Ухвала суду № 138753408, 30.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"30" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2065/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової О.Ю,

за участю представників:

від позивача: адвокат Обертович Д.М.,

від відповідача: Коваленко І.В. - особисто,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича від 30.07.2026 про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2065/26

за позовом: Приватного підприємства «Янтар» (вул. Геннадія Афанасьєва, № 18, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 30376692)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Янтар» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича, в якій просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 1800,4 кв.м., що в цілому складаються з: літ. «А» - основне; літ. «Б» - склад; літ. «В» - склад; літ. «Г» - склад; літ. «Д» - склад; літ. «Е» - склад; літ. «Ж» - склад; літ. «З» - склад; літ. «К» - прохідна; літ. «Л» - навіс; літ. «М» - склад; літ. «Н» - основне; літ. «О» - основне; літ. «П» - навіс; літ. «Р» - навіс; літ. «Т» - навіс; літ. «Ч» - склад; літ. «Ц» - гараж; літ. «Щ» - вбиральня, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Геннадія Афанасьєва (минула назва Генерала Цветаєва), буд. 18.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт самовільного зайняття, фактичного утримання спірного майна, яке належить позивачу на праві приватної власності, та його використання для ведення власної господарської діяльності без належних на те правових підстав.

01.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 2110/26 від 25.05.2026) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2065/26. Постановлено справу № 916/2065/26 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "23" червня 2026 року об 11:40 год.

19.06.2026 на електронну адресу Господарського суду Одеської області надійшла письмова заява Приватного підприємства «Янтар (вх. № 21408/26) про зміну предмету позову, згідно якої просить усунути перешкоди в користуванні Приватним підприємством «Янтар» комплексом нежитлових приміщень загальною площею 1800,4 кв.м, що в цілому складаються з: літ. «А» основне; літ. «Б» склад; літ. «В» склад; літ. «Г» склад; літ. «Д» склад; літ. «Е» склад; літ. «Ж» склад; літ. «З» склад; літ. «К» прохідна; літ. «Л» навіс; літ. «М» склад; літ. «Н» основне; літ. «О» основне; літ. «П» навіс; літ. «Р» навіс; літ. «Т» навіс; літ. «Ч» склад; літ. «Ц» гараж; літ. «Щ» вбиральня, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Геннадія Афанасьєва (минула назва Генерала Цветаєва), буд. 18, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича з вказаного комплексу нежитлових приміщень.

23.06.2026 ФОП Коваленком І.В. подано до суду клопотання (вх. № 21855/26), яким останній просив зупинити провадження у справі № 916/2065/26 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25 за позовом Коваленка І.В. про визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 у справі № 916/2065/26 на 23.06.2026 об 11:40 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 22.06.2026 по 23.06.2026 включно у відпустці.

24.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/2065/26 призначено на "14" липня 2026 року о 10:20 год.

14.07.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/2065/26 судом були досліджені та розглянуті заява Приватного підприємства «Янтар» (вх. № 21408/26 від 19.06.2026) про зміну предмету позову та клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 21855/26 від 23.06.2026) про зупинення провадження у справі, вислухані думки представників сторін, та за результатами розгляду яких, судом, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, було постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про: прийняття до розгляду та долучення до матеріалів справи письмової заяви Приватного підприємства «Янтар» (вх. № 21408/26 від 19.06.2026) про зміну предмету позову; відмову в задоволенні клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 21855/26 від 23.06.2026) про зупинення провадження у справі. Окрім того, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "30" липня 2026 року об 11:20 год.

23.07.2026 представника ФОП Коваленка О.В.- адвокат Бондаренко С.Г. звернувся до суду із заявою (вх. № 25851/26), якою просив суд перенести розгляд справи № 916/2065/26 на іншу дату, оскільки представник не має можливості прийняти участь у її розгляді з огляду на участь адвоката у судовому засіданні в Доброславському районному суді Одеської області.

В свою чергу, 24.07.2026 представник ФОП Коваленка О.В.- адвокат Питомець А.В. звернувся до суду із заявою (вх. № 25990/26), якою просив надати можливість ознайомитися з матеріалами справи № 916/2065/26 в електронній формі через електронний суд.

29.07.2026 від ФОП Коваленка І.В. до суду надійшов відзив (вх. № 26480/26) на позовну заяву про усунення перешкод в користуванні комплексом нежитлових приміщень шляхом виселення, а також повторно надійшло клопотання (вх. № 26483/26) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25.

30.07.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/2065/26 судом були досліджені та розглянуті клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 25851/26 від 23.07.2026) про відкладення розгляду справи та клопотання ( вх. № 26483/26 від 29.07.2026) про зупинення провадження у справі, вислухані думки представників сторін, та за результатами розгляду яких, судом, з огляду на те, що відповідач з`явився до суду особисто, не вбачаючи за таких обставин підстав для відкладення підготовчого засідання, було відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 25851/26 від 23.07.2026), а також відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Коваленка І.В. (вх. № 26483/26 від 29.07.2026) про зупинення провадження у справі, про що, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, були постановлені відповідні ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, без оформлення їх окремим процесуальним документом.

30.07.2026 в судовому засіданні ФОП Коваленком І.В. надано суду заяву про відвід судді Цісельського О.В. на підставі ст. 35 ГПК України та у порядку ст. 38 ГПК України, яка в подальшому була зареєстрована відділом документального забезпечення (канцелярія) Господарського суду Одеської області за вх. № 2-1519/26.

В обґрунтування поданої заяви заявник відзначає, що повністю усвідомлює, що окремі процесуальні рішення суду самі по собі не можуть бути підставою для відводу судді, однак саме сукупність дій судді Цісельського О.В. під час розгляду справи породжує об`єктивні сумніви щодо забезпечення принципів неупередженості, рівності сторін та змагальності судового процесу.

Так, за ствердженням заявника, під час судового засідання 14.07.2026 судом розглядалося клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/20311/25, яке, на переконання заявника, містило детальне правове обґрунтування необхідності зупинення провадження із наведенням обставин, які мають велике значення для правильного вирішення даної господарської справи.

Однак, як вказує заявник, під час розгляду зазначеного клопотання суд фактично не надав можливості стороні відповідача повною мірою викласти правову позицію, а судове засідання закінчилося через сім хвилин після його початку, що об`єктивно не дає суду достатньої кількості часу для повного вивчення матеріалів справи.

Зокрема, як стверджує заявник, його адвокат Бондаренко С.Г. не мав можливості надати повні пояснення щодо всіх наведених у клопотанні доводів та питань судді, які залишились без відповіді. Разом з цим, суддею також не було надано і заявнику можливості викласти власні пояснення щодо підстав необхідності зупинення провадження.

Окрім того, заявник звертає увагу, що під час судового засідання було оголошено сигнал повітряної тривоги, у зв`язку із чим суд не мав об`єктивної можливості належним чином дослідити матеріали цивільної справи № 521/20311/25, на які безпосередньо посилались сторона відповідача у своєму клопотанні.

Відтак, за висновком заявника, попри значний обсяг наведених стороною відповідача доводів, пояснень та матеріалів іншої судової справи, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, фактично не надавши стороні відповідача можливості повністю обґрунтувати свою правову позицію, у зв`язку з чим принцип змагальності сторін та право заявника бути вислуханим були не реалізовані.

Також заявник зазначає про не менш суттєві сумніви щодо забезпечення принципу рівності сторін, які виникли у нього під час судового засідання 30.07.2026, оскільки до початку судового засідання обидва представники заявника подали письмові заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в інших судових засіданнях у інших судах. При цьому, зазначені заяви були першими клопотаннями представників про відкладення розгляду справи, а тому не могли свідчити про зловживання процесуальним правами чи намір затягнути судовий розгляд. Безпосередньо перед початком судового засідання заявник також повідомив суд, що не має спеціальних юридичних знань, не може самостійно забезпечити належний захист своїх прав та законних інтересів без участі його представників і просив суд відкласти розгляд справи.

Як наголошує заявник, незважаючи на наведені обставини, суд відмовився відкласти розгляд справи та продовжив судове засідання за відсутності його представників. Відтак, така процесуальна поведінка суду, за ствердженням заявника, істотно обмежила його можливість реалізувати гарантоване законом право на професійну правничу допомогу, ефективне представництво своїх інтересів та повноцінну участь у судовому процесі.

На переконання заявника, у сукупності наведені обставини створюють об`єктивне враження, що його процесуальні права не отримують такого ж рівня судового захисту та процесуального сприяння, який гарантується принципами рівності сторін, змагальності процесу та справедливого судового розгляду.

Не стверджуючи при цьому про наявність особистої заінтересованості судді у результаті розгляді справи, заявник вважає, що наведена ним сукупність процесуальних дій об`єктивно породжує сумніви щодо його безсторонності та забезпечення рівних процесуальних можливостей для сторін. З огляду на викладене заявник вважає, що подальший розгляд даної справи суддею може викликати обґрунтовані сумніви у забезпеченні принципів незалежності, неупередженості та об`єктивності судового розгляду, а наведені обставини також можуть бути предметом оцінки компетентних органів у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2065/26, суд зазначає наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно.

Заяву ФОП Коваленком Ігорем Віталійовичем про відвід судді надано до суду в день розгляду справи в судовому засіданні 30.07.2026, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, тому питання про відвід судді від розгляду справи № 916/2065/26 вирішується суддею Цісельським О.В.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

З аналізу Господарського процесуального кодексу України, зокрема, приписів, які регулюють зміст судових рішень, слідує, що, судове рішення, серед іншого, обов`язково повинне бути мотивованим та обґрунтованим, що, у свою чергу передбачає наявність як особистої думки судді, так і виокремлення ним власної правової позиції у спорі, у процесуальному питанні, яке потребує вирішення.

Водночас, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).

Безумовно, фактор довіри до суду є одним з найголовніших критеріїв, забезпечення та створення умов існування якого є завданням суду. Таке завдання реалізується зі сторони суду як змістом його процесуальних рішень, так і порядком вчинення процесуальних дій. У зв`язку з цим слід розмежовувати дії сторони та дії суду. Дії сторони, як процесуального так і іншого характеру, не є діями суду. А тому можливі зловживання сторони, питання щодо наявності яких тільки поставлено перед судом і ним не вирішено, не є діями суду, що руйнують підвалини довіри до суду. Припущення у необ`єктивності судді, як суб`єктивна сторона довіри, повинно бути наслідком певних вчинків судді. Такі вчинки складають об`єктивну характеристику довіри, тобто є проявом зовнішніх ознак, що формують внутрішнє переконання. Переконання повинно бути наслідком саме дій судді, а не дій сторони. В інакшому випадку відсутність об`єктивно підтверджених вчинків суду не дає підстави вважати, що сумніви у об`єктивності суду є реальними, а не вигаданими.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Разом з тим, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Проте, подана ФОП Коваленком І.В. заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Цісельського О.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Заявником у заяві про відвід судді Цісельського О.В. не наведено в чому саме полягає необ`єктивність та упередженість судді, як і не наведено мотивованих підстав здійснення розгляду справи виключно в інтересах однієї із сторін, що по суті є порушенням принципів змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Мотивованих підстав браку безсторонності у судді Цісельського О.В., що стало б підставою для його відводу від розгляду справи № 916/2065/26 заявником не наведено.

Обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Цісельського О.В. від розгляду справи, судом не встановлено.

При вирішенні питання про відвід судді Цісельського О.В., заявник стверджує, що суддя є упередженою по відношенню до сторони відповідача, оскільки, на думку заявника, суддею вирішено питання, зокрема, про зупинення провадження у справі без достатнього вивчення матеріалів справи та не надавши заявнику та його представнику можливості у судовому засіданні повною мірою викласти свою правову позицію.

Заявник вказує, що такі дії порушують принцип процесуальної рівності сторін у справі, змагальності та ставлять під сумнів неупередженість судді Цісельського О.В.

Так, суд звертає увагу, що із змісту наявних в матеріалах справи протоколу судового засідання від 14.07.2026 та безпосередньо із запису судового засідання вбачається, що з метою надання можливості всім учасникам справи реалізувати свої процесуальні права та висловити свої доводи та міркування щодо клопотання ФОП Коваленка І.В. та питання щодо зупинення провадження у даній справі судом було надано можливість представникам сторін та особисто ФОП Коваленку І.В. надати відповідні пояснення, чим останні скористались в повній мірі, позаяк відповідач призначив для виступу свого представника, в подальшому доповнивши пояснення представника, а адвокат Бондаренко С.Г. на власний розсуд надав необхідні пояснення щодо поданого клопотання, зазначивши, при цьому, що не має сенсу витрачати час та оголошувати повністю клопотання.

При цьому, суд відзначає, що сам заявник вказує, що подане ним клопотання містило детальне правове обґрунтування необхідності зупинення провадження із наведенням достатніх обставин, доводів, пояснень та матеріалів іншої судової справи, а суддею під час судового засідання було зазначено про дослідження змісту такого клопотання і доданих до нього документів, а в подальшому про відмову в його задоволенні

Щодо доводів заявника стосовно неповного вивчення судом матеріалів справи та неналежне дослідження матеріалів цивільної справи № 521/20311/25 суд зауважує, що, як передбачено ст. 177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а дослідження доказів, наявних у справі, відбувається безпосередньо під час розгляду справи по суті в порядку ст. 210 ГПК України. При цьому, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, а відтак, дослідження матеріалів цивільної справи № 521/20311/25 не є обов`язковим для суду.

Додатково, стосовно посилань заявника про відмову в задоволенні клопотань його представників про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 30.07.2026, суд наголошує, що випадки, за яких суд відкладає підготовче засідання, чітко визначені ч. 2 ст. 183 ГПК України, а жодним із представників заявника у відповідних клопотаннях не були зазначені питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, які не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, а вказано лише про їх участь у судових засіданнях в інших судах. Водночас, 14.07.2026 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 30.07.2026, при цьому, надавши час для подання сторонами необхідних заяв по суті, в присутності заявника та одного з його представників, у яких, в свою чергу, не було жодних заперечень чи зауважень щодо дати та часу наступного підготовчого засідання, а відтак, підстав відкласти чергове підготовче засідання з причин, визначених частиною другою статті 202 ГПК України, з урахуванням того, що заявник прибув у підготовче засідання 30.07.2026 особисто, у суду не було.

Водночас, суд зазначає, що вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому, результат вирішення заяв або клопотань учасників справи не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства або результату розгляду тих чи інших заяви або клопотань під час розгляду справи.

Доводи заявника щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявника не влаштовує. Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя.

Отже, суб`єктивна думка учасника справи щодо процесуальних рішень, які прийняті, або повинні були бути прийняті суддею у справі, не може бути підставою для відводу судді.

При цьому суд зазначає, що вирішення всіх питань, які виникають під час розгляду справи, здійснювалось судом виключно на підставі норм діючого процесуального законодавства.

Відтак, викладені в заяві про відвід обставини щодо розгляду питання про зупинення провадження у справі та про відкладення підготовчого засідання за своєю суттю фактично зводиться саме до незгоди відповідача з процесуальними діями суду в процесі розгляду відповідного клопотання та перераховані заявником зауваження відносяться суто до процесуальних моментів здійснення правосуддя суддею, що не може бути підставою для відводу, про що законодавцем прямо зазначено в частині четвертій статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, заявником не наведено інших мотивів, достатніх для задоволення відводу.

У рішенні по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (Заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Таким чином, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться; тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має отримати відвід. Йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві судді мають викликати в громадськості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Протягом розгляду цієї справи, як і будь-якої іншої, суд керувався та керується завданням господарського судочинства, основними принципами (засадами) якого є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд при розгляді цієї справи, керуючись завданням господарського судочинства, забезпечуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність господарського судочинства створював усім учасникам судового процесу, в тому числі й заявнику необхідні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Щодо об`єктивного критерію, заявник не наводить жодного факту, обставини, події, або посилання на дії (бездіяльність) судді Цісельського О.В., які б свідчили, що суддя виявив небезсторонність, упередженість, необ`єктивність при розгляді справи № 916/2065/26 в суді у будь-якій формі.

Усі судження та умовиводи заявника є лише припущеннями ФОП Коваленка І.В. та не можуть бути оцінені як обґрунтовані побоювання щодо зацікавленості, небезсторонності судді чи упередженого ставлення до заявника, або особисту прихильність до інших учасників справи з боку головуючого судді.

Положеннями частини першої статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд зазначає, що перелік закріплених у вказаній статті підстав для відводу судді не є вичерпним. При визначенні того чи є конкретні обставини підставою для відводу суд враховує положення Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 та позиції Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Однак, суд вважає, що викладені доводи заявника не свідчать про упередженість, необ`єктивність або зацікавленість судді Цісельського О.В. у результатах розгляду справи №916/2065/26 та не є підставою для відводу судді у даній справі, згідно статті 35 ГПК України.

Крім того, суд зазначає наступне:

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини наявність неупередженості відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Згідно об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (справи «Білуха проти України», «Паскала проти України»).

Рекомендаціями СМ/Кес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки встановлено, що саме незалежність суддів, є невід`ємним елементом верховенства права, необхідним для неупередженості суддів та функціонування судової системи.

Судді повинні мати необмежену свободу, щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів.

Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути об`єктивно вислуханими, пояснювати за потреби процедурні питання.

В Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Відтак, наведені вище твердження, що покладені заявником в основу заяви про відвід судді Цісельського О.В., не знаходять свого документального підтвердження, жодним чином не доводять реального існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, в провадженні якого перебуває справа. Так само, як і не доводять того, що суддя Цісельський О.В. не може належним чином розглядати дану справу та підлягає відводу.

З врахуванням наведеного, суд зауважує, що заявлений відвід судді Цісельському О.В. має ознаки завідомо безпідставного, що, залежно від обставин справи, може бути визнано як зловживання процесуальними правами, згідно приписів п.1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, та є таким, що спрямований на затягування розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Фізична особа-підприємець Коваленко Ігор Віталійович в заяві про відвід судді від розгляду справи № 916/2065/26, не можуть бути підставою для відводу судді Цісельського О.В. в зв`язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.

При цьому, суд зауважує заявнику, що згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, як не допускається і тиск на суддю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 35, 38, 39, 76, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Коваленка Ігоря Віталійовича від 30.07.2026 про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2065/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 30.07.2026 та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 04.08.2026.

Суддя О.В. Цісельський