Ухвала суду № 138759794, 31.07.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3847/26

1-кс/583/868/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі :

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 в м. Охтирка клопотання старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12026200460000629 від 09 липня 2026 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, непрацевлаштованого, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , перебуваючи на замісній підтримувальній терапії у КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.07.2026, отримавши наркотичний засіб метадон у формі таблеток «Methadone ZN», частину якого, в порушення заборони на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпечністю своїх дій, умисно, вирішив збути за грошові кошти ОСОБА_7 з метою власного збагачення та почав його зберігати при собі.

Реалізуючи свій злочинний намір, 29.07.2026 близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпечність своїх дій, перебуваючи на вулиці Батюка в м. Охтирка Сумської області, за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_7 який передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 200 грн., за які той передав йому дві таблетки наркотичного засобу «Метадон», при цьому достовірно знаючи, що ці таблетки є наркотичним засобом, тобто за грошові кошти в сумі 200 грн., незаконно збув ОСОБА_7 наркотичний засіб метадон.

Таким чином, своїми умисними, протиправними, суспільно-небезпечними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання, а також збут наркотичних засобів.

Крім цього, ОСОБА_5 , який перебуваючи на замісній підтримувальній терапії у КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.07.2026, отримавши наркотичний засіб метадон у формі таблеток «Methadone ZN», частину якого, в порушення заборони на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпечністю своїх дій, умисно, повторно, вирішив збути за грошові кошти ОСОБА_7 з метою власного збагачення та почав його зберігати при собі.

Реалізуючи свій злочинний намір, 30.07.2026, приблизно о 09 год. ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпечність своїх дій, перебуваючи на вулиці Старосільській в с. Чупахівка Охтирського району, де за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_7 , якому повторно передав наркотичний засіб «Метадон» у порошкоподібному стані та отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 500 грн., при цьому достовірно знаючи, що ці таблетки є наркотичним засобом.

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/119-26/12472-НЗПРАП від 30.07.2026 в складі наданої на дослідження порошкоподібної речовини виявлений метадон, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

Таким чином, ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 500 грн. незаконно збув ОСОБА_7 наркотичний засіб метадон.

Своїми умисними, протиправними, суспільно-небезпечними діями ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання, а також збут наркотичних засобів, вчинений повторно.

30.07.2026 о 09 год. 50 хв. ОСОБА_5 затримано у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.

31.07.2026 СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, в силу положень ч. 5 ст. 12 КК України, належить до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, в силу положень ч. 5 ст. 12 КК України, належить до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується матеріалами кримінального провадження: протоколами складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами допиту свідка, протоколом затримання ОСОБА_5 , висновками експертів та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, перебуває на обліку у лікаря нарколога та знаходиться під клінічним наглядом на замісній підтримувальній терапії, ніде не працює, тому існує високий ризик, що залишаючись на волі, він може ухилитися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий вважає, що доцільним та здатним запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, є застосування до підозрюваного лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить вчасне, якісне досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, додержання підозрюваним процесуальних обов`язків та виконання процесуальних рішень слідчого, прокурора та суду, тому є всі підстави застосувати стосовно підозрюваного найбільш суворий запобіжний захід тримання під вартою.

Згідно із ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, яке відносяться до тяжкого злочину, а також наявних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк до десяти років, не має дітей та власної родини, офіційної роботи, тобто у нього відсутні тісні соціальні зв`язки. При цьому, санкція інкримінованого йому злочину за ч.1 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, санкція інкримінованого йому злочину за ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а обізнаність підозрюваного про ймовірність призначення йому такої суворої міри покарання підвищує вказаний ризик;

-незаконно впливати на свідків, оскільки на даний час, враховуючи специфіку проведення заходів передбачених Главою 21 КПК України, не допитано всіх свідків та не встановлено джерело придбання наркотичних засобів;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме своє відмовою у прибутті за викликами до слідчого, прокурора чи суду;

-вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема таке, що пов`язане із незаконним впливом на свідків у кримінальному провадженні та продовження своєї протиправної діяльності.

На думку слідства, тримання підозрюваного під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного правосуддя, а саме досудового розслідування кримінального провадження про тяжкі кримінальні правопорушення, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, оскільки суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк» проти України).

При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 також просив врахувати ту обставину, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування останнього в умовах ізоляції, а саме даних щодо стану здоров`я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не здобуто, що свідчить про можливість його тримання у місцях несвободи.

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини узгоджується з наведеними доводами щодо необхідності та можливості застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Інший, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Так, особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що даний запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки не надходили письмові звернення осіб, які виявили бажання поручитися за обвинуваченого.

Застава також не може бути застосована, оскільки не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого, його захисника, рідних або інших осіб про можливість внесення застави.

Домашній арешт неможливо застосувати у зв`язку з тим, що обвинувачений підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків. Перебуваючи за місцем мешкання, підозрюваний може продовжити продовжувати свою злочинну діяльність та матиме можливість у спілкуванні здійснити тиск на можливих свідків, з метою зміни їх показів на його користь.

Таким чином, інший, більш м`який запобіжних захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім у даному випадку.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечив та пояснив, що до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Підтвердив факт збуту наркотичного засобу свідку, також не заперечує того факту, що він перебуває на обліку у лікаря нарколога, перебуває на замісній терапії, проживає за місцем своєї реєстрації разом з батьками.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 , подала письмові заперечення щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки клопотання не містить належних доказів, які б свідчили про переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вплив на свідків, продовження вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказала, що ОСОБА_5 співпрацює зі слідством, проживає з батьками похилого віку, які потребують стороннього догляду, в зв`язку з цим просила застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримала своє заперечення.

Суд, заслухавши пояснення слідчого, враховуючи думку прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечують проти задоволення клопотання, дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» наявність «обгрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обгрунтованим», залежить від усіх обставин.

Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим таких дій.

Відповідно до частин 1-3 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років /п.4 ч. 2 ст. 183 КПК/. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів за ознаками частин 1, 2 ст. 307 КК України, які відноситься згідно статті 12 КК України до тяжких, відповідальність за які передбачена у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна; є не судимим, перебуває на обліку у лікаря нарколога, проживає з батьками, офіційних доходів не має, проживає за місцем своєї реєстрації.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3-4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховуватися обвинуваченого /підозрюваного/ від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Також необхідно врахувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Так, при розгляді даного клопотання слідча суддя враховує, що в кримінальному провадженні наявні вагомі докази, наведені вище, на підставі яких є всі підстави дійти висновку про обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочинів, суд вважає, що вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від слідства та суду; незаконно впливати на свідків; продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, пов`язаний з тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик існує, з огляду на те, що ОСОБА_5 не має офіційних джерел доходу, утриманців, що дає суду підстави дійти висновку, що в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу він може змінити своє місце перебування, тим самим ухилитися від слідства та суду.

Ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 хоча і не мешкає в одному населеному пункті, але може вчинити дії, пов`язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Відтак, ризик впливу на свідків існує на етапі досудового розслідування при зібранні доказів.

За таких умов ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик продовження ОСОБА_5 вчинення кримінальних правопорушень підтверджено його поведінкою, оскільки є наркозалежним, не має постійних доходів, тому може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1/ наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2/ наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3/ недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першої цієї статті.

До того ж, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд поряд з цим також враховує особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, що ОСОБА_5 є не судимою особою, проживає з батьками, нічим не займається, не має утриманців та сім`ї.

В судовому засіданні слідчий та прокурор довели, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, які існують, як існує і обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 злочинів за частинами 1, 2 ст. 307 КК України.

Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене, слідча суддя вважає, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задовольнити, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також забезпеченню спробам переховування від органу досудового слідства та суду, вчиненню інших злочинів.

Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки, злочини, передбачені частинами 1, 2 ст. 307 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , не підпадають під перелік, визначений ч. 4 ст. 183 КПК України, то в даному випадку необхідно призначити заставу в мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та в разі її сплати покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 -178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувати у кримінальному провадженні № 12026200460000629 від 07 липня 2026 року підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів, обчислюючи цей строк з 09 години 50 хвилин 30 липня 2026 року, часу затримання підозрюваного, і до 27 вересня 2026 року включно.

Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 27 вересня 2026 року.

Визнати ОСОБА_5 заставодавцем, визначити йому заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн /шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок/ і в разі сплати на депозитний рахунок за реквізитами: Одержувач:ТУ ДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р UA 558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові платника застави, покласти такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області, прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою /заставодавцем/. Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, яким здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 12026200460000629 від 09 липня 2026 року.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 04 серпня 2026 року об 11 годині 50 хвилин.

Слідча суддя ОСОБА_1