Рішення № 138763855, 04.08.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

04.08.2026

Провадження №2-а/389/18/26

ЄУН 389/1499/26

Рішення

іменем України

04 серпня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2017345 від 23.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Він 23.04.2026 перебував біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Біля входу до магазину він залишив свій велосипед, а сам зайшов до приміщення магазину. Перебуваючи в приміщені магазину, він побачив, що повз проїхав автомобіль. Надалі, вийшовши з магазину, він побачив, що його велосипед упав та ньому пошкоджено руль та розбито дзеркало заднього виду. Вважаючи, що вказаний вище автомобіль, який проїжджав повз магазин зачепив його велосипед, він викликав наряд поліції та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Приїхавши за викликом, працівником поліції Ангурцем Є.Ю. складено стосовно нього постанову за завідомо неправдивий виклик працівників поліції та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. З огляду на викладене, вважає оскаржувану постанову протиправною та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2017345 від 23.04.2026.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому свої заперечення обґрунтувала тим, що 23.04.2026 інспектор ВП № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Ангурець Є.Ю. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2017345, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Згідно постанови від 23.04.2026, позивач, перебуваючи на вул.Привокзальній,4 в м.Знам`янка Кіровоградської області, здійснив завідомо неправдивий виклик на лінію 102 та повідомив про факт дорожньо-транспортної пригоди, а саме повідомив про подію, якої насправді не було. Вважає, що інспектор ВП № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Ангурець Є.Ю. діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Урсаленко О.М. подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а справу слухати за його та позивача відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без її участі, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 23.04.2026, перебуваючи за адресою: вул.Привокзальна,4 в м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, здійснив повідомлення на лінію 102 про факт дорожньо-транспортної пригоди в м.Знам`янка по вул.Привокзальна,4, ЄО №5265, яке свого підтвердження не знайшло.

Як вбачається з відеозапису, наданого ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, ОСОБА_2 23.04.2026, вийшовши з магазину побачив, що його велосипед лежить на землі та на ньому маються механічні пошкодження, зателефонував на лінію 102 та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Надалі, працівниками поліції після перегляду відеозаписів з камер, встановлено, що велосипед позивача впав самостійно, а тому вирішили, що ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.

Відповідно до п.п.3, 5 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к) апеляційний суд наголошує, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом

В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови, серед іншого, позивач покликається на відсутність належних доказів вчинення ним правопорушення.

Натомість, згідно доводів відповідача, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена 183 КУпАП, підтверджується, насамперед, оскаржуваною постановою, в якій викладено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, правильно застосовано межі санкції статті щодо притягнення особи порушника до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку таким доводам сторін, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає жодної необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.

При цьому, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, за результатом перевірки якої факти не знайшли свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без встановлення умислу заявника на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України (усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.).

Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.

Слід зауважити, що на номер «102» особи звертаються не лише в ситуаціях, коли необхідна невідкладна допомога працівників поліції, або ж коли щодо особи вчинено кримінальне правопорушення, оскільки до повноважень Поліції входить, зокрема, реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України, отримавши телефоном повідомлення про правопорушення або подію (електронне повідомлення про правопорушення або подію через систему ІПНП), оперативний черговий ТВП зобов`язаний, зокрема, за погодженням з диспетчером направити на місце вчинення правопорушення або події наряд поліції, окремих працівників, а у разі вчинення кримінального правопорушення СОГ.

Таким чином, отримавши повідомлення про події на лінію «102» відповідач на власний розсуд приймає рішення про необхідність направлення наряд поліції на місце події.

Згідно доводів позивача, він 23.04.2026 перебував біля будинку, розташованого за адресою: вул.Привокзальна,4, м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області побачивши, що його велосипед лежав на землі наявні механічні пошкодження, а саме пошкоджено руль та розбито дзеркало заднього огляду, враховуючи, що перд цим бачив автомобіль проїжджаючий повз магазин, дійсно вважав, що той автомобіль наїхав на його велосипед, саме тому, він викликав наряд поліції.

У свою чергу, ступень небезпеки цього конфлікту для осіб, які в ньому приймали участь, є суб`єктивною оцінкою особи, яка викликала поліцію та не може свідчити саме про завідомо неправдивий виклик поліції.

Враховуючи те, що стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірному випадку поліцейським такий обов`язок виконано не було, оскільки поліцейським не було надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем дій, які полягали у завідомо неправдивому виклику поліції.

Суд наголошує на тому, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна підтверджуватися відповідними доказами.

В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач викликав поліцію, свідомо знаючи, що у такому виклику немає необхідності. Відповідачем же, у свою чергу, не було обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявність у діях позивача за обставин, що склалися, прямого умислу на завідомо неправдивий виклик поліції.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Відтак, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, належить тлумачити на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.07.2020р. в справі №463/1352/16-а.

З огляду на викладене, суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, відповідачами не доведено.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП матеріали справи не містять, оскаржувана постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч.4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просив відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.

Представник відповідача у поданому відзиві заперечень щодо вказаного розміру витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу не подав.

Судом встановлено, що позивачем надані документи, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу, а саме: ордер серії ВА №1147930 від 27.04.2026 адвоката Урсаленка О.М. на представництво інтересів позивача; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №279/11 від 02.10.2007; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на 1 000 грн.; квитанція від 23.04.2026 про здійснення оплати позивачем за правничу допомогу адвокату Урсаленку О.М. в розмірі 1 000 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1 000 грн є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

На підставі викладеного ст.ст.183, 247, 251, 280, 288, 293 КУпАП, керуючись ст.ст.72, 73, 75, 76 ,77, 139, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №2017345 від 23.04.2026, винесену інспектором відділом поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Ангурцем А.Ю., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (тисяча) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, місцезнаходження: вул.Віктора Чміленка,41, м.Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108709.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва