Рішення № 138754590, 05.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2071/25

Провадження №: 2/755/6213/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Борщенко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Зоря» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Житлово-будівельний кооператив «Зоря» (далі - ЖБК «Зоря»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача

ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, що станом на

01 січня 2025 року становить 55 528,04 грн, а також збитків від інфляції в розмірі 40 025,11 грн, 3 % річних в розмірі 8 470,69 грн, та судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 жовтня 1972 року створено ЖБК «Зоря», який відповідно до статуту бере участь коштами в спорудженні й наступній експлуатації житлового будинку, нежилих будинків, прибудинкової території, здійснює управління жилими і нежилими приміщеннями в кооперативному будинку, надає послуги з експлуатації і ремонту належного кооперативу будинку та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності, здійснює іншу діяльність, яку кооператив має право здійснювати відповідно до чинного законодавства, спрямовану на обслуговування потреб членів кооперативу.

Будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі ЖБК «Зоря». Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , отримує надані позивачем послуги з утримання будинку, як співвласник зазначеного будинку, а тому зобов`язана належним чином виконувати свій обов`язок зі сплати наданих позивачем послуг. Станом на 01 січня

2025 року у відповідача наявна заборгованість по сплаті наданих позивачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибирання прибудинкової території, у розмірі 19 980,84 грн, з послуг постачання теплової енергії у розмірі 23 070,31 грн, та з послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 9 633,21 грн.

Крім того, позивачем на виконання вимог пункту 9 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, виконано ремонтні та профілактичні роботи у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кошти за виконання таких робіт поділено між співвласниками зазначеного будинку, а тому з відповідача підлягає стягненню: 158,95 грн - за роботи по заміні блоку управління приводу на ліфті в першому під`їзді будинку, 217,17 грн - за роботи по ремонту електромереж в будинку, 27,95 грн - за заміну другої пари датчиків в ліфті третього під`їзду, 52,56 грн - за чистку домоходів (авансовий платіж), 70,62 грн - за повірку будинкового теплолічильника, 89,02 грн - за чистку та заміну водостічної труби, 160,71 грн - за перекриття даху над квартирами АДРЕСА_3 в будинку,

750,66 грн - за капітальний ремонт електричних мереж за 2022 рік, та 313,03 грн - за капітальний ремонт інженерних внутрішньо-будинкових мереж каналізації за 2022 рік.

Також ЖБК «Зоря» надає послуги з вивезення твердих побутових відходів (вивіз сміття), і наявна заборгованість відповідача станом на 01 січня 2025 рок становить 1 003,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, станом на 01 січня 2025 року сформувалася заборгованість у загальному розмірі 55 528,04 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Також, оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 40 025,11 грн та 3 % річних у розмірі

8 470,69 грн.

У зв`язку з викладеним просить позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача 55 528,04 грн - заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, 40 025,11 грн - інфляційні втрати, 8 470,69 грн - 3 % річних, а також судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору у розмірі

3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 500,00 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

10 червня 2025 року (вхід. № 33348) через систему «Електронний суд» представник позивача ЖБК «Зоря» - адвокат Вороніна Н.П., подала до суду клопотання про долучення доказів та просила врахувати такі докази під час ухвалення рішення по справі. До клопотання представником позивача долучено таблиці з витратами ЖБК «Зоря» на утримання будинку та прибудинкової території за період з 2020 року по

2025 рік, копію поквартальної кварточки, копії листів Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо наявної у ЖБК «Зоря» заборгованості з отриманих послуг постачання гарячої води та з послуг водопостачання та водовідведення, та копію статуту ЖБК «Зоря».

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі

№ 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів ЖБК «Зоря» від 11 грудня 2016 року № 20161211, ЖБК «Зоря» організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев`ятиповерхового будинку на 108 квартир за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей щодо надання послуг з експлуатації та управління цим будинком на засадах взаємоповаги та економічного співробітництва. Кооператив створений та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про кооперацію», інших нормативно-правових актів України та цього статуту.

Житлово-будівельний кооператив організований при виконкомі Ленінської районної Ради депутатів трудящих м. Києва та зареєстрований згідно рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих 19 липня 1965 року № 531. Кооператив є юридичною особою за законодавством України з дня його державної реєстрації. День державної реєстрації Кооперативу вважається днем його створення. ЖБК «Зоря» є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами кооперативу. Господарче забезпечення діяльності Кооперативу може здійснюватися власними силами Кооперативу (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Повне найменування Кооперативу - Житлово-будівельний кооператив «Зоря», скорочене найменування - ЖБК «Зоря», місцезнаходження Кооперативу - АДРЕСА_1.

Членами Кооперативу є власники квартир, які вступили до Кооперативу при його створенні та отримали квартиру у збудованому кооперативному домі, а також вступили до вже діючого житлового Кооперативу шляхом отримання права власності на квартиру згідного чинного законодавства в будинку житлового кооперативу.

Видами діяльності та можливими методами реалізації поставленої мети кооперативу є: участь коштами в спорудженні й наступній експлуатації жилого будинку, нежилих будинків, прибудинкової території; управління жилими і нежилими приміщеннями в кооперативному будинку; надання послуг з експлуатації і ремонту належного кооперативу будинку та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності; інша діяльність, яку кооператив має право здійснювати відповідно до чинного законодавства спрямовану на обслуговування потреб членів кооперативу

Плата за користування тепловою та електричною енергією, водопроводом і каналізацією в кооперативному жилому будинку проводиться за тарифами, встановленими для держаного житлового фонду.

Статутом передбачено, що Кооператив, серед іншого, зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасне надходження від членів кооперативу платежів, встановлених цим статутом і/або рішенням Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Кооперативу; 2) додержувати єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового будинку і правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку та прибудинкової території; 3) організовувати проведення щорічних відрахувань на проведення поточного і капітального ремонту жилих будинків кооперативу; 4) здійснювати своєчасний ремонт кооперативного жилого будинку, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинку і жилих приміщень, належно утримувати під`їзди, інші місця загального користування будинку та прибудинкової території;

5) проводити внутрішньоквартирний поточний ремонт або сплачувати його вартість, якщо необхідність у його проведені викликана ушкодженням частин будинку, інженерних мереж і обладнання, або зв`язана з капітальним ремонтом будинку чи його конструктивних частин.

17 березня 2004 року між ЖБК «Зоря» та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» укладено договір № 03989/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Правовідносини між сторонами зі споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій.

Житлово-будівельні кооперативи створювалися з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також подальшої експлуатації та управління будинком житлово-будівельного кооперативу (Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року № 186).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Згідно із статтею 24 Закону України «Про кооперацію» кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно; кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб. Згідно із статтею 12 цього ж Закону основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 21 лютого 2025 року № 126529230, ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За змістом статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Так, статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а статтею 68 ЖК України на власників квартир покладається обов`язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

20 травня 2024 року адвокатом Вороніною Н.П., в інтересах ЖБК «Зоря», направлено лист-претензію на адресу відповідача ОСОБА_1 , з вимогою погасити заборгованість за житлово-комунальні послуги, що станом на 01 травня 2024 року становила 48 809,46 грн.

Також, 02 липня 2024 року адвокатом Вороніною Н.П., в інтересах ЖБК «Зоря», направлено лист-претензію на адресу відповідача ОСОБА_1 , з вимогою погасити заборгованість за житлово-комунальні послуги, що станом на 01 червня 2024 року становила 49 393,96 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, вбачається, що станом на 01 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за спожиті житлово-комунальні послуги становить 55 528,04 грн, з яких: заборгованість по сплаті наданих позивачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибирання прибудинкової території - 19 980,84 грн, заборгованість з наданих послуг водопостачання та водовідведення

- 9 633,21 грн, заборгованість з наданих послуг постачання теплової енергії - 23 070,31 грн, та заборгованість з виконаних ремонтних та профілактичних робіт у багатоквартирному будинку

- 1 840,67 грн.

Відповідач не скористалась правом подати докази на спростування заявлених вимог та належного виконання зобов`язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, свого розрахунку заборгованість не надала.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком та внесків в ремонтний фонд, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції та 3 % річних внаслідок несвоєчасного розрахунку.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 на всій території України було запроваджено карантин. Відповідно до Закону України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому, норми матеріального права вирізняють штрафні санкції, до складу яких належить неустойка (штраф, пеня) та компенсаційні втрати, до складу яких належить інфляційні витрати та

3 % річних.

В постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нараховувати та стягувати саме неустойку (штраф, пеню), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні втрати вказаним Законом не передбачено.

Отже, положення статті 549 ЦК України (штраф, пеня) та статті 625 ЦК України (3 % річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.

Відповідач заперечення щодо наявної заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних, не подала, як і доказів належного виконання обов`язку із сплати таких послуг.

Судом встановлено, що відповідач не виконує зобов`язання по оплаті внесків на управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за спожиті послуги, яка станом на 01 січня 2025 року становить 55 528,04 грн.

Суд також приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 8 470,69 грн та інфляційних втрат у розмірі 40 025,11 грн, нарахованих згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України, з огляду на таке.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивач довів, що відповідач має заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідач не довела наявності підстав для звільнення її від обов`язку сплатити наявної заборгованості, чи для зменшення її розміру і не оспорила розмір наявної заборгованості.

Отже суд дійшов висновку, що є підстави для стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, що станом на 01 січня 2025 року становить 55 528,04 грн, а також збитків від інфляції в розмірі 40 025,11 грн та 3 % річних в розмірі 8 470,69 грн.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 42 500,00 грн позивачем надано: копію договору від 04 січня 2024 року № 04/01 про надання правової допомоги, укладений між ЖБК «Зоря», в особі керівника Яворської О.І., та адвокатом Вороніною Н.П., копію додатку № 1 до договору від 04 січня 2024 року № 04/01 про надання правової допомоги з переліком послуг та їх вартості, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги ЖБК «Зоря», копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 10 лютого 2023 року серії КР №000651 виданого на ім`я адвоката Вороніної Н.П.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, а також обсягу додатків до неї та поданих заяв по суті, та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 42 500,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, не підтвердженими доказами, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

В позовній заяві зазначено, що на момент подання позову адвокатом Вороніною Н.П. складено та направлено відповідачу лист-претензію від 20 травня 2024 року вартістю 1 500,00 грн, лист-претензію від 02 липня 2024 року вартістю 1 500,00 грн, а також складено на направлено до Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву вартістю 3 000,00 грн.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 42 500,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 6 000,00 грн.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 15 серпня 2024 року № 211 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 509, 526, 625 ЦК України, статтями 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 353,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Зоря» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Зоря» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, що станом на 01 січня 2025 року становить

55 528,04 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 40 025,11 грн, та 3 % річних в розмірі 8 470,69 грн, що разом складає 104 023,84 грн (сто чотири тисячі двадцять три гривні 84 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Зоря» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Житлово-будівельний кооператив «Зоря», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 22869336, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, 02147.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомий, місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 05 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова