в трудовій книжці. Вказано, що в період з 2022 по 2024 роки ОСОБА_1 у простої не перебував. У зв`язку з тимчасовим призупиненням господарсько їдіяльності Товариства на тимчасово окупованих територіях, м. Волноваха, де працював ОСОБА_1 з 01.05.2022 по дату звільнення зазначеного працівника, трудові відносини було призупинено. За весь період роботи у Товаристві будь-яких документів, що підтверджують статус ветерана праці та особи, яка має дитину з інвалідністю, ОСОБА_1 не надавав (том № 1, а/с 50-51);

- заява ОСОБА_1 від 01.04.2023, за змістом якої він просить у зв`язку зі звільненням 11.04.2024 надіслати трудову книжку за допомогою визначеної поштової служби, протокол кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 (КЕП) (а/с 125-126);

- заява ОСОБА_1 від 01.04.2024 про звільнення 11.04.2024 за угодою сторін, КЕП (том № 1, а/с 127, 128);

- наказ ПАТ «Укртелеком» від 01.12.2014 № 190/611к «Про переміщення працівників філії ПАТ «Укртелеком», витяг із додатку № 2 до наказу (том № 1, а/с 129-130);

- акти про відсутність працівника на робочому місці за період з 16.03.2022 по 29.03.2022, за змістом яких працівники РЦЯМ, ЦЯМ № 1 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 встановили відсутність ОСОБА_1 на робочому місці (том № 1, а/с 131-163);

- табелі використаного робочого часу за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 (том № 1, а/с 164-166).

Копії паспорта громадянина України, витяг з ЄДРПОУ з відомостями про АТ «Укртелеком», не мають доказового значення у справі.

При цьому, суд відхиляє письмові пояснення свідка ОСОБА_2 (том № 1, а/с 46), оскільки дана особа не допитувалась судом. Свідки мають давати показання під присягою безпосередньо в судовому засіданні.

Судом було задоволено клопотання представника позивача про допит у якості свідків осіб, які підписували акти про відсутність працівника на робочому місці, однак вони не прибули в судове засідання попри вжиті судом заходи з їхнього виклику.

Позов у частині вимог до Дніпропетровської філії АТ «Укртелеком» не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що філія АТ «Укртелеком» не є юридичною особою, належним відповідачем.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1 ст. 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини 1, 3 ст. 95 ЦК України).

Отже, філії та представництва, а також відокремлені підрозділи, що не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю, не можуть мати цивільних прав і обов`язків, а тому відповідно не можуть виступати стороною у цивільному процесі.

Позов у частині вимог до АТ «Укртелеком» не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, з початку повномасштабної війни з лютого 2022 року в АТ «Укртелеком» не застосовувався простій як у цілому по підриємству, так і в філіях, що підтверджується витребуваними судом письмовими доказами, наведними вище.

Сторони підтвердили, що позивач перебував у трудових відносинах з Дніпропетровською філією АТ «Укртелеком» з 01.12.2014 по 11.04.2024, а тому дані обставини суд уважає доведеними та вони підтверджується наведеними вище доказами.

При звільненні 11.04.2024 позивачу Дніпропетровською філією АТ «Укртелеком» було перераховано передбачену трудовим законом компенсацію в розмірі 6904,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3853 від 11.04.2024, розрахунковим листком за квітень 2024 року (том № 1, а/с 224).

Як убачається з відповіді філії АТ «Укртелеком» № 124100-ВАП від 04.08.2025 до Південно-східного міжрегіонального управління з питань праці за весь період роботи в АТ «Укртелеком» документів, що підтверджують статус працівника як ветерана праці та особи, яка має дитину інваліда, Тихонський С.П. не надавав (том № 1, а/с 178-179).

Суд протягом розгляду справи сприяв сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та обов`язків, розглядаючи наявні клопотання (про витребування оригіналів та копій доказів, допит свідків, відкладення розгляду справи тощо), забезпечивши участь представників сторін у судовому засіданні (у режимі відеоконференцзв`язку та в залі судових засідань), та дійшов до таких висновків.

Заборгованість із заробітної плати за період простою з 15.03.2022 по 11.04.2024 не утворилась, оскільки АТ «Укртелеком» не запроваджувало простій, натомість на підставі наказу від 26.04.2022 № 136 «Про тимчасову зупинку господарської діяльності» Товариство 01.04.2022 призупинило господарську діяльність у населених пунктах за переліком у додатку до наказу, до яких входить місто Волноваха (Донецької області), де працював позивач.

Таким чином, положення статті 113 КЗпП України (час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) не підлягають застосуванню.

З огляду на те, що відповідачем було подано письмові докази (до прикладу, відповідь філії Товариства № 124100-ВАП від 04.08.2025), суд уважає, що на позивача покладається процесуальний обов`язок подання доказів на підтвердження вказаних у позові обставин стосовно надання роботодавцю документів, що надають право на додаткові відпустки. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких обставин, а тому позивачем не доведено підстав для виплати йому зі сторони роботодавця компенсації за невикористані дні додаткових відпусток.

Таким чином, позивачу Дніпропетровською філією АТ «Укртелеком» було перераховано належну при звільненні компенсацію в розмірі 6904,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3853 від 11.04.2024, розрахунковим листком за квітень 2024 року в сукупності з іншими письмовими доказами. Розмір компенсації за невикористані дні щорічних відпусток підтверджується наданими зі сторони відповідача письмовими доказами в своїй сукупності та взаємозв`язку, а тому відсутні підстави вважати, що позивачу при звільненні не в повному розмірі було сплачено компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток, у зв`язку з чим положення статті 117 КЗпП України, що регулюють відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, не підлягають застосуванню.

Ураховуючи наведене вище, суд уважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії Акціонерного товариства «Укртелеком», Акціонерного товариства «Укртелеком», про стягнення заробітної плати.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрований за аресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрований як внутрішньо-переміщена особа та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Дніпропетровська філія Акціонерного товариства «Укртелеком», місцезнаходження за адресою: 49101, м. Дніпро, вул. Херсонська, 26;

відповідач - Акціонерне товариство «Укртелеком», місцезнаходження за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 25543196.

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ