Рішення № 138756710, 05.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3513/26

н\п 2/490/3136/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє її представник - адвокат Рясний В.Д., звернулася до суду з даним позовом про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини, з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення позовної заяви до суду та до досягнення найстаршою повноліття.

Позов обгрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі з 28.04.2012 року, в якому у них народилося двоє дітей, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вказує, що домовленість щодо способів виконання батьком обов`язку утримувати дітей між сторонами не досягнута. За такого, позивачка змушена звернутися з даним позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 24.04.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін,

15.06.2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Петряєв В.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні вимог у частині стягнення аліментів у заявленому розмірі. У разі задоволення позову, просив визначити аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 10000,00 грн або в розмірі 1/6 частини частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня винесення рішення. Крім того, просив зменшити розмір суми стягнення за надану правничу допомогу до 2000,00 грн.

Зазначив, що Відповідач є батьком дітей та повністю усвідомлює свій обов`язок щодо їх матеріального забезпечення. Водночас твердження позивача про необхідність судового стягнення аліментів у заявленому розмірі не враховують фактичних обставин справи та реальної участі відповідача в утриманні дитини. Так позивач зазначає, що відповідач про матеріальний стан не дбає, домовленостей про сплату аліментів не досягнуто. Проте відповідач хоче зазначити, що позивач вводить суд в оману оскільки протягом усього часу після припинення спільного проживання сторін відповідач добровільно та систематично бере участь у матеріальному забезпеченні дитини.

Зокрема відповідач: щомісячно перераховує кошти на утримання дітей у розмірі 10050 грн; надає додаткову матеріальну допомогу залежно від потреб дитини. Наведені обставини підтверджуються банківськими квитанціями.

На сьогоднішній день відповідач проходить службу в Збройних Силах України. Його дохід є мінливим та залежить від багатьох факторів включаючи виконання бойових завдань на місяць. Крім утримання дітей від першого шлюбу, відповідач несе витрати на: утримання іншої дитини від другого шлюбу та утримання та забезпечення дружини, що перебуває за доглядом за дитиною.

У зв`язку з цим відповідач вважає заявлений позивачем розмір аліментів необґрунтованим та таким, що не враховує фактичну добровільну участь відповідача в утриманні дітей.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, вказав, що представником позивачки не було надано суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та інше); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. В той же час, виходячи із наданого позивачкою попереднього розрахунку витрат, зважаючи на предмет спору, незначну складність справи, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, заперечень відповідача щодо вказаних витрат, слід дійти висновку, що витрати на правничу допомогу врозмірі 7000,00 грн. є не співмірними зі складністю справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн, з огляду на те, що справа про стягнення аліментів є малозначною, адвокат участі у розгляді справи не приймає.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, 25.06.2026 року представник позивачки подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його з позивачкою участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач та його представник повторно не з`явилися, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомили.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи проводиться за відсутності сторін та відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з позовної заяви, 28 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області.

Сторони мають спільних дітей:

- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.08.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №794;

- доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №397.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області по справі №493/1126/23 від 24.11.2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Після розірвання шлюбу, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишились проживати разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та знаходяться на її утриманні, даний факт відповідачем не спростовувався, а також підтверджується довідками №4801-7501882842 від 27.09.2025 року, №4801-7501882841 від 27.09.2025 року, №4801-7501882843 від 27.09.2025 року, про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Судом було встановлено, що 14.03.2025 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (яку було долучено представником відповідача до відзиву на позовну заяву), виданого 14.03.2025 року Білозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №10. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ». В шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народилася спільна дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (яку було долучено представником відповідача до відзиву на позовну заяву), виданого 20.05.2026 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №68.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 52 Конституції України і статтею 142 СК України визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права й обов`язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

За приписами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітні діти проживають разом з матір`ю, перебувають на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, з урахуванням того, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також той факт, що обмеження мінімального розміру визначено законом та його зміна є поза межами дискреційних повноважень суду, судом встановлено наявність підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 21.04.2026 року.

Розмір аліментів, який позивачка просить стягнути на утримання дітей є мінімальним розміром аліментів, який передбачено нормами сімейного кодексу України та є необхідним для забезпечення належного утримання дітей. Також, судом при визначенні розміру аліментів, враховано наявність на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини. При цьому, перерахування відповідачем в добровільному порядку на користь позивачки коштів на утримання дітей не скасовує висновок суду про необхідність стягнення аліментів у встаноленому судом розмірі.

Крім цього, судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Також позивачка не позбавлена права в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на лікування та/або навчання дитини в порядку ст. 185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно зі ст. 92 СК України, або після досягнення повноліття найстаршою дитиною звернутися до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину згідно з ч. 3 ст. 183 СК України.

Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (ст. 430 ЦПК України).

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачкою надано: копію договору про надання юридичних послуг від 16.04.2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Рясним В.Д., додаток №1 до договору від 16.04.2026 року, акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 16.04.2026 року, квитанцію про сплату коштів від 16.04.2026 року на суму 7000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №6321 адвоката Рясного В.Д.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачкою як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 7000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.

Крім того, враховуючи те, що позивачка в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору за вимогою щодо стягнення аліментів на утримання дитини, в такому разі судовий збір необхідно стягнути у дохід держави з відповідача в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 1 2, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 274-279, 354, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.04.2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 1331 грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гр.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін