Рішення № 138769254, 05.08.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2342/26

провадження №2/165/1186/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гайворонського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Шахта №9 "Нововолинська" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП "Шахта №9 "Нововолинська" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Він працював на ДП «Шахта №9 «Нововолинська» з 02 березня 2016 року на підземних роботах. 27 березня 2026 року його було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності 3-ї групи від професійного захворювання.

Внаслідок шкідливих умов праці протягом тривалого часу він отримав чимало хронічних захворювань. Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.02.2026 йому встановлено наявність наступних паталогій: хронічний бронхіт ІІ ступеня, фаза неповної ремісії, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ ступеня, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ступеня, помірна ступінь зниження слуху за класифікацєю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , через що йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності. Зазначає, що відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 20 січня 2026 року причиною виникнення його профзахворювання визнано тривалий період роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів: пилу фіброгенної дії, виробничого шуму, важкості праці. Допоміжними факторами виникнення даного професійного захворювання був несприятливий мікроклімат на підземних дільницях, обумовлений гірничо-геологічними умовами шахти, а саме: висока вологість повітря, швидкість руху повітря (протяги), а також недостатнє забезпечення санітарно-курортним лікуванням.

Позивач вказує, що завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав у зв`язку із отриманням професійних захворювань, постійному довготривалому та дороговартісному лікуванні у лікарнях місцевого, обласного значення та в ДУ «Інститут медицини праці академії медичних наук України». Крім того, внаслідок профзахворювань він отримав обмеженість у фізичних можливостях, що суттєво вплинуло на звичайний повсякденний спосіб життя, погіршення матеріального становища сім`ї через зниження рівня його доходів. Постійний фізичний дискомфорт та незручність у рухах та диханні також вплинуло на його життя. Працевлаштуватися на роботу немає можливості за станом здоров`я.

Вважає, що оскільки роботодавець не забезпечив безпечних умов праці на робочому місці, внаслідок чого він отримав ряд професійних захворювань, тому з відповідача належить стягнути моральну шкоду в сумі 166 400,00 грн.

Ухвалою від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Ухвала з копією позовної заяви та доданих до неї документів вручена відповідачу 16.07.2026.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позовну заяву та будь-яких інших клопотань до суду не подав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП "Шахта №9 "Нововолинська", працював на посаді гірника підземного, що підтверджується копією Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 20 січня 2026 року (а.с.8-9).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.02.2026 позивачу встановлено наявність наступних паталогій: хронічний бронхіт ІІ ступеня, фаза неповної ремісії, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ ступеня, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ступеня, помірна ступінь зниження слуху, через що йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності ( 20% - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, 30% - хронічний бронхіт) та 3 групу інвалідності (а.с.10-12).

Відповідно до копії Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 20 січня 2026 року причиною виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 є фізичне навантаження, пил та шум, допоміжними факторами є несприятливий мікроклімат на підземних дільницях, обумовлений гірничо-геологічними умовами шахти, а саме: висока вологість повітря, швидкість руху повітря (протяги), а також недостатнє забезпечення санітарно-курортним лікуванням (а.с.8-9).

Нормами Конституції України, зокрема статтями 3, 43, 46, передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Згідно частин 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.153 КЗпПУ забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що професійні захворювання позивача пов`язані з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбачені ст.237-1 КЗпП України, для відшкодування позивачу моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на роботодавця, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виконання позивачем трудових обов`язків, моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я через виникнення у нього професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання ним трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійні захворювання виникли у позивача у зв`язку з його тривалою понад 10 років роботою на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Судом встановлено, що через тривалу працю, у шкідливих умовах на підприємстві відповідача позивачу встановлено хронічні професійні захворювання, які призвели до втрати працездатності у розмірі 50% та 3 групу інвалідності, внаслідок чого у позивача порушено звичний спосіб життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь 166 400,00 грн та наводить розрахунок суми моральної шкоди, яку суд вважає необгрунтованою.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Cуд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом понад 10 років, характер отриманих професійних захворювань у їх сукупності, відсоток втрати позивачем професійної працездатності 50%, його вік на момент втрати працездатності 45 років, стан здоров`я, тяжкість та невідворотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, і вважає необхідним, розумним та достатнім визначити розмір компенсації в сумі 120 000,00 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» на користь ОСОБА_1 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої у зв`язку з професійним захворюванням.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Шахта №9 «Нововолинська»,код ЄДРПОУ 41936988, юридична адреса: вул.Шахтарська, 37, с.Литовеж Володимирського району, Волинська область.

Головуючий суддя Олександр ГАЙВОРОНСЬКИЙ