Рішення № 138756426, 04.08.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/768/26

Провадження № 2/945/1200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 420,00 грн, а також витрати по справі.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем кредитного договору № 05.09.2025-100000833 від 05.09.2025 року, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору, відповідач отримав кредит у розмірі 14 000,00 грн на 168 днів. Дата повернення кредиту 19.02.2026. Свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 42 420,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 14 000,00 грн, проценти 18 620,00 грн, комісія (надання кредиту) 700 грн, комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 2 100,00 грн, відсотків нахарованих по ст.625 ЦК України 7 000 грн. Просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.04.2026 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Представник позивача до суду не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи без його участі, також зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем 05.09.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 05.09.2025-100000833 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надається кредит в розмірі 14 000,00 грн на строк 168 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 19.02.2026 року.

За умовами договору Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п.3.1).

Сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.п.3.3.2) Тип кредиту кредитна лінія (п.п.3.3.3); Строк, на який надається кредит встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (3.3.5); проценти за користування кредитом встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.п.3.3.7); Графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору (п.п.3.3.8).

Крім цього, 05.09.2025 року Позичальник ознайомився із заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), за посиланням на сайті: https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii, згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.

Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодамсим, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 5 % від суми Кредиту та дорівнює 700,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-1888.

Згідно п. 4.3. Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідно до п.6.1. Договору позичальник зобов`язаний використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Заявку, пропозицію про акцепт оферти та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підписано позичальником електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора Е 915.

Відповідно п.2.2.3 умов кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пунктом 2.3.2 умов договору визначено, позичальник, який має на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Позичальник, який прийняв пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку (п.2.3.5, п.2.3.6 умов договору).

Без здійснення верифікації, введення позичальником відповідних даних, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідачки з метою надання кредиту, отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, входу позичальником на сайт товариства за допомогою логіна і паролю особистого кабінету, таке укладення кредитного договору є неможливим.

За встановленими у даній справі обставинами, оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису.

Оспорюваний кредитний договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що кредитний договір у даній справі був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитором, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Доказів на спростування факту підписання відповідачем спірного договору до суду не надано.

Відповідно до договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» укладено договір про надання ТОВ «Споживчий Центр» послуги з переказу коштів без відкриття рахунків.

ТОВ «Споживчий центр» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства.

За змістом повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 1-2603 від 26.03.2026 року, кредитні кошти на суму 14 000,00 грн у відповідності до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 успішно перераховані 05.09.2025 року о 11 год. 33 хв. 00 сек. на платіжну картку 4149499086341888, призначення платежу: видача за договором кредиту № 05.09.2025-100000833.

За такого, позивачем належним чином доведено, що ним як кредитором здійснена видача грошових коштів відповідачу як позичальнику, шляхом їх переказу на вказану ним платіжну картку за допомогою сервісу онлайн платежів із належною ідентифікацією та верифікацію його особи через банківський сервіс.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож, аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг би бути укладений.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20.

Відповідно до матеріалів справи, підписавши 05.09.2025 року паспорт споживчого кредиту, заявку кредитного договору, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідач уклав з позивачем договір про надання банківських послуг.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору.

Таким чином, договір є укладним, проте відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість згідно з розрахунком у розмірі 42 420,00 грн, яка складається з наступного: 14 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 18 620,00 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 7 000,00 грн- відсотки за ст.625 ЦК України; 2 800,00 грн - комісія.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Що стосується стягнення з відповідача сум за положеннями ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Статті 525,612,625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 7 000,00 грн за ст.625 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки стягнення їх є неможливим в силу вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо вимоги про нарахування комісії за обслуговування кредиту.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в сумі 2 100,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Відповідно до умов договору комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як ввідалено,так і на відділеннях,забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Так, у даному випадку сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому інших дій окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.

За обставин цієї справи сплата позичальником комісії за обслуговування кредиту хоча й передбачена умовами договору, однак позивачем не надано доказів надання цих послуг та не доведено отримання їх відповідачем.

З огляду на наведене, позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2 100 грн необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Щодо заборгованості за комісією за надання кредиту.

Законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

У кредитному договорі встановлена комісія саме за надання кредиту у розмірі 700,00грн, яка є разовою, та розмір якої є незмінним.

Комісія за надання кредиту передбачена умовами договору, який було підписано відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, Позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр», у загальному розмірі 33 320,00грн., що складається з: 14 000,00грн. основний борг; 18 620,00 грн заборгованість за процентами та 700,00 грн комісія за надання кредиту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 78,55 %, згідно з положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 091,26грн понесеного судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 81,83,95,263,264,265,268,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 05.09.2025.100000833 від 05.09.2025 у розмірі 33 320,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 091,26 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833; адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ЛОПІНА