Ухвала суду № 138753746, 05.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"05" серпня 2026 р. Справа № 924/842/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"

до Старосинявської селищної ради

про забезпечення позову до пред`явлення позову

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" до Старосинявської селищної ради про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом:

- заборони Старосинявській селищній раді Хмельницького району Хмельницької області, Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6824486500:06:021:0001 площею 42,1127 га, розташованою за межами населених пунктів Старосинявської селищної територіальної громади (колишня Пилявська сільська рада) Старосинявського району Хмельницької області, зокрема: укладати договори оренди цієї земельної ділянки з іншими особами; оголошувати та проводити земельні торги (аукціони) щодо права оренди цієї земельної ділянки; вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на цю земельну ділянку та їх обтяжень на користь інших осіб; вчиняти дії щодо поділу даної земельної ділянки та державної реєстрації земельних ділянок, утворених в результаті її поділу, для присвоєння новим ділянкам окремих кадастрових номерів, а також вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, утворені в результаті поділу, та їх обтяжень на користь інших осіб, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- заборони Старосинявській селищній раді Хмельницького району Хмельницької області чинити ТОВ СП "НІБУЛОН" перешкоди у доступі до спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6824486500:06:021:0001, а також у збиранні врожаю сільськогосподарської продукції (посівів кукурудзи на зерно), вирощеної заявником на цій земельній ділянці, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник вказує, що має намір звернутися до Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №64/57-19-ДО від 21.06.2019 (право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.07.2019, номер запису 32251440, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.07.2019 №172630527) щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6824486500:06:021:0001 площею 42,1127 га, у зв`язку з закінченням строку дії договору 21 червня 2026 року.

ТОВ СП "НІБУЛОН" стверджує, що своєчасно, у визначений законом та договором строк, звернувся до відповідача з клопотанням від 30.03.2026 №117/110/2-26 про поновлення Договору на новий строк, додавши проект додаткової угоди. Водночас, Старосинявська селищна рада у встановлений законом місячний строк не уклала додаткову угоду та не надіслала позивачу належного вмотивованого повідомлення про відмову в поновленні договору, обмежившись листом від 16.06.2026 №1051 про те, що відповідний проект рішення не набрав необхідної кількості голосів на сесії селищної ради.

Таким чином, станом на дату подання цієї заяви спірна земельна ділянка, на думку заявника, перебуває у стані правової невизначеності. У заяві зазначено, що сам по собі факт відсутності станом на дату звернення до суду рішення про передачу спірної земельної ділянки іншій особі не свідчить про відсутність ризику порушення прав позивача. Так, після закінчення строку дії договору оренди земельна ділянка повертається до сфери повного розпорядження органу місцевого самоврядування, відтак виникає найбільший ризик зміни правового режиму земельної ділянки до моменту вирішення спору судом, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у цій справі.

Крім того, на момент закінчення строку дії договору на спірній земельній ділянці знаходяться посіви кукурудзи на зерно, вирощені позивачем за рахунок власних матеріальних та фінансових ресурсів, а тому відповідно до статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України «Про оренду землі», позивач як орендар, що здійснював вирощування сільськогосподарської продукції на орендованій земельній ділянці, є власником цієї продукції та має право на її збирання. Саме тому, заборона чинити перешкоди доступу до земельної ділянки є допоміжним заходом забезпечення позову, спрямованим на збереження фактичного стану правовідносин до вирішення спору судом.

Як стверджує заявник, хоч на сьогодні спірна земельна ділянка іншому користувачу не передана, однак існує реальна загроза передачі ділянки третім особам або перешкоджання позивачу в доступі до ділянки, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушеного права, що може призвести до заподіяння позивачу значних збитків, пов`язаних із втратою вирощеного врожаю та права користування земельною ділянкою.

Позивач звертає увагу суду на те, що спірна земельна ділянка вже одного разу передавалася в оренду саме за результатами конкурентної процедури електронних земельних торгів, що підтверджується Протоколом № 3116 проведення електронних торгів від 21.06.2019, на підставі якого укладено сам Договір, а також на факт вже вчиненого і задокументованого розгляду відповідачем питання поновлення договору з негативним для позивача результатом згідно листа від 16.06.2026 № 1051. З огляду на викладене відповідач добровільно не визнає переважне право позивача на поновлення договору, що зумовлює обґрунтовану стурбованість з приводу подальшої долі ділянки.

У заяві зауважено, що згідно Додатку до розпорядження Старосинявського селищного голови від 27.07.2026 № 233/2026-р «Про скликання сто сьомої чергової сесії Старосинявської селищної ради восьмого скликання» визначений перелік питань, що пропонується розглянути на сто сьомій черговій сесії Старосинявської селищної ради 06.08.2026, в тому числі і питання щодо проведення земельних торгів у формі електронного аукціону, а також про включення до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі електронного аукціону) (питання №№ 30, 32, 38, 44, 51, 64). Оскільки проекти відповідних рішень не опубліковані на офіційному сайті ради, то неможливо ідентифікувати які саме земельні ділянки пропонується виставити на земельні торги, що створює ризик проведення вказаних дій щодо спірної земельної ділянки.

Крім цього, позивачу стало відомо, що відносно спірної земельної ділянки відповідачем вчиняються дії щодо її поділу на три земельні ділянки, а саме: на земельні ділянки площею 20,00 га, кадастровий №6824486500:06:021:0007, площею 20,00 га, кадастровий №6824486500:06:021:0008 та площею 2,1127 га, кадастровий № 6824486500:06:021:0009, що підтверджується інформаціями з Державного земельного кадастру.

Позивач вважає відсутніми підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки заявлені заходи забезпечення позову не спричиняють відповідачу реальних майнових втрат, а лише спрямовані на збереження існуючого фактичного та правового стану до вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер, є співмірними із заявленими позовними вимогами, не зупиняють поточну діяльність органів та не позбавляють відповідача права володіння земельною ділянкою, а лише обмежують її відчуження, передачу в користування іншим особам та інші дії, які можуть унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду. Відтак, застосування зустрічного забезпечення в даній справі є недоцільним.

Разом з цим, у разі якщо незважаючи на наведені доводи суд першої інстанції дійде висновку про необхідність застосування зустрічного забезпечення, позивач просить визначити його розмір і вид на розсуд суду, виходячи з принципів співмірності, розумності та дійсного економічного інтересу, який мав би можливість реалізувати відповідач, якби не заявлені заходи забезпечення позову, зокрема, визначити зустрічне забезпечення у вигляді внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі річної орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, який передбачений п. 9 спірного договору оренди землі та становить 7115,94 грн.

При вирішенні заяви про забезпечення позову судом враховується таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Суд враховує, що відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду України від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19, від 12.08.2021р. у справі №908/309/21).

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

З доданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2019 судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824486500:06:021:0001 площею 42,1127 га, знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Старосинявський р., с/рада Пилявська, 01.07.2019 передана в оренду Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" на підставі договору оренди землі №64/57-19-ДО строком дії - 21.06.2026. Вказане узгоджується зі змістом наданої копії вказаного договору.

Зі змісту протоколу проведення електронних торгів №3116 від 21.06.2019 вбачається набуття ТОВ СП "НІБУЛОН" права оренди спірної земельної ділянки за результатом проведення земельних торгів.

Відповідно до наданого заявником клопотання про поновлення договору оренди землі від 30.03.2026 №117/110/2-26 з проектом додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди землі №64/57-19-ДО від 21.06.2019, ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулось до Старосинявської селищної ради з наміром поновити строк договору оренди землі на 7 років з встановленням орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 16% від нормативної грошової оцінки останньої. До клопотання додано талон ЦНАП Старосинявської селищної ради про реєстрацію адміністративної послуги - поновлення (продовження) договору оренди землі.

За змістом листа Старосинявської селищної ради від 16.06.2026 №1051 позивача (заявника) повідомлено про те, що на звернення, що надійшло за вхідним номером №1-І/199 від 08.05.2026 року про поновлення строку договору Відділом земельних відносин виконавчого комітету Старосинявської селищної ради підготовлено проект рішення «Про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки» та подано на розгляд чергової сесії селищної ради, який під №25 був розглянутий на сто другій черговій сесії восьмого скликання селищної ради 28.05.2026 року та не набрав необхідної кількості голосів на підтримку.

У заяві від 03.08.2026 вказано про намір звернутись до господарського суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №64/57-19ДО від 21.06.2019.

До заяви від 03.08.2026 додано розпорядження Старосинявської селищної ради №233/2026-р від 27.07.2026 «Про скликання сто сьомої чергової сесії Старосинявської селищної ради восьмого скликання» з Додатком, у якому визначено перелік питань, що пропонується розглянути на сто сьомій черговій сесії Старосинявської селищної ради 06.08.2026.

Зі змісту Додатку до розпорядження №233/2026-р від 27.07.2026 не вбачається винесення відповідачем на розгляд сесії будь-яких питань конкретно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824486500:06:021:0001 площею 42,1127 га.

Окремо позивач стверджує, що йому стало відомо з приводу вчинення дій щодо поділу спірної земельної ділянки відповідачем на три земельні ділянки, на підтвердження чого подано інформацію з Державного земельного кадастру.

Згідно інформації Державного земельного кадастру від 27.07.2026, у реєстрі містяться відомості про три земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 6824486500:06:021:0007 площею 20 га, 6824486500:06:021:0008 площею 20 га та 6824486500:06:021:0009 площею 2,1127 га.

З аналізу доданої інформації з Державного земельного кадастру від 27.07.2026 хоч і не вбачається за можливе встановити будь-яке відношення вищевказаних земельних ділянок до спірної земельної ділянки, однак не виключена можливість того, що поділ вже відбувся, а тому встановлення заборони власнику нерухомого майна вчиняти дії щодо поділу спірної земельної ділянки може бути як неефективним заходом забезпечення позову, так і необґрунтованим втручанням в право розпорядження останньою.

Суд враховує, що у ст. 12 Земельного кодексу України передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, в тому числі: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач вважає, що ефективним способом захисту від можливого порушення його прав користування спірною земельною ділянкою відповідачем є заборона Старосинявській селищній раді вчиняти будь-які дії спрямовані на розпорядження останньою, в тому числі шляхом заборони проведення земельних торгів (аукціонів) щодо права оренди цієї земельної ділянки.

Під час вирішення питання про можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії суд має дослідити, чи не підпадає вжиття таких заходів забезпечення позову під заборону, передбачену, зокрема, частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що згідно імперативної норми викладеної в частині 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Старосинявській селищній раді Хмельницького району Хмельницької області та Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою може вплинути на права та законні інтереси територіальної громади, якій належить остання на праві власності згідно ст. 83 Земельного кодексу України.

Зі змісту доводів позивача (заявника) та доданих до заяви про забезпечення позову документів, суд вбачає, що обґрунтування необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову сформовано на припущеннях. При цьому, переконливих та належних доказів недобросовісності відповідача за обставин, що склались, заявником не додано.

Відтак вжиття заходу забезпечення позову в частині заборони раді розпоряджатись спірною земельною ділянкою може порушити баланс інтересів сторін та не узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Згідно з ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" до прав землекористувачів, якщо інше не передбачено законом або договором, включено в тому числі право самостійно господарювати на землі, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, право отримувати продукцію і доходи, інші права передбачені законом або договором.

Водночас, твердження заявника щодо можливого перешкоджання відповідачем в доступі до спірної земельної ділянки, недотримання Старосинявською селищною радою та/або Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області вимог статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України "Про оренду землі", не знайшло підтвердження в матеріалах доданих до заяви від 03.08.2026.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно умов п.п. 6, 18 договору оренди земельної ділянки №64/57-19-ДО від 21.06.2019 строк дії останнього сторонами визначено 7 років, тобто до 21.06.2026 з узгодженням повернення орендодавцеві земельної ділянки протягом 10 робочих днів після припинення дії договору. З огляду на викладене, позивач (заявник) при здійсненні своєї господарської діяльності мав би організувати виконання с/г робіт з урахуванням п.п. 6, 18 договору №64/57-19-ДО від 21.06.2019.

В свою чергу ст. 775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Окремо у п. 25 договору №64/57-19-ДО від 21.06.2019 сторони визначили, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи.

За таких обставин, у ТОВ "НІБУЛОН" наявне право зібрати вирощений урожай кукурудзи після закінчення строку договору оренди землі, якщо посіви були здійснені правомірно під час дії договору.

Докази вчинення відповідачем перешкод заявнику у збиранні сільськогосподарських та інших культур (посівів кукурудзи), вирощених на спірній земельній ділянці, до заяви від 03.08.2026 не додано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача (заявника) щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову до подачі позову, недоведеності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника у разі невжиття заявлених заходів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ СП "НІБУЛОН" від 03.08.2026.

Окремо, суд звертає увагу заявника, що відмова у забезпеченні позову не позбавляє останнього права звернутись з заявою про забезпечення позову як до подання позовної заяви повторно, так і одночасно з пред`явленням позову, або після звернення позовом у відповідності до ст.ст. 136, 137 ГПК України за наявності на те законних та обгрунтованих підстав з відповідними доказами.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 121, 136, 137, 140, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВ СП "НІБУЛОН" про забезпечення позову до подання позовної заяви від 03.08.2026 відмовити.

Повідомити учасників про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Ухвалу надіслати ТОВ СП "НІБУЛОН", Старосинявській селищній раді Хмельницького району Хмельницької області, Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети..

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (05.08.2026) та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Андрій ЯРОЦЬКИЙ