Рішення № 138758428, 05.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Київ справа №320/5300/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» з позовом до Київської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100240/2024/510161/1 від 23.07.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2018 № Interfoam_PU_2018-2020, укладеного з компанією DOW EUROPE GmbH, на митну територію України ввезено товар - сировину для виробництва пінополіуретану VORANOL 3322 POLYOL у кількості 23 500 кг, вартістю 32 195,00 євро, на умовах поставки FCA NL Hoek. Для митного оформлення товару подано митну декларацію від 22.07.2024 № 24UA100240554956U0, у якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору. До митної декларації додано контракт, інвойс, транспортні документи, документи щодо вартості перевезення, висновок спеціалізованої експертної організації, доповнення до контракту та інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. На вимогу митного органу позивачем також подано додаткові документи, зокрема заявку на перевезення, акт виконаних робіт, платіжні інструкції, виписку з бухгалтерської документації, листи виробника і постачальника та інші матеріали.

Незважаючи на це, Київська митниця прийняла рішення від 23.07.2024 № UA100240/2024/510161/1, яким скоригувала митну вартість товару із застосуванням резервного методу, визначивши її на рівні 1,7134 євро за кілограм, та видала картку відмови у митному оформленні. Унаслідок коригування позивачем додатково сплачено митні платежі в сумі 44 654,12 грн.

Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки подані ним документи містили всі необхідні відомості для підтвердження числових значень складових митної вартості та не містили розбіжностей, які перешкоджали б застосуванню першого методу. На його переконання, митний орган не зазначив конкретних суперечностей між документами, не встановив ознак підробки чи недостовірності відомостей, не обґрунтував неможливості визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно витребував документи, які не є обов`язковими за характером спірної зовнішньоекономічної операції.

Позивач окремо заперечує доводи митниці щодо непідтвердження транспортних витрат, наголошуючи, що їх розмір підтверджувався договором перевезення, рахунком, заявкою, актом виконаних робіт, платіжними документами та довідкою про транспортні витрати. Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», на думку позивача, є належним документом щодо вартісних характеристик товару, а зауваження митниці до методики його складення не спростовують заявленої контрактної ціни. Комерційна пропозиція виробника не є прайс-листом, адресованим необмеженому колу осіб, тому її індивідуальний характер не свідчить про недостовірність ціни. Так само обставина використання товару для власних виробничих потреб не належить до складових митної вартості та не створює обов`язку подавати бухгалтерські документи щодо попередніх партій товару.

Позивач також стверджує, що митниця формально послалася на іншу митну декларацію, не навівши характеристик порівнюваного товару, умов його поставки, обсягу партії, комерційних умов та розрахунків коригування. Відтак застосування резервного методу не ґрунтується на об`єктивних і документально підтверджених даних. З цих підстав позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.07.2024 № UA100240/2024/510161/1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості прийнято правомірно, оскільки документи, подані позивачем під час митного оформлення товару, містили розбіжності та не підтверджували всі числові значення складових заявленої митної вартості.

Київська митниця вказала, що в інвойсі від 11.07.2024 №985071611 вартість товару масою 25 000 кг становила 32 195,00 євро, тоді як в експортній декларації країни відправлення від 11.07.2024 №24NL7N0UHI7RDKYDA3 щодо товару такої самої маси була зазначена інша вартість - 33 160,85 євро, при цьому в експортній декларації не були визначені умови поставки. На переконання відповідача, ця розбіжність стосувалася безпосередньо ціни товару та обґрунтовувала виникнення сумнівів у правильності заявленої митної вартості.

Відповідач також стверджував, що подані довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату та договір перевезення не були достатніми для підтвердження витрат на транспортування товару. Зокрема, первісно не було подано акт виконаних робіт, заявка на перевезення та платіжні документи, а додатково надані документи не усунули сумнівів митного органу, оскільки позивач не надав документів щодо транзитного переміщення товару від м. Хоек до митного кордону України та оплати такого транзиту. У зв`язку з цим відповідач вважав, що транспортна складова митної вартості документально не підтверджена.

Щодо оплати товару митниця зазначила, що відповідно до умов контракту платіж мав бути здійснений протягом 60 календарних днів з дати інвойсу або у формі стовідсоткової попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу. Водночас позивач не надав ані платіжних документів щодо оплати товару, ані проформи-інвойсу, а тому, на думку відповідача, фактично сплачена або така, що підлягала сплаті, ціна товару належним чином не підтверджена.

Митниця вважала неналежним і висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.07.2024 №1396, оскільки в ньому проаналізовано лише контрактну ціну товару, не здійснено аналізу цін на ідентичні та подібні товари на світовому ринку, а використані інтернет-пропозиції та вихідні дані не були відображені у висновку і додатках до нього. За твердженням відповідача, такий висновок не підтверджує обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованого товару.

Окремо відповідач послався на те, що лист виробника DOW EUROPE GmbH був адресований конкретному покупцеві, стосувався лише окремого товару та умов поставки в Україну, а тому не відповідав ознакам загального прейскуранта або прайс-листа виробника. Крім того, хоча у митній декларації зазначалося, що товар імпортується для власних виробничих потреб, позивач не надав бухгалтерських документів щодо обліку попередніх партій такого товару на балансі підприємства.

За позицією митниці, виявлені розбіжності та неповнота документів надавали їй право витребувати додаткові документи відповідно до статей 53-54 Митного кодексу України. Оскільки подані додаткові матеріали не усунули сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, а частина документів взагалі не була надана з посиланням на комерційну таємницю, застосування основного методу за ціною договору було неможливим.

Відповідач зазначив, що після проведення консультацій митну вартість товару було визначено на підставі інформації про митне оформлення ідентичного товару VORANOL 3322 POLYOL за митною декларацією від 11.07.2024 №24UA403060002624U6, який імпортувався на умовах FCA HOEK у кількості 23 650 кг, з рівнем митної вартості 1,7134 євро за кілограм. На переконання митниці, рішення містить усі передбачені законом відомості, а товар після коригування був випущений у вільний обіг з наданням гарантій.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» є юридичною особою, зареєстрованою 16.01.1997, номер запису №13421200000000007, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.09.2018 між ТОВ «Інтерфом» (м. Обухів, Україна, покупець) та «DOW EUROPE GmbH» (Horgen, Switzerland, продавець) укладено контракт (зовнішньо-економічний договір) № Interfoam_PU_2018-2020 купівлі-продажу.

Згідно преамбули контракту покупець погоджується купити у продавця товар, описаний у контракті, у відповідності до строків і умов, вказаних у контракті.

Як вказано у п. 1 контракту, назва товару: VORANOL TM Polyols; VORALUX TM Polyols; VORANATE TM T-80 TDI.

За змістом п. 3 контракту кількість - 25 000 МТ.

Згідно п. 6 контракту ціна товару вказується у митних інвойсах, наданих продавцем, а також у специфікаціях, вказаних в додатках до договору. Загальна вартість товару складається з вартості товару по кожному додатку. Ціни на одиницю товару вказуються у додатках до контракту.

Поставка товару здійснюється у відповідності зі специфікаціями, які вказані у додатках до контракту. Загальна вартість контракту: 35 000 000 євро. Платіж покупця здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок продавця.

Відповідно до п. 7 контракту Умови поставки (відповідно Інкотермс-2010) FCA завод продавця, Західна Європа.

Згідно п. 8 контракту умови платежу: 60 календарних днів з дати інвойса (датою інвойсу вважається дата відвантаження).

Згідно специфікації №51 від 25.06.2024 за контрактом продавець зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та сплатити товар VORANOL 3322 Polyol BULK/налив по ціні 1 370 євро/тонна.

На виконання зазначеного контракту у липні 2024 року на адресу позивача продавцем «DOW EUROPE GmbH» (Швейцарія) поставлено партію товару (сировина для виробництва пінополіуретану).

22.07.2024 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Київської митниці (Відділ митного оформлення № 2 митного посту «Південний» UA 100240) вантажну митну декларацію ІМ40ДЕ, в якій митну вартість поставленого товару визначена за ціною договору. Митницею було присвоєно декларації № 24UA100240554956U0.

У графі 31 декларації позивачем зазначений товар, придбаний за інвойсом № 985071611 від 11.07.2024.

Відповідно до граф 20, 22, та 42 митної декларації ІМОДЕ № 24UA100240554956U0 від 22.07.2024 загальна вартість товару складає 32 195,00 Євро, а його поставка відбувається на умовах FCA NL Hoek.

Разом з ВМД було подано до митниці товаросупровідні документи, що підтверджують митну вартість товару, включаючи транспортні витрати до митного кордону України, у тому числі: Сертифікат якості (Certificate of quality) від 11.07.2024, Рахунок-фактура (Commercial invoice) №985071611 від 11.07.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №439616088 від 11.07.2024 Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 71 від 11.07.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №11/07/24 від 11.07.2024, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною установою №13496 від 19.07.2024, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №12 від 01.05.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №13 від 15.07.2023, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №15 від 30.12.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 14.05.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №51 від 25.06.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) №Nolnterfoam_PU_2018_2020 від 01.08.2018, Договір (контракт) перевезення №020519/2 від 02.05.2019, Декларація-інвойс складена уповноваженим експертом №0827868999 від 11.07.2024, Інші некласифіковані документи від 01.07.2024, Єдиний уніфікований документ на розміщення на тимчасове зберігання товарів №S/0080/Z/00/409 від 16.07.2024, Копія митної декларації країни відправлення №MRN24NL7N0UHI7DKYDA3 від 11.07.2024.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100240554956U0 від 22.07.2024 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому, посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: заявку на перевезення товару, згідно умов договору поставки; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги/ специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22.07.2024 позивачем на вказаний запит надано наступні документи:

- заявка на перевезення товару;

- акт виконаних робіт по доставці товару;

- платіжна інструкція;

- виписка з бухгалтерської документації;

- лист-запит на DOW EUROPE GmbH;

- лист-відповідь DOW EUROPE GmbH;

Також повідомлено, що до митного оформлення надано всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 МКУ, необхідні для здійснення митного оформлення товару для обраного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, 23.07.2024 Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100240/2024/510161/1, згідно з яким відповідач, застосувавши метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA100240554956U0 від 22.07.2024 скоригував із з 32 195,00 євро до 40 264,90 євро, що, відповідно, призвело до доплати сум митних платежів з податку на додану вартість на суму 44 654,12 грн.

В якості обґрунтування підстав прийняття рішення вказано, що декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, документи не містять об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) для підтвердження достовірності декларування витрат на транспортування надано довідку № 41/07/24 від 11.07.2024, рахунок на оплату № 71 від 11.07.2024 та договір на перевезення № 020519/2 від 02.05.2019. Надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

2) висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1396 від 19.07.2024 містить посилання на сайт Alibaba, у висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналіз цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі Інтернет, а саме: сайт www.alibaba.com, sdgh-chem.com, проте скріншоти та використану інформацію, а саме: інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Проте у висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 та не може засвідчувати достовірний числовий розрахунок вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Крім того, сам експерт зазначає, що інформація, зазначена у висновку, носить консультаційний характер;

3) наданий лист виробника DOW EUROPE GMBH б/н від 01.07.2024, зазначений у МД під кодом документа 9000, адресований конкретному покупцю на визначених умовах поставки лише для 1 країни (Україна). Зазначений лист наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснюється, тобто лист оформлений без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів;

4) згідно гр. 31 МД декларантом зазначено, що товар буде використано для власних виробничих потреб, проте не надано відповідних бухгалтерських документів щодо перебування попередніх партій товарів на балансі підприємства.

У зв`язку з цим митний орган вказав про відсутність можливості перевірити повноту числових значень складових митної вартості; з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості. Однак за результатами опрацювання наданих та додатково наданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема: 1) декларантом на зауваження митного органу так і не представлено виправлений експертний висновок; 2) відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Згідно наданої заявки на перевезення оплата за перевезення здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів. Станом на 23.07.2024 жодних банківських платіжних документів щодо проведення оплати за товар декларантом не надано.

Таким чином, митним органом зазначено, що документи, що підтверджують складові митної вартості, надано не в повному обсязі, містять розбіжності та не піддаються обчисленню та перевірці у відповідності до норм ч.ч. 2, 10, 21 ст. 58 Кодексу. Додатково зазначено, що декларантом не надано всіх витребуваних документів, зазначених в електронному повідомленні, а саме: не надано прайс-лист виробника. У строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, декларантом додаткові документи надані не в повній мірі. Отримано повідомлення від декларанта про те, що декларантом в межах даного запиту крім наданих інші документи не будуть надаватись, тобто декларантом не вжито заходів, встановлених ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 53, ст. 58 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.

Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та містили розбіжності, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

У зв`язку із вищевикладеним посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ч. 2 ст. 58 не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: МД № 24UA43050002624U6 від 11.07.2024 року, товар - сировина для вир-ва пінополіуретану VORANOL 3322 POLYOL, що імпортувався на ідентичних умовах поставки FCA HOEK, у кількості 23 650 кг, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,7134 євро/кілограм.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивачем з урахуванням коригувань подано нову митну декларацію ІM40ДЕ №24UA100240555008U3 від 23.07.2024 та митним органом прийнято рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 44 654,12 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як було вказано вище, митний орган визнав недостатнім для підтвердження транспортної складової митної вартості наданих позивачем довідки № 41/07/24 від 11.07.2024, рахунку на оплату № 71 від 11.07.2024 та договору на перевезення № 020519/2 від 02.05.2019, оскільки вважає, що декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599: акт виконаних робіт (наданих послуг); заявка на здійснення послуг по доставці товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Натомість суд відхиляє посилання відповідача на непідтвердження позивачем транспортної складової митної вартості з мотивів ненадання окремих документів, перелічених у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.

Так, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд також наголосив, що такі документи мають оцінюватися не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами митного оформлення. Відхилення довідки лише через те, що вона не є первинним бухгалтерським документом, є помилковим.

У постанові від 06.09.2019 у справі №815/2501/18 Верховний Суд повторив висновок, що витрати на перевезення можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, а довідка про транспортні витрати є допустимим доказом, оскільки МК України не вимагає підтверджувати такі витрати виключно фінансовими чи бухгалтерськими документами.

Суд дійшов висновку, що зауваження митниці до транспортних документів не створювали розбіжностей, які унеможливлювали визначення митної вартості за основним методом. Митниця повинна не просто перелічити відсутні документи, а пояснити, чому наявні документи не дозволяють встановити конкретну складову митної вартості.

У постанові від 15.02.2022 у справі №815/6768/17 Верховний Суд погодився з висновком, що законодавством не встановлено обов`язкової форми або вичерпного переліку реквізитів довідки про транспортні витрати. Тому відсутність у ній певних даних сама собою не є підставою для невизнання транспортної складової, якщо маршрут, умови поставки і вартість перевезення встановлюються з інших поданих документів. Суд наголосив, що ненадання всього переліку витребуваних документів може бути підставою для незастосування першого методу лише тоді, коли подані документи в сукупності є недостатніми або не усувають конкретний обґрунтований сумнів митного органу.

У постанові від 05.12.2024 у справі №380/19286/23 Верховний Суд прямо зазначив, що перелік документів, наведених у Правилах заповнення декларації митної вартості, не є вичерпним. На це вказує використаний у нормативному акті мовний зворот «можуть належати». Отже, рахунок-фактура, акт виконаних робіт, банківські документи та калькуляція є можливими, але не єдино допустимими засобами підтвердження транспортних витрат. Суд відхилив підхід, за яким відсутність одного з документів, перелічених у Правилах №599, автоматично означає непідтвердженість транспортної складової, оскільки оцінювати необхідно весь пакет документів та їх зміст.

Отже, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом, а відсутність акта виконаних робіт або платіжних документів не може сама собою свідчити про непідтвердженість транспортної складової, якщо її розмір та належність до оцінюваного товару встановлюються із сукупності поданих декларантом документів.

Також суд критично оцінює викладені відповідачем у спірному рішенні зауваження до висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1396 від 19.07.2024 та твердження про його виготовлення з порушенням положень Національного стандарту № 1, оскільки недоліки експертного висновку можуть бути підставою не враховувати його як переконливий додатковий доказ або витребувати належні пояснення, однак вони не спростовують автоматично ціну договору, підтверджену контрактом, інвойсом, платіжними, транспортними та іншими первинними документами.

Суд не заперечує, що відсутність у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.07.2024 №1396 використаних експертом вихідних даних та матеріалів інтернет-пропозицій може впливати на повноту й переконливість цього висновку як додаткового доказу. Водночас експертний висновок не належить до основних документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, якими підтверджується ціна товару, та має консультаційний характер. Тому недоліки його змісту або методики не можуть самі собою свідчити про недостовірність фактурної вартості товару чи унеможливлювати застосування основного методу визначення митної вартості, якщо ціна договору та її складові підтверджуються сукупністю інших належних документів. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.11.2018 у справі №810/1721/16, від 24.04.2019 у справі №820/638/17 та від 03.02.2021 у справі №810/4441/16.

Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що наданий позивачем лист виробника DOW EUROPE GmbH адресований конкретному покупцю, складений щодо окремого товару та не містить повного переліку продукції виробника.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі №810/1721/16 зазначив, що законодавство не встановлює вимог до змісту, форми та порядку складання прайс-листа, а тому зазначення в ньому конкретного покупця не є достатньою підставою для неврахування наведеної ціни, особливо якщо вона підтверджується іншими первинними документами.

У постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17 Верховний Суд також дійшов висновку, що прайс-лист не належить до основних документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, має довільну форму, а митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відсутність у документі всього асортименту виробника також не впливає безпосередньо на числове значення митної вартості конкретної партії товару.

Предметом митного контролю є не повний каталог продукції DOW EUROPE GmbH, а ціна конкретного товару - VORANOL 3322 POLYOL, ввезеного за конкретним контрактом та інвойсом.

Митниця повинна була пояснити: чому відсутність цін на інші товари виробника перешкоджає перевірці ціни VORANOL 3322 POLYOL; яку саме складову митної вартості неможливо встановити; яка конкретна інформація у листі суперечить контракту або інвойсу; яким чином адресування листа позивачу свідчить про недостовірність фактурної ціни.

Без такого причинно-наслідкового зв`язку зауваження має суто формальний характер.

Відповідач не встановив невідповідності ціни, зазначеної у листі виробника, ціні за контрактом чи інвойсом, не виявив ознак підробки цього документа та не обґрунтував, яким чином відсутність у ньому повного асортименту продукції виробника перешкоджала перевірці митної вартості конкретного товару. За таких обставин наведене зауваження має формальний характер і не підтверджує наявності передбачених статтями 54, 55 та 58 Митного кодексу України підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, суд визнає непереконливими викладені відповідачем у спірному рішенні в якості обґрунтування необхідності коригування митної вартості посилання на те, що згідно гр. 31 МД декларантом зазначено, що товар буде використано для власних виробничих потреб, проте не надано відповідних бухгалтерських документів щодо перебування попередніх партій товарів на балансі підприємства.

У постанові від 17.07.2019 у справі №809/872/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом платіжних або інших бухгалтерських документів, за відсутності належного об`єктивного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом без цих документів, не є достатньою підставою для застосування іншого, зокрема резервного, методу визначення митної вартості.

Отже, митниця повинна не просто вимагати бухгалтерські документи, а пояснити: яку саме складову митної вартості вони підтверджують; чому відповідна складова не може бути встановлена з контракту, інвойсу, транспортних та інших документів; який зв`язок існує між обліком попередніх партій товару і ціною поточної партії; чому відсутність даних про залишки товару на балансі свідчить про недостовірність ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Без такого обґрунтування ненадання бухгалтерських документів не створює підстав для відмови у застосуванні першого методу.

У постанові від 02.03.2021 у справі №380/842/20 Верховний Суд наголосив, що додаткові документи, зокрема виписка з бухгалтерської документації, можуть бути витребувані лише за наявності передбачених частиною третьою статті 53 МК України обставин: розбіжностей у поданих документах, які впливають на правильність визначення митної вартості; ознак підробки; відсутності відомостей про числові значення складових митної вартості; відсутності відомостей про ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті.

Саме по собі бажання митного органу перевірити бухгалтерський облік підприємства не є достатньою підставою для витребування відповідних документів.

Це означає, що митниця спочатку повинна встановити конкретний дефект основних документів, а вже потім витребувати лише ті додаткові документи, які здатні усунути цей дефект.

Підсумовуючи, суд зауважує, що саме по собі зазначення у графі 31 митної декларації про ввезення товару для власних виробничих потреб характеризує передбачуваний напрям його використання, але не визначає ціну товару та не належить до числових складових митної вартості, передбачених статтею 58 Митного кодексу України.

Відповідач не зазначив, які саме попередні партії товару та за який період мали бути відображені в бухгалтерському обліку, не визначив конкретного бухгалтерського документа, який необхідно було надати, та не пояснив, яким чином відсутність відомостей про облік попередніх партій перешкоджала перевірці ціни товару за контрактом та інвойсом щодо спірної поставки.

За таких обставин ненадання документів щодо бухгалтерського обліку попередніх партій товару не свідчить про непідтвердженість заявленої митної вартості поточної партії та не утворює передбачених законом підстав для її коригування.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100240/2024/510161/1 від 23.07.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14784 від 15.01.2025.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України від 23.07.2024 № UA100240/2024/510161/1 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (ідентифікаційний код 24593200, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 125) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.