Ухвала суду № 138769801, 05.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

290/260/26

2-і/290/5/26

05 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Шакалова Андрія Вікторовича, розглянувши у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, за відсутності сторін, заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення та заборону пред`явлення виконавчого документа до виконання, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на зазначену заяву та додаткові пояснення заявниці, подані у зв`язку з цими запереченнями, у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

1. Зміст заяви, заперечень та рух справи

1.1. Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 187,00 грн та судовий збір у розмірі 1 237,20 грн, а всього 12 424,20 грн.

1.2. 23 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона просить: розстрочити виконання зазначеного судового рішення строком на 6 (шість) місяців зі сплатою по 2 070,70 грн щомісячно до 20 числа; заборонити ТОВ «ФК «ЄАПБ» пред`являти виконавчий документ до виконання, а суду утриматися від видачі виконавчого листа до набрання законної сили ухвалою за результатами розгляду цієї заяви. На обґрунтування заяви заявниця посилається на скрутне матеріальне становище, зумовлене самостійним вихованням та утриманням малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухиленням батька дитини від сплати аліментів, а також наявністю іншого невиконаного кредитного зобов`язання, що є предметом розгляду у справі № 295/17974/25.

1.3. 31 липня 2026 року від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшли заперечення на заяву про розстрочення, в яких позивач посилається на встановлений законом порядок звернення стягнення на майно та доходи боржника, зокрема на те, що за відсутності коштів та майна стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника здійснюється в розмірі не більше 20 відсотків, а тому примусове виконання рішення й без судового розстрочення відбувається поступово, з обмеженим щомісячним навантаженням на боржника. Позивач просив заяву про розстрочення залишити без розгляду та задоволення, а справу розглядати за відсутності його представника.

1.4. 31 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у зв`язку із запереченнями кредитора, в яких вона, спростовуючи доводи позивача, додатково послалась на тривале амбулаторне лікування у зв`язку з діагнозом «двобічна дисплазія кульшових суглобів» та надала на підтвердження цього результати магнітно-резонансної томографії від 20.05.2026, рентгенографічні дослідження від 20.05.2026 і 12.06.2026 та фіскальний чек про оплату діагностичних досліджень.

2. Мотиви суду

2.1. Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Згідно з частиною третьою цієї статті підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України, вирішуючи це питання, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення заявлений строк у шість місяців цій вимозі не суперечить.

2.2. Надання розстрочки є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно за наслідками оцінки конкретних, документально підтверджених обставин справи з дотриманням балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19, ухвалена із застосуванням аналогічних за змістом положень статті 331 ГПК України). Розстрочення виконання рішення не змінює природи та підстав виникнення зобов`язання боржника, а лише тимчасово унеможливлює його примусове виконання (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

2.3. Щодо доводів заявниці про скрутне матеріальне становище, зумовлене утриманням дитини та ухиленням її батька від сплати аліментів, суд зазначає таке. Заявницею не надано жодного доказу її поточного матеріального становища станом на час звернення із заявою: відомості про доходи, склад сім`ї, наявність чи відсутність майна в матеріалах не міститься, попри те, що довідка про доходи згадана в переліку додатків до заяви. Долучені розрахунки заборгованості зі сплати

аліментів ОСОБА_3 охоплюють період з 2016 по 2020 рік; відомостей про стан цього зобов`язання за 20212026 роки, тобто за період, що передує зверненню із заявою, суду не надано. Застарілі на понад п`ять років відомості не можуть слугувати доказом обставин, що ускладнюють виконання судового рішення станом на цей час.

2.4. Посилання заявниці на наявність іншого невиконаного зобов`язання у справі № 295/17974/25 не є самостійним доказом її загального майнового стану: аналогічна за змістом заява, подана заявницею у справі № 295/17974/25, у свою чергу посилається на заборгованість у цій справі № 290/260/26 як на підставу для розстрочення. Таке посилання не замінює документального підтвердження сукупного боргового навантаження, реального доходу та витрат заявниці і не може вважатися достатнім доказом обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення.

2.5. Щодо доказів, наданих у додаткових поясненнях від 31.07.2026 (діагноз «двобічна дисплазія кульшових суглобів»), суд враховує, що частина четверта статті 435 ЦПК України прямо відносить тяжке захворювання боржника до обставин, які підлягають врахуванню, однак дійшов висновку, що подані докази не є достатніми для задоволення заяви з таких причин. По-перше, надані результати МРТ та рентгенографічних досліджень від 20.05.2026 і 12.06.2026 фіксують діагностичний етап обстеження і містять лише рекомендації щодо консультації травматолога чи ортопеда; жодного документа з установленим лікарем планом лікування, його очікуваною тривалістю чи вартістю до заяви не додано. По-друге, наданий фіскальний чек підтверджує одноразову оплату діагностичних досліджень на суму 3 760,00 грн, а не систематичні витрати на лікування, про які йдеться в додаткових поясненнях. По-третє, жодних доказів тимчасової чи стійкої втрати працездатності, обмеження професійної діяльності або зниження доходу заявниці у зв`язку із зазначеним діагнозом суду не надано. По-четверте, суд звертає увагу, що результати обстежень датовані травнем червнем 2026 року, тобто існували на момент подання первинної заяви про розстрочення (23.07.2026), однак наведені заявницею лише у відповідь на заперечення позивача, що суд враховує при оцінці ваги цих доказів у сукупності з іншими обставинами справи. За таких умов надані медичні документи, самі по собі та в сукупності з іншими доказами у справі, не підтверджують із достатньою повнотою, що захворювання заявниці істотно ускладнює виконання нею судового рішення в розумінні статті 435 ЦПК України.

2.6. Суд також бере до уваги довід позивача про те, що примусове виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на доходи боржника за загальним правилом обмежується відповідним відсотком доходу боржника і здійснюється поступово, без одноразового списання всієї суми боргу. Хоча цей довід не є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки залежить від невстановленого судом фактичного розміру доходів заявниці, він додатково свідчить про відсутність доведеної необхідності саме судового розстрочення для уникнення одномоментного стягнення всієї суми боргу.

2.7. Щодо процесуальної вимоги позивача залишити заяву «без розгляду та задоволення» суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 435 ЦПК України питання про розстрочення

виконання судового рішення або про відмову в цьому вирішується постановленням ухвали за результатами розгляду заяви по суті, а тому заява розглядається судом саме в такому порядку.

2.8. Щодо вимоги про заборону ТОВ «ФК «ЄАПБ» пред`являти виконавчий документ до виконання, а суду утриматися від видачі виконавчого листа, суд зазначає, що стаття стаття 435 ЦПК України не наділяє суд повноваженнями забороняти стягувачу пред`являти виконавчий документ до виконання або забороняти суду видавати виконавчий лист.

2.9. За таких обставин суд приходить до висновку, що заявницею не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення від 18.05.2026 або роблять його неможливим, а тому підстави для задоволення заяви в частині розстрочення виконання рішення відсутні. Вимога про заборону пред`явлення виконавчого документа до виконання також не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на нормах процесуального закону.

2.10. Суд роз`яснює заявниці, що відмова у задоволенні цієї заяви не позбавляє її права повторно звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 435 ЦПК України за умови надання належних, допустимих та актуальних доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, зокрема відомостей про поточний дохід, документально підтвердженого плану та вартості лікування, а також офіційних даних про стан усіх наявних боргових зобов`язань.

Керуючись статтями 259, 260, 435, 353, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення Романівського районного суду Житомирської області від 18 травня 2026 року у справі № 290/260/26 та заборону пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ