Рішення № 138757357, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/32339/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 всіх належних сум у день звільнення, а саме вихідної допомоги при звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ст. 44 КЗпП України;

- зобов`язати Службу у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради внести відповідний запис до трудової книжки про звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з відображенням дати звільнення, підстави та посади;

- зобов`язати Службу у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, розрахованих відповідно до Порядку №100, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995, що становить - 38 713,70 грн;

- зобов`язати Службу у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст. 117 КЗпП України, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 - з 04.04.2024 по день ухвалення судового рішення включно;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 40 000 гривень у зв`язку з тривалим порушенням трудових прав позивача, моральними стражданнями, переживанням приниження та необхідністю багаторазового звернення до суду для відновлення справедливості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 серпня 2025 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №160/20660/24 за позовом ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради та Служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради, яким визнано протиправними дії відповідачів, скасовано накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності й незаконне звільнення. Зобов`язано відповідача поновити порушені права позивача та сплатити моральну шкоду, звільнити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Відповідач частково виконав рішення суду, видав наказ №52/25-К від 12.08.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста бухгалтера Служби у справах дітей за ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповідач відмовився виплатити вихідну допомогу, посилаючись на те, що суд не зазначив про її виплату у рішенні.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/32339/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме для надання до суду доказів оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає про таке.

ОСОБА_1 працювала на посаді головним спеціалістом - бухгалтером Служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради (далі Служба) з 23.01.2023.

22.12.2023 головним спеціалістом-бухгалтером Лесею Шкарупою на свій розсуд, без підписаних начальником служби фінансових документів, оформлення яких не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пропозицією на фінансування, були сформовані платіжні документи самостійно, ОСОБА_1 наклала електронні підписи (свій та начальника служби ОСОБА_2 ), електронну печатку та направила до відділення державного казначейства у Петриківському районі Дніпропетровської області на опрацювання та перерахуванням за призначенням. Згідно довідки Фінансового відділу Обухівської селищної ради головним-спеціалістом Лесею Шкарупою або начальником Служби, фінансові документи про заборгованість по заробітній платі станом на 12.02.2024 рік не надходили. В звіті, який направлено Службою до податкової 31.01.2024, зазначено що заробітну плату працівникам нараховано та виплачено, даний звіт підписано електронним підписом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відомості «Про відсутність заборгованості за 2023 рік» в паперовому вигляді підписані особисто ОСОБА_1 . Таким чином, працівниками служби порушено п. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Дії обох працівників Служби порушують вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності затвердженого постановою від 28 жовтня 2004 р. № 1452. Згідно посадової інструкції начальник Служби керує та несе персональну відповідальність за виконання покладених на Службу обов`язків. В січні 2024 року начальник служби ОСОБА_5 звільнилась (заява від 17.01.2024) з посади за згодою сторін з 01.02.2024 (розпорядження № 14 від 22.01.2024). Головним спеціалістом бухгалтером Шкарупою Лесею під час виконання своїх посадових обов`язків як спеціаліста-бухгалтера не вживались заходи, які б сприяли вирішенню питання щодо виплати працівникам Служби ІІ половини заробітної плати за грудень 2023 року.

Після призначення 06.02.2024 нового керівника Служби на посаду, ОСОБА_1 стала вимагати виплатити їй заборгованість по заробітній платі за ІІ половину грудня 2023 р. та писати скарги у всі інстанції, але дієвих кроків по вирішенню цього питання нею не вживалося. Згідно з розпорядженням селищного голови №05/02-07, було створено комісію про проведенню службового розслідування у зв`язку з невиплатою заробітної плати працівникам Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області за грудень 2023 року (термін роботи комісії з 19 січня 2024 року по 19 березня 2024 року). За результатами роботи цієї комісії були вжиті заходи відповідно до чинного законодавства, а саме: 15.03.2024 питання «виділення додаткових коштів для виплати працівникам ССД ВК Обухівської СР з/плати за 2 половину грудня 2023 року» розглядалося на черговому засіданні депутатської сесії Обухівської селищної ради та було вирішено згідно із чинним законодавством України.

29.03.2024 були внесені зміни до кошторису/ плану асигнувань на 2024 рік, станом на 08.04.2024 заборгованість з оплати праці за 2 половину грудня 2023 року в ССД Обухівської селищної ради, яку створили начальник ССД ВК Обухівської СР - Божко З.О. та головний спеціаліст-бухгалтер ССД ВК Обухівської СР - Шкарупа Л.Г. - неодержання ними заробітної плати з власної недбалості, було усунуто повністю. Також 05.04.2024 грошові кошти з рахунку «Приват-Банку» були перерахованні на картки вищевказаних працівників (платіжна інструкція «Приват-Банка» №03/04/2024). Служба у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради усунула виявлений недолік у роботі за період грудень 2023 року, вказана заборгованість по заробітній платі за ІІ половину грудня (основні платежі) працівникам Служби виплачена.

Що стосується премії за грудень 2023 року, то згідно з Актом за результатами проведення службового розслідування від 28.03.2024, який надала Комісія з проведення службового розслідування, яку створено на підставі розпорядження селищного голови від 18.01.2024 №05/02-07: «Жоден первинний документ, який мав би стати підставою для нарахування заробітної плати та премії ОСОБА_1 , начальником служби Зінаїдою Божко не підписаний». Також, Комісія перевіривши фінансові та бюджетні звітності Служби у справах дітей, які були створені ОСОБА_1 та передані нею до казначейства, встановила, що жодного документу який свідчив, або відображав заборгованість по заробітній платі за грудень 2023 - не виявлено. Із зазначених дій вбачається, що у 2023 році працівники Служби, обіймаючи свої посади, не додержались частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Начальником служби у справах дітей Обухівської селищної ради ОСОБА_5 , під час виконання службових обов`язків в 2023 році, не дотримано вимоги п.п. 2.2; 2.3; 2.4; 2.24 Посадової інструкції, Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» статті 8. Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування, Кодексу законів про працю України. Головним спеціалістом бухгалтером Служби у справах дітей Обухівської селищної ради ОСОБА_1 , під час виконання службових обов`язків в 2023 році, не дотримано вимоги п. 2.16, п. 2.20 посадової інструкції, Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування, Кодексу законів про працю України. Тобто жодних первинних документів, оформлених відповідно вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за якими повинна була нараховуватись основна заробітна плата та премія працівникам Служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради не були підписані начальником служби, не було розпорядження вищестоящої організації, не було та не надходило. Таким чином, відсутні підстави для компенсації (моральної шкоди) за невчасну виплату заробітної плати, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» - своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає. Компенсація за затримку виплати заробітної плати виплачується незалежно від вини підприємства. Але вина працівника в затримці виплати заробітної плати (неодержання ним заробітної плати з власної недбалості тощо) виключає виплату компенсації.

07.02.2024 ОСОБА_1 написала заяву на звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП, згідно з якою працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. Також вона намагалася отримати вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків. Разом з заявою вона створила розрахункову-платіжну відомість, відповідно до якої при звільненні вона мала бажання отримати повний розрахунок з податками в розмірі 80 017,81 грн.

01 квітня 2024 року від ОСОБА_1 на ім`я начальника Служби надійшла заява (вх.№80) про звільнення за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП, на яку їй 02.04.2024 була надана відповідь вих. №75 (надіслана електронною поштою) про недоведеність підстави звільнення що саме роботодавець не виконує законодавство про працю. Тому в звільнені із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП, ОСОБА_1 було відмовлено. Для вирішення питання звільнення, запропоновано змінити правову підставу розірвання трудового договору, тільки після того, належні їй при звільненні виплати повинні були негайно нараховані та виплачені з письмовим повідомленням про нараховані суми, що передбачено ст. 116 КЗпП. За змістом статті 38 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18. Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18) та від 20 лютого 2021 року у справі № 522/18787/17.

05.04.2024 ОСОБА_1 також було повідомлено, як працівника Служби, про загальну суму нарахованих коштів із розшифровкою за видами виплат; розмiри i пiдстави відрахувань та утримань із зарплати; суму зарплати, що належить до виплати - відповідно до ст. 110 КЗпП та ч. 1 ст. 30 Закону від 24.03.95 № 108/95-ВР «Про оплату праці», а саме: надіслано розрахунковий листок на електронну пошту, аби у зручний і легко зрозумілий спосіб, за її проханням, інформувати її про нарахування. На основі табелю обліку робочого часу головному спеціалісту бухгалтеру ОСОБА_1 було зроблено нарахування заробітної плати за відпрацьованих нею 7 днів в першій половині лютого у сумі 2616,67 грн (до видачі - 2106,42 грн), в другій половині лютого - ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному. На основі табелю обліку робочого часу головному спеціалісту бухгалтеру ОСОБА_1 було зроблено нарахування заробітної плати за відпрацьованих нею 7 днів в першій половині лютого у сумі 2616,67 грн (до видачі - 2106,42 грн), в другій половині лютого - ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному. Головний спеціаліст-бухгалтер ОСОБА_1 з грудня 2023 по 05.04.2024 перебувала 6 разів на лікарняному: з 27.12.2023 - 05.01.2024; з 11.01.2024 12.01.2024; з 13.01.2024 15.01.2024; з 12.02.2024 - 23.02.2024; 26.02.2024 - 06.03.2024; з 07.03.2024 11.03.2024. У січні-лютому позивач не виконувала свої професійні обов`язки щодо ведення бухобліку та вчасно не оформлювала гідним чином виплати застрахованим особам за січень-лютий, відповідно до ст. 7 ч. 1 ЗУ «Про обов`язкове загальне соціальне страхування», тому виплати застрахованій особі ОСОБА_1 були оформлені та нараховані головним спеціалістом Служби - ОСОБА_6 , згідно покладених на неї посадових повноважень, в квітні 2024 року, а саме 18.04.2024 грошові кошти з рахунку «Приват-Банку» були перерахованні на картку ОСОБА_1 .

Згідно з даними з електронного порталу Пенсійного фонду, головний спеціаліст-бухгалтер ОСОБА_1 у 2024 році перебувала на лікарняному: отриманий ОСОБА_1 в КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР» лист №10261803-2019258444-1 з 27.12.2023 - 05.01.2024, подовжений з 06.01.2024 - 10.01.2024 лист №10261803-2019460668-1, подовжений 11.01.2024 12.01.2024 лист № 10261803-2019583076-1.

У зв`язку з виникненням сумніву щодо правомірності видачі - продовження листків непрацездатності ОСОБА_1 , начальником Служби ОСОБА_7 26.02.2024 був надісланий офіційний запит на офіційний портал Пенсійного фонду Дніпропетровської області щодо висновків обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності головного спеціаліста-бухгалтера Служби у справах дітей ВК Обухівської СР ОСОБА_1 та документів, що є підставою для їх формування, правильності видачі, а саме, прохання провести організацію експертизи тимчасової непрацездатності безпосередньо в закладах охорони здоров`я, медичних висновків, на підставі яких сформовано листки непрацездатності (ст. 27 Закону № 1105). На час перевірки всі виплати по лікарняним були зупинені. 20.03.2024 відповідач отримав лист від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, де було вказано, що лікарняний лист №10261803-2019676257-1, дата відкриття 13.01.2024 по 15.01.2024, отриманий ОСОБА_1 в КНП «ДЦПМСД №6»ДМР», видано з порушеннями. З приводу відсутності на роботі 15.01.2024 ОСОБА_1 пояснень не надавала. Допомогу по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 отримала повністю, після закінчення перевірки Пенсійного фонду.

У 2024 році позивачу за розпорядженням селищного голови: №06 від 12.03.2024 було надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 12.03.2024 по 25.03.2024 згідно з особистою заявою від 11.03.2024; №14 від 25.03.2024 - надано частину чергової щорічної відпустки тривалістю 10 календарних днів з 26.03.2024 по 04.04.2024 згідно особистої заяви від 14.03.2024; №76 від 25.03.2024 - надано матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі однієї середньомісячної з/п згідно з особистою заявою від 14.03.2024.

З 05.04.2024 позивач не з`являлася на своєму робочому місці та не виконувала свої посадові обов`язки, на запити щодо пояснення про відсутність на робочому місці не надавала.

Згідно з розпорядженням в.о. селищного голови ОСОБА_8 «Про проведення службового розслідування» №35/02-07 від 08.04.2024, створено Комісію з проведення службового розслідування відносно факту відсутності на робочому місці 05.04.2024 ОСОБА_1 без поважних причин. 01.05.2024 на адресу Служби у справах дітей ВК Обухівської селищної ради надійшов Акт за результатами проведення службового розслідування від 30.04.2024. На підставі п.13 п.14 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, головному спеціалісту-бухгалтеру Лесі Шкарупі було запропоновано 02.05.2024 з`явитися о 14 год. 00 хв. до приміщення Обухівської селищної ради за адресою: с. Обухівка, вул. Центральна, буд.35, для розгляду Акту даного службового розслідування, але позивач особисто не з`явилася, тому Акт був надісланий, за її попереднім проханням, на електронну пошту. Служба розглянувши Акт за результатами проведення службового розслідування від 30.04.2024 (№1648/0216), враховуючи висновки, викладені в ньому, вважаючи доведеним факт неналежного виконання службових обов`язків та порушення трудової дисципліни з боку головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_1 , яка була відсутня на роботі 05.04.2024 без поважних причин (відсутність на роботі письмово та усно не пояснювала, документів, що підтверджують її знаходження на лікарняному немає), згідно наказу №17-К начальника Служби від 08.05.2024 була 10.05.2024 звільнена з посади за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України (з виплатою компенсації за 21 календарний день щорічної основної відпустки за період роботи 23 січня 2023 р. 22 січня 2024 р.). При звільнені ОСОБА_1 були виплачені всі обов`язкові виплати, здійснено остаточний розрахунок.

Також відповідач указує, що у позові немає ознак, що ОСОБА_1 фактично працювала після скасування звільнення. Тобто вимоги про вимушений прогул не заявлено. Заявлено лише ст.117 КЗпП - затримка остаточного розрахунку.

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (справа №160/16737/24), в якому просила: стягнути з відповідача та/або співвідповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за грудень 2023 року у сумі 20490,84 грн (усі податки з цієї суми сплачені); стягнути з відповідача та/або співвідповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 143,44 гривень та виплатити з врахуванням затримки фактичного розрахунку; - стягнути з відповідача та/або співвідповідача моральну шкоду у розмірі 43000,00 грн; визнати протиправним наказ №14-К від 08.04.2024 та скасувати його; визнати факт невиконання з боку відповідача та співвідповідача законодавства про працю, а саме ст.ст. 2-1, ст. 2-2, ч. 6 ст. 36, ч. 3 ст. 38, ч. 1 ст. 71, ст.ст. 72, 79, 80, 94, 97, 105, 107, 110, 115, 116, 117, 141, 147/1, 149 КЗпП України; зобов`язати відповідача та/або співвідповідача задовольнити заяву позивача на звільнення від 01.04.2024 по ч. 3 ст. 38 КЗпП України; визнати протиправним наказ №17-К від 08.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » та скасувати його. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року в задоволенні позову позивачу було відмовлено в повному обсязі. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/20660/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 скасовано. Позов ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заборгованості та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним наказ №14-К від 08.04.2024 та скасовано його. Визнано протиправним наказ №17-К від 08.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » та скасовано його. Визнано протиправною відмову Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.04.2024 про звільнення із займаної посади з 04.04.2024 у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (частина 3 ст.38 КЗпП України). Зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-бухгалтера Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з 04 квітня 2024 року на підставі частини 3 ст. 38 КЗпП України. Стягнуто зі Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено. Згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду (справа №160/20660/24) від 05.08.2025, Служба вчасно зробила виплати на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди як позивачу, суд апеляційної інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_1 , з урахуванням заперечень Служби та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав достатнім визначити суму моральної шкоди в саме такому розмірі. В інших частинах позовних вимог ОСОБА_1 , як позивачу, було відмовлено (стягнення зі Служби на користь позивачки вихідної допомоги розміру вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, в позовних вимогах не зазначалось, математичного розрахунку, суду позивачкою не надавалось). Відповідач вважає, що Служба не зобов`язана самостійно виплачувати середній заробіток чи інші компенсації, якщо це не передбачено резолютивною частиною рішення суду.

На виконання рішення суду, начальником Служби було видано новий наказ від 12.08.2025 №52/25-К «Про скасування наказів про догану, звільнення та звільнення ОСОБА_9 », який надіслано позивачу листом Укрпоштою та на електронну пошту.

Відповідач вважає, що Служба у справах дітей ВК Обухівської селищної ради в повному обсязі виконала те, що зазначено в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/20660/24.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій вона вказує, що відповідачем у відзиві на позов вказано неправдиві твердження, які постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/20660/24 вже визнані такими. Тому, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду витребувано у відповідача довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за два місяці, що передують місяцю звільнення.

Витребувані судом документи були надані відповідачем разом з відзивом на позов.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №160/20660/24 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, відповідача-2: Служби у справах дітей виконавчого комітету селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заборгованості та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/20660/24 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 скасовано. Позов ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заборгованості та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним наказ №14-К від 08.04.2024 та скасовано його. Визнано протиправним наказ №17-К від 08.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » та скасовано його. Визнано протиправною відмову Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.04.2024 про звільнення із займаної посади з 04.04.2024 у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (частина 3 ст. 38 КЗпП України). Зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-бухгалтера Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з 04 квітня 2024 року на підставі частини 3 ст. 38 КЗпП України. Стягнуто зі Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

На виконання зазначеного рішення суду Службою у справах дітей Обухівської селищної ради було видано наказ №52/25-К від 12.08.2025 «Про скасування наказів про догану, звільнення, звільнення ОСОБА_9 », у якому вказано:

1. Скасувати наказ №14-К від 08.04.2024 року про оголошення догани ОСОБА_1 ;

2. Скасувати наказ №17-К від 08.05.2024 року про звільнення ОСОБА_1 ;

3. Звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-бухгалтера за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з 04.04.2024 року, про що внести відповідні зміни до трудової книжки та особової справи працівника, відображаючи нове звільнення;

4. Головному спеціалісту-бухгалтеру Михлик Оксані протягом звітного періоду:

- здійснити виплату ОСОБА_1 моральної шкоди, згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 суду, в розмірі 10000 грн;

- подати уточнюючі звіти до об`єднаної звітності ПДФО та ЄСВ (додаток №5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби»).

06.11.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо виплати вихідної допомоги при звільненні та здійснення повного розрахунку при звільненні.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не було виплачено їй вихідну допомогу при звільненні, передбачену ст. 44 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку. А також не було внесено до її трудової книжки відповідний запис про звільнення згідно із вищезазначеним наказом.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, розрахованих відповідно до Порядку №100, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995, суд зазначає таке.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Частина 3 ст. 38 КЗпП України передбачає, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/20660/24 було визнано протиправною відмову Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.04.2024 про звільнення із займаної посади з 04.04.2024 у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (частина 3 ст. 38 КЗпП України) та зобов`язано звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-бухгалтера Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з 04 квітня 2024 року на підставі частини 3 ст. 38 КЗпП України.

Наказом №52/25-К від 12.08.2025 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста-бухгалтера за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з 04.04.2024.

Таким чином, рішенням суду було встановлено не виконання відповідачем законодавства про працю та зобов`язано звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі, не менше тримісячного середнього заробітку.

Докази виплати спірної вихідної допомоги матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку про:

визнання протиправною бездіяльності Служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ст. 44 КЗпП України;

зобов`язати Службу у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ст. 44 КЗпП України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Оскільки на час звернення позивача до суду з цим позовом існував спір щодо повного розрахунку відповідача з позивачем при звільненні, а саме щодо невиплати позивачу вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, відсутні підстави вважати, що з позивачем відбувся фактичний розрахунок при звільненні.

Тобто, на час звернення до суду існував спір щодо повного розрахунку відповідача з позивачем при його звільненні.

Вимоги ж статей 116, 117 Кодексу законів про працю України визначають обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на викладене, а також ураховуючи те, що відсутня дата повного і фактичного розрахунку з позивачем, суд уважає передчасними вимоги позивача, які стосуються нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради внести відповідний запис до трудової книжки про звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з відображенням дати звільнення, підстави та посади, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Отже, належні записи про звільнення вносяться до трудової книжки, що зберігається у працівника, за його вимогою.

Суд установив, що 12.08.2025 відповідачем було видано наказ №52/25-К «Про скасування наказів про догану, звільнення, звільнення ОСОБА_9 », у якому серед іншого вказано:

« 2. Скасувати наказ №17-К від 08.05.2024 року про звільнення ОСОБА_1 ;

3. Звільнити ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-бухгалтера за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з 04.04.2024 року, про що внести відповідні зміни до трудової книжки та особової справи працівника, відображаючи нове звільнення».

При цьому, з відзиву відповідача на позовну заяву та заперечень позивача на цей відзив суд установив, що свою трудову книжку позивач отримала 01.04.2024.

При цьому, у запереченні на відзив позивач указує, що зранку 07.11.2025 вона звернулася до Обухівської селищної ради та Служби у справах дітей з проханням внести запис про звільнення. Начальник Служби відмовила, мотивувавши «відсутністю печатки», та запропонувала прийти 10.11.2025. Однак о 15:30 цього ж дня позивач отримала лист на електронну пошту про неможливість прийняти мене у зазначений день. Це свідчить про навмисне ухилення від виконання обов`язку. Таким чином, твердження відповідача про те, що внесення запису «неможливе» через неотримання трудової книжки або відсутність звернень позивача не відповідає дійсності. Навпаки, позивач вжила всіх необхідних дій, а роботодавець свідомо створював перешкоди, що підтверджено документально.

До матеріалів справи надано скріншот листування між позивачем та відповідачем, згідно з яким, позивачеві було запропоновано завітати до відповідача 11.11.2025 у зручний для позивача час до 12:00 год.

Проте, доказів того, що позивач 11.11.2025 або після цієї дати зверталась до відповідача, матеріали справи не містять.

До того ж, вказане листування не свідчить про те, що позивач зверталась до відповідача саме з вимогою внести до трудової книжки запис про звільнення.

До матеріалів справи позивачем надані листи, в яких вона зверталась до відповідача з питанням виплати вихідної допомоги та здійснення повного розрахунку.

Враховуючи викладене, за відсутності звернення позивача з вимогою внести запис у трудову книжку, яка знаходиться у позивача, суд зазначає, що відповідач не вчиняв дій, які б свідчили про відмову позивачеві у внесенні такого запису.

Таким чином, позовна заява у вказаній частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 40 000 гривень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

З урахування наведених вище правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, обов`язок доказування стосується не лише самого факту заподіяння моральної шкоди, а і розміру моральної шкоди, який заявлено до відшкодування.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Однак, суд зазначає, що позивачем таких доказів суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Так, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн за подачу позову з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на положення ст. 139 КАС України, а також відмову у задоволенні позовної заяви в наведеній частині позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради (вул. Центральна, буд. 35, сел. Обухівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 44021721) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ст. 44 КЗпП України.

Зобов`язати Службу у справах дітей Виконавчого комітету Обухівської селищної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ст. 44 КЗпП України.

В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Служба у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради (вул. Центральна, буд. 35, сел. Обухівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 44021721).

Суддя Н.В. Кучугурна