Рішення № 138758151, 05.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/4597/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386), яким просить суд: « 1. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09.06.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №81214862. 2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09.06.2026 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №81214862 у розмірі 34 588,00 грн. 3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09.06.2026 про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81214862 у розмірі 260,00 грн. 4. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 81214862 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі. 5. Відстрочити ІНФОРМАЦІЯ_3 сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року даний позов було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Одночасно, вказаною ухвалою було зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії виконавчого провадження № 81214862, для приєднання до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою головного державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 81214862 з виконання виконавчого листа № 260/6449/25, виданого 17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 09 грудня 2025 року по справі №260/6449/25. Одночасно, з відкриттям виконавчого провадження відповідачем було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн. Зазначені постанови позивач вважає протиправними, оскільки відповідач всупереч вимогам статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" не перевірив виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 260/6449/25, у зв`язку з чим неправомірно виніс оскаржувані постанови. Зазначає, що обов`язок, покладений рішенням суду у справі № 260/6449/25, був виконаний в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами позивача, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що державним виконавцем, у зв`язку з відповідністю виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якого направлено боржнику. Одночасно з ухваленням постанови про відкриття виконавчого провадження, керуючись статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження", ухвалено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Зазначив, що статтею 4 частиною 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, при розгляді заяви стягувача таких підстав не виявлено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року по справі №260/6449/25 не виконано. Вважаючи спірні постанови правомірними, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається із КП "Діловодство спеціалізованого суду" рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року по справі № 260/6449/25 позов задоволено. Визнано протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки.

17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 260/6449/25/2026 з виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року по справі № 260/6449/25, в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки. Боржником в якому вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

На виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 11 лютого 2026 року №13/1/1327 повторно направлено до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву та матеріали ОСОБА_1 для повторного розгляду питання щодо видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця (а.с. 19 (на звороті)).

За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 листом від 19 лютого 2026 року № 13/1/1697 було повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, на підставі пункту 11 вказаного Порядку з огляду на те, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.а.с. 8 (на звороті), 9).

Таким чином, позивач вказує, що обов`язок, покладений рішенням суду у справі №260/6449/25, а саме повторний розгляд заяви ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки суду, був виконаний боржниками у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09 червня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81214862 з виконання виконавчого листа № 260/6449/25, виданого 17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 09 грудня 2025 року по справі №260/6449/25 (а.с.а.с. 23 (на звороті), 24).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09 червня 2026 року у виконавчому провадженні № 81214862 було визначено для боржника розмір мінімальних витрат в сумі 260 грн (а.с.а.с. 25 (на звороті), 26).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09 червня 2026 року у в рамках виконавчого провадження №81214862 з боржника було стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588 грн (а.с.а.с. 27, 28).

Вважаючи вказані постанови відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, статтею 1 Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі по тексту Закон України № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 1 частиною 1 Закону України № 1404-VIІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 частин 1 Закону України № 1404-VIІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 18 частинами 1, 2 Закону України № 1404-VIІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 26 частини 1 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із статтею 26 частиною 5 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 26 частиною 6 Закону України № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із статтею 63 частинами 1, 2 Закону України № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином, встановлення факту виконання чи невиконання рішення немайнового характеру є наступною, самостійною стадією виконавчого провадження, яка настає виключно після винесення постанови про відкриття. Документальне підтвердження або спростування доводів Боржника про виконання рішення є предметом дослідження під час проведення виконавчих дій, а не підставою для відмови в допуску виконавчого документа до виконання.

Вказане кореспондується з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція № 512/5).

Пунктом 5 розділу І Інструкції встановлено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, законодавець регламентує обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за пред`явленим виконавчим документом за відсутності підстав для повернення, передбачених статтею 4 частиною 4 Закону України № 1404-VІІІ. При цьому добровільне виконання боржником рішення суду не є підставою для повернення виконавчого документа в розумінні статті 4 частини 4 Закону України № 1404-VІІІ.

В розумінні норм статті 27 Закону України № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Окрім того, пункту 2 розділу VІ Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5.

17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 260/6449/25/2026 з виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року по справі № 260/6449/25, в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки. Боржником в якому вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 11 лютого 2026 року №13/1/1327 повторно направлено до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву та матеріали ОСОБА_1 для повторного розгляду питання щодо видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця (а.с. 19 (на звороті)).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09 червня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81214862 з виконання виконавчого листа № 260/6449/25, виданого 17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 09 грудня 2025 року по справі №260/6449/25 (а.с.а.с. 23 (на звороті), 24).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09 червня 2026 року у виконавчому провадженні № 81214862 було визначено для боржника розмір мінімальних витрат в сумі 260 грн (а.с.а.с. 25 (на звороті), 26).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Місник Нелі Вячеславівни від 09 червня 2026 року у в рамках виконавчого провадження №81214862 з боржника було стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588 грн (а.с.а.с. 27, 28).

29 червня 2026 боржник - ІНФОРМАЦІЯ_9 звернувся до відділу ПВР із заявою від 26 червня 2026 року № 6/6533 про закінчення виконавчого провадження, додавши листи-відповіді від 19 лютого 2026 року№ 13/1/1697 та від 03 березня 2026 року № 13/1/2148, якими підтвердив виконання судового рішення в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження (а.с.а.с. 29-31).

Протиправність оскаржених постанов позивач обґрунтовує фактом добровільності виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження, є підставою для скасування вказаних постанов державного виконавця.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно із статтею 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Як судом вже було встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року по справі № 260/6449/25 позов задоволено. Визнано протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки.

Таким чином, вказаним рішенням суду було зобов`язано, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки.

З тексу вказаного рішення вбачається, що «… у лікарському свідоцтві про смерть №5741 від 11.09.2023 зазначено, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, у тому ж свідоцтві також зазначено, що така обставина не пов`язана із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті військовослужбовця.

Більше того, суд враховує те, що п. 11 Порядку передбачає необхідність відмови у видачі посвідчення тільки у разі вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного сп`яніння. Проте в даному випадку ОСОБА_2 жодних дій у стані алкогольного сп`яніння, що стали причиною його смерті, не вчиняв. З лікарського свідоцтва про смерть вбачається, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стали захворювання, що носили хронічний характер, а не вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

На думку суду, сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану.»

«…Суд враховує те, що ОСОБА_2 з 09 березня 2022 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 виконував свій конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Авдіївка Донецької області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 №2084/10945 від 28.12.2023.

Жодних доказів неналежного виконання ОСОБА_2 своїх військових обов`язків чи перебування у стані алкогольного сп`яніння під час несення служби у період проходження військової служби відповідачі не надали.

Тому за відсутності доказів на підтвердження того, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, суд вважає, що ОСОБА_1 , як вдова особи, яка померла внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, не може бути позбавлена передбачених законодавством пільг та гарантій.»

За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 листом від 19 лютого 2026 року № 13/1/1697 було повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, на підставі пункту 11 вказаного Порядку з огляду на те, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.а.с. 8 (на звороті), 9).

А відтак, на виконання рішення боржником було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та відмовлено у видачі такого посвідчення на підставі пункту 11 Порядку №379 з огляду на те, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп`яніння, тобто з підстав, яким суд у справі № 260/6449/25 уже надав самостійну правову оцінку, а відтак під час виконання судового рішення не врахував надану у рішенні суду правову оцінку.

Таким чином, рішення суду залишилось невиконаними, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 р. у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Суд зауважує, що фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України № 1404-VІІІ, а не скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Більше того, згідно із статтею 27 частиною 9 Закону України № 1404-VІІІ, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.

Суд зауважує, що у відповідності до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В даному випадку державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі повноважень та у спосіб передбачений законом та Конституцією України. Прийняті спірна постанові відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження". А відтак і відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Положеннями статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправними дій та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко