Рішення № 138769048, 05.08.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №159/2278/26

Провадження №2/155/703/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 60461,50 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №8752005, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 16200,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, не повертала кошти згідно з графіком погашення кредиту, внаслідок чого має заборгованість.

Вказує, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників та набув право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року.

Сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 60461,50 гривень, з яких: 10800,00 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту; 48527,50 гривень прострочена заборгованість за відсотками; 1134,00 гривні прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року в розмірі 60461,50 гривень та судові витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 гривень.

Відзив на позов

27 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в якому остання зазначає, що позов визнає частково, саме 16200,00 гривень тіла кредиту, 4276,80 гривень процентів та 1134,00 гривні комісії, що з урахуванням сплати в сумі 7365,00 гривень складає 14245,80 гривень. Також відповідачка визнає витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 гривень і судовий збір пропорційно задоволених вимог. Відповідач погоджується лише з тим, що 24 вересня 2023 року отримала кредит в сумі 16200,00 гривень. ОСОБА_1 заперечує проти решти позовних вимог, оскільки вважає, що позивач безпідставно нарахував проценти після закінчення погодженого договором строку кредитування та не надав належних доказів продовження (пролонгації) кредитного договору. На підтвердження своєї позиції відповідачка посилається на положення договору, норми Цивільного кодексу України та усталену практику Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування. Крім того, просить суд зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу як неспівмірні складності справи. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить позов задовольнити частковою. стягнути з неї 14245,80 гривень боргу, витрат на правову допомогу в сумі 1000,00 гривень і судовий збір пропорційно задоволених вимог.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 05 серпня 2026 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 25 травня 2026 року витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» письмові докази.

Позиція учасників судового розгляду

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати без його участі. Зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У відзиві від 27.07.2026 року просить справу розглядати за її відсутності.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 24 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_1 заповнила ТзОВ «Мілоан» анкету-заяву на кредит №8752005, відповідно до якої просила надати її кредит у розмірі 16200,00 гривень та вказала свої персональні дані і надала згоду на їх обробку.

ТзОВ «Мілоан» погодило умови кредитування відповідача і того ж дня між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №8752005, відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати відповідачу на картковий рахунок кредит в сумі 16200,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кредит надається строком 120 днів з 24.09.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Згідно з п. 1.3.1, 1.3.2. кредитного договору пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.10.2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується 22.01.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 24.10.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.01.2024 року (останнього дня строку кредитування).

Згідно з п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3., 1.6 кредитного договору комісія за надання кредиту складає 1134,00 гривні, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 4276,80 гривень, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 43740,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору проценти нараховуються за стандартно процентною ставкою, що визначена п. 1.5.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі зниженою і є меншою за стандартну ставку встановлену в п. 1.5.3 договору. Якщо визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3 договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій), нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період, нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Пунктом 2.3.2 договору зазначено, що після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в смс-повідомленні та здійснити платіж передбачений п. 2.3 договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації.

Згідно з п. 3.2.6 договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п. 1.5.3. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.5.3. договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

До матеріалів справи долучений графік платежів, що є додатком №1 до договору про споживчий кредит №8752005 від 24 вересня 2023 року, який підписаний ОСОБА_1 , згідно якого позичальник повинен повернути кредит до 22 січня 2024 року.

На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з якою укладений договір про споживчий кредит №8752005 від 24 вересня 2023 року, ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор 792919; дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 24 вересня 2023 року 15:47; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення №110963418 від 24 вересня 2023 року відповідачу було перераховано 16200,00 гривень з відміткою призначення платежу: кошти згідно договору №8752005.

Крім того, згідно з відповіддю АТ КБ «Приват Банк» за №20.1.0.0.0/7-260609/82258 від 12 червня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 25 травня 2026 року, стверджується, що АТ КБ «Приват Банк» не може надати запитувану інформацію, оскільки за наданими відомостями не вдалося ідентифікувати вказану у запиті особу.

Згідно з випискою з особового рахунка ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 09 березня 2026 року становить 60461,50 гривень, з яких 10800,00 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту; 48527,50 гривень прострочена заборгованість за відсотками, 1134,00 гривні заборгованість за комісією.

З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №110-МЛ.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі Боржників.

Згідно з Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року становить 60461.50 гривень, з яких 10800,00 гривень залишок за тілом кредиту; 48527,50 гривень гривні залишок за відсотками, 1134,00 гривні гривень залишок за комісією.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахувань за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 02 березня 2026 року направило на адресу відповідача ОСОБА_1 претензію, в якій повідомило останню про відступлення права вимоги, із зазначенням суми боргу, а також вимогу про сплату вказаної заборгованості.

Отже, позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 24 вересня 2023 року ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №8752005 із ТОВ «Мілоан» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 24 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №8752005 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.

Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 16200,00 гривень, яка нею повністю не сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10800,00 гривень тіла кредиту зважаючи на нижчевикладене.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути комісію в розмірі 1134,00 гривні та проценти в розмірі 48527,50 гривень за період з 25.09.2023 року по 09.09.2024 року, що відображено у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Мілоан» станом на 09.09.2024 року.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно кредитного договору строк кредитування становить 120 днів з 24.09.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів: пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.10.2023 року (рекомендована дата платежу); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.01.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

З наданої стороною позивача картки обліку ТзОВ «Мілоан» за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року вбачається, що відповідачу нараховані проценти за користування коштами за ставкою 0,88 % в день (п. 1.5.2) за період з 25.09.2023 року по 24.10.2023 року (пільговий період) та за ставкою 3,00 % в день (п. 1.5.3) за період з 25.10.2023 року по 09.09.2024 року, тобто проценти нараховано поза межами строку кредитування. Позивач зазначає про нарахування та оплату комісії за управління та обслуговування кредиту, що свідчить про пролонгацію пільгового періоду.

Відповідач заперечує пролонгацію пільгового періоду та зазначає про відсутність доказів такої пролонгації.

Умовами договору, укладеного між первинним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 , а саме п. 2.3.2 договору, передбачена пролонгація договору за умови направлення кредитодавцю електронного звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в смс-повідомленні та здійснити платіж, передбачений п. 2.3 договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу (ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Однак, до матеріалів справи не долучено електронного звернення/повідомлення або смс-повідомлення, які б надсилалися кредитодавцем до особистого кабінету ОСОБА_1 , які підтверджували б факт пролонгації договору №8752005 від 24 вересня 2023 року до 09.09.2024 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що право позивача нараховувати відсотки припинилося зі спливом строку кредитування (закінчення поточного періоду) 22 січня 2024 року, відповідно до п. 1.3. Договору.

Із наданої ТзОВ «Мілоан» картки обліку за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року також вбачається, що відповідачка в рахунок погашення відсотків за кредитом внесла наступні платежі: 21 листопада 2023 року 793,00 гривні, 06 грудня 2023 року 793,00 гривні, 03 січня 2023 року 793,00 гривні, 20 лютого 2024 року 793,00 гривні, 11 березня 2024 року 793,00 гривні, 02 травня 2024 року 793,00 гривні, 08 липня 2024 року 793,00 гривні, 25 серпня 2024 року 793,00 гривні, всього 6344,00 гривні. А також відповідачка внесла платежі в рахунок погашення тіла кредиту: 21 листопада 2023 року 675,00 гривень, 06 грудня 2023 року 675,00 гривень, 03 січня 2023 року 675,00 гривень, 20 лютого 2024 року 675,00 гривень, 11 березня 2024 року 675,00 гривень, 02 травня 2024 року 675,00 гривень, 08 липня 2024 року 675,00 гривень, 25 серпня 2024 року 675,00 гривні, всього 5400,00 гривень. Крім того, відповідачка внесла платежі, які кредитодавцем зараховано на погашення комісії за управління та обслуговування кредиту: 21 листопада 2023 року 100,00 гривень, 06 грудня 2023 року 100,00 гривень, 03 січня 2023 року 100,00 гривень, 20 лютого 2024 року 100,00 гривень, 11 березня 2024 року 100,00 гривень, 02 травня 2024 року 100,00 гривень, 08 липня 2024 року 100,00 гривень, 25 серпня 2024 року 100,00 гривень, всього 800,00 гривень Всі вищезазначені кошти внесено за період з 24 вересня 2023 року 09 вересня 2024 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності.

Договір між сторонами укладено до набрання законом чинності, продовжено після набрання чинності, тому на даний договір поширюється п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається із картки обліку ТзОВ «Мілоан» за кредитним договором №8752005 від 24 вересня 2023 року, проценти нараховані позивачем за відсотковою ставкою 0,88% за період з 25.09.2023 року по 24.10.2023 року включно та за відсотковою ставкою 3,00% з 25.10.2023 року по 09.09.2024 року включно.

Беручи до уваги, що зміни до вказаної статті набули чинності 24 грудня 2023 року, позивач мав право нараховувати проценти за відсотковою ставкою 3,00 % до 23 грудня 2023 року включно. Починаючи з 24 грудня 2023 року до 22 січня 2024 року (закінчення строку договору) включно відсоткова ставка не могла перевищувати 2,5 % в день.

З урахуванням вищевикладеного, суд здійснив перерахунок відсотків з врахуванням відсоткової ставки 2,5% в день за період з 24 грудня 2023 року по 22 січня 2024 року.

Так, за період з 24 грудня 2023 року по 22 січня 2024 року відсотки складають 12150,00 гривень (16200,00 х 2,5% х 30 днів).

При цьому, за вказаний період з 25 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року відсотки складають 4276,80 гривень (16200,00 х 0.88% х 30 днів), з 25 жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року відсотки складають 29160,00 гривень (16200,00 х 3,0% х 60 днів).

Відтак, заборгованість за відсотками складає 45586,80 гривень (4276,80+29160,00+12150,00).

Отже, первинним кредитором нараховано до стягнення з відповідача відсотків у розмірі 48527,50 гривень за період з 25 вересня 2023 року до 09 вересня 2024 року, в той час, коли розмір відсотків у межах строку кредитування (22.01.2024 року) становить 45586,80 гривень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає правомірною позовну вимогу про стягнення відсотків у розмірі 45586,80 гривень за період з 25 вересня 2023 року по 22 січня 2024 року включно.

Відтак, борг за кредитним договором становить 57520,80 гривень (10800,00 гривень тіло кредиту, 45586,80 гривень відсотки, 1134,00 гривні - комісія).

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відсотки, нараховані у період з 23 січня 2024 року до 09 вересня 2024 року до задоволення не підлягають, оскільки є процентами, що нараховані поза межами строку кредитування.

Комісія за надання кредиту у розмірі 1134,00 гривні (яка нарахована за ставкою 7 % від суми кредиту), передбачена умовами п.1.5.1 кредитного договору, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 сплатила 7144,00 гривні, які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відсотками та комісією за управління та обслуговування кредиту, що відображено у розрахунку заборгованості. Оскільки нарахування відсотків за період з 23 січня 2024 року до 09 вересня 2024 року суд вважає неправомірним з огляду на відсутність доказів пролонгації пільгового періоду, сплачену суму відсотків та комісії слід зарахувати на оплату заборгованості за кредитом.

Враховуючи вищенаведене, загальна сума заборгованості за договором №8752005 від 24 вересня 2023 року, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 50376,80 гривень (57520,80 7144,00).

Покликання відповідача на той факт, що строк кредитування становить 30 днів, а наступний 90 денний термін є заходом відповідальності боржника є необґрунтованим, судом до уваги не береться та спростовується матеріалами справи. У вступній частині договору зазначено, що строк, на який надається кредит (строк кредитування) визначений п. 1.3 договору період часу, протягом якого позичальник може правомірно користуватися кредитом, що складається з пільгового і поточного періоду. Так, згідно п. 1.3, п.п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору строк кредитування становить 120 днів з 24.09.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів: пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.10.2023 року (рекомендована дата платежу); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.01.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Отже, відповідач не виконала повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачкою суду не надано.

Будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з`явився, не надала суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №8752005 від 24 вересня 2023року підлягають задоволенню частково у розмірі 50376,80 гривень.

Щодо судових витрат у справі

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/20298 від 09.03.2026 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис наданих послуг. Вартість правничої допомоги, згідно з наданими письмовими доказами становить 8000,00 гривень.

Відповідач заявив про неспівмірність витрат зі складністю справи.

Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2218,32 гривень (50376,80х2662,40/60461,50).

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 207, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 598, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит №8752005 від 24 вересня 2023 року в розмірі 50376 (п`ятдесят тисяч триста сімдесят шість) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) судовий збір у розмірі 2218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) гривень 32 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.