Ухвала суду № 138756835, 23.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/30101/26

Провадження № 1-кс/947/10683/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в рамках кримінального провадження № 12026160000000828 від 13.07.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біляївка Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, на утримані неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням установлено, що 26.12.2025 року ОСОБА_4 згідно наказу № 186/к призначений на посаду начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно примітки до ст. 369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

У своїй діяльності ОСОБА_4 керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету України, міжнародними договорами України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, маючи вищу юридичну освіту, ОСОБА_4 всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - вимагав та прийняв пропозицію одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за наступних обставин.

Так, 08.07.2027 року ОСОБА_4 з невстановлених джерел стало відомо про проведення співробітниками ТУ БЕБ в Одеській області слідчих дій у кримінальному провадженні за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_8 в с. Маяки Одеського району Одеської області та останній зателефонував представнику ФОП ОСОБА_8 - ОСОБА_9 повідомивши, що йому відомо про проведення слідчих дій у ФОП та вилучення підакцизних товарів та запропонував зустрітись і обговорити ці обставини.

Так, встановлено, що ФОП ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації ФОП - м. Одеса, здійснює роздрібну торгівлю тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, місце здійснення діяльності - АДРЕСА_4, Центральний ринок та в м. Біляївка Одеського району Одеської області.

В той же день, після обіду, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_9 та висунув вимогу надання йому неправомірної вигоди у розмірі 8 000 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення працівниками ТУ БЕБ в Одеській області щодо не притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності та подальшу безперешкодну роботу торгової точки з продажу підакцизних товарів - тютюнових виробів.

У подальшому, 09.07.2026 року та 10.07.2026 року ОСОБА_4 надсилав у месенджері WhatsApp зі свого абонентського номера НОМЕР_2 на номер телефону ОСОБА_9 фотографії працюючих магазинів, розташованих у с. Маяки Одеського району Одеської області та м. Біляївка Одеського району Одеської області, при цьому повідомляючи, що зазначені фотографії йому надсилають невстановлені особи. Вказаними повідомленнями ОСОБА_4 фактично демонстрував свою обізнаність щодо продовження функціонування вказаних торговельних точок та створював у ОСОБА_9 враження про те, що невстановлені особи здійснюють спостереження за їх діяльністю, володіють інформацією про продовження незаконної діяльності магазинів і можуть вжити відповідних заходів. Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 підкреслював серйозність висунутих ним вимог та посилював психологічний вплив на ОСОБА_9 .

В подальшому, 15.07.2026 року ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_9 та призначив зустріч для обговорення ситуації, що склалася у діяльності ФОП.

Так, 15.07.2026 року ОСОБА_9 на вказівкою ОСОБА_4 зустрівся із останнім за адресою: АДРЕСА_5.

Під час особистої зустрічі ОСОБА_4 пояснив, що через брак часу, в подальшому з приводу цієї ситуації та вирішення проблем діяльності ФОП, буде займатись ОСОБА_10 , представник за довіреністю ФОП ОСОБА_8 - який має право вчиняти дії в інтересах ФОП та під час зустрічі познайомив ОСОБА_4 із ОСОБА_10 , які в свою чергу обмінялись контактами. Під час зустрічі ОСОБА_4 повторив, що може допомогти усунути перешкоди в діяльності ФОП, однак про деталі і подальші необхідні дії він зможе вказати пізніше, після того, як з`ясує актуальний стан досудового розслідування та наслідки розслідування щодо діяльності ФОП ОСОБА_8 в представників ТУ БЕБ в Одеській області.

В подальшому, 16.07.2026 року ОСОБА_4 надіслав в мессенджері WhatsApp зі свого контактного номеру НОМЕР_2 на номер телефону ОСОБА_9 фото працюючого магазину в м. Біляївка Одеського району Одеської області, таким чином знову підкреслив серйозність висунутих ним вимог та посилював психологічний вплив на ОСОБА_9

17.07.2026 року приблизно о 13.30 годині в ході телефонної бесіди ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_10 що дізнався актуальну інформацію щодо перевірки органами ТУ БЕБ в Одеській області діяльності ФОП та запевнив, що саме за його допомоги, за умови надання йому обумовленої суми в розмірі 8 000 доларів США він зможе вплинути на працівників ТУ БЕБ в Одеській області з метою усунення проблем та перешкод в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_4 зазначив, що чекає на передачу йому грошових коштів та вказав, що при готовності всієї суми, необхідно зателефонувати йому.

Надалі, 22.07.2024 року біля 11 годин 30 хвилин у телефонній бесіді ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_4 повідомив останньому, що готовий зустрітись із ним. На що ОСОБА_4 призначив зустріч 22.07.2026 року на 18:00 годину в с. Авангард Одеського району Одеської області біля будинку за адресою: АДРЕСА_6 .

Так, 22.07.2026 року біля 18 годин 00 хвилин ОСОБА_10 під`їхав за вказаною адресою та зустрівся із ОСОБА_4 .

Під час зустрічі, ОСОБА_4 , діючи згідно раніше розробленого протиправного плану, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел, спрямований на особисте збагачення шляхом вимагання, прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення працівниками ТУ БЕБ в Одеській області щодо не притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності та подальшу безперешкодну роботу торгової точки з продажу підакцизних товарів - тютюнових виробів, підтвердив свою вимогу ОСОБА_10 про передачу йому неправомірної вигоди, та реалізуючи свій протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди, при передачі був викритий працівниками правоохоронного органу та затриманий.

За викладених обставин, 23.07.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: прийняття пропозиції одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.

У судовому засіданні -

Прокурор обґрунтував подане клопотання та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного долучив документи характеризуючі підозрюваного, заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що пред`явлена підозра його підзахисному є необґрунтованою та матеріалами клопотання не підтверджується, а ризики відсутні в рамках даного провадження. Просив врахувати особу його підзахисного та відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний надав пояснення з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру та щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, також приймаючи до уваги документи надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 23.07.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: прийняття пропозиції одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держаіи, поєднане з вимаганням такої вигоди.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, слідчим суддею не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який вказав на ОСОБА_4 , як на особу, яка вимагає грошові кошти в розмірі 8000 доларів США за вплив на рішення правоохоронних органів за усунення перешкод в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_8 , представником якої являється заявник; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 , який вказав, що ОСОБА_4 , підтвердив можливість впливу на правоохоронний орган за попередньо обумовлених умов та призначив зустріч на 22.07.2026 року, в ході якої підтвердив свою вимогу ОСОБА_10 про передачу йому неправомірної вигоди; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що починаючи з 07.07.2026 року ОСОБА_4 в телефонному режимі та під час особистих зустрічей виказував вимогу передачі неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення правоохоронних органів за усунення перешкод в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_8 ; протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого встановлено наявність текстових та фото повідомлень між ОСОБА_4 та свідком з обумовлених обставин; протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_9 , відповідно до якого встановлено наявність текстових та фото повідомлень між ОСОБА_4 та свідком з обумовлених обставин; протоколом огляду місця події від 22.07.2026 року, в ході якого на ділянці біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 виявлено ОСОБА_4 та на землі поруч грошові кошти - 80 купюр номіналом 100 доларів США; протоколом затримання в порядку п. 2 ч.1 ст. 208 КПК України ОСОБА_4 від 22.07.2026 року на місці події безпосередньо після вчинення злочину.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погоджується та заперечує обставини викладені у повідомленні про підозру, що суттєво збільшує ризик його втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Проте, одночасно, слідчий суддя вважає, що наявні відносно міцні соціальні зв`язки зменшують ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

В рамках даного кримінального провадження наявні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та які знайомі підозрюваному, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків, які можуть повідомити важливі обставини вчинення злочину.

Слідчий суддя також звертає увагу на те, що КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи факт того, що підозрюваному відомі свідки, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім цього, сторона обвинувачення посилається на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.

Всупереч посиланням сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає вказаний ризик не доведеним стороною обвинувачення, так як слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не було зазначено яким чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, проте вказаний ризик є необґрунтованим, адже підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий та притягується до кримінальної відповідальності вперше.

Щодо можливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя прийшов до наступного.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до застави є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Беручи до уваги обставини ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, встановлені в судовому засіданні обставини щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, - застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (66 560 грн./266 240 грн.).

Дослідивши клопотання та долучені в обґрунтування матеріали, слідчий суддя з урахуванням обставин злочину, майнового та соціального стану підозрюваного ОСОБА_4 , доведених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст. 177-178, 182, 184, 194, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Покласти на підозрюваного строком до 19.09.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодацем) на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1