Рішення № 138769838, 03.08.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/706/26

Провадження № 2/293/694/2026

03 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ СПРАВИ

19.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13376,08грн.

В обгрунтування позову, позивач зазначає, що 02.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика (далі ТОВ «Бізнес позика») та ОСОБА_1 уклали договір № 503905-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом перерахування на банківську картку, яку відповідач вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Однак, ОСОБА_1 не виконував зобов`язання за кредитним договором неналежним чином, у зв`язку із чим за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 13376,08грн.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.05.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, суд 29.05.2026 отримав відомості про місце реєстрації відповідача.

09.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначив на 06.07.2026. За клопотанням позивача витребував у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо кредитного договору.

02.07.2026 АТ КБ «Приватбанк» надав запитувану судом інформацію.

Ухвалою суду від 06.07.2026, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 03.08.2026.

03.08.2026 сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Згідно клопотання зазначено у позовній заяві, представник позивача Мишевська Н.М. просила розглядати справу без участі представника ТОВ «Бізнес позика».

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання. Причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, про день та час розгляду справи повідомлявся встановленим порядком (а.с. 85,102).

У постанові від 14.03.2020 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 03.08.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

03.08.2026 в судовому засіданні суд склав скорочене рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Згідно паспорта споживчого кредиту позичальник ознайомився з умови кредитування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», загальними витратами з кредитом, орієнтовною вартість кредиту, та порядком повернення кредиту, штрафними санкціями у разі прострочення платежів та підписав його одноразовим ідентифікатором UA-11676 (а.с.18-20).

02.07.2024 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» уклали договір №503905-КС-001 про надання кредиту. Відповідачем договір про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором UA-6058 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.28-46).

Відповідно до п.2.1 договору №503905-КС-001 про надання кредиту від 02.07.2024 ТОВ «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 4000,00грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Згідно п.2.3., 2.8 строк кредитування становить 24 тижні, термін дії договору 17.12.2024. П. 2.4. договору визначена стандартна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1,5% в день, фіксована. Знижена процента ставка за кредитом 1,15707080, в день, фіксована. Умовами договору сторони також встановили комісію за видачу кредиту у розмірі 600,00грн.

Згідно умов договору, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 11868,84 грн. Згідно договору загальні витрати за кредитом складають 7868,84грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 19 797,72 процентів.

Денна процентна ставка - 1,16 процентів.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Профітгід» та випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 02.07.2024 по 17.12.2025 (а.с.99, 86-96).

За розрахунком позивача, заборгованість за кредитним договором №558739-КС-001 станом на 05.05.2026 становить 13376,08грн, та складається з заборгованості по кредиту у розмірі 4000,00грн., заборгованості по відсотках у розмірі 8951,88грн., заборгованості по комісії у розмірі 424,20грн. (а.с. 12-16).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нормами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

V. МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ.

У справі, що розглядається, встановлено, що договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідач, підписавши аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора UA-4771 кредитний договір фактично погодився на запропоновані позивачем умови кредитного договору.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить до висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Сторони обумовили істотні умови договорів як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Проте, суд не погоджується із нарахованими позивачем відсотками за користування кредитом, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Оскільки договір №503905-КС-001 від 02.07.2024 укладений в період дії 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», нарахування відсотків згідно вищевказаного пункту Закону у період з 21.08.2024 за ставкою 1%.

Провівши власний розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом за період з 21.08.2024 по 17.12.2024 за ставкою 1% становитимуть 4760,00грн.

Таким чином, заборгованість по відсотках за користування кредитом становитиме 6571,88грн. із розрахунку: 1811,88грн. (відсотки нараховані позивачем з 02.07.2024 по 20.08.2024) + 4760,00грн. (відсотки за період 21.08.2024-17.12.2024 нараховані за ставкою 1%).

Щодо нарахованої комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Однак, Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №503905-КС-001 від 02.07.2024 заборгованість за комісією становить 424,20грн., крім того, 16.07.2024 відповідачем сплачена комісія у розмірі 175,80грн.

Таким чином, суд відмовляє у стягненні з відповідача комісії за надання кредиту, та вважає за необхідне зарахувати 175,80грн., сплачених відповідачем у рахунок погашення заборгованості по комісії, як оплату загальної заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2069,26грн. із розрахунку 77,72% від заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №503905-КС-001 про надання кредиту від 02.07.2024 в розмірі 10396 грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 2069 грн 26 коп.

У задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»

адреса місцезнаходження: 01133, м.Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411

код ЄДРПОУ 41084239

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Повне рішення складено та підписано 05.08.2026.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ