Рішення № 138753442, 03.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1633/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/1633/26

За позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 33313132)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради ( 65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85; ЄДРПОУ 45839467)

Про стягнення 6059014,80 грн.

Представники:

Від позивача: Куделя Д.В., самопредставництво

Від відповідача: не з`явився

Від 3-ї особи: Буцан С.В., самопредставництво

Встановив: Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у загальній сумі 6059014,80 грн., з яких: заборгованість за договором оренди землі від 06.04.2017 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 06.04.2017 р. та зареєстрованим в реєстрі за № 793, у розмірі 5386230,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 323044,47 грн., 3 % річних у розмірі 118418,98 грн. та пеня у розмірі 231320,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2026р. прийнято позовну заяву Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1633/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради. Підготовче засідання у справі призначено на "08" червня 2026 р. о 11:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 08.06.2026р. о 11:20.

21.05.2026р. до суду відповідачем надано відзив.

01.06.2026р. до суду третьою особою надано пояснення.

03.06.2026р. позивачем надано відповідь на відзив.

08.06.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2026р. підготовче засідання у справі №916/1633/26 призначено на "24" червня 2026 р. о 09:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 24.06.2026р. о 09:30.

24.06.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 серпня 2026р. о 13:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2026р. повідомлено відповідача та третю особу про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р.) "03" серпня 2026 р. о 13:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 03.08.2026р. о 13:30.

У судовому засіданні 03.08.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 05.08.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 06.04.2017р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансрегіонінвест-Україна» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:14:006:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 1, 1-Б, загальною площею 0,9970 га, для експлуатації та обслуговування торгівельно-адміністративних будівель та благоустрою прилеглої території, строком на 49 років (далі Договір).

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,9970 га, у тому числі по угіддях: капітальна одноповерхова забудова 0,0165 га; капітальна трьох і більше поверхова 0,1600 га; тимчасова 0,1161 га; під спорудами 0,0021 га; під проїздами, проходами та площадками 0,7023 га.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Договору, на земельній ділянці розташовано об`єкти нерухомого майна, що належать Орендарю, а саме: нежитлові будівлі, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансрегіонінвест-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. за реєстровим № 1457, право власності на які зареєстровано 02.08.2007 р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі 67неж-32, номер запису 5884, реєстраційний номер 19210538; адміністративна будівля, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансрегіонінвест-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.02.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-41, з додатковим договором, посвідченим 12.04.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-94, та договором про розрахунок, посвідченим 12.04.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-95, право власності на яку зареєстровано 13.04.2005 р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі 42неж-179, номер запису 3172, реєстраційний номер 9665418.

Позивачем було зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2025р. № 440325756 право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлові будівлі загальною площею 673,1 кв.м зареєстровано за відповідачем на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 17.07.2017 р. № 1457 (РНОНМ: 19210538) та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2025р. № 440325756 право власності на об`єкт нерухомого майна адміністративну будівлю загальною площею 4 628,8 кв.м зареєстровано за відповідачем на підставі згаданого договору купівлі-продажу від 11.02.2005 р. № У-41 (РНОНМ: 9665418).

Позивачем було зазначено суду, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати Одеська міська рада вже зверталась до Господарського суду Одеської області з позовами про стягнення заборгованості за період з 01.05.2018 р. по 30.04.2021 р. та з 01.06.2021 р. по 30.06.2024 р. та в судовому порядку встановлено, що за періоди з травня 2018 р. по квітень 2021 р. та з червня 2021 р. по червень 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА" на виконання умов Договору повинно було сплатити за оренду землі 7062821,13 грн. та 9072 791,32 грн. відповідно.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що з липня 2024р. відповідач продовжує не виконувати обов`язки за Договором щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості.

Згідно з п. 4.1 розділу 4 Договору, орендна плата за земельну ділянку площею 0,9970 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 2 354 273,71 грн на рік.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 Договору, розмір орендної плати встановлюється згідно рішеннями Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством. Положеннями п. 4.3 розділу 4 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 розділу 5 Договору, земельна ділянка передається в оренду відповідачу для експлуатації та обслуговування торгівельно-адміністративних будівель та благоустрою прилеглої території, категорія земель, наданих Одеською міською ради в оренду, за основним цільовим призначенням віднесена до земель житлової та громадської забудови.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.01.2024 р. № НВ-5100122482024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:14:006:0002 складає 62601470,50 грн. Так, орендна плата за землю за 2024 рік розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:14:006:0002 та складає 3 130 073,53 грн. 3 130 073,53 грн/ 12 міс. = 260 839,46 грн (щомісячно). Згідно з пунктом 4.5 розділу 4 Договору, ст. 289 ПК України нормативногрошова оцінка землі підлягає щорічній індексації на рівень інфляції, що публікується Держгеокадастром України: 3 130 073,53 * 1,12 (інд. 2024 р.) = 3505682,35 грн (орендна плата 2025 р.); 3505682,35 / 12 міс. = 292140,20 грн (щомісячно); 3505682,35 * 1,08 (інд. 2025 р.) = 3786136,94 грн (орендна плата 2026 р.); 3 786 136,94 / 12 міс. = 315511,41 грн (щомісячно).

Позивачем було зазначено, що платежі у сумі 3175477,17 грн. враховано в рахунок погашення заборгованості за період з 01.06.2021 р. по 30.06.2024 р. згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2024 р. №916/83545/24.

У зв`язку з невиконанням умов Договору відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми, що складає 118418,98 грн. та інфляційні втрати, які складають 323044,47грн.

Відповідно до п. 4.7 розділу 4 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Відповідно до положень ст. 129 ПК України на суму грошового зобов`язання нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Враховуючи наведене, у зв`язку з невиконанням Орендарем умов вказаного Договору йому позивачем нараховано пеню, яка складає 231320,82 грн.

Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача за період з 01.07.2024р. по 31.01.2026р. основної заборгованості зі сплати орендної плати за Договором 5386230,53грн., 3 % річних 118418,98 грн., інфляційних втрат 323044,47 грн. та пені 231320,82грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що наявність заборгованості за Договором з 01.07.2024р. знаходиться в прямій та безпосередній кореляції з воєнним положенням введеним на території України.

Відповідач зазначає на відсутності подання позивачем жодних доказів завдання збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язання. Також відповідач зазнає, що вимушений працювати в умовах війни з РФ, що призводить до наявності збитків з господарської діяльності та позбавило можливості відповідача розрахуватися вчасно та в повному обсязі.

Зменшення пені не несе значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.

Відповідно до поданого відзив відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та відмовити у задоволенні пені.

Відповідно до наданих пояснень третьою особою було зазначено суду, що за даними моніторингової системи Департаменту щодо надходжень орендної плати заборгованість зі сплати орендної плати за відповідачем за період з липня 2024р. по січень 2026р., та станом на 03.03.2026р., становить 5709275,00 грн урахуванням індексації та вказана заборгованість не сплачено відповідачем.

Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено суду, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати Одеська міська рада вже зверталась до Господарського суду Одеської області з позовами про стягнення заборгованості.

Це вказує на систематичне порушення відповідачем умов Договору та завдання шкоди територіальній громаді міста Одеси. Крім того, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов таких висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом розгляду даного спору є вимоги про стягнення з відповідача за період з 01.07.2024р. по 31.01.2026р. основної заборгованості зі сплати орендної плати за Договором 5386230,53 грн., 3 % річних 118418,98 грн., інфляційних втрат 323044,47 грн. та пені 231320,82 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансрегіонінвест-Україна» виникли на підставі укладеного між ними 06.04.2017р. Договору оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати Одеська міська рада вже зверталась до Господарського суду Одеської області з позовом в частині стягнення заборгованості за період з 01.05.2018р. по 30.04.2021р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2021р. у справі №916/1602/21, яке набрало законної сили 14.09.2022 р., задоволено позовну заяву Одеської міської ради та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності Трансрегіонінвест-Україна на користь Одеської міської ради заборгованість за Договором у розмірі 7059821,17грн., 723572, 57 грн. інфляційних втрат, 309224,53 грн. 3 % річних, 63442,85грн. пені та 122385,92 грн. судового збору. Судом встановлено, що за період з травня 2018р. по квітень 2021р. відповідач на виконання умов Договору повинен був сплатити за оренду землі 7062821,13 грн.

Також рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2024 р. у справі №916/3545/24, яке набрало законної сили 25.12.2024р., задоволено позовну заяву Одеської міської ради та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності «Трансрегіонінвест-Україна» заборгованість за Договором у розмірі 9072791,32 грн., з яких 7 402 751,74 грн. основного боргу, 3 % річних 343928,06 грн., пеня 188137,45 грн., інфляційні втрати 1137974,07 грн.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що з липня 2024р. (за період з 01.07.2024р. по 31.01.2026р.) відповідач продовжує не виконувати обов`язки за Договором щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема, право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Крім того, згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.01.2024 р. № НВ-5100122482024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:14:006:0002 складає 62 601 470,50 грн., орендна плата за землю за 2024 рік розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:14:006:0002 та складає 3130073,53грн.

Згідно з пунктом 4.5 розділу 4 Договору, ст. 289 ПК України нормативна грошова оцінка землі підлягає щорічній індексації на рівень інфляції, що публікується Держгеокадастром України: 3505682,35 грн. (орендна плата 2025 р.); 3786136,94 грн. (орендна плата 2026 р.).

З огляду на викладене, враховуючи зазначені вимоги діючого законодавства та умови укладеного договору, несплату орендарем заборгованості за Договором за період з 01.07.2024р. по 31.01.2026р., суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за Договором 5386230,53 грн., а вимоги позивача в даній частині є законними й обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 118418,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 323044,47 грн.

Суд, переривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат правомірними.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 4.7 розділу 4 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Відповідно до положень ст. 129 Податкового кодексу України на суму грошового зобов`язання нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На спростування доводів відповідача суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Верховний Суд у Постанові від 31.08.2022 по cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (Постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 (послалися також на постанову Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14).

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 231320,82 грн.

Суд, переривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати6 72708,18 грн. сплачені за подання позовної заяви та 1331,20 грн. сплачені за подання заява про забезпечення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Одеської міської ради задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 33313132) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість за Договором оренди землі від 06.04.2017р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 06.04.2017 р. та зареєстрованим в реєстрі за № 793, у розмірі 5386230 (п`ять мільйонів триста вісімдесят шість тисяч двісті тридцять) грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 118418 (сто вісімнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 323044 (триста двадцять три тисячі сорок чотири) грн. 47 коп., пеню у розмірі 231320 (двісті тридцять одну тисячу триста двадцять) грн. 82 коп., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 72708 (сімдесят дві тисячі сімсот вісім) грн. 18 коп. та витрати за сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Повне рішення складено 05 серпня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко