Рішення № 138758150, 05.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/4906/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради (90300, Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677), яким просить суд: "Визнати оприлюднену інформацію недостовірною (або неточною, або неповною) і зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області вчинити дії щодо відновлення порушеного права на доступ до публічної інформації та легітимних очікувань ОСОБА_1 з врахуванням мотивів суду в судовому рішенні.".

14 липня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог, окрім аналізу окремих положень КАС України та посилання на рішення Другого сенату Конституційного суду України від 07 квітня 2021 року у справі № 1-р(ІІ)2021 позивач вказує, далі мова оригіналу: «…8 липня 2026 року я ознайомлювався з порталом відкритих даних Відповідача. У розділі «Докладніше» я помітив публічну інформацію про те, що офіційний сайт http://rada.vynogradiv.com.ua (додається фото з вебсайту) Домен вищого рівня, а саме http://vynogradiv.com.ua казино (відео огляд сайту надається) взагалі рекламує онлайн На момент подачі позовної заяви сайт http://rada.vynogradiv.com.ua не працював. Такі дії Відповідача щодо публікації недостовірної (або неточною, або неповною) призвело до краху моїх надій щодо ознайомлення з вебсайтом Відповідача та порушення мого права на отримання публічної інформації» у зв`язку із чим звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивачу було достеменно відомо, який саме веб-сайт є офіційним веб-сайтом Виноградівської міської ради, оскільки протягом тривалого часу він неодноразово подавав до міської ради інформаційні запити та звернення, у яких використовував скріншоти, отримані саме з офіційного веб-сайту Виноградівської міської ради. Отже, позивач знав адресу офіційного веб-сайту, користувався ним та мав безперешкодний доступ до оприлюдненої на ньому публічної інформації. При цьому, відповідач вказав, що інформація, яка стала предметом спору, була розміщена на веб-сайті порталу відкритих даних Виноградівської міської ради виключно внаслідок технічної помилки, що виникла під час адміністрування веб ресурсу. Зазначена неточність не була наслідком прийняття будь-якого рішення органом місцевого самоврядування, не відображала офіційної позиції відповідача та не була результатом умисних дій посадових осіб чи свідомого поширення недостовірної інформації. Її виникнення мало виключно технічний характер і не переслідувало жодної мети порушення прав, свобод чи законних інтересів будь-якої особи.

Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 08 липня 2026 року позивач під час ознайомлення з порталом відкритих даних відповідача у розділі «Докладніше» помітив, що зазначено публічну інформацію про те, що з офіційним сайт http://rada.vynogradiv.com.ua зв`язок відсутній (а.с.а.с. 4, 5).

Позивач вважаючи таку поведінку відповідача щодо недостовірної публікації такими, що призвело до порушення його права на отримання публічної інформації щодо ознайомлення з веб-сайтом відповідача звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правовідносини щодо прав та обов`язків учасників справи регулюються Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі по тексту Закон України № 2657-XII), Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі по тексту Закон України № 2939-VI).

За змістом статті 7 частин 1, 2 Закону України № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

За приписами статті 1 Закону України № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації ґарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (стаття 3 частина 1 пункт 1 Закону України № 2939-VI).

Статтею 5 Закону України № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону України № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1)запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2)розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3)структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 стаття 13 частини 1 Закону України № 2939-VI).

Згідно із статтею 14 частиною 1 Закону України № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації (стаття 15 частина 2 Закону України № 2939-VI).

Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо (стаття 17 частина 2 Закону України № 2939-VI).

Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до закону (стаття 17 частина 3 Закону України № 2939-VI).

Відповідно до статті 19 України Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду (стаття 23 частина 1 Закону України № 2939-VI).

Відповідно до статті 23 частини 2 Закону України № 2939-VI запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних визначені «Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 (далі Положення № 835).

Положенням № 835 затверджено перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, для усіх розпорядників, серед яких визначено нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником інформації, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформація, визначена законодавством про засади регуляторної політики.

Відповідно до статті 42 частини 4 пункту 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі по тексту Закон України № 280/97-ВР) сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження (стаття 59 частина 8 Закону України № 280/97-ВР).

Згідно із статтею 59 частиною 11 Закону України № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки розпорядження.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Надаючи оцінку позовним вимогам щодо поведінки відповідача в частині недостовірної публікації публічної інформації щодо ознайомлення з веб-сайтом відповідача, з`ясуванню підлягає питання наявності порушеного права позивача, виходячи з заявлених позовних вимог та їх обґрунтування.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

Відповідно до статті 160 частини 5 пунктів 4, 5 КАС України у позовній заяві особа, яка стверджує про порушене її право, повинна навести зміст позовних вимог, викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставини, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних вирішенням спору по суті.

У заявленому спорі позивач вказує на порушення його прав на отримання публічної інформації щодо ознайомлення з веб-сайтом відповідача.

Суд зазначає, що доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу факту, такі доводи не містять посилань на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з певними діями відповідача, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

Відповідач вказав, що інформація, яка стала предметом спору, була розміщена на веб-сайті порталу відкритих даних Виноградівської міської ради виключно внаслідок технічної помилки, що виникла під час адміністрування веб ресурсу. Зазначена неточність не була наслідком прийняття будь-якого рішення органом місцевого самоврядування, не відображала офіційної позиції відповідача та не була результатом умисних дій посадових осіб чи свідомого поширення недостовірної інформації. Її виникнення мало виключно технічний характер і не переслідувало жодної мети порушення прав, свобод чи законних інтересів будь-якої особи.

Після самостійного виявлення відповідної технічної неполадки відповідач невідкладно вжив усіх необхідних заходів для її усунення. Помилкову інформацію було виправлено у найкоротший можливий строк.

Таким чином, право позивача на ознайомлення з веб-сайтом відповідача забезпечено.

Окрім того, судом не було встановлено, що зазначені позивачем несправності із веб-сайтом відповідача носять постійний (тривалий) характер, що за певних умов можуть свідчити про протиправність поведінки.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради (90300, Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко