Рішення № 138757339, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/3941/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить (з урахуванням уточненого позову):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.12.2025 №045750031599 про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 року, зарахувавши до спеціального стажу, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період проходження військової служби з 12.11.1984 по 25.11.1986 роки та період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1984 по 11.11.1984 та з 26.11.1986 по 13.03.1990 роки та з 23.05.1992 по 26.06.1992, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване і законне рішення з урахуванням висновків викладених в цьому рішенні суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2025 представник Позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення разової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 . За результатами розгляду наданих документів встановлено, що страховий стаж складає 41 рік 7 місяців 23 дня, з них стаж працівника охорони здоров`я заявника становить 34 роки 9 місяців 1 день, відповідно було прийнято рішення відмовити в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв`язку з-за відсутністю 35 років спеціального стажу. Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні допомоги підтверджений стаж працівника охорони здоров`я ОСОБА_1 становить 34 роки 9 місяців 1 день (Форма РС-право додається). Проте до спеціального стажу не зараховано період проходження військової служби з 12.11.1984 по 25.11.1986 роки та період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1984 по 11.11.1984 та з 26.11.1986 по 13.03.1990 роки та з 23.05.1992 по 26.06.1992. Всього не зараховано до спеціального стажу - 05 років 07 місяці 15 днів, що разом з підтвердженими 34 роки 9 місяців 1 день складають 40 років 4 місяці 16 днів, яких достатньо для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. На підставі викладеного, з такими рішеннями відповідачів щодо не зарахування спеціального стажу в повному обсязі позивач не погоджується.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді Ухвала про відкриття після без руху від 02.03.2026 №160/3941/26 було надіслано одержувачу Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 02.03.2026.

Відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу суду не надходив.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).

Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком призначену 03.02.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28.10.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії та призначення грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову (часткову) в перерахунку пенсії №047750031599 від 04.11.2025 вирішено відмовити в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу працівника охорони здоров`я.

24.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №045750031599 від 02.12.2025 року ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Так, в рішенні №045750031599 від 02.12.2025 року зазначено зокрема наступне.

"Відповідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно роз`яснення Пенсійного фонду України від 15.07.2022 р. № 2800-030102-9/29053 питання призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід розглядати з урахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 , відмовити в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв`язку з відсутністю 35 років спеціального стажу."

Листом від 01.01.2026 №2000-0307-8/246 "Про розгляд звернення" ГУ ПФУ в Харківській області розглянуто запит представника позивача щодо призначення разової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії ОСОБА_1 та повідомлено наступне.

Пунктом 7-1 розділу XV закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків-35, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 (далі- Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Відповідно роз`яснення Пенсійного фонду України від 15.07.2022 р. № 2800-030102-9/29053 питання призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід розглядати 3 урахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Грошова допомога надається особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, мають страховий стаж (чоловіки-35, жінки-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За результатами розгляду наданих документів встановлено, що страховий стаж складає 41 рік 7 місяців 23 дня, з них стаж працівника охорони здоров`я заявника становить 34 роки 9 місяців 1 день, відповідно було прийнято рішення відмовити в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв`язку з-за відсутністю 35 років спеціального стажу.

Позивач вважаючи, що йому протиправно не зараховано до спеціального стажу період проходження військової служби з 12.11.1984 по 25.11.1986 роки та період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1984 по 11.11.1984 та з 26.11.1986 по 13.03.1990 роки та з 23.05.1992 по 26.06.1992, а також відмовлено в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок №1191).

Пунктом 2 Порядку №1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з пунктом 4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку №1191).

Щодо не зарахування до спеціального стажу позивача періоду навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1984 по 11.11.1984, з 26.11.1986 по 13.03.1990 роки та з 23.05.1992 по 26.06.1992.

Згідно форми РС-право, період навчання позивача з 01.09.1984 по 11.11.1984, з 26.11.1986 по 13.031990, з 23.05.1992 по 26.06.1992 зараховано до загального страхового стажу.

Згідно із ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Пунктом 8 Порядку № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 від 05.09.1982 підтверджується, що з 25.07.1984 по 26.06.1992 навчався у Дніпропетровському медичному інституті.

Згідно з Дипломом Серії НОМЕР_2 від 26.06.1992 ОСОБА_1 в період з 1984 по 1992 навчався в Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора медичному інституті за спеціальністю лікувальна справа.

Згідно Архівної довідки № 324 від 28.10.2025 виданої Дніпровським державним медичним університетом «… ОСОБА_2 дійсно навчався в Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора медичному інституті на денному відділенні лікувального факультету за спеціальністю «Лікувальна справа » з 01 вересня 1984 року по 26 червня 1992 року, в т.ч. з 25.11.1983 р. по 25.07.1984 р. навчався на підготовчому відділенні ( ПВ ) лікувального факультету з денною формою навчання.

3 03.11.1984 р. по 10.11.1986р. ОСОБА_1 перебував в академічній відпустці у зв`язку із призовом до лав Збройних Сил СРСР.

26.06.1992p. був відрахований у зв`язку із закінченням навчання та отримав кваліфікацію «Лікар »…».

Також в період навчання, позивача 14.03.1990 було прийнято на посаду палатної медсестри 2 хірургічного відділенні та 22.05.1992 звільнено по ст.38 КЗпП у зв`язку з закінчення ВНЗ.

06.08.1992 позивача зараховано лікарем-інтерном за спеціальністю хірургія в 3 хірургічному відділенні для проходження інтернатури та 01.08.1995 переведено лікарем хірургом даного відділення.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.

Так, в періоди з 25.07.1984 по 26.06.1992 позивач навчався у Дніпропетровському медичному інституті та в Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора медичному інституті з 01.09.1984 року по 26.06.1992 року, в т.ч. з 25.11.1983 р. по 25.07.1984 р.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про освіту» професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Згідно статті 41 Закону України «Про освіту» професійними технічними навчальними закладами є: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.

Водночас, відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту», вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України «Про освіту», вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Аналогічна правова позиція виснувана Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17.

Дніпропетровський медичний інститут та Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора медичний інститут на момент навчання позивача не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належали до вищих навчальних закладів. Тобто, після закінчення таких закладів освіти позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра та спеціаліста.

Оскільки позивач навчався у вищому закладі освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), проте Дніпропетровський медичний інститут та Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора медичний інститут не були закладами професійної (професійно-технічної) освіти, відсутні законні підстави для зарахування до пільгового (спеціального) стажу позивача періодів його навчання у Дніпропетровський медичний інститут та Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора медичний інститут з 01.09.1984 по 11.11.1984 та з 26.11.1986 по 13.03.1990 роки та з 23.05.1992 по 26.06.1992.

Пунктом 38 Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 передбачено, що за особами, призваними на військову службу в період навчання у навчальних закладах, при звільненні до запасу зберігається право бути зарахованими для продовження навчання у тому навчальному закладі та на тому курсі, де вони навчалися до призову на військову службу з призначенням стипендії з дня відновлення у навчальному закладі до результатів чергової екзаменаційної сесії.

Згідно матеріалів справи період військової служби зараховано позивачу до загального страхового стажу, підстави для зарахування до пільгового (спеціального) стажу позивача періоду проходження військової служби з 12.11.1984 по 25.11.1986 року відсутні.

Враховуючи зазначене, судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період проходження військової служби з 12.11.1984 по 25.11.1986 роки та період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1984 по 11.11.1984 та з 26.11.1986 по 13.03.1990 роки та з 23.05.1992 по 26.06.1992.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №045750031599 від 02.12.2025 року ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Підстава відмови - відсутність 35 років спеціального стажу.

Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно листа відповідача від 01.01.2026, страховий стаж позивача складає 41 рік 7 місяців 23 дня, з них стаж працівника охорони здоров`я заявника становить 34 роки 9 місяців 1 день, що є меншим за 35 років необхідних для виплати грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.

Враховуючи зазначене, судом не встановлено протиправності рішення відповідача від 02.12.2025 №045750031599 за результатом розгляду його заяви про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61000, м.Харків, вул.Майдан Свободи, 5, Держпром, 3) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова