Рішення № 138753627, 22.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1407/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області (63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Пролісне (Чкаловське), вул. Свободи (Леніна), 1; код ЄДРПОУ: 04397738) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Агроальянс ЛТД" (63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Пролісне (Чкаловське), вул. Свободи (Леніна), 1, секція Б; код ЄДРПОУ: 35598316) про розірвання договору та стягнення заборгованості за участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 Пролісненська селищна рада Чугуївського району Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Агроальянс ЛТД", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди землі №6/03/19 від 13.03.2019, укладений між Чкаловською (нині - Пролісненською) селищною радою Чугуївського району Харківської області та ТОВ «ТПК «Агроальянс ЛТД» (код ЄДРПОУ 35598316, адреса: 63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, с-ще Пролісне (Чкаловське), вул. Свободи (Леніна), буд. 1, секція Б), зареєстрованого 21.03.2019 державним реєстратором Давидовою Катериною Олександрівною, Виконавчий комітет Чкаловської (нині - Пролісненської) селищної ради Чугуївського району Харківської області, номер запису про інше речове право: 30868809, відповідно до умов якого було передано земельну ділянку площею 0,2967 га, кадастровий номер 6325456700:01:000:0612, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Миколаївка, вул. Лісна, 2-З;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Агроальянс ЛТД", код ЄДРПОУ 35598316, адреса: 63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, с-ще Пролісне (Чкаловське), вул. Свободи (Леніна), буд. 1, секція Б, на користь Чкаловської (нині - Пролісненської) селищної ради Чугуївського району Харківської області заборгованість у сумі 1 058,91 грн., штрафні санкції у сумі 811,41 грн., пеню за прострочення платежу у сумі 11 354,33 грн. за договором оренди землі №6/03/19 від 13.03.2019 року та сплачений судовий збір у сумі 6 656,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи орендарем земельної ділянки комунальної власності, починаючи з 2022 року систематично не сплачує орендну плату, чим порушує істотні умови договору оренди землі. На думку позивача, таке порушення є підставою для розірвання договору оренди, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримувати плату за користування земельною ділянкою. Крім того, позивач зазначає, що після деокупації території відповідач не вжив заходів щодо обстеження та розмінування земельної ділянки, а також не отримав сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення його від виконання договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 позовну заяву (вх.№1407/26 від 24.04.2026) Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області залишено без руху. Вирішено надати позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати до суду письмові пояснення щодо ціни позову.

04.05.2026 представником Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області адвокатом Гуменним Т.З. направлено до суду заяву про усунення недоліків (вх.№10623 від 05.05.2026), разом з поясненнями щодо ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2026 прийнято позовну заяву (вх.№1407/26 від 24.04.2026) Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Агроальянс ЛТД" про розірвання договору та стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1407/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 03 червня 2026 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2026 підготовче засідання відкладено на 12.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 судове засідання відкладено на 22.07.2026.

Сторони явку своїх представників в судове засідання 22.07.2026 не забезпечили, про причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання сторін було повідомлено належним чином, що підтверджується інформацією про доставку електронного листа.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до статті 165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що всі процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 22.07.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно постанови Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів від 19.09.2024 (№3984-ІХ), селище Чкаловське Чугуївського району Харківської області перейменоване на селище Пролісне. Відповідно Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківської області була перейменована на Пролісненську селищну раду Чугуївського району Харківської області.

Згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VІ від 6 вересня 2012 року, Пролісненська (Чкаловська) селищна рада Чугуївського району Харківської області є власником земельної ділянки площею 0,2967 га, кадастровий номер 6325456700:01:000:0612, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Миколаївка, вул. Лісна, 2-3, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2024 №390093364.

13 березня 2019 року між Чкаловською (нині Пролісненською) селищною радою Чугуївського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «АГРОАЛЬЯНС ЛТД» було укладено договір оренди землі №6/03/19, зареєстрований 21.03.2019 державним реєстратором Давидовою Катериною Олександрівною, Виконавчий комітет Чкаловської (нині - Пролісненської) селищної ради Чугуївського району Харківської області, номер запису про інше речове право: 30868809 (далі - Договіор).

Відповідно до умов Договору оренди землі №6/03/19 ТОВ «ТПК «АГРОАЛЬЯНС ЛТД» було передано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,2967 га, кадастровий номер 6325456700:01:000:0612, яка розташована за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Миколаївка, вул. Лісна, 2-3.

Згідно пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 270,47 грн на рік в грошовій формі.

Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно пункту 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: за земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, набуті в оренду без проведення земельних торгів: за перший рік - у п`ятиденний строк підписання договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно п. 13 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначенні цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- справляється пеня у розмірі 2,0 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 28 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати згідно з умовами цього Договору.

Згідно пункту 36 Договору його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 39 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Як стверджує позивач, ТОВ «ТПК «АГРОАЛЬЯНС ЛТД» не здійснює оплату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 6325456700:01:000:0612 починаючи з 2022 року. Відтак, відповідач протягом тривалого часу не виконує зобов`язання по сплаті орендної плати, чим порушує одну з істотних умов Договорів та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував, укладаючи договір оренди землі, тобто таке порушення є дійсно істотним.

Позивач, як на підставу для задоволення своїх вимог, вказує саме на порушення відповідачем істотних умов договору, яке носить систематичний характер, а саме в частині несплати орендної плати у строки та у розмірах, визначених договорами оренди.

Разом з цим, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Чкаловську селищну територіальну громаду (за винятком сел. Пролісне, с. Гаврилівка, с. Тракове, с. Іванівка, с. Миколаївка, с. Нова Гнилиця, с. Осиковий Гай, с. Степове, с. Студенок, с. Юрченкове, с. Дослідне, с. Залізничне) з 24.02.2022 по 11.09.2022 було включено до Переліку територій активних бойових дій.

Село Миколаївка Чкаловської селищної територіальної громади, де знаходиться спірна земельна ділянка, згідно вказаного Наказу перебувало в окупації з 24.02.2022 по 10.09.2022.

Відповідно до Наказу Мміністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376 село Миколаївку Пролісненської (Чкаловської) селищної територіальної громади 11.09.2022 було включено до Переліку територій активних бойових дій, а з 12.09.2022 - до Переліку територій можливих бойових дій.

Як стверджує позивач, з 11.09.2022, тобто з моменту деокупації територій Чкаловської селищної територіальної громади, де знаходиться спірна земельна ділянка, відповідач не здійснив дій, пов`язаних з проведенням обстеження та очищення спірної земельної ділянки від забруднення вибухонебезпечними предметами. Відповідач не звернувся до начальника Чкаловської селищної військової адміністрації, який виступає замовником послуг розмінування та подає необхідне повідомлення до Харківської обласної військової адміністрації (через Департамент цивільного захисту Харківської обласної військової адміністрації), однак відповідач таких дій не здійснив, хоча зобов`язаний використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням та докладати зусиль для збереження стану земельної ділянки протягом строку оренди, відповідно до вимог законодавства, з огляду на умови п. 16 розділу «Умови використання земельної ділянки» та п. 31 розділу «Обов`язки орендаря» Договору оренди. Разом з цим, на день подачі позову до суду відповідачем, як суб`єктом господарської діяльності, не отримано Сертифікат, виданий ТПП України, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як того вимагає Закон України «Про Торгово-промислові палати», а отже подальше посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, як то на існування на території України та безпосередньо у Харківській області обставин непереборної сили, що виключило можливість відповідача використовувати об`єкт оренди, відповідно до його цільового призначення, можна вважати безпідставним та недоведеним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Поряд з цим, згідно зі ст.2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, 13.03.2019 між Чкаловською (нині Пролісненською) селищною радою Чугуївського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК "Агроальянс ЛТД"» укладено договір оренди землі №6/03/19, відповідно до умов якого відповідачу передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2967 га, кадастровий номер 6325456700:01:000:0612.

Матеріалами справи підтверджується, що умовами Договору сторони погодили обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, а також передбачили відповідальність за порушення такого обов`язку.

Зокрема, пунктом 11 Договору встановлено строки внесення орендної плати, а пунктом 13 Договору визначено відповідальність орендаря у вигляді штрафу та пені у разі прострочення її сплати.

Відповідно до пункту 36 Договору його дія може бути припинена шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною або в інших випадках, встановлених договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що своєчасне внесення орендної плати є одним із основних обов`язків орендаря, а його систематичне невиконання є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі у судовому порядку.

При цьому підставою для розірвання договору є не лише наявність заборгованості як такої, а саме систематичне порушення орендарем обов`язку щодо внесення орендної плати, яке свідчить про неналежне виконання ним істотних умов договору та позбавляє орендодавця того, на що він обґрунтовано розраховував при його укладенні.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній, всупереч умовам укладеного Договору, починаючи з 2022 року не виконував обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати. Водночас при вирішенні спору суд вважає за необхідне перевірити правильність визначення позивачем розміру заявленої до стягнення заборгованості з урахуванням спеціальних положень податкового законодавства, які регулювали справляння плати за землю в умовах воєнного стану.

Разом з тим, вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості з орендної плати, суд враховує особливості правового регулювання справляння плати за землю в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Разом із тим, Законом України у зв`язку із запровадженням воєнного стану були встановлені спеціальні правила справляння плати за землю.

Так, пунктом 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено особливості справляння плати за землю щодо земельних ділянок, які розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Зазначеною нормою визначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відтак, підставою для нездійснення нарахування та несплати плати за землю є віднесення відповідної території до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, затвердженого уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Отже, застосування пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України поставлено законодавцем у залежність не від волевиявлення сторін договору, отримання платником сертифіката Торгово-промислової палати України чи доведення ним обставин непереборної сили, а виключно від правового статусу території, на якій розташована земельна ділянка, визначеного відповідним Переліком.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території села Миколаївка Пролісненської (Чкаловської) селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 село Миколаївка перебувало у тимчасовій окупації з 24.02.2022 по 10.09.2022.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 зазначена територія з 11.09.2022 була віднесена до територій активних бойових дій, а з 12.09.2022 до територій можливих бойових дій.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності з вимогами пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що орендна плата за земельну ділянку не підлягає нарахуванню за період з 01.03.2022 по 11.09.2022, тоді як за інші спірні періоди обов`язок відповідача щодо її сплати зберігався.

Доводи позивача про те, що відповідач не отримав сертифікат Торгово-промислової палати України та не здійснив заходів щодо розмінування земельної ділянки, суд відхиляє, оскільки вони не впливають на застосування пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Підставою для часткового звільнення відповідача від обов`язку зі сплати орендної плати у даному випадку є безпосередньо спеціальна норма Податкового кодексу України, а не наявність чи відсутність форс-мажорних обставин у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України або Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та врахувавши вимоги пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено наявність у відповідача заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 915,41 грн, а саме:

- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 45,08 грн;

- за період з 12.09.2022 по 31.12.2022 81,89 грн

- за 2023 рік 270,47 грн

- за 2024 рік 270,47 грн

- за 2025 рік (станом на 01.12.2025) 247,50 грн.

Таким чином, вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню частково - у сумі 915,41 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 143,50 грн основного боргу слід відмовити, оскільки за цей період орендна плата відповідно до пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягала нарахуванню та сплаті.

Разом з цим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 811,41 грн. та пеню за прострочення платежу у сумі 11 354,33 грн.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 13 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором, орендар сплачує у десятиденний строк штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої Договором.

Як встановлено судом, відповідач допустив порушення строків внесення орендної плати, передбачених Договором, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Суд враховує, що розмір заявленого до стягнення штрафу визначений безпосередньо умовами пункту 13 Договору та становить 811,41 грн. Перевіривши правильність його обчислення, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення штраф відповідає умовам Договору, не перевищує погодженого сторонами розміру відповідальності та є співмірним допущеному порушенню.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у сумі 811,41 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Пунктом 13 Договору передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати з орендаря справляється пеня у розмірі 2 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

Разом з тим, відповідно до статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України саме сторона, яка заявляє відповідну вимогу, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та надати належні і допустимі докази на їх підтвердження.

Одним із таких доказів у спорах про стягнення неустойки є обґрунтований та перевірюваний розрахунок заявленої до стягнення суми із зазначенням періодів прострочення, бази нарахування та порядку здійснення відповідних обчислень.

Однак матеріали справи не містять належного розрахунку пені, який би давав можливість перевірити правильність її нарахування з урахуванням фактичних періодів виникнення та існування заборгованості, а також спеціальних положень пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Натомість заявлена до стягнення сума пені визначена позивачем без наведення алгоритму її обчислення, без зазначення періодів, за які вона нарахована, та без урахування періоду, протягом якого відповідно до вимог Податкового кодексу України орендна плата не підлягала нарахуванню.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність заявленої до стягнення суми пені.

При цьому самостійне визначення судом іншого розміру пені шляхом здійснення нового розрахунку за відсутності належного розрахунку позивача фактично означало б зміну підстав заявленої вимоги та виконання судом процесуального обов`язку сторони щодо доведення її розміру, що суперечить принципам змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріпленим у статтях 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з викладеним вимога про стягнення пені у сумі 11 354,33 грн є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі суд зазначає наступне.

За змістом статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є оплатним договором, за яким орендодавець передає земельну ділянку у володіння і користування орендареві за плату на визначений строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є умова про орендну плату, її розмір, порядок внесення та відповідальність за її несплату.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених законом та умовами договору.

Крім того, як уже було зазначено судом, пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що систематична несплата орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний судом у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідач після укладення Договору належним чином не виконував свій основний договірний обов`язок щодо внесення орендної плати.

Водночас під час вирішення спору судом застосовано положення пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого розмір заявленої позивачем заборгованості було зменшено. Проте зазначена обставина не свідчить про відсутність порушення відповідачем умов Договору та не усуває встановленого судом факту систематичної несплати орендної плати.

Так, після закінчення періоду, протягом якого законодавством було передбачено звільнення від нарахування плати за землю у зв`язку з тимчасовою окупацією території та активними бойовими діями, відповідач не здійснював оплату орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 12.09.2022 по 31.12.2022, а також за 2023, 2024 та 2025 роки.

Будь-яких доказів сплати орендної плати, погашення існуючої заборгованості, звернення до орендодавця щодо зміни умов Договору або вчинення інших дій, спрямованих на належне виконання договірних зобов`язань, відповідач суду не надав.

Систематичність порушення полягає не лише у тривалості невиконання зобов`язання, а й у повторюваності випадків прострочення виконання обов`язку зі сплати орендної плати протягом кількох розрахункових періодів.

У цій справі матеріалами справи підтверджено несплату відповідачем орендної плати за декілька послідовних періодів після припинення законодавчо встановленого звільнення від її нарахування, що свідчить про систематичний характер порушення умов Договору.

Суд враховує, що орендна плата є основною зустрічною майновою вигодою, на отримання якої розраховував орендодавець при укладенні договору оренди землі. Саме внесення орендної плати становить економічну мету укладення такого договору для власника земельної ділянки.

Отже, тривале невиконання відповідачем обов`язку щодо внесення орендної плати позбавило позивача можливості отримувати передбачену Договором плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, а відтак є істотним порушенням умов Договору у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що застосування пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не змінює висновку про наявність підстав для розірвання Договору, оскільки зазначена норма регулює виключно питання справляння плати за землю за визначений законом період, однак не звільняє орендаря від належного виконання інших умов договору після припинення дії відповідної податкової пільги та не усуває наслідків систематичного невиконання ним обов`язку зі сплати орендної плати у наступні періоди.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач допустив систематичне та істотне порушення умов договору оренди землі №6/03/19 від 13.03.2019, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту 36 Договору є достатньою правовою підставою для його дострокового розірвання за рішенням суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню у взаємозв`язку із загальними засадами господарського судочинства, зокрема принципами справедливості, розумності та відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Суд враховує, що у даній справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі задоволені повністю, вимога про стягнення штрафу задоволена повністю, а вимога про стягнення основної заборгованості не була відхилена через недоведеність порушення відповідачем договірних зобов`язань чи безпідставність заявлених вимог.

Часткове задоволення вимоги про стягнення основного боргу зумовлене виключно застосуванням судом спеціальної норми пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яка встановлює особливості справляння плати за землю в умовах воєнного стану, а також відмовою у стягненні пені у зв`язку з ненаданням позивачем належного розрахунку її розміру.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати виник спір, який став підставою для звернення позивача до суду.

Отже, необхідність судового захисту була зумовлена саме неправомірною поведінкою відповідача, який систематично не виконував умови Договору, не погасив заборгованість у добровільному порядку та не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов`язань.

За таких обставин покладення на позивача частини судового збору лише з тієї підстави, що суд застосував до спірних правовідносин спеціальне законодавче регулювання та здійснив правову оцінку заявлених вимог, не відповідало б завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав та принципу справедливого розподілу судових витрат.

Враховуючи характер спірних правовідносин, результати розгляду справи, причини часткового задоволення позову та те, що спір виник виключно внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд дійшов висновку про покладення витрат зі сплати судового збору в повному обсязі на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Агроальянс ЛТД" про розірвання договору та стягнення заборгованості задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі №6/03/19 від 13.03.2019, укладений між Чкаловською (нині - Пролісненською) селищною радою Чугуївського району Харківської області та ТОВ «ТПК «Агроальянс ЛТД» (код ЄДРПОУ 35598316, адреса: 63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Пролісне (Чкаловське), вул. Свободи (Леніна), буд. 1, секція Б), зареєстрованого 21.03.2019 державним реєстратором Давидовою Катериною Олександрівною, Виконавчий комітет Чкаловської (нині - Пролісненської) селищної ради Чугуївського району Харківської області, номер запису про інше речове право: 30868809, відповідно до умов якого було передано земельну ділянку площею 0,2967 га, кадастровий номер 6325456700:01:000:0612, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Миколаївка, вул. Лісна, 2-З.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Агроальянс ЛТД" (код ЄДРПОУ 35598316, адреса: 63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Пролісне (Чкаловське), вул. Свободи (Леніна), буд. 1, секція Б) на користь Чкаловської (нині - Пролісненської) селищної ради Чугуївського району Харківської області (63544, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Пролісне (Чкаловське), вул. Свободи (Леніна), 1; код ЄДРПОУ: 04397738) заборгованість у сумі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 46 коп, штрафні санкції у сумі 811 (вісімсот одинадцять) грн. 41 коп. за договором оренди землі №6/03/19 від 13.03.2019 та сплачений судовий збір у сумі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) 00 грн.

В іншій частині - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "03" серпня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко