Рішення № 138768589, 04.08.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/2365/26

Номер провадження 2/676/2985/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

04 серпня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Гладій Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 272.337.70918 від 26.06.2017 року в розмірі 96 795,74 грн., судових витрат в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позову представник зазначає, що 26.06.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» - первісним кредитором і ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 272.337.70918, за умовами якого відповідач отримав кредит зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ПАТ «Ідея Банк» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, однак відповідач в порушення його умов взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 96 795,74 грн. В подальшому, 26.11.2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 12/84, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «Ідея Банк», в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 272.337.70918 від 26.06.2017 року в розмірі 96 795,74 грн., яка складється із заборгованості за сумою кредиту 37 419,73 грн., заборгованості за сумою відсотків 18 677,12 грн. та заборгованістю за комісією 40 698,89 грн. З огляду на викладене, представник просить суд стягнути на користь позивача із відповідача заборгованість за Кредитним договором № 272.337.70918 від 26.06.2017 року в розмірі 96 795,74 грн., судових витрат в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відзив на позов відповідач до суду не подав.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області 30.03.2026 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.04.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань на адресу суду не подавав.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку загального позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого правонаступник банку позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

26.06.2017 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» - первісним кредитором та ОСОБА_1 (надалі Позичальник) на підставі Анкети-заяви останньої було укладено Кредитний договір № 272.337.70918.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 39 999,00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил, відповідно до Графіка.

Також 26.06.2017 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому містять основні умови кредитування, які відповідають тим, що зазначені у Кредитному договорі № 272.337.70918 від 26.06.2017 року.

Так, судом встановлено, що згідно Кредитного договору № 272.337.70918 від 26.06.2017 року відповідачу надано кошти у розмірі 39 999,00 грн. та остання не здійснювала платежі на виконання умов вказаного договору.

26.11.2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 12/84, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «Ідея Банк», в тому числі і до відповідача у справі ОСОБА_1 за Кредитним договором № 272.337.70918 від 26.06.2017 року в розмірі 96 795,74 грн., яка складється із заборгованості за сумою кредиту 37 419,73 грн., заборгованості за сумою відсотків 18 677,12 грн. та заборгованістю за комісією 40 698,89 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов Кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Так, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч.5, 7 ст.81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 26.06.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладеного Кредитний договір № 272.337.70918, що не заперечується останньою.

ПАТ «Ідея Банк» прийняті на себе зобов`язання за вказаним договором виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі, у свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 96 795,74 грн., яка складється із заборгованості за сумою кредиту 37 419,73 грн., заборгованості за сумою відсотків 18 677,12 грн. та заборгованості за комісією 40 698,89 грн., що підтверджується Витягом з реєстру боржників.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй банком кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не заперечила щодо складових суми заборгованості, порядку та обгрунтованості їх нарахування.

Щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 40 698,89 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За правовим висновком ВП ВС у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року (п.31.33, 32.2-32.8) комісія за обслуговування кредитної заборгованості без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем є нікчемною, адже відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» має надаватись безкоштовно. При чому, відповідач не зобов`язаний заявляти зустрічний позов, а вправі лише заявити відповідні заперечення проти заявленого позивачем позову, посилаючись на нікчемність правочину.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що в Кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредитом, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредитом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 40 698,89 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи правомірність набуття позивачем права вимоги за спірним договором, беручи до уваги, що відповідачка істотно порушила умови Кредитного договору № 272.337.70918 від 26.06.2017 року, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредит та проценти за користування ним, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним Кредитним договором в розмірі 56 096,85 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 37 419,73 грн., заборгованість за сумою відсотків 18 677,12 грн., а тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 10.03.2026 року позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на 57,95%, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 542,86 грн.

Зокрема, ч.2 вказаної ст.41 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.3-5 ст.137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У Постанові від 28.09.2023 року у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. позивач надав суду: копію Договіру про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, Копію Акту наданих послуг № 519 від 09.03.2026 року, Копію Детального опису наданих послуг від 09.03.2026 року, копію Свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю та ордер Усенкка М.І. від 01.07.2025 року.

Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн., враховуючи, що відповідачем не подано ніяких заперечень щодо розміру вказаних витрат, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, 57,95%, що становить 4 636,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.204, 207, 512, 514, 525, 526, 610, 612, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись ст.ст.137, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредиит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 272.337.70918 від 26.06.2017 року у розмірі 56 096,85 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 37 419,73 грн., заборгованість за сумою відсотків 18 677,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредиит-Капітал» судовий збір в розмірі 1 542,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредиит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 636,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28м. Львів поштовий індекс 79029, рах. НОМЕР_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 серпня 2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Гладій Л.М.