Рішення № 138767411, 04.08.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 рокуСправа №451/1264/26 Провадження № 2/451/769/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Магонь О. З.

секретаря судового засідання Федорук І. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові цивільну справу №451/1264/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

3 липня 2026 року позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» обґрунтувало тим, що 20.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7301845 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Кредитного договору №7301845 від 20.01.2025 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується надати Позичальнику кредит у гривні в сумі 10000,00 грн на строк, визначений Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається строком на 345 днів. За Договором нараховуються комісії у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: комісія за надання кредиту становить 2500,00 грн та нараховується за ставкою 25.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 30800,00 грн та нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, що за весь строк кредитування складають 0,00 грн. Додатково умовами Договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш 2 днів. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за цим кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується платіжним дорученням №146510406 від 20.01.2025. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Договором №7301845 від 20.01.2025, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором (останній платіж було здійснено 03.02.2025 у сумі 2500,00 грн. Сплачуючи кредит, відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». 27.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (далі - позивач, Новий кредитор) було укладено Договір факторингу №01.02-16/25 (далі - Договір Факторингу), відповідно до умов якого Первісний Кредитор відступає (передає) Новому Кредитору Права вимоги, а Новий Кредитор набуває Права вимоги від Первісного Кредитора та сплачує Первісному Кредитору за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за Договором №7301845 складає 29000,00 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору Факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію Договору Факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до Договору Факторингу (зазначаючи про наявність оригіналу відповідного Додатку 1 у Позивача) і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за Договором №7301845. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №7301845 від 20.01.2025 року становить 29000,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за процентами за кредитом - 0,00 грн; заборгованість за комісією за надання кредиту - 0,00 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 14000,00 грн; заборгованість за штрафом - 5000,00 грн. Із цих підстав, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість заКредитним договором №7301845 від 20.01.2025, сплачений судовий збір.

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суддя своєю ухвалою від 8 липня 2026 року прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (в змішаній формі) з викликом сторін, призначила судове засідання (а.с.1-2).

Представник позивача Паладич А. О. у позовній заяві та у клопотанні, доданому до позовної заяви, просила розглядати справу без участі представника позивача, не заперечила проти заочного розгляду справи (а.с.3-6,8-9).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалася представник позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що заперечує проти позовних вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14000,00 грн та штрафу в розмірі 5000,00 грн. Кредитний договір №7301845 було укладено 20.01.2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів. Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 5000,00 грн є безпідставними та грубо порушують імперативні норми чинного законодавства. Позивачем заявлено до стягнення комісію за обслуговування кредиту в сумі 14000,00 грн. Ні первісним кредитором (ТОВ «МІЛОАН»), ні позивачем не надано жодних доказів надання відповідачу будь-яких додаткових (супутніх) послуг на суму 14000,00 грн, що відокремлені від самого факту видачі кредиту. Ведення справ, облік заборгованості та обслуговування кредиту є внутрішньою діяльністю фінансової установи та здійснюється у її власних інтересах, а тому не може оплачуватись коштом споживача. Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у своїх постановах (зокрема у справах № 686/22837/19, № 511/2422/20) неодноразово наголошували на нікчемності умов договорів щодо встановлення щомісячних комісій за обслуговування кредитів. Із урахуванням викладеного, визнає позовні вимоги лише в частині стягнення правомірно отриманого тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн. Просить суд позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задовольнити частково, стягнути з неї на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, в задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14000,00 грн та штрафу в розмірі 5000,00 грн) відмовити у повному обсязі. Крім того, просить судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (а.с.14).

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Установлені судом фактичні обставини справи

20.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7301845 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://miloan.ua, ТОВ «МІЛОАН» 20.01.2025 направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №7301845 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

У процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107. Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Інформація про реєстрацію ТОВ «МІЛОАН» (із статусом абонент-надавач послуг) в ситемі BankID НБУ наявна на сайті Національного Банку України за посиланням https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu/abonents (пошук за найменуванням або кодом ЄДРПОУ). Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://miloan.ua), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 .

20.01.2025 Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «МІЛОАН» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_2 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 961174, який в свою чергу Боржником було 20.01.2025 15:34 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №7301845, на умовах визначених офертою. Таким чином, 20.01.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір №7301845 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Кредитного договору №7301845 від 20.01.2025 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується надати Позичальнику кредит у гривні в сумі 10000,00 грн на строк, визначений Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається строком на 345 днів. За Договором нараховуються комісії у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: комісія за надання кредиту становить 2500,00 грн та нараховується за ставкою 25.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 30800,00 грн та нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, що за весь строк кредитування складають 0,00 грн. Додатково умовами Договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш 2 днів.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням №146510406 від 20.01.2025.

Таким чином відповідачем було отримано кредит в загальній сумі 10000,00 грн. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (далі - позивач, Новий кредитор) було укладено Договір факторингу №01.02-16/25 (далі - Договір Факторингу), відповідно до умов якого Первісний Кредитор відступає (передає) Новому Кредитору Права вимоги, а Новий Кредитор набуває Права вимоги від Первісного Кредитора та сплачує Первісному Кредитору за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 заборгованість відповідача за Кредитним договором №7301845 від 20.01.2025 складає 29000,00 грн.

Заборгованість відповідача за Кредитним договором №7301845 від 20.01.2025 становить 29000,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за процентами за кредитом - 0,00 грн; заборгованість за комісією за надання кредиту - 0,00 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 14000,00 грн; заборгованість за штрафом - 5000,00 грн, що видно з розрахунку заборгованості за договором споживчого кредиту №7301845 від 20.01.2025 станом на 27.06.2025.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, право вимоги від якого перейшло до нового кредитора.

Позиція суду

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Щодо форми укладення кредитного договору

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №7301845 від 20.01.2025 в електронній формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови повернення коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення цих договорів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №7301845 від 20.01.2025.

Щодо стягнення заявленої позивачем суми боргу

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне) виконання.

Суд враховує, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року у справі №559/1622/19).

Позивач надав суду достатньо доказів на підтвердження існування кредитних правовідносин між сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 належно не виконувала свої зобов`язання за Кредитним договором №7301845 від 20.01.2025, тому її заборгованість за цим кредитним договором становить 29000,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за процентами за кредитом - 0,00 грн; заборгованість за комісією за надання кредиту - 0,00 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 14000,00 грн; заборгованість за штрафом - 5000,00 грн.

Разом із тим, суд не погоджується із сумою нарахованих відповідачу комісії за обслуговування кредиту у сумі 14000,00 грн та штрафу у розмірі 5000,00 грн.

Щодо комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання фінансових послуг.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.

Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).

Із огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач неправомірно визначив в кредитному договорі сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування штрафу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, Законом України №2120-IX від 15.03.2022 внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Ураховуючи наведену вище законодавчу заборону щодо стягнення із позичальника штрафу за порушення ним зобов`язань за кредитним договором, необхідно відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5000,00 грн.

Висновки суду

Із огляду на наведені норми Закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Як видно з матеріалів справи, позивач просить також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наведене вище, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, зокрема, судовий збір у сумі 918 (дев`ятсот вісімнадцять) гривень 07 (сім) копійок.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 11, 203, 205, 207, 509, 526, 536, 610, 612, 627, 629, 638, 639, 652, 1048, 1049, 1054, 1055, п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд

ухвалив:

задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 37616221; місцезнаходження: вулиця Іллінська, 8, місто Київ, 04070; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_4 , МФО: 300528) заборгованість за Договором №7301845 від 20.01.2025 у сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 37616221; місцезнаходження: вулиця Іллінська, 8, місто Київ, 04070; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_4 , МФО: 300528) судовий збір в сумі 918 (дев`ятсот вісімнадцять) гривень 07 (сім) копійок.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 04.08.2026.